Безпека страхового ринку в Україні

В умовах розвитку ринкових відносин, зростання конкуренції, перманентних спроб посилення фіскального тиску великого значення набувають питання убезпечення функціонування господарюючих суб'єктів від існуючих і потенційних загроз, створення дієвої системи захисту їх від впливу можливих негативних факторів. Багато в чому вирішенню цієї проблеми сприяє формування досконалого, фінансово стійкого страхового ринку в Україні. Окрім того, страхові компанії (СК) мають відігравати суттєву роль в акумулюванні вільних коштів, проведенні активної інвестиційної політики. Для виконання цих завдань необхідно, передусім, забезпечити належний рівень фінансової безпеки самого вітчизняного страхового ринку.

Значущість звернення уваги на необхідність дотримання фінансової безпеки ринку страхових послуг зумовлена тим, що, по-перше, створення дієвої системи захисту громадян, підприємців, господарюючих суб'єктів, держави, підтримання соціальної стабільності суспільства неможливе без ефективного функціонування цього ринку. По-друге, як свідчить світовий досвід, страховий ринок – це вагоме джерело довгострокових інвестицій в економіку держави. По-третє, необхідність подальшого розвитку ринку страхування обґрунтовується також і тим, що кошти від нього можуть стати джерелом фінансування бюджету.

На думку д.е.н. Барановського О. І., під фінансовою безпекою ринку страхових послуг у цілому і конкретного страховика зокрема слід розуміти такий рівень забезпеченості СК фінансовими ресурсами, який дозволив би їм у разі потреби відшкодовувати обумовлені у договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування.

Фінансова безпека ринку страхових послуг, що залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних, внутрішніх і зовнішніх чинників, перш за все визначається станом його розвитку, фінансовою результативністю та ефективністю діяльності. Водночас вона зумовлена і реальним фінансовим станом господарюючих суб'єктів. Страхування суттєво впливає на соціально-економічну стабільність суспільства і як таке - належить до кола чинників, що безпосередньо визначають рівень економічної безпеки країни. Вітчизняний страховий ринок, попри стабільне нарощування обсягів страхових премій (у 2000 р. вони становили 1,3% ВВП, у 2001 р. - 1,5%, у 2002 - 2%), ще не набув статусу впливового соціально-економічного чинника. За окремими оцінками, СК, що займаються реальним страхуванням і мають достатньо власних ресурсів для обслуговування крупних клієнтів, не більше десяти. Та й вони не всі можуть самостійно покривати ризики понад $10 млн.

За даними Мінфіну, сукупний обсяг сплачених статутних фондів СК на початок 2003 р. склав 1550,5 млн. грн. ($291 млн.). Хоча середній обсяг сплаченого статутного фонду збільшився порівняно з 1999 р. майже вчетверо – до 4,6 млн. грн. ($0,86 млн.) проти 1,2 млн. грн. ($0,23 млн.) – статутні фонди українських СК залишаються невеликими. Понад половини СК мали на початок 2003 р. сплачений "статутник" менше €500 тис; лише менше третини загальної кількості - €1 млн. і більше. Це свідчить про низьку конкурентоспроможність страховиків – оскільки, за експертними оцінками, для успішної конкуренції на світовому страховому ринку статутний фонд має становити близько $50 млн. Такого статутного фонду (найбільший серед non-life СК складає $20,6 млн.) не має жодна українська СК. На початок 2003 р. сукупний власний капітал вітчизняних СК становив 3,176 млрд. грн. ($596 млн.). Середній обсяг власного капіталу в розрахунку на одну СК становив $1,76 млн.

Активи СК розміщуються переважно на поточних банківських рахунках і депозитах (майже 40% активів СК). В акції та облігації інвестовано третину (33,3%) активів СК. Водночас, інвестиції в економіку, за напрямами, визначеними Урядом, практично не здійснюються. Тобто, інвестиційна функція страхування залишається в Україні не реалізованою належним чином. Це спричиняється двома обставинами: по-перше, незначними обсягами фінансових ресурсів, що їх акумулюють СК; по-друге, відчутним домінуванням на українському страховому ринку компаній зі страхування майна та від нещасних випадків, які не мають можливості точно прогнозувати на майбутнє кількість страхових випадків, а отже - змушені обмежуватися переважно короткостроковими, високоліквідними активами та лише частково інвестувати в довгострокові активи.

У 2002 р. перестрахування становило 2,1 млрд. грн. ($394 млн.), що складає 47% загального обсягу отриманих страховиками України премій. При цьому, як і раніше, провідні позиції на ринку перестрахування утримують компанії-нерезиденти Вітчизняні СК передають іноземним перестраховикам до 90% страхових премій при страхуванні авіаційних і морських ризиків, ризиків здоров'ю при виїзді за кордон, до 60% - по "автокаско", до 50% - при страхуванні великих майнових ризиків.

Незважаючи на номінальне зростання головних показників рівня розвитку страхового ринку, він залишається вкрай незначним за обсягами статутних фондів, власного капіталу, активів, страхових резервів. СК не акумулюють вагомий обсяг інвестиційних ресурсів на процеси розширеного відтворення, зростання економіки держави та добробуту громадян. У конкуренції із залучення фінансових ресурсів страховий ринок поки що значно програє банківській системі.

