• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Дисципліни

Змістовий модуль 1. Технологічні підходи до організації бізнес-планування на туристичному підприємстві

Тема 1. Сутністьпланування у ринковій економіці. Методологічні основи планової діяльності туристичного підприємства – 2 години

Лекція № 1

Сутністьпланування у ринковій економіці. Методологічні основи планової діяльності туристичного підприємства – 2 години

1.1. Планування діяльності авіаційного підприємства: поняття, методологія реалізації.

1.2. Види та система планів у діяльності туристичного підприємства.

1.3. Принципи та методологія планування туристичної діяльності.

1.4. Місце планування у менеджменті туристичного підприємства.

1.5. Планування як метод управління ТП.

Мета. Навчальні цілі

Прочитавши цей розділ, Ви:

· з’ясуєте, що таке планування та які функції він виконує в діяльності туристичного підприємства;

· зрозумієте, для чого здійснюється планування на ТП;

· дізнаєтесь, яка інформація необхідна для планування;

· з’ясуєте, які види планів діють у галузі туризму.

Ключові терміни й поняття

v Планування;

v План;

v Прогноз;

v Система планів;

v Функції планування;

v Види планів.

Планування діяльності туристичного підприємства: поняття, методологія реалізації

Планування- процес формування цілей, визначення пріоритетів, засобів і методів їх досягнення на основі знань про закономірності функціонування різних господарських систем і обліку можливих змін умов господарювання.

Можна також сказати, щопланування - це функція управління, що включає наступний комплекс робіт: аналіз ситуацій і факторів зовнішнього середовища; прогнозування, оцінка й оптимізація альтернативних варіантів досягнення цілей, сформульованих на стадії стратегічного маркетингу; розробка плану; реалізація плану.

Планування - не стільки і не тільки одне із сутнісних елементів економіки, а, швидше за все, закономірний результат пошуку людським суспільством найбільш раціональних і ефективних інструментів і способів свого історичного розвитку і виживання. Воно мало місце й існує в тій або іншій формі і відповідних нормах у всіх суспільно-економічних системах, на будь-яких підприємствах, у родині із самого початку її появи і навіть у кожної окремої людини.

Планування виробничої й комерційної діяльності не тільки можливо, але і життєво необхідно для всіх організаційно-правових форм підприємств.

У той же час прийняття будь-яких управлінських рішень виходить з прагнення отримати не випадковий, а необхідний підприємству результат. Його досягненню передує ряд цілеспрямованих дій, покликаних забезпечити одержання необхідного результату, який би найбільшою мірою враховував інтереси й можливості підприємства в економічних умовах, що тепер складаються. З цієї точки зору планова діяльність як припущення дій, як система економічних заходів може бути визначена як уміння передбачати мету і результати діяльності організації, ресурси, потрібні для досягнення цих результатів. У цьому сенсі планування тісно переплітається з прогнозуванням, що передує плануванню.

Прогнозування - система кількісних і якісних передпланових досліджень, спрямованих на з'ясування можливого стану і результатів діяльності підприємства в майбутньому.

На основі прогнозів визначається можливість (імовірність) досягнення встановлених цілей. Звичайно в прогнозах вказується імовірний ступінь можливого відхилення від тих чи інших цілей залежно від способу майбутніх дій і впливу різних зовнішніх факторів науково-технічного, природньо-кліматичного, соціально-економічного характеру.

У процесі планування приймають рішення про вибір з можливих варіантів досягнення мети найбільш вигідного з економічної точки зору і необхідні для цього дії, тобто планування вимагає послідовної реалізації визначених дій, які можна уявити у вигляді наступного алгоритму (див. рис. 1.1).

Рис. 1.1 - Алгоритм здійснення планової діяльності

Реалізувавши себе як частина управлінської діяльності, планування повинно дати чіткі орієнтири для працівників і підрозділів, тобто процес планової діяльності мусить завершитися складанням документа, де б визначалися завдання, терміни, контрольні цифри, графіки виконання робіт і т.п. Таким документом є план.

