Запаси корисних копалин в Україні

Вид корисних копалин	Одиниця Виміру	Запаси за категоріями	Кількість родовищ
А+В+С,	С,	Усього	Що розробл.
Нафта, конденсат	тис.т
Газ природний	млн.м
Вугілля кам'яне	тис.т
Вугілля буре	тис.т
3алізна руда для Збагачення	тис. т
Марганцева руда	тис.т
Ртутна руда	тис.т
Сірчана руда	тис.т
Калійно-магнієва сіль	тис.т
Кухонна сіль (кам’яна)	тис.т
Графітова руда	тис.т
_,Цементна сировина	тис.т
Цегельно-черепична Сировина	тис.т
Піщано-гравійна Сировина	тис.т
Бентонітова сировина	тис.т
Каолін вогнетривкий	тис.т
Доломіти	тис.т
Флюсовий вапняк	тис.т
Пісок формувальний	тис.т
Мінеральні підземні Води	млн. м^з	64,5 за дабу	0,9 за добу

Водні ресурси.Водні ресурси знаходять застосування в енергетичній галузі, є джерелом виробничого й побутового водопостачання, а також Простором розміщення підприємств та шляхів водного транспорту. Рівень забезпеченості більшої частини України водними ресурсами є недостатнім i визначається формуванням річкового стоку, наявністю озер, боліт, штучних водоймищ, підземних та морських вод.

Водні ресурси України становлять 209,8 км³, причому формується в її межах лише 25^о/о, решта – надходить з Російської Федерації, Білорусі, Румунії. Об’єм підземних вод – 7 км3, а в господарстві використовується 1 млрд. м3 морської води.

В Україні показники природної водозабезпеченості є одними з найнижчих у Європі з розрахунку на одного жителя та одиницю площі. Питома забезпеченість населення України річковим стоком з розрахунку на 1 людину становить майже 1 тис. м^з/рік. Аналогічні показники для розвинених країн становлять, відповідно: у Швеції - 2,5 тис. м³ на рік, Англії - 5, Франції - 3,5, Німеччині - до 2,5, США - 6,8, Канаді - 219 тис. мз/рік.

Лісові ресурси.Лісові ресурси відіграють важливу роль як у збереженні навколишнього середовища, так i в господарській діяльності людей. Україна відноситься до країн з порівняно невисокою забезпеченістю лісом. Згідно з даними державного обліку лісів, площа земель лісового Фонду становить 10,8 млн. га. Під лісовою рослинністю перебуває 9,4 млн. га.

Лісом покрито в середньому 15,6% території, у т. ч. на заході й півночі - 30-40%, у Карпатах - понад 40%, на Поліссі - 25,7%, у Криму - 10%, в степових зонах - 4%. Високопродуктивний деревостан мають 75% лісових площ. Загальні запаси деревної маси у лісах України становлять 17736,0 млн. м3.

Природно-рекреаційні ресурси.Природно-рекреаційні ресурси становлять собою особливий вид ресурсів, а саме – гармонійне просторове поєднання земельних, водних, кліматичних, культурно-ландшафтних та гідромінеральних ресурсів, яке забезпечує в комплексі відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, що слугує для регенерації здоров’я i підтримки працездатності населення, а також для культурно-освітньої діяльності. До рекреаційних ресурсів відносять об’єкти i явища природного походження для відпочинку i туризму.

3агальна проща потенційно рекреаційних територій займає 7,2% території України (близько 4,4 млн. га), в т.ч. природоохоронних земель 2,2%. Майже в усіх областях України серед рекреаційних домінують санаторно-курортні ресурси.

Фауністичні ресурси.В структурі природно-ресурсного потенціалу України особливе місце займають фауністичні ресурси. Окрім великої цінності фауни, як невід’ємної складової природного середовища території, яка відіграє важливу роль в його екологічній системі. Досить помітне значення вона має i з економічної точки зору. Основними фауністичними ресурсами, які мають господарське значення, є мисливські, рибні та медоносні ресурси бджільництва

Населення країни – чинник її комплексного економічного та соціального розвитку. Його роль особливо зростає в густозаселених регіонах з недостатніми природними ресурсами. Головну роль воно відіграє як елемент продуктивних сил, тобто як трудові ресурси, хоч не слід ігнорувати i його роль як споживача (мається на увазі все населення, а не тільки його працездатна частина).