Водночас, сьогодні слабко охопленні страхуванням ризики вітчизняних юридичних осіб, оскільки цей напрям ще десять років тому практично не розвивався, бо ризики промислових підприємств не були предметом страхування. Питання обов'язковості чи добровільності страхування сільськогосподарських ризиків залишається відкритим, а статистика щодо стану страхового захисту сумна: лише 17% сільгоспвиробників застраховано при тому, що ємність ринку сільськогосподарського страхування України оцінюється у 4 млрд. грн.

На думку експертів, страхування фінансових ризиків - практично не освоєна сфера українського страхового ринку. Реальні обсяги ринку страхування фінансових ризиків сьогодні не береться оцінити ніхто. Офіційні дані не дають навіть приблизного уявлення про те, що відбувається в цьому сегменті. Відсутність чіткої регламентації страхування фінансових ризиків, на думку фахівців, робить його ідеальним інструментом для організації різного роду фінансових схем. Цьому багато в чому сприяє можливість довільного встановлення сум і тарифів, єдиної методики розрахунку яких для цього виду немає, а також віднесення платежів на витрати підприємств. Окрім того, договір страхування часто виписується так, що страховий випадок стає взагалі віртуальним. За оцінками експертів, левову частку так званого "псевдоперестрахування" сьогодні займають саме фінансові ризики.

За оцінками страховиків, найбільш недооціненими великими підприємствами видами страхування є: страхування від перерв у виробництві; страхування цивільної відповідальності; страхування життя співробітників; страхування машин від поломок. Банки ж недооцінюють: усі види страхування відповідальності (професійна, директорів); комплексне страхування; страхування електронних і комп'ютерних злочинів; страхування від перерв у виробництві. Не отримало належного розвитку й комплексне страхування банків (що включає поряд з іншим ризики шахрайства співробітників і ризики втрати інформації). Маловідомою сферою залишається і ломбардне страхування, страхові кредити тощо.

У цілому до проблем формування ринку страхових послуг в нашій країні можна віднести:

– організаційно-правові (відсутність чіткої державної політики в сфері страхування; неповну і часом неузгоджену нормативно-правову базу; недостатній рівень державного регулювання і контролю за страховим ринком; непослідовність дій щодо організації державного нагляду за страховою діяльністю; відсутність належного рівня конкуренції на страховому ринку і дієвих стимулів подальшого розширення мережі страхової справи; невирішеність питань взаємодії страхового і банківського секторів економіки; недостатній рівень забезпечення ефективного страхового захисту фізичних і юридичних осіб; несвоєчасне і не в повному обсязі виконання зобов'язань перед страхувальниками; порушення страхового законодавства);

– економічні (низький платоспроможний попит юридичних і фізичних осіб на страхові послуги; нестача бюджетних коштів для організації повноцінного обов'язкового страхування; незначні обсяги мінімального розміру статутного капіталу, фінансових активів СК і сукупних страхових резервів; необхідність перестрахування найбільш великих ризиків за кордоном; загострення конкуренції комерційних банків, СК та інших небанківських фінансових установ із залучення вільних коштів юридичних і фізичних осіб; недосконалість діючого порядку оподаткування СК;

– функціональні (порівняно вузький асортимент страхових послуг, що надаються клієнтам; малу частку перестрахових операцій; розбалансованість страхових портфелів; низька технологічність здійснення страхових операцій; відсутність належних традицій, тривалого позитивного досвіду роботи з клієнтами; низькі рівні менеджменту і маркетингу на ринку страхових послуг; недосконала інфраструктуру ринку);

– кадрові (недостатній професійний рівень спеціалістів, що працюють у СК; відсутність жорстких кваліфікаційних вимог до них; нестача кваліфікованих менеджерів, андерайтерів, брокерів, актуаріїв, аварійних комісарів, експертів, фінансистів, бухгалтерів, юристів, суддів і програмістів, що знаються на нюансах страхової діяльності);

– інформаційно-аналітичні (недостатність наукових досліджень щодо формування й розвитку страхового ринку; недосконала статистична база в сфері страхування; неналежне інформаційне і консалтингове забезпечення страхової діяльності; відсутність спеціальних баз про недобросовісних страхувальників; недостатня кількість спеціалізованих видань з проблематики страхування; відсутність досконалих рейтингів СК). Наведене свідчить про все ще низьку ефективність, а отже, і фінансову безпеку вітчизняного страхового ринку. Страхування як нагальна необхідність нашим суспільством ще не визнана. Воно поки що не стало важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки. Страховий ринок в Україні все ще не відіграє належної ролі в забезпеченні страхового захисту суб'єктів господарювання. До цього часу чітко не визначені місце і роль страхового комплексу у національній економіці.

Головними завданнями забезпечення формування повноцінного страхового ринку в Україні є: розробка дієвої державної політики у сфері страхування, приведення чинного законодавства у відповідність до вимог ЄС; забезпечення умов для розвитку конкуренції; вдосконалення державного страхового нагляду.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Безпека фондового ринку: суть, критерії та індикатори оцінки	\|	МАРКЕТИНГ ТА ЙОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.095 сек.