Оскільки один показник не може охопити всі завдання, що постають перед підприємством в різних напрямках його діяльності, потрібна система взаємозалежних показників.

План - це документ, що містить систему кількісних і якісних показників діяльності об'єкта планування у періоді, що розглядається.

У самому загальному випадку план – це образ чого-небудь, модель бажаного майбутнього або система заходів, спрямована на досягнення поставлених цілей і завдань.

За допомогою планів визначаються рамки економічної діяльності (які дії треба розпочати, коли і яких показників досягти, які ресурси залучити та інш.) Одночасно планові показники служать як контрольні індикатори для оперативного управління діяльністю.

Принципи та методологія планування діяльності підприємства

Принципи планування — це основні правила (теоретичні посилання), які необхідно виконувати, щоб у процесі планування створити передумови для розробки оптимального плану.

Принципи є вихідним відправним моментом у процесі реалізації наукового підходу до планування. Вони покликані сприяти підвищенню ефективності планування і тим самим служать цілям правильної організації планового процесу.

Методологія— сукупність методів і прийомів дослідження, що використовуються в будь-якій науці з урахуванням специфіки об'єкта дослідження.

Можна сказати, що методологія планування — це органічна єдність:

• логіки розробки планів;

• методологічних принципів і підходів до організації процесу розробки планів;

• методів визначення і обґрунтування оптимальних планових рішень.

Ця система поєднує ті найважливіші відправні теоретичні вимоги й підходи, що повинні використовуватися у процесі переходу від пізнання системи законів розвитку об'єктів планування до їхнього практичного використання при регулюванні економічних і соціальних процесів у суспільстві, його окремих підсистемах і елементах.

Логіка планування — впорядкована послідовність дій при проведенні, планових розрахунків, прийнятті планових рішень.

Місце планування в управлінському циклі

Планування являє собою одну із стадій управлінського циклу, який можна розбити на три ключових стадії: аналіз - планування - виконання. Всі стадії управлінського циклу включають як зовнішнє, так і внутрішнє планування, в результаті чого стає можливим зіставлення внутрішніх можливостей і резервів фірми і факторами зовнішнього середовища.

На підприємстві процес управління зводиться не тільки до організації роботи устаткування, але і до управління персоналом і відносинами, що виникають у процесі виробництва. Таким чином, можна говорити, що управління — це визначення цілей діяльності та організація роботи колективу таким чином, щоб ці цілі досягалися по завершенні цієї діяльності. У процесі управління реалізується ряд функцій, що характеризують поділ (спеціалізацію) праці у сфері управління і визначають основні стадії розробки управлінських рішень.

У західних методиках управлінський цикл розглядається як цикл PDCA (plan-do - check - act), що визначає послідовність кроків і прийняття управлінських рішень та в цілому при здійсненні процесу управління фірмою.

Модель PDCA включає наступну послідовність кроків:

1. планування - на даному етапі розробляється план дій, іноді може бути сформульована просто мета, яку необхідно досягти;

2. виконання розробленого плану дій (поставленої мети);

3. контроль - перевірка виконуваності наміченого плану (реалізованості цілі) в процесі його практичного втілення;

4. дія - розробка заходів в області стандартизації і закріплення досягнутих позитивних змін (підтримка запланованих поліпшень).

Управлінський цикл PDCA направлений і орієнтує фірму на генерування постійних поліпшень. Це модель управління для інтелектуальних організацій, що знаходяться в постійному удосконаленні та адаптуються до факторів зовнішнього середовища.

Для підтримки запланованих поліпшень використовується також цикл SDCA (standardize-do - check - act). Даний управлінський цикл використовується для поглиблення управлінських інновацій, отриманих в результаті реалізації циклу PDCA. Зокрема в якості стартового етапу в циклі SDCA використовується вже стандартизоване і закріплене поліпшення. На його основі створюються нові поліпшення та удосконалення в діяльності фірми.

