• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Аналіз консолідованої звітності

Консолідація фінансової звітності є наслідком процесу концентрації і централізації капіталу, створення дочірніх підприємств, філій у рамках концернів і груп компаній у межах національних кордонів окремих держав у міжнародних масштабах. Виникнення транснаціональних корпорацій (ТНК), які здійснюють свою діяльність на територіях різних країн, створення підприємств за участю іноземного капіталу, розвиток різних форм комерційних, виробничих, фінансових зв’язків між компаніями обумовлюють потребу у наданні інформації про їхню діяльність у формі консолідованої звітності.

Теорія і практика складання консолідованої звітності в різних країнах суттєво різняться за такими основними моментами:

неоднаковий ступінь застосування консолідованої фінансової звітності;

різні підходи до поняття категорії групи з погляду консолідації;

неоднакові обсяги інформації, які публікуються компаніями;

різні методи консолідації.

Комітет міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і Комісія Європейського Співтовариства намагаються подолати ці відмінності, але подолати їх повністю навряд чи вдасться.

Що ж таке консолідований бухгалтерський звіт?

Зведена фінансова звітність є фінансовою звітністю групи, яка подається як фінансова звітність єдиної компанії, де група являє собою материнську компанію зі всіма дочірніми компаніями. Дочірня компанія - це компанія, яка перебуває під контролем іншої компанії (материнської), материнська компанія - це компанія, яка має одну або кілька дочірніх компаній.

У Сьомій директиві Ради Європейського Співтовариства, заснованій на ст. 54 Договору про консолідовану звітність, записано: «Через те, що багато компаній є членами груп підприємств...консолідована звітність має бути складена у такий спосіб, щоб фінансова інформація про ці групи підприємств могла бути надана їх членам і третім сторонам... а законодавства країн, які регулюють консолідовану звітність, повинні бути скоординовані таким чином, щоб досягти порівнянності й еквівалентності інформації, яку компанії повинні публікувати в рамках Співтовариства».

Загальна ідея консолідації, як бачимо, не є складною по суті. Існує група компаній, які взаємозв’язані в економічному і фінансовому плані, але є самостійними юридичними особами. Необхідно скласти консолідовану звітність, яка дає змогу отримати уявлення про фінансовий стан і результати діяльності групи в цілому. При цьому кожна юридично самостійна компанія, яка вхо­дить до складу корпоративної групи, повинна вести власний бух­галтерський облік і оформляти його результати у вигляді власної фінансової звітності. Аналіз особистих балансів не дає комплексного уявлення про загальні результати діяльності, тому що ці баланси є обмеженими і втрачають свої аналітичні можливості. Це пов’язано, наприклад, з тим, що ресурсами підприємства, яке входить у корпоративну групу, розпоряджається вже не стільки воно саме, а материнське товариство. Виникає потреба у принци­пово іншій інформації, яка формується в результаті складання консолідованої бухгалтерської звітності. Її завданням є відображення фактичної картини майнового, фінансового стану і результатів господарської діяльності групи юридично самостійних підприємств, які розглядаються як одна економічна спільнота. Отже, консолідована бухгалтерська звітність являє собою об’єднання за допомогою спеціальних облікових процедур (а не просто додавання) звітності двох і більше підприємств, які перебувають у пе­вних юридичних і фінансово-господарських відносинах, коли одне або кілька юридично самостійних підприємств перебувають під контролем лише одного товариства - так званого материнського (батьківського) товариства. По суті, консолідована звітність складається шляхом складання всіх активів, зобов’язань, доходів і витрат компаній групи й елімінування загальних статей, які відображають операції між членами групи. Консолідовані звіти показують, якими були б звіти компанії, якби вона закрила всі дочірні фірми і здійснювала безпосереднє управління їх діяльністю в рамках однієї юридичної особи.

Необхідність консолідованої звітності передусім визначається запитами її користувачів. До числа користувачів інформації консолідованої звітності можна віднести акціонерів, інвесторів, кредиторів, управлінський персонал групи, державні органи управління.

Безумовно, основними користувачами консолідованої звітності є акціонери. Власник акцій головної компанії не може оцінити обсяг чистих активів, які припадають на його пакетакцій, тому що баланс головної компанії вміщує лише суму вкладень у дочірні підприємства і не відображає сукупної реальної вартості цих вкладень і відповідно частки акціонерів. Акціонерам необхідна інформація, яка об’єктивно відображає вартість цих вкладень, включаючи показники діяльності всіх дочірніх і залежних під­приємств головної компанії.

Інвесторам консолідована звітність необхідна, з одного боку, для того, щоб оцінити загальний обсяг активів і капітал групи, її можливості. З іншого боку, і сама група зацікавлена в наданні консолідованої звітності, оскільки це дає змогу наочно продемонструвати свою платоспроможність та фінансову самостійність.

