• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Інструменти ринку капіталів

На ринку капіталів обертаються цінні папери, терміни погашення яких становлять більше одного року, отже, цей ринок є найважливішим джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів.

Основними видами фінансових інструментів ринку капіталів, що використовуються для міжнародного інвестування, є наступні:

– акції;

– облігації;

– інвестиційні сертифікати;

– похідні фінансові інструменти (опціони, варанти, права, ф’ючерсні і форвардні контракти);

– гібридні фінансові інструменти (продукти фінансового інжи­нірингу).

Акції

Акція – це емісійний цінний папір без установленого терміну обігу, титул власності, що засвідчує майнову участь у статутному фонді акціонерного товариства й інші майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на участь в управлінні ним, право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів і право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації.

Залежно від інвестиційних цілей, практика акціонерної справи виробила розмаїття видів акцій. Акції, що випускаються в обіг, класифікуються за різними ознаками:

1. Залежно від порядку виплати дивідендів (характеру зобов’язань емітента) і права участі в управлінні корпорацією акції поділяються на:

– привілейовані (преференційні) – як правило, не дають власни­кові права брати участь в управлінні акціонерним товариством, але дають переважне право на одержання фіксованого розміру дивіден­дів, що визначається під час покупки акції (тобто зменшують фінансові ризики), а також право на пріоритетну стосовно власників простих акцій участь у розподілі майна акціонерного товариства
у разі його ліквідації. Привілейовані акції можуть випускатися з фіксованим доходом і з щорічно виплачуваним дивідендом у від­сотках до їх номінальної вартості. Привілейовані акції поділяються на зворотні (відкличні), коли за корпорацією, що їх випу­стила, залишається право їх викупу (погашення) на певних умовах,
і незворотні, які не можуть бути оплачені доти, доки існує корпорація, яка їх випустила. Привілейовані акції можуть випуска­тись у вигляді таких, що конвертуються, тобто можуть обмінюва­тись за бажанням власника на звичайні акції чи облігації їхнього емітента відповідно до умов конверсійного привілею. Привілейо­вані акції випускаються, головним чином, для залучення коштів дрібних інвесторів з тим, щоб швидко наростити капітал, не «розмиваючи» при цьому контрольний вплив основних власників простих акцій. Різновидом привілейованих акцій є акції за участю, за якими передбачається додатковий дохід у вигляді фіксованого дивіденду, який сплачується за умови, що дивіденд за простою акцією сягнув свого максимального рівня, передбаченого статутом корпорації, і в розпорядженні компанії ще залишився нерозподі­лений прибуток. Інвестиційні якості привілейованих акцій визна­чаються ступенем забезпеченості виплати всіх преференційних дивідендів за рахунок чистого прибутку, безперервністю виплати преференційних дивідендів, адекватністю забезпечення префакцій акціонерним капіталом компанії та рейтингом префакцій [21]. Рейтинг префакцій визначається незалежними службами рейтингу цінних паперів на підставі аналізу галузі, управління компанією, фінансо­вого стану й інших параметрів її діяльності за певними градаціями, про які детальніше йтиметься у п. 5.3;

– прості (звичайні) – дають власникові право на участь в управ­лінні акціонерним товариством (одна акція – один голос на загальних зборах акціонерів), розмір дивідендів на них заздалегідь не фіксується і визначається Зборами акціонерів – він залежить від фінансового стану акціонерного товариства й оплачується з прибутку в останню чергу після сплати процентів, податків і фіксованих дивідендів, право на майно, пропорційно участі у капіталі акціонерного товариства,
у разі його ліквідації виникає за ними тільки після задоволення вимог всіх кредиторів і власників привілейованих акцій.

2. За особливостями реєстрації та обігу (за характером розпо­рядження) розрізняють акції:

– іменні – виписуються на визначену особу, що передбачає ве­дення реєстру акціонерів, тобто їх обіг фіксується у книзі реєстрації акцій на ім’я власника (реєстр власників іменних цінних паперів ведеться акціонерним товариством або незалежним реєстратором),
а передача іншій особі вимагає дозволу Правління акціонерного товариства;

– на пред’явника – випускаються без зазначення власника, в акціонерних книгах реєструється тільки їх загальна кількість, вільно обертаються, акціонером вважається той власник, який володіє ними в даний момент.

3. Існують також наступні види акцій, які варто розрізняти поміж собою:

– акції відкритого акціонерного товариства – переходять від однієї особи до іншої без згоди інших акціонерів;

– акції закритого акціонерного товариства – переходять від однієї особи до іншої тільки за умов згоди більшості акціонерів, якщо інше не обумовлено Статутом товариства;

– акції, що розміщуються за відкритою підпискою – еміту­ються у формі відкритого (публічного) розміщення цінних паперів серед необмеженого кола інвесторів – із публічним оголошенням, рекламною кампанією і реєстрацією проспекту емісії;

– акції, що розміщуються за закритою підпискою – емітуються у формі закритого (приватного) розміщення цінних паперів серед заздалегідь відомого обмеженого кола інвесторів – без публічного оголошення, без рекламної кампанії і реєстрації проспекту емісії.