Для визначення багатогранного впливу населення на процес економічного i соціального розвитку країни потрібно детально дослідити як його демографічні параметри, так i особливості розселення, трудову діяльність.

Демографічна ситуація в країні визначається значною мірою міграціями населення. Важливим індикатором внутрішньо-регіональних переміщень населення є сальдо міграції між містом i селом.

Для України в останні роки характерним є природне скорочення населення.

Під трудовим потенціаломрозуміють систему, що має просторову i часову орієнтацію, елементами якої виступають трудові ресурси з урахуванням усієї сукупності їхніх кількісних та якісних характеристик, зайнятості й робочих місць.

Одним з основних інструментів регулювання використання трудового потенціалу є баланс трудових ресурсів.Його складають за даними статистичного обліку, демографічними розрахунками, даними відділів з використання трудових ресурсів в обласних адміністраціях, міських бюро з працевлаштування та інформації населення.

Сучасне виробництво зумовлює об’єктивну необхідність постійного підвищення якості робочої сили. Зростає питома вага працівників з вищою i середньою спеціальною освітою - 90% зайнятих. У сільському господарстві однією з найважливіших є проблема підвищення ефективності використання трудових ресурсів.У багатьох адміністративних районах сільськогосподарські підприємства сезонно потребують додаткової робочої сили, незважаючи на те, що в цій галузі матеріального виробництва зосереджено 3,9 млн. осіб, або майже 20% середньорічної чисельності зайнятих у господарстві. Причини такого явища неоднозначні.

В умовах переходу до ринкової економіки урізноманітнюються форми зайнятості населення. Зростає кількість зайнятих у кооперативах, малих підприємствах. Багато хто займається індивідуальною трудовою діяльністю. У зв’язку з цим дедалі більше загострюються проблеми забезпечення робочою силою суспільного сектора виробництва, особливо будівництва та сільського господарства.

Разом з тим у країні зростає безробіття. Тому потрібно шукати додаткові можливості для розширення сфери зайнятості населення. Оскільки попит на товари та послуги широкого вжитку високий, а можливості його задоволення незначні, створення нових та розширення діючих підприємств можна вважати досить містким джерелом додаткової зайнятості населення.

Аналіз зайнятості населення в Україні показує, що у нас є певні надлишки працездатного населення, насамперед у малих містах. Наявність їх посилює можливість виникнення безробіття в умовах проведення радикальної економічної реформи.

Для України важливим елементом досягнення високого виробничого розвитку є реалізація моделі „випереджаючого розвитку" національної економіки. Перехід до неї може відбутися за рахунок підготовки та забезпечення технологічного „прориву", гуманізації основних факторів виробництва, масштабної інтелектуалізації людського потенціалу, прискорення НТП через призму формування нових знань, багаторазове посилення застосування новітніх інформаційних та телекомунікаційних технологій.

Науковий потенціал - це сукупність ресурсів i можливостей сфери науки будь-якої системи (колективу, галузі, міста тощо), яка дає змогу за наявних форм організації та управління ефективно вирішувати господарські завдання. Складовими наукового потенціалу є кадри, кошти, матеріально-технічна база, інформаційне забезпечення.

У цілому економічна криза в Україні призвела до зниження науково-технологічного потенціалу: через застарілі технології у виробництві; низький рівень впровадження НДДКР для підвищення якості продукції; надзвичайно низьку частку бюджетного фінансування НДДКР, науки, освіти, охорони здоров’я; значне відставання темпів НДДКР від країн – світових економічних лідерів; загрозу перетворення країни на „технологічний смітник", „відпливу умів" за кордон; забруднення навколишнього середовища, руйнування екосистеми.

Найбільш узагальнюючими показниками розвитку інноваційної діяльності країни є показники впровадження інновацій на промислових підприємствах. В цілому в 1998-2000 рр. інновації здійснювали лише 18,4% загальної кількості промислових підприємств України (більша частина з них розміщувалась у промислово розвинутих регіонах – Донецькій, Харківській, Львівській, Луганській, Дніпропетровській, Вінницькій та Київській областях i у м. Київ).

