• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Облігації

Облігація – це емісійний цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошових коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами випуску термін і виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Облігації випускаються у формі позичкового капіталу, отже, власник облігації виступає як кредитор, одержуючи відсотки на вкладений капітал у визначені заздалегідь терміни, а після закін­чення терміну обігу облігації – її номінальну вартість.

Облігації характеризуються значною різноманітністю і можуть бути класифіковані за низкою ознак.

Залежно від емітента облігації поділяються на:

– державні – це свідоцтва про надання їх власниками позики державі в особі національного уряду і місцевих органів управління:

а) зовнішніх державних позик – це цінні папери, що розміщу­ються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверд­жують зобов’язання країни-емітента відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій;

б) внутрішніх державних позик;

в) муніципальні – облігації місцевих позик, випускаються з метою мобілізації коштів для будівництва чи ремонту й експлуатації глобальних споруд загального користування (доріг, мостів, стадіонів, лікарень, водопроводів тощо): під загальне зобов’язання – підкріплю­ються сумлінністю емітентів – місцевих органів влади, отже, їх непрямим забезпеченням є податки і збори до місцевих бюджетів; випускаються, як правило, для фінансування проектів, що не прино­сять доходів; під дохід від проекту – погашаються за рахунок доходів від проектів, що фінансуються за рахунок їх розміщення;

– корпоративні – це свідоцтва про надання власниками таких облігацій довгострокової позички корпорації, фірмі, підприємству, тобто це облігації, емітовані юридичними особами.

За способами виплати доходів облігації поділяються на:

– процентні (купонні) – облігації, за якими передбачається виплата процентних доходів (із зазначенням на них рівня і термінів їх виплати) – доходів, що виплачуються шляхом оплати купонів
до облігацій (як правило, щорічно, або разом із погашенням позик нарахуванням процентів до номінальної вартості). Ставка за такими облігаціями може бути фіксованою (у процентах від номіналу), «плаваючою» (прив’язана до позичкового відсотка на ринку
та змінюється залежно від зміни останнього) або індексованою (прив’язується не до позичкового відсотка, а до індексу цін на відповідні товари).

Купон – частина цінного паперу (як правило, на пред’явника), яка при відділенні від нього дає право на отримання процента (доходу), що регулярно виплачується за цим цінним папером, для чого купон «відстригається» і спрямовується агенту, що здійснює платежі.

– безпроцентні (цільові) – облігації, виконання зобов’язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій; доход за цими облігаціями не виплачується;

– безкупонні, до яких відносяться:

а) дисконтні (з нульовим купоном) – облігації, що розміщуються за ціною, нижчою за їх номінальну вартість, тобто реалізуються
з дисконтом, а погашаються – за номінальною вартістю (отже, їх власники одержують дохід у вигляді купонної знижки в момент погашення такої облігації), проценти за такими облігаціями не нараховують;

б) виграшні (лотерейні) – облігації, які передбачають виплати процентів на основі тиражів виграшів, що проводяться серед облігацій.

За характером володіння і використання розрізняють облігації:

– іменні (з обліком власників у спеціальному реєстрі);

– на пред’явника.

Залежно від характеру забезпечення облігації поділяються на:

– заставні – емітуються під заставу майна корпорації та цінних паперів і дають право кредитору на оволодіння заставленими активами у разі несплати боргу;

– беззаставні – їх забезпеченням виступає загальна платоспро­можність корпорацій-емітентів, які в цьому разі, як правило, мають високий кредитний рейтинг.

За порядком оплати розрізняють облігації:

– з правом дострокового відкликання;

– без права дострокового відкликання (безвідкличні).

Можуть випускатися також наступні види облігацій:

– такі, що вільно обертаються;

– з обмеженим колом обігу;

– конвертовані – можуть бути обміняні на прості акції корпорації-емітента відповідно до умов конверсійного привілею;

– неконвертовані – процент за такими облігаціям звичайно встановлюється вищим порівняно з конвертованими облігаціями.

За формою повернення позиченої суми розрізняють облігації:

– з поверненням у грошовій формі;

– натуральні – погашаються в натурі, товаром.

За способом погашення можна виділити облігації:

– серійні – випускаються у складі облігаційних позик, розби­тих на визначені терміни, кожна з яких має свій кінцевий термін погашення;

– термінові – випускаються у складі облігаційних позик, що мають єдиний кінцевий термін погашення.

За термінами погашення розрізняють облігації (межі поділу
є певною мірою умовними):

– поточні – випускаються на термін від кількох тижнів до року;

– короткострокові – термін погашення становить від 1 до 2-3 років;

– середньострокові – термін погашення становить від 3 до 5-10 років;

– довгострокові – боргові зобов’язання, термін обігу яких понад 10 років.

– такі, що погашаються достроково – облігаційний випуск, який може бути повністю або частково погашений емітентом за певних умов;

– рентні облігації – безстрокові облігації, які не мають фіксо­ваної дати погашення;

Залежно від порядку обігу на ринку облігації бувають:

– ринкові (публічні) – відрізняються високою ліквідністю, проте їх власники не можуть претендувати на погашення їх до визначеного терміну;

– неринкові – не підлягають відкритому продажу і, звичайно, реалізуються через спеціальні фінансові інститути – пенсійні, ощадні фонди тощо; можуть бути пред’явлені до оплати в будь-який час за бажанням їх власників (проте при достроковій оплаті розмір доходу різко знижується); частина неринкових облігацій індексується, тобто їх погашення й оплата процентів за ними здійснюється з урахуван­ням індексу інфляції.

