• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Спосіб лінійних знаків.

Лінійні знаки застосовують для:

1) передачі ліній в їх геометричному розумінні (трубопроводи, кордони, межі);

2) об’єктів лінійного простягання, які не виражаються за своєю шириною в масштабі карти (дороги, річки);

3) об’єктів площинного простягання (гірські хребти).

Кількісні та якісні особливості лінійних об’єктів передаються малюнком, кольором та шириною знаків.

Дійсне положення лінійних об’єктів передає вісь лінійного знака (дороги). Часто використовують і такий прийом, коли кольорову гаму чи штрихування розміщують збоку вздовж лінійного знака, або виносять вбік (типи берегів). Динаміка, розвиток, зміна положення лінійних об’єктів легко передаються поєднанням лінійних знаків, які відносяться до різних моментів часу (фронти).

Спосіб ізоліній.

Ізолініями називають криві на карті, які з’єднують точки із однаковим значенням кількісного показника, наприклад горизонталі чи ізогіпси, ізобари, ізобати, ізотерми. Ізолінії застосовують для характеристики величини (інтенсивності) неперервних чи поступово змінних в просторі явищ (температура повітря, кількість опадів, абсолютні висоти, величина магнітного схилення), а також для передачі співвідношень (відсотків) – числа дощових і бездощових днів, днів із хмарами і безхмарних. Будують ізолінії методом інтерполяції. Інтервали між ізолініями стараються зберегти постійними. Величина інтервалу залежить від меж, в яких явище коливається, та від масштабу карти. Система ізоліній із перемінним інтервалом називається шкалою ізоліній. Оформлення ізолінії: їх підписують у розривах чи на виходах до рамки карти, а проміжки між ними фарбують в певний колір чи штрихують.

Ізолініями передають також:

1) зміну величин неперервних явищ у часі (річна зміна магнітного схилення);

2) переміщення явищ (підняття чи опускання суходолу; передається лініями ізокатабазами);

3) час настання явищ – дати переходу температури повітря через +5°, +10°, +15°; дозрівання. цвітіння, колосіння тощо; такі лінії називаються ізохронами);

4) час проїзду від певного пункту;

5) повторюваність (ймовірність) явищ (повторюваність сильного вітру, гроз, днів із опадами тощо).

Ізолінії дуже прості, наочні і не вимагають пояснень в легенді. Вони добре поєднуються із іншими способами картографічного зображення, але втрачають читабельність при сумісному використанні на одній карті кількох систем ізоліній.

Спосіб якісного фону.

Показує поділ території на однорідні в якісному відношенні ділянки, виділені за певними природними, соціально-економічними чи політико-адміністративними ознаками. Він використовується для характеристики явищ. які мають суцільне (клімат), значне (ґрунти) чи масове поширення (населення).

Основний шлях диференціації території – її поділ за типами місцевостей (геоботанічними, ландшафтними, зоогеографічними, кліматичними тощо). В цьому випадку спочатку розробляють класифікацію зображуваного явища®виділяють за нею однорідні ділянки®зафарбовують (заштриховують чи індексують) їх відповідно до шкали. Карти цього виду називаються типологічними.

Інший шлях диференціації – індивідуальне районування чи проділ на території, які більше ніде не зустрічаються, наприклад, Новгород-Сіверське Полісся, мале Полісся, Бережансько-Монастириське горбогір’я.

Найбільш поширеними є класифікації, що ґрунтуються на основі однієї конкретної якісної ознаки (національність – карти народів), частіше – кількох (геологічна карта: типи порід, вік для осадових порід, петрографія для магматичних порід). Ще складнішими є карти, що базуються на основі синтетичних характеристик – сільськогосподарське районування.

Якщо явище розсіяне на значній площі, застосовуються слабкі художні засоби (на карті народів проживання українців показують сильним засобом – кольором, ненців чи чукчів – слабким засобом). Для деяких класифікацій розроблені універсальні шкали кольорів (геологічна, тектонічна, політична карти). Часто спосіб якісного фону неправильно називають ”способом кольорового фону“. Цей термін є невдалим. Колір як засіб оформлення застосовують і в інших способах картографування – ізолініях, кількісному фоні, картограмі.

Дві кольорові системи на одній карті поєднати неможливо, тому поруч із кольором використовують, як правило, штрихування: на карті ґрунтів кольором передається генетичний тип ґрунтів, штрихуванням – механічний склад. Спосіб якісного фону добре поєднується із іншими способами картографічного зображення – значками, локалізованими діаграмами тощо.

Читайте також:

1. I спосіб.
2. II. Критерій найбільших лінійних деформацій
3. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
4. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
5. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
6. АНАЛІЗ ЛІНІЙНИХ МОДЕЛЕЙ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАДАЧ
7. Аналіз трифазного з’єднання з урахуванням опорів лінійних проводів
8. Аналогія - спосіб отримання знань про предмети та явища на основі їхньої подібності з іншими.
9. Атракція як спосіб викликати довіру до реклами
10. Бюджетний устрійпоказує, в який спосіб побудована бюджетна система. Іншими словами,він відображає організацію вертикальної структури бюджету держави за рівнями влади.
11. Вимірювання лінійних переміщень, вібрацій та деформацій
12. Вимірювання лінійних та кутових розмірів

Переглядів: 3429