Модель SDCA включає наступні кроки:

1. стандартизація поліпшень, досягнутих в результаті завершення циклу PDCA (в результаті реалізації наміченого плану дій);

2. повторне виконання (повторення) управлінської операції вже з урахуванням нового стандарту (нового поліпшення) для його закріплення;

3. перевірка відповідності нових отриманих результатів в результаті повторного виконання управлінської операції на предмет відповідності новим стандартом;

4. дія, спрямована або на підтримку та подальше використання управлінської операції, або її коригування до дотримання нового стандарту.

У будь-якій економічній формації існують зовнішні стосовно підприємства фактори, що впливають на рішення, прийняті менеджментом підприємства. До факторів зовнішнього середовища підприємства можна віднести податкову і тарифну політику держави, ситуацію на ринку кредитних ресурсів; внутрішнього середовища — технічний стан основних фондів, збалансованість технологічних ланок, фінансовий стан підприємства та інш.

Управління можна подати як процес аналізу, планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб досягти мети найбільш ефективним шляхом. Ефективність досягається насамперед правильно здійснюваним процесом управління, що поєднує взаємозалежні функції планування, організації, мотивації і контролю при пріоритеті першої. Кожна з цих функцій поєднує управлінську діяльність визначеної спрямованості.

В умовах поглиблення ринкових відносин планування обсягів реалізації окремих туристичних послуг або їхніх пакетів є не тільки вихідним моментом, а й найбільш відповідальним етапом планування всієї фінансово-господарської діяльності суб'єктів туристичного бізнесу. Туристичний продукт формується туроператором, виходячи з кон'юнктури туристичного ринку відповідно до замовлень потенційних туристів або організацій. Туроператор отримує право на реалізацію послуг, які включені в пакет за відповідним туром, на основі договорів з особами, що надають окремі послуги, або з туроператором, який приймає туристів і забезпечує надання всіх видів послуг, забезпечуючих тур.

Конкретне замовлення туристів на формування пакета туристичних послуг оформляється в письмовій формі як угода, що має характер попереднього договору. При плануванні обсягів реалізації туристичного продукту враховується комплекс заходів, спрямованих на створення та підготовку до реалізації туристичних послуг. Місцем реалізації туристичних послуг є країна, в якій зареєстровано суб'єкт, що реалізує туристичний продукт, а місцем надання туристичних послуг - країна, на території якої надаються реалізовані послугиРеалізація туристичного продукту оформляється договором на туристичне обслуговування за встановлену плату. Такий договір укладається в письмовій (електронній) формі відповідно до законодавства України. Формою письмового договору на туристичне або екскурсійне обслуговування може бути ваучер, який є документом суворої звітності.

Важливою складовою договору з реалізації туристичного продукту є умови безпеки туризму. Під безпекою туризму розуміється особиста безпека туристів, збереженість їх майна, не нанесення шкоди довкіллю під час подорожування.

План реалізації всього асортименту туристичних послуг визначає програму їхнього виробництва, ресурсного забезпечення, розрахунків собівартості, прибутку та рентабельності окремих послуг і всього турпродукту та інших показників господарської діяльності туристичних підприємств.

При плануванні продажу туристичних послуг (товарів) необхідно враховувати характерні риси туристичного ринку, що визначають його класифікацію (рис. 1.2).

Рисуок 1.2. - Характерні риси туристичного ринку

1. Спеціалізація ринку, на якому функціонує туристичне підприємство, визначається об'єктом реалізації, що пропонує підприємство. До таких об'єктів відноситься окрема туристична послуга або їхня сукупність без утворення туристичного продукту, окремий товар або

товарна група для туристів і, нарешті, туристичний продукт як комплекс туристичних послуг і товарів.

2. При плануванні виділяється внутрішній ринок, який може бути загальнодержавним або регіональним (місцевим), ринок для іноземних туристів і ринок для виїзного туризму. Окремо в цій групі може виділятися міський і сільський туристичний ринок.

