• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття про предмет дослідження науки «Регіональна економіка».

Теоретико-методологічні основи «Регіональної економіки, екології».

Поняття про предмет дослідження науки «Регіональна економіка, екологія».

2. Місце дисципліни в системі наукових дисциплін, його мета і завдання.

Вивчення будь-якої навчальної дисципліни починається із з'ясування об'єкту та предмета дослідження. Від того наскільки правильно й конкретно визначено ці категорії, залежить результативність всієї наукової діяльності. Досить часто поняття об'єкта та предмета ототожнюють. Але це зовсім відмінні категорії.

Під об'єктом науки взагалі розуміють фрагмент об'єктивної реальності (матеріальні утворення, явища, категорії), що складають сферу людської діяльності та опановуються суб'єктом (людиною) пізнавально і практично. Таке визначення об'єкту науки свідчить про його відносну складність як у внутрішній будові, так і в зовнішніх зв'язках. Це зумовлює велику множину його властивостей та функцій, яку не здатна осягнути одна окрема наука самостійно, лише на основі "своїх" методів. Тому один і той же об'єкт є, як правило, спільним для цілого ряду споріднених наук. Під предметом науки треба розуміти певні властивості, функції, "сторони" об'єкта, що вивчаються даною наукою на основі використання притаманної їй методології. Тобто, предмет науки відображає закони будови, відношення, властивості, функції її об'єкту. Предмет вивчення науки - це певні властивості, аспекти об'єкта, які вивчаються наукою.

Таким чином, науки можуть мати один і той же об'єкт дослідження, але обов'язково відрізняться предметом вивчення.

Основнимпредметом регіональної економікиє економічні аспекти просторової диференціації розвитку і взаємовідносин територій в умовах нерівномірності розподілу та обмеженої мобільності ресурсів. У загальному вигляді предметомрегіональної економіки є вивчення окремих регіонів і їх систем, економічних зв'язків між регіонами, розвиток продуктивних сил.

Проблемами дослідження регіональної економіки є:

- розгляд економіки регіонів через систему взаємодіючих суб'єктів підприємств і організацій різних форм власності, між якими існують матеріальні, фінансові та інформаційні зв'язки;

- визначення особливих галузей та їх груп, здатних ефективно розвиватися в регіоні;

- дослідження закономірностей і принципів розвитку усіх елементів продуктивних сил та соціальної інфраструктури регіону;

- аналіз, прогнозування і обґрунтування напрямів розвитку продуктивних сил з урахуванням загальної стратегії соціально-економічного розвитку регіонів;

- дослідження регіональних пропорцій (співвідношень) різних видів економічної діяльності;

- вивчення економіки регіонів, регіональних ринків і міжрегіональних економічних зв'язків, а також територіальної організації господарства;

- дослідження шляхів підвищення добробуту населення в регіонах;

- дослідження регіональних фаз виробництва, розподілу, обміну і споживання;

- визначення змін відносин власності, структури управління, сфер господарських взаємовідносин, системи вертикальних і горизонтальних зв'язків, внаслідок яких трансформуються економічні інтереси суб'єктів регіональної економіки;

- оцінку ефективності функціонування суб'єктів господарювання на даній території та визначення шляхів диверсифікації регіонального господарства, використання обмежених ресурсів;

- обґрунтування методів і організаційних засобів дослідження регіональної економіки.

В нових економічних умовах предмет регіональної економіки має тенденцію до розширення за рахунок включення до його сфери нових чинників. Новими для регіональної економіки є дослідження і прогнозування процесів формування регіональних ринків, фінансових проблем територій, створення в регіонах економічного середовища, сприятливого для розвитку товарно-грошових і кредитних відносин, включаючи процеси приватизації і формування ринкової інфраструктури.

До предмету регіональної економіки слід додати регіональну конкурентноздатність. З досліджень М. Е. Портера виходить, що в конкуренції та конкурентоспроможності країн, регіонів роль місцезнаходження, тобто розміщення, майже не враховувалась. Конкурентна боротьба уявлялась статичною, такою, що ґрунтувалася на мінімізації витрат у порівняно близьких галузях. У цьому разі вирішальними є перевага у факторах виробництва (робоча сила і капітал) або економія, обумовлена зростанням масштабів виробництва.