Відповідно до методів розміщення розрізняють облігації:

– такі, що розміщуються на добровільній основі;

– такі, що розміщуються примусово – випускаються коли держава відчуває гостру потребу в грошових коштах, наприклад, під час війни, в умовах тяжкого стану державних фінансів.

На міжнародному ринку цінних паперів представлені такі види боргових зобов’язань:

1) іноземні облігації – це цінні папери, що розміщуються (випус­каються) за межами тієї країни, де знаходиться емітент, вартість яких виражена в грошових одиницях тієї країни, де облігації випущені до обігу (наприклад, облігації німецької компанії з номіна­лом в єнах, розміщені на ринку Японії).

Основними відмінними рисами випуску іноземних облігацій є:

– випуск облігацій емітується позичальником-нерезидентом (іноземним позичальником);

– валютою випуску облігацій є іноземна для емітента;

– розміщення облігацій здійснюється на тому чи іншому національному ринку і гарантується банківським синдикатом [21].

Іноземні облігації, емітовані нерезидента­ми на внутрішньому американському ринку з номіналом у доларах США, називають облігаціями Yankee Bonds, в Японії з номіналом у єнах – Samurai Bonds, у Великій Британії з номіналом в англійських фунтах стерлін­гів – Bulldog Bonds, у Швейцарії з номіналом у швейцарських франках – Chocolate Bonds [43].

Основними інвесторами на ринку іноземних облігацій є ті суб’єкти, що прагнуть максимального зниження ризикованості вкла­день (ощадні банки, страхові компанії, пенсійні фонди). Відсоткові ставки на ринках облігацій світових фінансових центрів установ­люються місцевим попитом і пропозицією. Зазвичай відсоткові ставки за облігаціями в твердих валютах нижчі, а в нестабільних валютах – вищі.

2) єврооблігації («євробондз») – це цінні папери, що розміщу­ються як поза національними межами країн емітентів (позичаль­ників), так і поза межами країн походження валют, у яких зазначений номінал облігації (наприклад, облігації швейцарської компанії з номіна­лом в єнах або швейцарських франках, що розміщені на ринку Франції).

Ринок єврооблігацій не має конкретного географічного місце­знаходження, хоча нові випуски зазвичай відбуваються в Лондоні, Люксембурзі. Ринок єврооблігацій є багатовалютним і значною мірою анонімним, оскільки єврооблігації випускаються «на пред’яв­ника», що влаштовує багатьох інвесторів (забезпечує анонімність). Строки погашення єврооблігацій коротші (5, 10, 15 років), ніж іно­земних облігацій. Ставки відсотка з єврооблігацій мають тенденцію визна­чатися ставками за тією самою валютою на внутрішньому ринку капіталу. Єврооблігації емітуються з фіксованою і плаваючою відсот­ковою ставкою. Загальна сума позики становить 5-10 тис. дол. США. Котирування здійснюється у світових фінансових центрах [21].

Єврооблігації мають такі переваги:

– надають право вибору валюти вираження і мають високий ступінь валютної еластичності як за складом валют вираження, так і за часткою єврооблігацій, виражених у тій чи іншій валюті в їх загальній масі. При цьому слід враховувати, що валюта повинна бути конвертованою (мати вільне ходіння) і в ній повинні без ризику виражатись обкладені платежі. Процентна ставка за єврооблігаціями встановлюється на основі ставки SIBOR (Singapure Interbank Offered Rate) і, як правило, на 1-2 % перевищує ставки за іноземними обліга­ціями. При виборі між двома варіантами вираження євро­облігацій існує компроміс між відсотковою ставкою і стійкістю валюти;

– забезпечують більшу мобільність капіталу в міжнародному масштабі, оскільки залучають більшу кількість позичальників та інвесторів, ніж інші міжнародні фінансові інструменти;

– доходи, отримані за єврооблігаціями, не підлягають оподат­куванню, а їх ринок порівняно з національним зазнає дуже незнач­ного регулювання. Це дає істотні переваги як для емітентів, так і для інвесторів;

– забезпечують інвесторам більшу диверсифікацію портфелів і вищі доходи, ніж вкладення у вітчизняні облігації.

Отже, перевагою іноземних облігацій перед «євробондз» є менший ступінь піддавання ризику банкрутства, оскільки значна їх частина випускається державами, тоді як єврооблігації порівняно з інозем­ними аналогами, звільнені від оподаткування, в меншому ступені регламентуються державою, а їх власники не повинні офіційно реєструватись.

Читайте також:

1. Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
2. Безкупонні облігації.
3. Дисконтні облігації.
4. Єврооблігації
5. Іпотечні облігації, характеристика їх суті, форм випуску та особливостей обігу.
6. Корпоративні облігації на ринку цінних паперів.
7. Купонні (процентні) облігації.
8. Облігації
9. Облігації під заставу нерухомості
10. Облігації під заставу нерухомості
11. Облігації під конкретний податок

Переглядів: 1037