Внутрішня норма доходності

(Internal Rate of Return, IRR)

Внутрішня норма доходності інвестицій – це значення коефіцієнта дисконтування, за якого досягається беззбитковість проекту , тобто коли сумарний приведений потік інвестицій дорівнює сумарному приведеному потоку доходів:

Міжнародний інвестиційний проект можна вважати привабливим, якщо внутрішня норма його доходності перевищує альтернативну вартість капіталу (доходність капіталу, очікувану за його використання в альтернативний порівняно з інвестуванням спосіб) чи вартість авансованого капіталу (середньозважену ціну капіталу, що залучається з різних джерел для фінансування інвестицій), зокрема ставку банківського відсотка за депозитами у першому випадку
і за кредитами – у другому.

Критерій IRR має економічний зміст дисконтованої «точки беззбитковості»; його логіка полягає у такому: IRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, який може бути асоційований з даним проектом, тобто якщо ціна капіталу, що залучається для фінансування інвестицій, більше IRR, то проект призведе до збитків і його треба відхилити. Так, наприклад, якщо проект повністю фінансується за рахунок позики комерційного банку, тоді значення IRR показує верхню межу припустимого рівня відсоткової ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

Ще один варіант інтерпретації полягає в трактуванні внутрішньої норми прибутку як можливої норми дисконту, за якої проект ще вигідний за критерієм NPV. Рішення приймається на основі порівняння IRR з нормативною рентабельністю; при цьому чим вище значення внутрішньої норми доходності і більше різниця між її значенням і обраною ставкою дисконту, тим більший запас міцності має проект.

У західній фінансовій практиці цей критерій вважається основним орієнтиром при ухваленні інвестиційного рішення, але це зовсім не применшує ролі інших критеріїв.

Модифікована (скоригована з урахуванням
норми реінвестицій) внутрішня норма доходності

(Modified Internal Rate of Return, MIRR)

Модифікація методу внутрішньої норми доходності дозволяє усунути істотний його недолік, пов’язаний із неврахуванням доходів, що можуть виникати у разі реінвестування чистих потоків від проекту.

Модифікована внутрішня норма доходності являє собою коефіцієнт дисконтування, що врівноважує сумарну приведену вартість інвестицій (визначається шляхом дисконтування всіх відтоків за ставкою рівною ціні джерела фінансування) і сумарну нарощену, або термінальну, вартість чистих припливів грошових коштів за інвестиційним проектом (визначається шляхом компаундування всіх чистих припливів за ставкою рівною нормі рентабельності реінвестицій):

звідки

де – середньозважена вартість авансованого капіталу (капіталу проекту), долі. од.;

– норма рентабельності реінвестицій (процентна ставка, заснована на можливих доходах від реінвестування отриманих чистих грошових потоків, як правило, приймається на рівні безризикової або середньоринкової ставки), долі. од.;

– термінальна (нарощена) вартість чистого доходу від реалізації проекту, умов. гр. од.

Порівняння NPV- та IRR-методів свідчить про те, що вони можуть «конфліктувати» один з одним. Розглянемо це на такому прикладі.

Приклад. Необхідно провести оцінку порівняльної ефективності двох проектів з однаковими вихідними інвестиціями, але з різними грошовими притоками. Дані для розрахунку подано в табл. 7.1.

Для подальшого аналізу використовується так званий NPV – профіль, що являє собою залежність показника NPV від вартості капіталу проекту (ставки дисконтування).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Індекс прибутковості інвестицій	\|	Витрати та надходження за двома інвестиційними проектами

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.