• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організація процесів.

Організація - функція управління як процесу, котра полягає в координації дій окремих елементів фірми, досягненні взаємної відповідності функціонування її частин (відділів, виробничих підрозділів, окремих робітників). Результат - формування певної виконавчої структури, конкретних завдань для певних підрозділів, делегування певних повноважень.

Організаційний процес має два основних аспекти:

* поділ організації (фірми) на підрозділи відповідно до цілей та стратегій - упорядкування технічних, економічних, соціально-психологічних та правових питань діяльності системи на всіх її ієрархічних рівнях;

* взаємовідносини повноважень, які зв’язують вище керівництво із нижчими рівнями виконавців та забезпечують можливість розподілу та координації завдань - спрямований на колектив, що працює для досягнення конкретних, спільних для усіх його членів цілей.

Американці Т.Пітерс та Р.Уотермен розглядали організацію як єдність 7-ми основних змінних або концепція 7-С (рис. 2.3.1):

1) структура (structure);

2) стратегія (strategy);

3) система та процедури управління (systems);

4) спільні, тобто розділені усіма, цінностні настанови (shared values);

5) сукупність навичок (skills);

6) стиль керівництва (style);

7) склад робітників або система кадрів (staff).

Рис. 2.3.1. Схема концепції 7-С («щасливий атом»).

Сучасна концепція організації управління передбачає вирішальну роль колективу у прийнятті стратегічних управлінських рішень, а колегіальний стиль управління надає підприємству значні переваги. Відомий соціолог Мішель Поль запропонував модель організації виробництва, яка описана системою рівнянь, що враховує такі ключові незалежні змінні:

P = ¦ (L , U);

L = ¦ (E , T);

U = ¦ (P , L , G , I),

де Р - участь робітників в організації виробництва та контролі; L - прихована влада (неформальне лідерство, суспільна думка, так звана «влада підлеглих» та ін.); U - оцінка діяльності з боку адміністрації та колектива; E,T - фактори оточення та технології; G - урядові акти та дії; І - загальні ідеології.

Аналіз цієї системи рівнянь показує важливість участі колективу в організації виробництва, його усвідомлюваного творчого відношення до завдань підприємства.

Теорія організації управління стосовно людського фактору оперує такими поняттями як:

n делегування - передача задач та повноважень особі, котра приймає на себе відповідальність за їх виконання;

n відповідальність - зобов’язання виконувати наявні завдання та відповідати за їх задовільне вирішення;

n повноваження - обмежені права використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля деяких її співробітників на виконання певних завдань.

Об’єктами організації процесів на підприємстві є процеси виробничі та управлінські.

Виробничій процес являє собою комплекс трудових та природних процесів, що спрямовані на виготовлення товару певної якості, у певній кількості, певного асортименту та у певні терміни. Кожний виробничій процес складається із багатьох часткових процесів, у результаті виконання яких створюються окремі складові частини товару. Всі часткові процеси поділяють на основні, допоміжні та обслуговуючі. Під основними процесами розуміють такі, в результаті яких змінюється форма чи розміри предмету праці, його внутрішні властивості, стан поверхні, положення складових частин (наприклад, одержання заготовки, її обробка, монтаж готових складових частин). До допоміжних відносять такі процеси, які безпосередньо не торкаються до предметів праці, але мають забезпечити нормальний плин основних процесів (наприклад, виготовлення інструменту для власних потреб, ремонт основних фондів тощо). До обслуговуючих відносять такі процеси, під час яких відбуваються маніпуляції із товаром чи його складовими без зміни їх властивостей (наприклад, контроль якості продукції, транспортування в межах підприємства, складування тощо).

Управлінський процес у цьому контексті розглядається як сукупність операцій та процедур впливу керуючої підсистеми на керовану, які відбуваються в межах організаційної структури фірми. Аналогічно до виробничих процесів управлінські процеси можна поділити на основні, допоміжні та обслуговуючі. Як предмет праці тут постає управлінське рішення, інформація, нормативно-технічний чи управлінський документ.

Проектування будь-яких процесів відбувається на основі аналізу та розробки заходів по поглибленню міжвиробничої, технологічної, внутрішньовиробничої та функціональної спеціалізації. Факторами поглиблення будь-якої форми спеціалізації є уніфікація, типізація та стандартизація операцій, процедур, методів, інформації та інших елементів систем управління.

Основними принципами раціональної організації будь-яких процесів є:

n пропорційність - принцип, виконання якого забезпечує рівну перепускну спроможність різних ланок організаційної структури (наприклад, робочих місць) чи місць процесу, пропорційне забезпечення робочих місць інформацією, матеріальними ресурсами, кадрами тощо. Пропорційність може бути визначена за формулою:

M_min

К_пр = --------- ,

M_max

де M_min - мінімальна перепускна спроможність, або параметр робочого місця в технологічному ланцюгу (наприклад, потужність, розряд робіт, обсяги та якість інформації тощо), M_max - максимальна спроможність;

n безперервність - принцип раціональної організації процесів, який визначається відношенням робочого часу до загальної тривалості процесу:

Т_роб

К_б.р. = --------- ,

Т_з

де Т_роб - тривалість робочого часу, Т_з - загальна тривалість процесу, що включає простої, перерви та ін.;

n паралельність - принцип раціональної організації процесів, що характеризує ступінь співпадіння операцій у часі. Види сполучень операцій: послідовне, паралельне та паралельно-послідовне. Коефіцієнт паралельності визначають як:

Т_пар

К_пар = ------- ,

Т_посл

де Т_пар - час операцій, що відбуваються паралельно, Т_посл - час операцій, що відбуваються послідовно;

n прямоточність - принцип раціональної організації процесів, що характеризує оптимальність шляху проходження предмета праці, інформації тощо. Коефіцієнт прямоточності визначають за формулою:

Д_опт

К_прям = -------- ,

Д_факт

де Д_опт - оптимальна довжина шляху проходження предмета праці, що виключає зайві ланки, повернення на попереднє місце, Д_факт - фактична довжина шляху проходження предмета праці;

n ритмічність - принцип раціональної організації процесів, що характеризує рівномірність їх виконання у часі. Коеффіцієнт ритмічності:

å V_iф

К_ритм = --------- ,

å V_iп

де V_iф - фактичні обсяги виконаних робіт за період, що аналізується (декада, місяць, квартал) в межах плану (поза планом не враховуються), V_iп - запланований обсяг робіт.

Читайте також:

1. II. Організація і проведення спортивних походів
2. II. Організація перевезень
3. II. Організація перевезень
4. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
5. Адміністративно-територіальна організація
6. Бюджетний устрій в зарубіжних країнах. Організація бюджетного процесу
7. Бюрократична організація
8. Вентиляція. Види вентиляції. Організація повітрообміну в приміщеннях, повітряний баланс, кратність повітрообміну
9. Взаємини з агентствами та організаціями
10. Взаємодія органів публічної влади з трудовими колективами, підприємствами, установами, організаціями
11. Вибір оптимального розкладу (режиму) роботи в наукових організаціях.
12. Види податкових перевірок. Організація і здійснення перевірок.

Переглядів: 566