• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методичні рекомендації до проведення семінарського заняття

З метою успішного засвоєння першого питання необхідно вивчити вимоги ст. 84 КПК, де закріплені поняття доказів, перелік їх джерел, а також виконати письмове завдання (скласти таблиці):

Таблиця 1. Докази.

Обговорюючи питання класифікації доказів важливо показати її практичне значення для діяльності органів досудового слідства, прокуратури і суду.

Готуючись до другого питання, слід дати визначення поняття „джерело доказів”, а також відмінність від поняття „спосіб доказування” або „докази”. Джерела доказів в кримінальному процесі.

Джерела доказів передбачені в ч. 2 ст. 84 КПК. До них відносяться показання свідка; показання потерпілого; показання підозрюваного; показання обвинуваченого; висновок експерта; речові докази; протоколи слідчих і судових дій; протоколи із відповідними додатками, складені за результатами проведення оперативно-розшукових заходів; інші документи. Відповідаючи на дане питання необхідно не тільки перелічити всі джерела доказів, а й дати їх визначення та коротку характеристику.

Таблиця 2. Джерела доказів (скласти зведену повну таблицю)

Вивчаючи перше питання теми необхідно зважати на те, що КПК не розкриває змісту поняття “кримінально-процесуальне доказування”. Визначення цього поняття дає наука кримінального процесу. Тому для засвоєння матеріалу по цьому питанню необхідно ознайомитись із відповідними розділами підручників, а також рекомендованими літературними джерелами після чого сформулювати визначення поняття “доказування”. Слід звернути увагу на те, що таке визначення повинно містити вказівки на: 1) урегульовану нормами КПК діяльність; 2) суб’єктів кримінального процесу, що здійснюють процесуальну діяльність; 3) елементи процесу доказування.

Процес доказування має три складових частини: а) збирання (формування); б) перевірку доказів; в) оцінку доказів.

Обговорюючи друге питання необхідно охарактеризувати кожну з трьох складових частин, для чого уважно вивчити вимоги ст. 85 і ст. 86 КПК, а також відповідні розділи навчальної літератури. З’ясовуючи способи збирання доказів, слід звернути увагу на проблему можливості використання у кримінально-процесуальному доказуванні даних, які були одержані під час оперативно-розшукової діяльності (Закони України “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційні засади боротьби із організованою злочинністю”, ст. 84 КПК).

Кримінально-процесуальне доказування як одна із форм пізнання має свій предмет дослідження. Предметом доказування у кримінальному процесі являється сукупність фактів що необхідно встановити для правильного вирішення кримінальної справи. Мінімальний перелік обставин, які належить доказати у кожній кримінальній справі, визначений у ст. 91 КПК. Слід враховувати, що незалежно від характеру злочину (убивство, зґвалтування та інші) предмет доказування єдиний і обов‘язковий для всіх кримінальних справ. Крім того, при обговоренні цього питання слід виділити співвідношення понять “предмет доказування” і “межі доказування”, а також дати характеристику суб’єктів, що здійснюють доказування та приймають у ньому участь.

Суб’єктами доказування є суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання. Готуючись до шостого питання слід приділити увагу такому поняттю, як „обов’язок доказування”. Саме на суб’єктів доказування законом покладений цей обов’язок. Прокурор, слідчий та особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як обвинувальні, так і виправдувальні обвинуваченого, а також обтяжуючі та пом’якшуючі його відповідальність обставини. Суд, прокурор, слідчий та особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого. Необхідно також усвідомлювати, що ця заборона поширюється також на захисника обвинуваченого і підозрюваного, їх законних представників, на потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників.

Вони теж є суб’єктами доказування, але на відміну від суду, судді, прокурор, слідчого, особи, яка провадить дізнання, органу дізнання і начальника слідчого відділу мають право, а не зобов’язані брати участь у доказуванні, тобто в збиранні, перевірці й оцінці доказів, висувати певні твердження на захист своїх законних інтересів і аргументувати їх.

Завдання для практичного заняття

1.Під час розслідування кримінального провадження про нестачу грошей у касі автотранспортного підприємства, слідчий повідомив про підозру касиру Зотовій в тому, що вона привласнила кошти, які отримувала при продажу квитків, тобто вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК . Зотова визнала себе винною частково і пояснила, що нестача дійсно сталася з її вини, але грошей вона не привласнила, у неї їх викрали частково, коли вона їхала у міському транспорті. Крім того, одного разу вона забула закрити сейф, де були гроші, а у кімнаті крім неї ще два працівника бухгалтерії, можливо вони викрали гроші. Слідчий пояснив, що підозру можна змінити тільки у тому разі, якщо Зотова докаже, що нестача сталася дійсно з таких обставин, як вона розказала. Зотова подала скаргу прокурору, який скасував подальші рішення слідчого.

Чому прокурор став на бік обвинуваченої Зотової?

2.Під час розслідування кримінального провадження про порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого (ст. 286 ч. 2 КК) слідчий зібрав такі докази:

1. Допитаний як свідок лікар “Швидкої допомоги” пояснив, що коли він надавав потерпілому допомогу на місці наїзду той був ще живий і сказав, що його збила автомашина чорного кольору марки ВАЗ.

