Роль акціонерних компаній у ринковій економіці та необхідність організації системи їх корпоративного управління.

Тема 2. ОБ’ЄКТИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

2.1 Роль акціонерних компаній у ринковій економіці та необхідність організації системи їх корпоративного управління.

2.2 Місце акціонерних компаній в економіці України.

2.3 Особливості установчих документів. Економічна суть статутного фонду. Статут акціонерного товариства. Внутрішні положення акціонерного товариства.

2.4 Права акціонерів. Чинне законодавство та статути акціонерних товариств про права акціонерів.

2.5 Обов’язки акціонерів. Чинне законодавство та статути акціонерних товариств про обов’язки акціонерів.

Поведінка власників корпоративних прав та інших суб'єктів корпоративного управління вивчається через їх інтереси в отриманні дивідендів, вплив на прийняття рішень у корпораціях голосуванням, методи і форми придбання і позбавлення ними своїх цінних паперів.

Реалізація корпоративних прав не здійснюється сама по собі, відірвано від інших об'єктів корпоративного управління. Тому предметом корпоративного управління є інші два рівні — корпоративне підприємство та форми і методи державного регулювання корпоративного сектору і державної власності у ньому. Слід враховувати, яку важливу роль відіграє регуляторне середовище, яке створюється в результаті цілеспрямованої діяльності державних органів щодо законодавчо-нормативного забезпечення корпоративної діяльності. Крім того, практично в усіх країнах існує державний сектор, яким потрібно ефективно керувати, а частина цього сектору підпадає під поняття корпорацій (державних і неприбуткових).

Для вивчення сутності корпоративного управління потрібно враховувати інтереси власників корпоративних прав, однак ці інтереси досліджуються через розвиток і функціонування корпорацій як основних об'єктів управління. На сьогодні і в економічній, і у правовій літературі існує певна невизначеність з поняттям "корпорація". Слід зазначити, що це поняття не нове і ще А. Сміт у своїй праці "Дослідження про природу та причини багатства народів" застосовував цю категорію в розумінні акціонерної форми організації підприємництва.

Багато фахівців вважають, що сучасне розуміння цієї категорії походить з США і введене в економічне життя внаслідок його глобалізації. Так, акціонерному товариству відповідає поняття "joint stock business corporations". Проте слід мати на увазі, що така назва стосується підприємницького акціонерного товариства. Крім того, корпораціями називають і неприбуткові організації ("non profit corporations"), а також урядові корпорації ("government corporations"). Така ситуація і викликала певну неконкретність категорії "корпоративне управління", оскільки досить часто під ним розуміють загальний менеджмент.

При деяких відмінностях у правових базах розвинутих країн корпоративна форма має спільні риси. Так, економісти і правники США в основу поняття "корпорація" покладають правову форму бізнесу, який відокремлений від конкретних осіб, які ним володіють. При цьому поняття "корпорація" жорстко відокремлюється від приватного підприємства і товариств, які формуються за рахунок об'єднання осіб, а не капіталів. У сучасних умовах доктрина торгового права, яке застосовується в розвинутих країнах світу, надає особливого значення поділові товариств на об'єднання осіб (персональні об'єднання) і об'єднання капіталів. Дооб'єднань осіб належать повне і командитне товариство (за законодавством США і Великої Британії - партнершип і партнершип з обмеженою відповідальністю, а також виробничі кооперативи).

В об'єднаннях капіталів домінує майновий елемент - для участі в них потрібно зробити майновий внесок. Тоді як персональні об’єднання передбачають особисту участь в управлінні, представництві, здійсненні функцій з виробництва, неперсональні об'єднання такої участі не передбачають і базуються на об'єднанні капіталів. Корпорація має право юридичної особи і найбільш адекватне відображення отримує у формі акціонерного товариства.

Аналіз існуючої економіко-правової бази дає змогу виділити корпоративну форму капіталу як відокремлену, за якою власники мають обмежену відповідальність. При усіх відмінностях у правових базах розвинутих країн основна розмежувальна лінія між корпоративним і некорпоративним сектором пролягає у відділенні функцій розпорядження і обмеженій відповідальності.

