Глобалізація, як новий етап інтернаціоналізації світового господарства.

Сучасна економіка країн світу має тенденцію до об'єднання зусиль задля створення сприятливих умов зростання виробництва та розв'язання соціальних проблем. Процес інтеґрації — не данина якійсь моді, а необхідність, позаяк національні інтереси задовольняти лише власними зусиллями практично неспроможна жодна країна, навіть високорозвинута. Власне високорозвинуті країни стали такими завдяки активізації зовнішньої торгівлі, міжнародної співпраці в подоланні політичних, правових, економічних бар'єрів задля зближення позицій щодо економічної інтеґрації.

Кожна країна розвивається на основі своїх національних традицій, конституції, підконституційних законів, системи державотворення господарювання, спеціялізації виробництва і намагається захищати та зберігати свою національну самобутність. Процес же інтеґрації потребує визнання окремими країнами, що мають намір до економічного об'єднання, спільних вартостей, на основі яких можливе таке об'єднання. Це означає, що економічна інтеґрація повинна будуватися на основі визнаних країнами-учасницями об'єднувальних принципів.

Що стосується принципів міжнародної економічної інтеграції, то вони мають насамперед визначати загальнолюдські вартості, які є прийнятними для кожної країни-учасниці інтеграційної групи. Це означає, що кожна з учасниць має визнавати і запроваджувати загальнолюдські вартості насамперед у своїй країні і тим паче в міжнародних відносинах. Принципів, які спільні для усіх учасників інтеґрації, є досить багато. Вони стосуються найважливіших аспектів життєдіяльності країни загалом. Ці принципи можна звести в декілька груп:

-свобода людини:забезпечення природних прав людини на житло, освіту, професію, підприємництво, переміщення та багато інших прав, що дають можливість людині пізнавати світ, себе, братиучасть у тих видах діяльності, які їй до вподоби та приносять потреби, необхідні для життя;

- розбудова правової держави:власне правова держава має забезпечити реалізацію людиною її природних прав і свобод; сутність правової держави зводиться до створення конституції та то конституційних законів країни, які не регламентують (визначають) поведінку людини (що можна робити, а чого не можна), не заміщають природні права і свободи людини у тому числі право по освіту, праці, свободу слова, вираження своїх політичних, ідеологічних, релігійних переконань тощо;

-створення вільної економічної системи:це вельми важливий принцип міжнародної економічної інтеграції, позаяк він передбачає вільний рух товарів, праці, капіталів між країнами; його основин ми характеристиками є:

- економічна свобода людини-виробника і людини-споживача, тобто кожен обирає вид діяльності та де і на що витрачати свої доходи;

- пріоритет приватної власності на капітал і результати виробництва;

- приватна власність визначає економічні інтереси власника і є рушійної силою ділової активності, продуктивного та ефективного виробництва загалом;

^-звуження вертикальної (директивної) системи управління аж до її ліквідації та поширення горизонтальної економічної політики задля активізації ділових відносин між власниками, виробниками, банками, торговельними організаціями та іншими рівноправними суб'єктами господарювання;

- лібералізація руху товарів, праці й капіталу.

Досвід розвинутих інтеграційних груп показує, що реалізація цих принципів приводить до відносного вирівнювання рівнів економічного розвитку тих країн-учасниць, які відзначалися невисоким рівнем розвитку. Очевидно, що інтеграція на рівнопартнерських засадах має позитивний вплив на розвиток країн-учасниць.

Проблеми інтеграції України у світову економіку стосуються дотримання практично всіх трьох груп названих принципів. Сьогоднішня Україна проходить етап подолання стереотипів розбудови економічної системи, які сформувалися у період так званого соціалістичного господарювання, нав'язаною імперською політикою та ідеологією Москви. Вона й сьогодні намагається утримувати Україну в орбіті свого впливу.

Стає очевидним, що Україні насамперед треба позбутися стереотипів колоніального минулого і формувати стереотипи мислення людей вільного суспільства.

Для України життєво важливо:

> створення демократичної правової держави, яка обстоювала б національні інтереси народу, забезпечувала захист прав своїх громадян, здійснювала передбачувану, виважену внутрішню і зовнішню політику;

> формування ринкової економічної системи, в якій домінувала б приватна власність на капітал і створюваний продукт, діяли б механізм ринкового регулювання виробництва, розподілу і споживання національного продукту, надійна система соціального захисту тих, хто його потребує;

> сприйняття Україною вартостей політичної демократії і соціального розвитку провідних європейських країн і країн світу, політичне й економічне зближення з ними через інтеграцію в європейські структури, Світову Організацію Торгівлі (СОТ) тощо;

> збереження і розвиток рівноправних партнерських економічних і торговельних відносин із країнами СНД і країнами, що розвиваються;

> національно-громадянське суспільство з розвинутою політичною демократією і соціально орієнтованою ринковою економікою — державно-організована нація, для якої пріоритетними є національні та загальнолюдські вартості у сфері державотворення (правова держава), економічної свободи людини, розвитку національних і культурних надбань представниками різних етнічних груп. Суто громадянського суспільства не існує, позаяк жодна країна не має громадянської конституції, а має державну (національну) конституцію за ознаками титульної нації, тому суспільство цієї країни є національно-громадянським.

Для України, як і будь-якої іншої країни з перехідною економікою, входження у світове господарство є одним з найважливіших завдань. Його реалізація потребує повноцінної участі держави в міжнародних економічних організаціях. Практика показує, що міжнародні організації можуть надати Україні ефективну допомогу в перебудові економіки на ринковий тип. На сьогодні Україна є членом багатьох міжнародних фінансових організацій:

- Міжнародного валютного фонду (МВФ), до якого Україна вступила у квітні 1992 р.;

- Світового Банку Реконструкції та Розвитку, ресурсами якого користується Україна;

- Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, з яким досить успішно співпрацюють українські банки та підприємства.

Україні вкрай важливо інтегруватися у систему міжнародної торгівлі. Наймаштабнішою є Світова Організації Торгівлі (СОТ), або ВТО (Всесвітня Торговельна Організація). Україна подала заявку про вступ до цієї організації. Треба зазначити, що знайдено порозуміння у цьому питанні між політичними силами в парламенті та уряді України. На початок 2008 року Україна стала членом цієї торговельної системи.

Створення інтеграційних об'єднань є одним із засобів розв'язання господарських проблем, який дає змогу колективними зусиллями прискорити соціально-економічний розвиток, підвищити рівень життя населення.

Україна здійснює заходи, спрямовані на зближення з Європейським Союзом. У квітні 2003 р. її офіційно запросили на саміт країн ЄС, що відбувся в Афінах, на якому було підписано угоди про членство в ЄС з травня 2004 р. ще з десятьма країнами: Польщею, Угорщиною, Чехією, Словаччиною, Литвою, Латвією, Естонією, Кіпром і Мальтою, а трохи пізніше з Болгарією та Румунією. Усі вони стали членами Європейського Союзу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
План лекції	\|	Міжнародні економічні організації та їх роль у вирішенні проблем національних економік.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.041 сек.