Регулювання та координація.

Координація та регулювання спрямовані на забезпечення єдності та узгодженості у часі й просторі дій органів управління і керівників, спеціалістів і підлеглих з метою усунення конфліктних ситуацій.

Координація - розпорядницька діяльність суб’єкту управління по забезпеченню відповідності, пропорційності та взаємодії різних частин керованої системи встановленням найраціональніших технічних, економічних і організаційних зв’язків у виробництві; між виробництвом, розподілом, обміном та споживанням; між системою в цілому і зовнішнім середовищем. На відміну від планування, спрямованого на розв’язання стратегічних питань управління, координація належить до тактики управління. Порівняно із регулюванням координація охоплює не всі підсистеми певної системи, а тільки ті ланки, які беруть участь у розв’язанні даного тактичного завдання. Якщо взаємодія, як виконавська діяльність, спрямована на підвищення ефективності зусиль через розподіл обов’язків і узгодження дій, то координація, як розпорядницька діяльність, полягає в економії зусиль через усунення дублювання дій. Взаємодія стосується переважно поведінки керованих об’єктів, тоді як координація - діяльності суб’єкта управління й пов’язана переважно з оперативним перерозподілом ресурсів для запобігання диспропорції.

Принципами координації є раціональність, тобто мінімальна кількість зв’язків і узгоджень між елементами координованої системи; достовірність, тобто забезпечення надійності інформації; чіткість і оперативність, тобто швидкість реакції кожного елемента координованої системи на сигнали прямого та зворотнього зв’язку.

Регулювання - функція по вивченню змін факторів зовнішнього середовища, що впливають на якість управлінського рішення та ефективність функціонування системи менеджменту фірми, вживанню заходів по доведенню (вдосконаленню) параметрів «входу» системи або процесів в ній до нових вимог «виходу» (споживачів).

Головними факторами зовнішнього середовища, що впливають на ефективність функціонування системи менеджмента фірми, є такі:

1) темпи науково-технічного прогресу в сфері діяльності фірми;

2) нові потреби споживачів та їх претензії щодо існуючих товарів;

3) політика постачальників;

4) ринкова стратегія конкурентів;

5) державна політика у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

6) цінова політика;

7) інші фактори інфраструктури ринку, макросередовища країни, мікросередовища фірми та інфраструктури регіону.

Фірма оцінює вплив факторів по трьом напрямкам:

n зміни, що впливають на різні аспекти поточної діяльності фірми;

n чинники, що загрожують поточній діяльності фірми. Вивчення ринкової стратегії конкурентів;

n чинники, що надають додаткові можливості для досягнення поточних та стратегічних цілей фірми.

Результати аналізу 7-ми перерахованих факторів, після обгрунтування, вносять до бізнес-плану фірми та до її ринкової стратегії. Таким чином встановлюється зворотній зв’язок у циклі управління.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мотивація.	\|	Облік та контроль.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.