Звичайні акції також прийнято розподіляти на декілька великих груп, що різняться між собою ступенем схильності до різноманітних фінансових ризиків, несприятливих економічних умов, рівнем прибутковості, характером і стабільністю прибутку компанії та іншими характеристиками, а саме:

– першокласні акції («блакитні фішки», акції з «блакитними корінцями») – акції, що випускаються потужними корпораціями з бездоганною фінансовою репутацією, які за всю свою історію стабіль­но виплачували дивіденди своїм акціоне­рам. Ці акції і безпечні,
і доходні, але зазвичай мають незначний потенціал зростання;

– доходні акції – акції телефонних корпорацій, корпорацій водо-, газо- і електропостачання, а також інших компаній, дивіден­ди за якими перевищують середній рівень. Акції таких корпорацій, як правило, з часом зростають, але дуже повільно;

– акції зростання – акції корпорацій, прибуток яких вищий за середній рівень, але дивіденди не дуже високі (виплачуються пере­важ­но для підтримки престижності акцій), оскільки їх емітенти фінан­сують розширення виробництва, науково-технічні розробки тощо. Майбутня вартість акцій таких корпорацій має велику ймовір­ність щодо зростання;

– циклічні акції – акції, ціна яких зростає і знижується синхрон­но зі спадами і підйомами в економіці. В основному це акції корпо­рацій базових галузей економіки. Інвестори прагнуть купити такі акції в період піднесення і встигнути їх продати до початку спаду;

– спекулятивні акції (акції вартості) – акції корпорацій, які не можуть пред’явити курс на 5-6 років. Вони звичайно продаються «з прилавка», минаючи біржу, коштують набагато менше, ніж акції відомих корпорацій, мають значний потенціал зростання, але і вели­кий ступінь ризику;

– оборонні акції – акції, що є менш сприйнятливими до наслід­ків спаду в економічному циклі порівняно з акціями інших груп. Як правило, це акції компаній комунального обслуговування, фармацев­тичної, харчової промисловості, з виробництва товарів масового споживання, тобто тих, чий бізнес яких безпосередньо пов’язаний із життєзабезпеченням людей, з усім тим, що людина потребує щодня.

Зазначимо, що при покупці звичайних акцій інвестор, стаючи співвласником компанії і тим самим дістаючи права на частку її прибутку, а також сподіваючись на зростання вартості портфеля у разі зростання у ціні акцій, що входять до його складу, в той же час приймає на себе й усі фінансові ризики, що супроводжують бізнес компанії, отже, у випадку погіршення її фінансового стану матиме «паперові» збитки, які перетворяться на реальні, якщо поточна ціна відповідних акцій в момент продажу буде нижчою за ту ціну, за якою вони були придбані.

Отже, звичайні акції являють собою спекулятивний інвестицій­ний інструмент, з одного боку, малоприйнятний для тих, чия інвес­ти­ційна ціль полягає у збереженні капіталу, а з іншого – ідеаль­ний для тих, чиєю метою є зростання капіталу чи накопичення багатства.

Міжнародний ринок акцій поділяється на ринок іноземних акцій та ринок євроакцій.

Іноземні акції – це акції, які випущені корпорацією-нерезиден­том на фондовий ринок іншої країни. Їх емісія дозволяє знизити валютний ризик (оскільки відпадає потреба здійснювати обмін валюти при купівлі/продажу акцій), а також уникнути інвесторам певних податків та обмежень. До основних недоліків емісії інозем­них акцій можна віднести: наявність певної регламентації до іно­земних акцій в країні емісії; жорсткі вимоги до іноземної компанії щодо розміру, частоти відображення й якості фінансової звітності.

Євроакції – це акції, які розміщуються одночасно на кількох національних фондових ринках міжнародним синдикатом фінансо­вих установ, який продає їх за євровалюти. Вони продаються на євроринках, котируються у світових фінансових центрах (переваж­но у Лондоні), а доходи, отримувані за ними, не підлягають будь-якому національному оподаткуванню. Завдяки емісії євроакцій ком­панія стає широко відомою за кордоном, що сприяє просуванню її продукції на цьому ринку, поліпшується її кредитна репутація, що спрощує для неї (компанії) доступ до інших ресурсів. Однак емісія євроакцій може бути ризикованою через можливості переходу контрольного пакету акцій компанії до акціонерів іншої країни.

Читайте також:

1. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
3. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
4. Аналіз вимог та динаміки попиту на міжнародному та внутрішньому ринку туристичних послуг (за видами туризму, за категоріями туристів, цілей та об’єктів відвідування)
5. Аналіз динаміки ринку, модель життєвого циклу
6. Аналіз діяльності банків України на ринку платіжних карток
7. Аналіз ринку послуг ресторанного господарства району
8. Аналітичні методи та інструменти підтримки прийняття управлінських рішень.
9. Баланс руху капіталів
10. Банки як учасники ринку цінних паперів
11. Банківські установи на кредитному ринку
12. Безпека страхового ринку в Україні

Переглядів: 1539