Таким чином, предмет регіональної економіки у широкому сенсі є складним та багатогранним. Його основними складовими є:

· Економіка окремого регіону;

· Економічні зв’язки між регіонами;

· Регіональні системи (національна економіка як система взаємодіючих регіонів);

· Розміщення продуктивних сил;

· Регіональні аспекти економічного життя.

Для позначення комплексу знань про регіони використовуються також терміни регіонознавство, регіонологія, регіоналістика.

Відповідно до типового визначення регіонології, її об'єктом є регіон як відносно самостійне цілісне природно-соціальне явище.

Термін "регіоналістика" звичайно розуміється як синтез підходів різних наук до регіональних досліджень; сукупність дисциплін і наукових напрямків, що досліджують різноманітні регіональні проблеми: внутрішньополітичні, зовнішньополітичні, економічні, соціальні, військові та ін.

Зазначені проблеми є об'єктивними проявами регіоналізму у внутрішньому та міжнародному житті. При цьому під регіоналізмомрозуміється та частина суспільних відносин, яка у центр уваги ставить відносини регіонів з державою, або регіонів держави між собою і відносини між різними системами усередині них.

Регіоналістика, як міждисциплінарна наука, має наступну структуру:

Концепцію єдиної науки про регіони підтримує і розвиває організована в 1995 р. Міжнародна академія регіонального розвитку і співробітництва (МАРРС), що поєднує вчених і фахівців із країн Європи, Північної Америки, Азії.

Невід'ємною частиною загальної науки про регіони є географія, у тому числі економічна географія. Дискусія в радянській науці про пріоритетність економічної географії, або регіональної економіки закінчилася визнанням права на існування обох галузей знань, що мають багато загального в предметі та об'єкті вивчення, і констатацією компромісу: відбувається одночасно "географізація економіки" і "економізація географії".

Соціально-економічна географія – комплекс наукових дисциплін, що вивчають закономірності розміщення суспільного виробництва і розселення людей; іншими словами – територіальну організацію суспільства, особливості її прояву в різних країнах, районах, місцевостях.

Важливо відзначити, що регіональна економіка торкається областей інших наук про регіон: економічні аспекти регіональної демографії, соціології, культурології, політології та інших наук про людину і суспільство (соціуми), а також геології, біології, екології і т. і.

Таким чином, регіональна економіка – це географічний (регіональний) напрямок в економіці, наукова дисципліна, що вивчає в інтересах народногосподарського планування особливості і закономірності розміщення продуктивних сил і розвитку регіонів.

2. Місце дисципліни в системі наукових дисциплін, його мета і завдання.

Складність питання про місце регіональної економіки в системі економічних наук полягає в тому, що регіональна економіка має не тільки власний предмет і власний об'єкт вивчення, вона займається ще і регіональними аспектами економічного життя. Тому її "течії" проникають у ґрунт інших областей економічної науки.

Більш специфічне питання — це співвідношення між регіональною економікою і просторовою економікою (spatial economics). У спеціальній літературі проводиться розходження між цими науками, що бере початок від фіксування розходжень між системами регіонів (як дискретними об'єктами) і простором (у термінах безперервності).

Відомо, що в структурі сучасної економічної науки і сучасного економічного утворення є два визнаних центри притягання, чи полюси: макроекономіка і мікроекономіка. Однак сполучення цих базисних наук і навчальних дисциплін не охоплює істотну область регіональної (і просторової) економіки. Двухполюсна система не утворить замкнутого ядра наукових знань. Регіональна економіка може стати третім полюсом. Тоді ядро економічної науки буде будуватися як трьохполюсна система: макроекономіка, мікроекономіка, регіональна (просторова) економіка

Помітимо, що неправильно було б сприймати регіональну економіку як деяку мезоекономику, тобто таку, що стоїть поміж макро- і мікроекономікою. Це неприйнятно вже остільки, оскільки предмет регіональної економіки – не комбінація предметів макро- і мікроекономіки, а цілком самостійний предмет.

Головні завдання практики регіональної економіки, які зводяться до вирішення, принаймні п'яти проблем. Першою актуальною проблемою є структурна трансформація господарських комплексів регіонів через регіональний розвиток, встановлення оптимальних галузевих і територіальних пропорцій виробництва.