3. 3а рівнем монополізації в туризмі переважає конкурентний ринок із усіма його атрибутами, хоч об'єкти туристичного інтересу можуть бути унікальними.

4. За рівнем насичення туристичний ринок може бути ринком продавця, коли попит на ньому переважає пропозицію, або ринком покупця, якщо пропозиція перевищує чи дорівнює попиту. Ця характеристика відіграє велику роль при розробці збутової політики підприємства, обгрунтуванні стратегії ціноутворення та політики застосування цінових знижок.

5. Рівень інтеграційних зв'язків країн світу визначає відкритість туристичного ринку. Наприклад, замкнутий (автактический) ринок обмежується територіальними рамками в'їзду туристів і туристичних груп, оскільки застосовується адміністративна заборона або обмеження на пересування поза встановленим маршрутом.

6. Життєвий цикл ринку визначає такі його види: зароджуваний, зростаючий, стабільний, занепадаючий та безперспективний. Кожен з цих видів ринку вказує на доцільність (недоцільність) нарощування туристичної діяльності.

Знання основних характеристик ринку туристичного продукту дозволить підприємству визначити свою "ринкову нішу", тобто відшукати прийнятний для нього сегмент ринку і визначити кількісні параметри реалізації своїх туристичних послуг.

Крім того, при плануванні обсягів реалізації туристичного продукту необхідно враховувати, що формування та просування туристичних послуг на ринок знаходиться під впливом зовнішніх факторів; головне:

- політична та економічна ситуація в країні й у світі;

- рівень конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

- міжнародне становище країни і рівень глобалізації;

- екологічні умови розвитку туризму;

- інфраструктура обслуговування туристів (віддаленість аеропортів, автострад, наявність кемпінгів, мотелів, готелей, ротелей, ботелей, флотелей тощо).

Види та система планів у діяльності туристичного підприємства

Перш ніж проводити планові розрахунки, необхідно з існуючої системи планів вибрати той вид, що більше інших відповідає конкретному завданню і реальній ситуації. Види планів класифікуються за різними ознаками, головні з яких представлені на рис. 1.3.

Розробка планів реалізації турпродукту або окремих послуг грунтується на принципах науковості, комплексності, безперервності, реальності, цілеспрямованості.

Стратегічні, довгострокові та середньострокові плани реалізації передбачають перспективи розвитку діяльності підприємства.

Головною особливістю цих планів є те, що вони складаються на основі концепції економічної, соціальної та науково-технічної політики підприємства.

Поточні плани складаються на рік з розподілом по кварталах і місяцях. Вони передбачають послідовну реалізацію середньострокових і довгострокових планів з урахуванням реальної кон'юнктури ринку та умов господарювання, охоплюють ширше коло завдань і виступають гнучкою формою планового управління діяльністю підприємств.

Оперативні плани - це деталізовані завдання для кожного виконавця поточного плану на короткий період (декаду, тиждень, день, годину).

При обґрунтуванні планів реалізації турпродукту підприємств застосовуються у взаємозв'язку два підходи.

Рисунок 1.3. - Класифікація планів реалізації туристичного продукту (послуг)

Перший підхід передбачає використання маркетингових концепцій планування, які орієнтують на врахування ринкового попиту і конкурентного середовища, а другий - спирається на цільові орієнтири, пов'язані з необхідним, можливим або ресурсозабезпечним обсягом реалізації турпродукту та окремих послуг.

Читайте також:

1. VII. ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА
2. В результаті вивчення дисципліни студент повинен
3. Визначення етики бізнесу як наукової дисципліни
4. Вступ до дисципліни «Права людини в міжнародному праві». Історичний розвиток концепції прав людини до наших днів
5. Дисципліни
6. До семінарських занять з дисципліни
7. З вивчення дисципліни «Психологія управління».
8. З ДИСЦИПЛІНИ
9. З ДИСЦИПЛІНИ
10. З дисципліни : « Медсестринство в хірургії»
11. З дисципліни : « Медсестринство в хірургії»

Переглядів: 968