• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Склад і класифікація

У практиці господарювання для правильного обліку, ефективного використання та планування відтворення основних фондів важливе значення має їх класифікація.

За функціональним призначенням основні фонди поділяють на виробничі та невиробничі.

До основних виробничих фондів належать ті фонди, що беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню. Це будівлі, споруди, обладнання, передавальні пристрої, машини та устаткування (робочі, силові), обчислювальна техніка, вимірювальні прилади, транспортні засоби, інструмент та інші засоби, які функціонують безпосередньо у сфері виробництва товарів і послуг.

До основних невиробничих фондів належать ті основні фонди, які не пов’язані безпосередньо з виробничим процесом і функціонують для задоволення соціально-культурних і побутових потреб учасників виробництва, тобто це об'єкти, що обслуговують соціальну сферу підприємства. До них відноситься їдальні, буфети, медичні установи, будинки відпочинку, санаторії, профілакторії, дитячі садки та ясла, клуби, спортивні споруди, житло, що належить підприємству тощо, які знаходяться на балансі підприємства.

У загальній структурі основних фондів підприємства більше 90 % становлять основні фонди виробничого призначення.

До виробничих фондів не відносяться засоби праці, не залучені в процес виробництва, тобто не введені в дію підприємства, засоби праці в стадії монтажу, демонтоване обладнання.

За характером участі у виробничому процесі основні виробничі фонди підрозділяють на активну та пасивну частини.

Активна частина основних фондів - це ті фонди, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (машини, обладнання, інструменти, прилади, устаткування).

Пасивна частина основних фондів - це ті фонди, що не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, але сприяють його здійсненню (будівлі, споруди, передавальні пристрої тощо).

Прогресивність змін у структурі основних виробничих фондів підприємства виражається у збільшенні частки їх активної частини. Чим вона більша, тим більші можливості підприємства нарощувати обсяги виробництва.

За використанням основні фонди поділяються на діючі (всі основні фонди, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об'єктів основних фондів).

Істотне значення для обліку основних фондів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. В залежності від функцій, що виконують засоби праці у виробничому процесі, вони класифікуються за виробничим призначенням на групи:

І. Будинки – об’єкти, в яких відбуваються процеси основних, допоміжних, підсобних виробництв, адміністративні та господарські будівлі (будинки гаражів, цехів, ремонтні майстерні, профілакторії, адміністративні і побутові будинки, складські приміщення, автостанції).

До складу будинків входять комунікації в середині будинку: система опалення, водогазопровід і каналізація, силова й освітлювальна електропроводки разом з арматурою, телефонні і сигналізаційні мережі, вентиляційні пристрої, підйомники (ліфти).

ІІ. Споруди - інженерно-будівельні об’єкти, необхідні для здійснення процесу виробництва (криті території і площадки, відкриті площадки для збереження автомобілів, вантажно-розвантажувальні пристрої, естакади на відкритих площадках, канави для ремонту, паливозаправні колонки, навіси, естакади, забори, водойми, цистерни для води і мастильних матеріалів, резервуари, водонапірні башти, дороги, мости).

ІІІ. Передавальні пристрої – мережі електропередач, водопроводи, газо- та тепломережі, трубопроводи з усіма проміжними пристроями, трансмісії, транспортери тощо, тобто об’єкти, що здійснюють передачу всіх видів енергії (електричної, механічної, теплової) від машин-двигунів до робочих машин.

ІV. Машини та обладнання – у цю групу входять усі види технологічного устаткування, а також первинні й вторинні двигуни. У даній групі виділяються такі підгрупи:

а) силові машини та обладнання, що містять всі види енергетичних агрегатів та двигунів (електродвигуни, генератори, трансформатори, парові турбіни, двигуни внутрішнього згоряння, пересувні електростанції, компресори);

б) робочі машини та обладнання, що безпосередньо діють на предмет праці та його переміщення в процесі створення продукції (верстати ремонтних цехів та інше устаткування (преси, молоти, горни, електрозварювальні апарати, мийні машини), тобто устаткування, призначене для механічного, термічного і хімічного впливу на предмет праці);

в) контрольно-вимірювальні та регулюючі прилади та устаткування (вимірювальні прилади й устаткування постів і станцій діагностики, лабораторне устаткування і прилади, електровимірювальні прилади і пристрої загального і спеціального призначення і т. і.);

г) обчислювальна техніка (машини електронні цифрові з програмним керуванням загального призначення, спеціалізовані і керуючі; аналогові і клавішні електронні, перфораційні і клавішні електромеханічні і обчислювальні);

д) інші машини і їхнє устаткування (устаткування АТС, пожежні машини, автомобілі всіх типів, що використовуються для господарського обслуговування).

V. Транспортні засоби – рухомий склад, що належить підприємству (автомобілі, тягачі, причепи і напівпричепи).

VІ. Інструменти – інструменти усіх видів (механізовані та ручні) (електродрилі, електровібратори, робочі затискачі, тиски, лещата, патрони, різцеві держаки і т. і.);

VІІ. Виробничий інвентар – призначений для зберігання матеріалів, інструментів тощо (робочі столи, верстати, огородження для машин, шафи виробничого призначення, стелажі, контейнери, інвентарна тара);

VІІІ. Господарський інвентар – предмети канцелярського та господарське призначення (меблі, сейфи, побутові прилади, телефони, офісне обладнання, переносні бар'єри, дивани і т. і.);

IX. Інші основні фонди - капітальні вкладення в земельні ділянки (багаторічні насадження, відвід земельних ділянок) і закінчені капітальні роботи по орендованим основним фондам.

У податковому обліку, для здійснення процесу амортизації, встановлення норм амортизації і розрахунку амортизаційних сум основні фонди підприємства поділяють на такі чотири групи (п.п.8.2.2. п.8.2. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»):

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі);

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, офісне обладнання, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - інші основних засобів, які не входять до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони, рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Таке групування основних засобів підприємства зобов'язані здійснювати задля оподаткування поряд з бухгалтерським обліком об'єктів основних засобів.

Співвідношення різних груп (або видів) основних фондів підприємства у їх загальній вартості характеризує виробничу структуру основних фондів. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частини основних фондів.

Серед основних факторів, що впливають на виробничу структуру основних фондів підприємства можна виділити такі:

- виробничо-технологічні особливості галузі;

- темпи науково-технічного прогресу;

- ступінь розвитку різних форм суспільної організації виробництва;

- технічний рівень виробництва на підприємстві;

- відтворювальна структура капітальних вкладень у створення нових основних фондів;

- територіальне розміщення підприємства;

- інші.

Виробнича структура основних фондів і її зміна за той або інший відрізок часу дає можливість характеризувати технічний рівень підприємства й ефективність використання капітальних вкладень в основні фонди. Прогресивною є така структура основних фондів, де частка активної частини зростає. Співвідношення основних фондів різних вікових груп у їх загальній вартості характеризує вікову структуру основних фондів підприємства. Вона залежить в основному від ступеня оновлення основних фондів підприємства.

Найчастіше виділяють такі вікові групи основних фондів:

- нові основні фонди, терміном експлуатації до 5 років;

- 5-10 років;

- 10-15 років;

- 15-20 років;

- старі основні фонди, терміном експлуатації понад 20 років.

Читайте також:

1. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
2. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
5. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
6. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
7. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
8. V. Класифікація і внесення поправок
9. V. Класифікація рахунків
10. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
11. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
12. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.

Переглядів: 2730