Дискримінація (панцира. Discriminatio - розрізнення) - обмеження прав частини населення по певній ознаці.

Обмеження прав може бути підкріплено законодавством (правова, де юрі), прийнятої в країні релігією, або може ґрунтуватися винятково на сформованих моральних нормах (неофіційна, де факто). Як ознака може виступати будь-яка значима відмінність особистості, наприклад, раса, національність, підлога, релігійні переконання, сексуальна орієнтація, вік, інвалідність, рід занять, стан здоров'я.

Питання про те, що є, а що не є дискримінацією, досить заплутаний і не має однозначного рішення. Традиційно під дискримінацією розуміли обмеження прав за ознаками, які «не є прийнятними й підходящими підставами в умовах, у яких вони мають місце», але сама «прийнятність» не має точного визначення. Звичайно вважається неприйнятним обмеження прав за ознаками, які об'єктивно не впливають на здатність людини до реалізації цих прав. Так, раса, національність, сексуальна орієнтація, політичні або релігійні переконання, у значній мірі - піл - звичайно не впливають безпосередньо на здатність людини до виконання певної роботи, тому облік їх при рішенні питання про надання роботи не обґрунтований і може вважатися дискримінацією.

З іншого боку, наприклад, чоловіки й жінки, у силу різної фізіології, можуть бути більш-менш придатні для певної роботи: жінки в середньому фізично слабкіше, а у випадку наявності у виробництві шкідливих факторів більше піддані небезпеки виникнення несприятливих наслідків у потомства, але при цьому краще підходять для робіт, що вимагають тривалої концентрації уваги або пред'являють підвищених вимог до тактильної чутливості. Внаслідок цього обмеження на допуск до певної роботи з полової ознаки можуть не визнаватися (і переважною думкою не зізнаються) дискримінацією. Точно так само обмеження прав дітей, інвалідів, осіб із психічними порушеннями часто знаходять обґрунтовану підтримку, що заперечує віднесення таких обмежень до дискримінації. Така ж думка переважає щодо повсюдної практики недопущення до керування автотранспортом осіб з недостатньо гострим зором і слухом - ця практика заснована на об'єктивній обмеженості можливостей таких людей і спрямована на забезпечення безпеки навколишніх. Звичайно такі спірні випадки відображені в законодавствах демократичних держав, хоча абсолютно одностайної думки з таких питань у середовищі фахівців права ніколи не було.

Вікову й полову дискримінацію найчастіше зв'язують із ринком праці. Так, на першій співбесіді кандидата в першу чергу відбирають по простих очевидних характеристиках: підлога, вік, національність, наявність утворення. Наявність вікової стелі найкраще простежується в сфері продажів. Так, за даними компанії «Аванта Персонал», на ринку ТНП і IT-Ринку частка працевлаштованих старше 45 років становить 0 і 5 % відповідно, на будівельному ринку вона досягає 20 % — максимальний показник із всіх проаналізованих сфер ринку праці.

Існує думка про необхідність так званої «позитивної дискримінації» - надання традиційно защемленим шарам суспільства деяких переваг. Але питання справедливості, законності й доцільності позитивної дискримінації не є остаточно вирішеним. Зокрема, обговорення у Верховному Суді США правочинності законів, що гарантують неграм пільгові умови при надходженні в університети, незважаючи на гірші середньостатистичні показники абітурієнтів чорної раси, виявило серед членів Суду прихильників протилежних точок зору на це питання.

ООН і багато інших міжнародних організацій ведуть боротьбу із усілякими формами дискримінації. Зокрема, проголошені спеціальні міжнародні дні - Міжнародний день боротьби з гомофобією, Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства відносно жінок, Міжнародний день мігранта, Міжнародний день пам'яті жертв работоргівлі і її ліквідації, Міжнародний день боротьби за ліквідацію расової дискримінації. Як приклад релігійної дискримінації можна привести відношення до кошерності в певних соціальних груп.

Лужичанин телефон став своєрідним значком приналежності до ультрарелігійної громади. Газети релігійних євреїв не публікує оголошень із нелужичанами номерами телефонів. Свахи відмовляються знайти пару молодому євреєві, якщо його телефонний номер некошерен. Однією з умов прийняття дитини в релігійну школу стає кошерність телефонних номерів його батьків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Життєдіяльність ВІЛ інфікованих в Україні регулюється ЗУ «Про запобігання захворювання на СНІД і соціальний захист населення».	\|	Вимоги до соціального працівника, які працюють із залежними людьми ( за Мерсером Деліндою)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.