Кредиторів більше цікавлять інші питання - можливості групи відповідати за своїми боргами та зобов’язаннями, а такі можливості найбільш повно характеризує консолідована звітність. При цьому кредиторам необхідно розуміти, що учасник групи не несе відповідальності за зобов’язаннями інших товариств тієї самої групи.

Державним органам консолідовані звіти великих компаній необхідні для моніторингу фінансового стану й оцінки галузі в цілому. При цьому будь-яких зобов’язань за податковими платежами в бюджет консолідований звіт не має. Відсутність жорсткого контролю з боку державних органів, намагання деяких компа-ній приховати справжні масштаби діяльності іноді стають причиною небажання материнських компаній вести кропітку і трудомістку роботу з консолідації звітності.

Викладене вище свідчить про важливість складання консолідованого звіту. Цей звіт дає змогу групі не тільки реально оцінити свій стан, а й скласти добре враження про нього в акціонерів, кредиторів і контрагентів, а користувачам добувати з нього ділову інформацію.

Склад і форми звітності в Україні визначені стандартами від ПБО-1 до ПБО-5. Консолідована фінансова звітність містить консолідовані:

- баланс;

- звіт про фінансові результати;

- звіт про рух грошових коштів;

- звіт про власний капітал;

- примітки до консолідованої фінансової звітності.

Для формування консолідованої фінансової звітності материнське і дочірнє підприємства подають свої фінансові звіти за один і той самий період і на ту саму дату балансу.

Складання консолідованої звітності базується на таких принципах:

- принцип повноти, згідно з яким усі активи, зобов’язання, витрати і доходи майбутніх періодів консолідованої групи приймають в повному обсязі незалежно від частки материнського підприємства. Частку меншості показують у балансі окремою статтею під відповідним заголовком;

- принцип власного капіталу. Оскільки материнське і дочірні підприємства розглядають як єдину економічну одиницю, власний капітал визначають за балансовою вартістю акцій (голосів) консолідованих підприємств, а також фінансових результатів діяльності цих підприємств і резервів;

- принцип справедливої і достовірної оцінки передбачає, що консолідовану звітність подають у доступній для сприйняття формі. Така звітність повинна давати правдиву і достовірну інформацію про активи, зобов’язання, фінансовий стан, прибутки і збитки підприємств, які входять до групи;

- принцип постійності використання методів консолідації та оцінки, а також принцип діючого підприємства. Методи консолідації повинні застосовуватись упродовж тривалого часу за умови, що підприємство є діючим, тобто не має намірів припиняти свою діяльність у недалекому майбутньому. Відхилення допускаються у виняткових випадках. Причому інформація про ці відхилення має бути розкрита в примітках до звітності. Цей принцип поширюють як на форми, так і на методи складання консолідованої звітності;

- принцип суттєвості передбачає розкриття таких статей, величина яких може вплинути на прийняття або зміну рішень про фінансово-господарську діяльність групи;

- принцип застосування єдиних методів оцінки. При консолідації активи і пасиви материнського і дочірніх підприємств оцінюють за єдиною методологією, яка застосовується материнським підприємством;

- принцип єдності облікової політики материнського і дочірніх підприємств. Консолідована фінансова звітність складається з фінансової звітності підприємств групи. При цьому повинна бути використана єдина облікова політика для подібних операцій (інших випадків при схожих обставинах), які здійснюються підприємствами групи. Якщо облікова політика одного з дочірніх підприємств відрізняється від політики, яка використовується для складання консолідованої звітності, то до об’єднання такої звітності із звітністю материнського підприємства її приводять у відпо­відність з обліковою політикою, яка застосовується для складання консолідованої фінансової звітності. Якщо при підготовці консолідованої фінансової звітності неможливо використати єдину облікову політику, про це вказують у примітках до такої звітності.

Крім того, результати господарської діяльності дочірнього підприємства включають у консолідовані фінансові звіти починаючи з дати придбання, тобто дати, коли контроль над придбаним дочірнім підприємством фактично передається покупцеві.

Результати господарської діяльності дочірнього підприємства, що вибуває, включають у консолідовані звіти до дати вибуття, тобто дати, коли материнське підприємство перестає здійснювати контроль над дочірнім. Різницю між виручкою від вибуття дочірнього підприємства і балансовою вартістю його активів та зобов’язань на дату вибуття визначають у консолідованому звіті про фінансові результати як прибуток (збиток) від вибуття дочір­нього підприємства.

Починаючи з дати, коли підприємство не може більше назива­тися дочірнім, інвестиції в підприємство враховують відповідно до ПБО-12, оскільки воно більше не є частиною групи.

Розглянемо напрями консолідації фінансової звітності.

З методологічного погляду, консолідовану звітність можна визначити як систему показників, характеризуючи майновий і фінансовий стан групи підприємств на звітну дату і фінансові результати її діяльності у звітному періоді. При цьому під системою показників розуміють не тільки числові дані бухгалтерського балансу та інших звітів, а й іншу інформацію, яка розкриває окремі сторони діяльності групи.