Друга актуальна проблема - це неспроможність нашої економіки зберегти потужний потенціал обробної промисловості, її окремих галузей і комплексів, які зазнали нищівної руйнації. їх реструктуризація, модернізація повернення до лав діючих потребує велетенських витрат матеріальних і фінансових ресурсів.

Третьою актуальною проблемою є поступовий перехід на шляхи сталого розвитку, покращення якості життя населення.

Четвертою актуальною проблемою є низька якість регіональних проектів і програм.

П'ятою актуальною проблемою є збільшення внеску регіонів України у розвиток міжнародного економічного співробітництва, розширення всього спектра зовнішньоекономічних зв'язків.

Вирішення названих проблем і є метарегіональна економіка.

У зв'язку з необхідністю досягнення цієї мети перед регіональною економікою постають досить складні завдання:

- визначення шляхів оптимізації регіональної економіки відповідно до певних факторів з урахуванням закономірностей і принципів, що обумовлюють спеціалізацію регіонів і їх окремих галузей;

- досягнення збалансованого і сталого розвитку України та її регіонів;

- створення сприятливих умов життя нації шляхом збалансованої економічної розбудови регіонів;

- розширення міжнародного співробітництва регіонів;

- здійснення адміністративно-територіальної реформи;

- ліквідація диспропорції у розвитку регіональних економік;

- першочерговий розвиток інфраструктури регіонів;

- розробка загальнодержавної регіональної політики України, всебічних планів регіонального розвитку, досягнення територіальної справедливості, і субсидарності.

Метою курсу є також вивчення основ функціонування системи регіональних ринків з урахуванням нового економічного механізму в умовах переходу до розвинутих ринкових відносин. Для цього необхідно:

- розкрити економічну сутність поняття системи регіональних ринків;

- вивчити об'єктивні умови, передумови і закономірності формування і розвитку регіональних ринків в умовах трансформації економіки;

- охарактеризувати методологічні принципи економічної діагностики процесів формування регіональних ринків;

- знати класифікацію елементів ринкової системи на регіональному рівні і специфічні критерії виділення різних типів регіональних ринків;

- вивчити вплив регіональних ринків на регіональний відтворювальний процес, оцінити сучасний рівень розвитку економічного потенціалу регіональних ринків;

- вивчити основні закономірності взаємодії суб'єктів економіки, що хазяюють в регіоні на різних регіональних ринках;

- розглянути методологічні основи концепції формування і розвитку регіональних ринків з виділенням етапу перехідного періоду;

- охарактеризувати організаційно-економічну модель функціонування регіональних ринків у рамках регіонального відтворювального процесу;

- вивчити методи економічного регулювання процесів формування і розвитку регіональних ринків;

- розглянути основні положення програми розвитку регіональних ринків і методичні рекомендації з регулювання процесів її формування.

Конкретизація цілей виступає у формі інтересів регіонів, доступних для регіонального управління,якими є:

- відповідність рівня та способу життя населення, його окремих прошарків та груп світовим стандартам;

- наявність регіональних бюджетно-фінансових та інших економічних засобів регулювання економіки;

- існування можливостей для використання трудових (виробничих, інтелектуальних) потенцій населення, тобто місць застосування праці;

- функціонування інфраструктура забезпечених внутрі- та міжрегіональних зв'язків (господарських, соціальних, інших);

- стабільність суспільно-політичної та національно-етнічної системи.

Зміна інтересів приводить до зміни критеріїв раціоналізації розміщення продуктивних сил регіону. Замість жорсткої орієнтації на задоволення державних інтересів для різних регіонів критеріями виступають:

- підвищення рівня життя, соціальної захищеності регіону;

- величина економічного ефекту для даної території, яка вимірюється у вигляді приросту фінансових або матеріальних ресурсів;

- ступінь екологічної безпеки та дотримання рівноваги системи.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. А є А, тобто усякий предмет є те, що він є.
4. А/. Поняття про судовий процес.
5. Абетково-предметний покажчик
6. АГД як галузь економічної науки
7. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
8. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
9. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
10. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
11. Актуальність дослідження
12. Алгоритм дослідження кон’юктури

Переглядів: 1514