Поведінковий підхід до управління

Класична школа менеджменту визнавала значення людського фактора в управлінні, проте приділяла йому незначну увагу (оплата та стимулювання праці, встановлення формальних відносин між керівниками та підлеглими тощо).

Поведінкові теорії менеджменту виникли як реакція на недоліки класичних теорії. Виникненню поведінкових теорій багато в чому сприяли досягнення промислової психології (Х.Мюнстерберг «Психологія та промислова ефективність», 1912; Л.Гілберт «Психологія управління», 1914; результати Хоторнських експериментів Елтона Мейо). Поведінкові теорії менеджменту опрацьовували Мері Паркер Фоллет, Р.Лайкерт, Д. МакГрегорі, Ф. Герцберг та інші (30 -50 рр 20 ст.).

Основна ідея: підвищення ефективності організації за рахунок використання:

¾ соціальної взаємодії;

¾ посилення мотивації праці;

¾ зміни характеру влади;

¾ зміни змісту праці і якості трудового життя.

У поведінковому підході також виділяють два окремих напрями:

а) школа людських відносин. Представники цієї школи досліджували переважно проблеми індивідуальної психології робітників організації. Їх зусилля були зосереджені переважно на вивченні поведінки індивідуума в організації, на його мотивації.

б) школа організаційної поведінки. Її представники концентрували увагу на вивченні типів групової поведінки, на розумінні організації як складного соціального організму, який знаходиться під впливом певних уявлень, звичок, конфліктів, культурного оточення тощо.

Основні принципи:

¾ соціальні обов΄язки бізнесу як перед працівниками організації, так і перед суспільством;

¾ удосконалення системи мотивації персоналу;

¾ доброзичливість і чесність керівництва у відносинах з підлеглими;

¾ сприяння всебічному задоволенню потреб працівників та їх особистому розвитку;

¾ важливість формування неформальних груп в організації;

¾ використання законів і принципів психоаналізу в управлінні;

¾ залежність продовження співробітництва з організацією від ефективності спільної праці

Школа науки управління (кількісний підхід) (1950 рр - дотепер)(Н. Вінер,Акофф Рассел, С. Бір, А. Гольберген, Л. Клейн,Л.Берталанфи).

Основна ідея: управління є певним логічним процесом, який можна відобразити за допомогою математичних символів та залежностей, що дає змогу спростити процес прийняття управлінського рішення за допомогою математичних моделей..

Кількісні методи фокусуються на використанні математики, статистики, а також інформаційного забезпечення з метою розробки, обґрунтування управлінських рішень та підвищення їх ефективності. У подальшому вони дістали назву “Дослідження операцій” і найбільше використовуються у операційному менеджменті для вирішення виробничих завдань. Значно підвищили ефективність цих методів сучасні комп’ютерні системи, які дозволили застосовувати для вирішення складних задач новітні інформаційні технології .

На різних етапах розвитку управлінської науки суттєвий внесок в неї зробили такі відомі українські вчені, як О. Терлецький, М. Павлик, М. Драгоманов, М. Зібер, С. Подолинський, М. Туган-Барановський, І. Вернадський, М. Вольський, Г. Цехановецький, К. Воблій, Т. Война-ровський, І. Коропецький та ін

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 2. Основні етапи еволюції управлінської думки	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.