Так, правова база ФРН до корпоративного сектору відносить акціонерні компанії (actienges - sellshaft) і лишає поза ним "приватні справи", "особисті товариства" - відкрите торгове і командитне товариства, при цьому акціонерними компаніями вона вважає акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю.

Організаційно-правова база Франції поділяє юридичний статус підприємства за формальними ознаками і за правом власності. В цілому виділяють два типи підприємств - індивідуальні, близькі за своїм статусом до фізичних осіб, і товариства, що мають статус юридичної особи. Серед підприємств, що мають статус юридичної особи, до корпоративного сектору відносять не об'єднання осіб, а об’єднання капіталів, де відповідальність обмежена внесками, тобто насамперед акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю.

В українській правовій базі поняття корпорації істотно відрізняється від загальноприйнятого у світовій практиці. Відповідно до Закону України "Про підприємства" корпорації - це договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. На жаль, і такого визначення суть такої форми об'єднань, повноваження їх учасників і реальні можливості зрозуміти надзвичайно важко. Тому слід дотримуватися загальноприйнятого в економічній літературі визначення корпоративного управління як управління корпораціями, які, в свою чергу, представлені в основному акціонерними товариствами. Отже, об'єктами корпоративного управління обов’язково є акціонерні товариства, а також та частина товариств з обмеженою відповідальністю, в яких управління відділене від власності.

Слід мати на увазі, що не всі господарські товариства потрапляють під поняття корпоративних. Однозначно до корпоративних не належать приватні підприємства, а також такі товариства, як повне та командитне, оскільки тут немає жорсткого розмежування власників та управлінців (менеджерів) і не існує обмеженої відповідальності. Дискусійною залишається роль товариств із додатковою відповідальністю, віднесення їх до об'єднань капіталів і в цілому до корпорацій. Крім того, своєрідними об'єктами управління є державні підприємства, які в деяких випадках і видах мають риси, притаманні корпораціям.

2.2 Місце акціонерних компаній в економіці України. Актуальність корпоративного управління для України.

В Україні господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами через об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Для організації акціонерних товариств більшості країн Європи у XVII - XVIII ст. був потрібний спеціальний дозвіл урядів (так звана концесійна система). Протягом XIX ст. концесійна (дозвільна) система змінюється явочною системою, для якої не потрібно мати попередній урядовий дозвіл, а лише необхідно виконання особливих, визначених нормативно-правовою базою, умов для заснування. Така система, розвиваючись і вдосконалюючись, залишається і тепер у світовій практиці регулювання діяльності господарських товариств.

Існує така система також в Україні. Відповідно до чинного законодавства України[1], господарські товариства можуть існувати в таких організаційно-правових формах: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства (таблиця 1). Це ті види господарських товариств, які можна заснувати в Україні. Усі без винятку товариства є юридичними особами, що можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Крім того, у зарубіжній практиці зустрічаються також товариства, що формуються без укладення юридичних угод. В Україні такі товариства законодавством не визначені.

Акціонерне товариство є найбільш прийнятною організаційно-правовою формою для великих підприємств з великою кількістю власників (акціонерів). Відкриті акціонерні товариства мають такі переваги:

· більш широкі можливості для залучення капіталу шляхом емісії додаткової кількості акцій, емісії облігацій, отримання кредитів на вигідних умовах, тощо;

Таблиця 1 - Організаційно-правові форми господарських товариств

Організаційно-правові форми господарських товариств	Визначення
· акціонерне товариство	Товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки своїм майном. Акціонери відповідають за зобов’язаннями Товариства лише в межах належних їм акцій.
· товариство з обмеженою відповідальністю	Товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах своїх внесків.
· повне товариство	Товариство, усі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.
· товариство з додатковою відповідальністю	Товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначається в установчих документах. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а у разі їх недостатності - додатково майном, що їм належить, пропорційно до розміру внеску кожного учасника до статутного фонду. Максимальний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
· командитне товариство	Товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені Товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майно товариства.

