Потребу ґрунтів у вапнуванні визначають, користуючись даними додатків А – Е. При цьому обґрунтовують необхідність та черговість його проведення в кожному полі, висвітлюють питання про метод визначення норми вапнуючого матеріалу. План вапнування ґрунтів складається за формою табл. 2.1.
Таблиця 2.1
План вапнування ґрунтів у сівозміні
№ та площа поля, га
рНKCI
Нг, смоль/кг
Черговість вапнування в полях,
рік
Норма СаСО3, т/га
Меліорант і вміст у ньому СаСО3, %
Норма меліоранту,
т/га
Потрібно вапнуючого матеріалу на поле, т
Для проведення вапнування досить важливо встановити оптимальну норму вапна з урахуванням особливостей ґрунту та вирощуваних культур. Серед багатьох існуючих нині методів розрахунку найбільш розповсюдженим в Україні є розрахунок норми вапна за результатами визначення гідролітичної кислотності за методом Каппена:
НCaCOз = Нг · 1,5, т/га.
Якщо вміст діючої речовини у вапнуючих матеріалах зазначено не у вигляді СаСО3, а у формі MgCO3, CaO чи Са(ОН)2, то одержану величину (з урахуванням еквівалентної маси цих сполук) відповідно помножимо на коефіцієнт 0,84; 0,56; 0,74.
Нині на виробництві все частіше (поряд з вище зазначеним методом) застосовують розрахунок норми вапна за нормами його витрат на зміщення величини рНсол (додаток З):
НCaCOз = ΔрН · А ·10, т/га,
де ΔрН – заплановане зміщення рН (рНоптимальне – рНфактичне);
А – витрати СаСО3 для зміщення рН на 0,1 т/га;
10 – коефіцієнт для перерахунку в тонни на 1 га.
Для проведення вапнування використовують вапнуючі матеріали, що мають різну вапнуючу здатність: молотий вапняк –– 85 – 88% СаСО3, доломітизований вапняк –– 85 – 108, мелена крейда –– 90 – 100, палене негашене вапно — до 178, гашене вапно — до 135, дефекат – 60% для І і менше 40% для ІІ класу, цементний пил — не менше 60, шлак торф’яний ––14 – 27, місцеві вапняки – не менше 60% СаСО3.
У кінці розділу потрібно зробити висновок про можливий вплив проведених меліоративних заходів на властивості ґрунту і врожайність сільськогосподарських культур.