При консолідації показники звітів материнського і дочірніх підприємств об’єднують у такий спосіб, щоб їх діяльність була подана як діяльність однієї господарської одиниці. З цією метою баланси і звіти про фінансові результати спочатку об’єднують постатейно шляхом складання показників, після чого здійснюють процедури консолідації.

Процедури консолідації звітності проводять за такими основними напрямами:

- консолідація капіталу;

- консолідація сальдо внутрішньогрупових операцій і розрахунків;

- консолідація фінансових результатів від внутрішньогрупової реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг.

Крім того, якщо материнське підприємство придбало дочірнє за ціною, яка перевищує справедливу вартість його чистих активів, то в консолідованому балансі показують гудвіл, який виникає під час придбання. Гудвіл - це перевищення вартості придбання над справедливою вартістю придбаних ідентифікаційних активів та зобов’язань на дату придбання. Якщо сума інвестицій материнського підприємства менша від справедливої вартості придбаних чистих активів, то має місце негативний гудвіл. Вартість позитивного чи негативного гудвілу, яка виникає при консолідації фінансової звітності материнського підприємства і фінансової звітності дочірніх підприємств, визначають згідно з ПБО-19 (п. 16 ПБО-20). Вартість гудвілу відображають у дужках і віднімають при визначенні підсумку розділу балансу «Необоротні активи».

Придбані покупцем активи та зобов’язання визнають окремо на дату придбання і відображають за їх справедливою вартістю, яку визначають у порядку, наведеному в додатках до ПБО-19.

Початкову (балансову) вартість гудвілу зменшують шляхом помісячного рівномірного нарахування амортизації впродовж строку його корисного використання, але не більше 20 років. Такий строк визначають з урахуванням прогнозного строку діяль­ності підприємства, нормативно-правових актів або контрактів, які впливають на строк корисного використання, зміни попиту на продукцію (роботи, послуги) підприємства тощо. Якщо гудвіл на кінець року не відповідає ознакам активу, то його списують із за­рахуванням залишкової вартості до складу витрат.

Консолідація звітів у разі придбання менше 100% капіталу має певну специфіку. Щоб фактично контролювати діяльність дочірнього, материнському підприємству достатньо мати більше 50 % його простих акцій (голосів). У цьому випадку варто взяти до уваги інтереси інших акціонерів дочірнього підприємства, у власності яких перебуває менше 50 % простих акцій (голосів) цього підприємства. Інтереси таких акціонерів (частка меншості) відображаються в консолідованій звітності. Частка меншості в консолідованому балансі є джерелом грошових коштів (фінансування) групи і повинна відображатись у пасиві балансу спеціальною статтею з аналогічною назвою в розділі «Власний капітал». Частка меншості дочірнього підприємства, як правило, включає дві складові - частину його статутного капіталу, яка відповідає частці в ньому сторонніх акціонерів, і частину додаткового і резервного капіталу, нерозподіленого прибутку й усіх інших власних джерел дочірнього підприємства, пропорційну частці сто­ронніх акціонерів у статутному капіталі.

Згідно з п. 12 ПБО-20 материнське підприємство для складання консолідованої звітності визначає частку меншості в капіталі і фінансових результатах дочірніх підприємств. Частку меншості розраховують як добуток відсотка голосів, які не належать материнському підприємству, і відповідно власного капіталу і чисто­го прибутку (збитку) дочірніх підприємств.

У консолідованому балансі частку меншості відображають окремо від зобов’язань і власного капіталу материнського підприємства у вписаному рядку «Частка меншості». А в консолідованому звіті про фінансові результати частку меншості в прибутку (збитку) показують у вписаному рядку «Частка меншості».

Якщо частка меншості у збитках дочірнього підприємства перевищує частку меншості у капіталі дочірнього підприємства, то на суму такого перевищення й величину майбутніх збитків, яка належить до частки меншості, зменшують частку материнського підприємства у власному капіталі групи підприємств, за винятком тієї частини, щодо якої меншість має зобов’язання і спроможна покрити збитки. Якщо з часом у фінансовій звітності дочірнього підприємства відображений прибуток, то всю суму такого прибутку розподіляють на частку материнського підприємства до покриття збитків і на частку меншості, сума яких покрита раніше за рахунок материнського підприємства.

РОЗДІЛ 11. ВНУТРІШНЬОФІРМОВЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ

Читайте також:

1. ABC-XYZ аналіз
2. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
3. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
4. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
5. SWOT-аналіз у туризмі
6. SWOT-аналіз.
7. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
8. V. Нюховий аналізатор
9. VI етап. Аналіз варіантів зміни цін конкурентами.
10. VI. Виконайте граматичний аналіз підкреслених речень.
11. АВС (XYZ)-аналіз
12. Автоматизовані системи управлінні охороною праці, обліку, аналізу та дослідження травматизму

Переглядів: 1521