· фінансовий ризик акціонерів обмежується розміром належної їм частки в майні Товариства (вартістю акцій, що їм належать);

· відповідно до чинного законодавства України та внутрішніх нормативних документів Товариства акціонери можуть продавати або іншим способом відчужувати акції, що їм належать, на власний розсуд, не повідомляючи про це інших акціонерів;

· функції власника та керівника чітко розмежовані, тому власники (акціонери) мають широкий вибір можливостей щодо найму “команди” високопрофесійних керівників.

Держава бере участь в управлінні Товариством лише в межах пакету акцій, що їй належить. Якщо держава продає свій пакет, то вона впливає на діяльність Товариства опосередковано, наприклад, шляхом проведення певної банківської, податкової, соціальної, антимонопольної, митної політики тощо.

Діяльність усіх підприємств в Україні, як державних, так і недержавних, здійснюється у відповідності до Закону України “Про підприємства в Україні”. Підприємство набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у виконавчому комітеті державної адміністрації за місцезнаходженням Товариства. Оскільки особливості організації та діяльності господарських товариств вимагають спеціального врегулювання, в Україні діє Закон “Про господарські товариства”, що визначає основні поняття та види господарських товариств, порядок їх створення та діяльності, а також основні вимоги до установчих документів. Зазначений порядок регулює діяльність усіх господарських товариств, в тому числі акціонерних товариств, створених як в процесі приватизації, так і через об’єднання приватного капіталу.

Усі підприємства зобов’язані дотримуватися нормативно-правових актів щодо підприємницької діяльності, в тому числі й таких, що регулюють:

· порядок створення, організаційну структуру суб’єктів підприємницької діяльності та здійснення підприємницької діяльності;

· антимонопольний контроль;

· процес приватизації;

· оподаткування;

· емісію та обіг цінних паперів;

· валютний контроль;

· митний контроль;

· трудові правовідносини;

· захист навколишнього середовища;

· інші види правовідносин.

Товариства також повинні дотримуватися законів та нормативних актів, що видаються місцевими органами державної влади та управління тих адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких вони здійснюють свою діяльність.

Необхідно зазначити, що діяльність, яка підлягає ліцензуванню, може здійснюватися Товариством лише після отримання відповідної ліцензії.

Як і інші юридичні особи, господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступати в суді, арбітражному та третейському суді від свого імені. Проте для руху корпоративних прав існують певні обмеження. Так, майже в усіх країнах для фізичних осіб (громадян) вони обмежуються їх легальними доходами і необхідністю при купівлі значних пакетів акцій чи інших корпоративних прав виправдати джерела оплати. Крім того, придбання підприємством часток (акцій), активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Існують певні обмеження управління господарськими товариствами, які випливають з поняття "пов'язані" ("афілійовані") особи, що передбачає антимонопольне ускладнення набуття корпоративних прав, обмеження по цінах, договірних зобов'язаннях.

Господарські товариства повинні обов'язково мати свою назву, а також зазначення виду товариства, для повних і командитних товариств - прізвища (найменування) учасників товариства та інші необхідні відомості. Найменування товариства наведено в його установчих документах. Під ним воно заноситься до державного реєстру і функціонує - виступає контрагентом в угодах. При цьому треба не допускати, щоб найменування знов створюваного товариства збігалося з уже існуючими, оскільки це може викликати позови з боку останніх за використання назви, іміджу фірми та ін. Найменування товариства не може вказувати на належність товариства до відповідних міністерств, відомств і громадських організацій.

Місцезнаходження (розташування) товариства має бути в Україні. Це не означає, що в Україні не можуть здійснювати господарську діяльність господарські товариства, створені за кордоном, які мають неукраїнське місцезнаходження. При реєстрації на українській території вони мають певну специфіку, оскільки потрібно реєструватись в Міністерстві зовнішньоекономічних відносин, Ліцензійній палаті тощо. Товариства можуть створюватись з певно визначеними термінами або без чіткого визначення їх. Термін діяльності товариства може бути невизначеним, при цьому власники можуть здійснити його ліквідацію на свій розсуд. Ліквідація може бути здійснена також за рішенням арбітражного суду в разі банкрутства і порушення антимонопольного законодавства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи корпоративного управління.	\|	Особливості установчих документів. Економічна суть статутного фонду. Статут акціонерного товариства. Внутрішні положення акціонерного товариства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.