Життєдіяльність ВІЛ інфікованих в Україні регулюється ЗУ «Про запобігання захворювання на СНІД і соціальний захист населення».
Загальне Положення цього Закону визначають ВІЛ-інфекцію як захворювання, викликане вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).
ВІЛ інфікованих як людей без клінічних проявів ВІЛ-інфекції (носіїв ВІЛ) і хворих на СНІД. СНІД – кінцева стадія ВІЛ-інфекції.
У даному Законі зазначено, що хворі на СНІД – громадяни України, які користуються всіма правами і свободами, передбаченими КУ та ЗУ. При цьому вони мають додаткові права:
1. Відшкодування збитків, пов’язаних з обмеженням їх прав, яке мало місто в результаті розголошення інформації про факт зараження цих осіб ВІЛ.
2. Безоплатне забезпечення ліками, необхідними для лікування будь-якого наявного в них захворювання засобами особливої профілактики та засобами психологічної підтримки.
3. Безоплатний проїзд до міста лікування і у зворотному напрямку за рахунок лікувальної установи, яка видала направлення на лікування.
4. Користування ізольованою житловою площею.
5.Участь ВІЛ-інфікованих осіб у дослідженнях медичних засобів і методів наукового дослідження чи фотографування, відео здійснюється тільки з їх згоди.
Закон забороняє відмовляти у прийнятті таких осіб у лікувальні установи, наданні медичної допомоги, обмеження інших прав на підставі їх статусу.
У спеціальної доповіді Міжнародної благодійної організації «Трансантлантичні партнери проти Сніду» зазначено, що за результатами національного опитування серед 692 ВІЛ+ респондентів 24% тих, хто потребував антероретровірусної терапії, фактично її отримував. Більше 1/3 респондентів сказали, що їх тестування було проведено без їх згоди. 70% респондентів казали, що їх право на конфіденційність було порушено.
У 2006 році 101 особа зазначила, що по відношенню до неї було дискримінаційне ставлення з боку лікарів.