Основні фактори сучасного зростання реальної економіки України залишаються екстенсивними. Економічне зростання 2002-2004 років не пов’язане з підвищенням конкурентоспроможності через поліпшення технологічного рівня. Воно обумовлене прискоренням темпів зростання українського експорту через сприятливу кон’юнктуру зовнішнього ринку.

Активне пожвавлення в економіці, тривалі тенденції зростання обсягів виробництва, капіталовкладень в основний капітал, інші здобутки останніх раків у реальній економіці України не призвели до формуванні основ інноваційної моделі розвитку. Інноваційні процеси в нашій країні пов’язані з використанням науково-технічних надбань минулих років, що пов’язано з відсутністю інвестиційного підкріплення їх розвитку. В 2006 році на 17,8% знизилась частка підприємств, які впроваджували інновації.

Однією із складових економічного потенціалу національної економіки є інформаційний потенціал, який займане особливе місце в економічному розвитку національної економіки та її інтеграції у світове господарство..

Інформаційний ресурс діє у рамках національного інформаційного простору України, щостановлять собою сукупність суб’єктів, відносин та продуктів інформаційної діяльності, які функціонують у рамках єдиного правового поля для задоволення інформаційних потреб особи, суспільства i держави засобами преси, телебачення, радіомовлення, книговидання та аудіовізуальної продукції на магнітних носіях, а також документних фондів бібліотек, архівів, музеїв.

Матеріальною основою інформаційного потенціалу виступає виробництво та використання відповідного технічного забезпечення.

Стан основного капіталу в Україні погіршується. Виробничі ресурси характеризує висока міра зносу, вивільнення виробничих потужностей, висока собівартість продукції, матеріало-, енергоємність, фондомісткість виробництва. На підприємствах України фіксується гостра нестача кваліфікованих менеджерів середньої та вищої ланок. Виробництво в Україні переважно низько технологічне, збиткове. Обсяг виробничих потужностей у промисловості складає близько 85% від обсягу 1990 р. Середній вік устаткування — 16-18 років i вдвічі перевищує відповідний показник у розвинутих країнах. В цих умовах постало складне завдання суспільного розвитку — закладання підвалин нової сучасної економіки. 3а умови, якщо цього не буде досягнуто, соціальних загострень, викликаних стихійним скороченням виробничого потенціалу галузей промисловості, викликаного вибуттям основних виробничих фондів, не уникнути.

3а часів становлення української держави наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. рівень продуктивності праці в окремих галузях економіки знизився майже на 20%. На стільки ж підвищилась енергоємність виробництва. Україну на сучасному етапі розвитку характеризує технологічне відставання від розвинутих країн. Без належного переорієнтування економіки на розвиток високих технологій у виробництві існує значна загроза для країни опинитися на периферії світового розвитку серед країн, які характеризує глибока стагнація.

Найбільшим виробничим потенціалом серед сфер-складових господарського комплексу в Україні характеризується промисловість, що орієнтується як на внутрішній, так i на зовнішній ринки У промисловості створюється майже половина національного доходу країни.

Суспільна криза в Україні на зламі ХХ-ХХІ століть призвела i до зниження ії виробничого потенціалу.

Формування i розвиток ринкової економіки в Україні диктують необхідність встановити більш тісні взаємовигідні зв’язки з іншими державами, активно включатися в процеси міжнародної економічної інтеграції.

В останні роки простежується негативна тенденція до витіснення України з окремих ринків, насамперед у країнах СНД, де вона посідала ще недавно помітне місце (ринки цукру, м’ясних, молочних продуктів тощо).

За час своєї незалежності Україна змогла налагодити зовнішньоторговельні стосунки більш як із 180 країнами світу i створити свої торговельно-економічні місії у 34 державах європейського, азіатського, африканського та американського континентів.

Перспективним напрямом розширення зовнішньоекономічних зв’язків є створення спеціальних зон «вільного підприємництва» на території України (в районі Одеси, на 3акарпатті та в деяких інших місцях). Такі зони в Україні з часом сприятимуть прискоренню розвитку її економіки на основі створення умов для залучення іноземного капіталу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Земельний фонд України станом на 1 січня 2005 р.	\|	Показники ефективності національної економіки та їх розрахунок.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.