2. Свідок Григоров пояснив, що йому розказував знайомий Васін про те, що його сусід по гаражу Треньов ремонтував свою автомашину ВАЗ чорного кольору (замінював фару, рихтував ліве крило) і сказав, що наїхав на чоловіка.

3. Допитаний як свідок Васін показання Григорова підтвердив.

4. Допитаний як підозрюваний Треньов пояснив, що того дня з гаражу не виїжджав, Васіну нічого не розповідав, крім того, ні на кого не наїжджав.

5. Під час огляду автомашини Треньова було встановлено, що ВАЗ-2105 № А 22-48 ХА чорного кольору має на лівому крилі сліди виправлень (рихтування), на лівій фарі відсутнє скло, на бампері – краплі речовини темно-бурого кольору схожої на кров.

6. Відповідно до висновків судово-медичної експертизи краплі темно-бурого кольору, знайдені на бампері автомашини Треньова, є кров’ю людини, I групи (кров потерпілого також віднесена до I групи).

7. Свідок Богаєв пояснив, що бачив як автомашина ВАЗ-2105 чорного кольору їхала з великою швидкістю, наїхала на чоловіка і, не зупиняючись, поїхала далі.

8. Під час огляду місця події були виявлені і вилучені шматки скла, схожі на скло від автофари.

9. Криміналістична експертиза відновлення цілого по частинах дійшла висновку, що розбите скло з місця події є складовою частиною фари автомашини типа ВАЗ-2105.

10. Встановлено, що Треньов на роботі та вдома характеризується як порядна людина, але двічі за останній рік притягувався до амін. відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Класифікуйте зібрані докази, назвіть джерела доказів.

3.Під час досудового слідства у кримінальному провадженні про крадіжку 3 легкових автомобілів з майданчика станції технічного обслуговування, слідчий одержав від співробітника карного розшуку касету з магнітофонним записом розмови головного інженера СТО з бригадиром слюсарів, з якої можна було дійти висновку, що їм відомо хто викрав автомобілі і вони мають надію одержати від крадіїв свою долю “за мовчання”. Оперуповноважений пояснив, що за своєю ініціативою він встановив пристрій для підслуховування у кабінеті головного інженера і таким чином записав усі його розмови за один день. Після прослуховування вибрав його розмову з бригадиром, переписав на окрему касету. Слідчий роз’яснив оперуповноваженому, що не може прилучити касету до справи.

Як повинен обґрунтувати слідчий свою відмову?

4.Розслідуючи кримінальне провадження про викрадення кольорових металів у великих розмірах на заводі “Метиз”, слідчий доручив співробітникам оперативних служб встановити осіб, що скуповували викрадений метал. Через 10 діб слідчий одержав фотокопії товарно-транспортних накладних з яких було видно, що метал одержувала комерційна фірма “Унтер”. У своєму рапорті оперуповноважений повідомив, що фотокопії були виготовлені під час оперативно-розшукових заходів, а оригінали документів злочинці знищили.

Яке рішення повинен прийняти слідчий, керуючись правилами перевірки та оцінки доказів?

5.Ковальов і Сисоєв були затримані за підозрою у вчиненні крадіжки з магазину за попередньою змовою. Але Ковальов під час допиту стверджував, що крадіжку він скоїв сам, Сисоєва ніколи не бачив і з ним не знайомий. Слідчий прилучив до справи фотографії місця пригоди, у тому числі замка дверей зі слідом пошкодження, а також фото знайдене під час обшуку у помешканні Сисоєва, де він був сфотографований разом з Ковальовим.

Дайте порівняльну характеристику доказового значення фотознімків з місця пригоди та фотознімка вилученого під час обшуку.

Тема № 6. Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення, повідомлення, строки та витрати

Практичне заняття:Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення, повідомлення, строки та витрати.

Навчальна мета заняття:

Під час заняття, студенти повинні отримати знання, про фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення, повідомлення, строки та витрати.

Час проведення 2 години.

Місце проведення спеціалізована навчальна аудиторія.

Навчальні питання

1. Форми фіксування кримінального провадження.

2. Поняття і види кримінально-процесуальних документів. Процесуальні рішення.

3. Протоколи та додатки до протоколів.

4. Поняття та класифікація строків у кримінальному процесі.

5. Порядок обчислення процесуальних строків.

6. Поняття і види процесуальних витрат.

Читайте також:

1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
2. II. Вимоги безпеки під час проведення практичних занять у кабінеті (лабораторії) біології загальноосвітнього навчального закладу
3. II. Організація і проведення спортивних походів
4. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
5. IV ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ.
6. V. Рекомендації і розробки маркетинг-консалтингу.
7. VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій
8. VI. Проведення вступних екзаменів, фахових випробувань та творчих конкурсів
9. VІ. План та організаційна структура заняття
10. А. Підготуйте і запишіть висновки-рекомендації для автора, який перекладає текст з російської мови на українську.
11. Автоматичний розрахунок суми проведення.
12. Алгоритм проведення внутрішнього аудиту.

Переглядів: 422