Водний баланс Світового океану

Визначення солоності морської води

Зміна солоності морської води протягом часу

Зміни солоності у відкритому океані незначні. За даними досліджень було встановлено, що амплітуда регулярних добових змін не перевищує 0,10‰. Річні зміни у відкритому океані залежать головним чином від випаровування і опадів. Максимальна зміна солоності характерна для району 18–42° північної широти Атлантичного океану 0,11‰. В цьому районі місячні зміни нерегулярні, але в цілому максимум солоності морської води у поверхневому шарі припадає на березень для Північної Атлантики . На глибинах понад 1000 м річні зміни солоності Світового океану малі — 0,02–0,04‰.

У субполярних районах річні коливання солоності морської води поверхневого шару можуть бути великими, максимум настає незадовго до початку літнього танення. В зоні мусонів сезонні зміни відбуваються в напрямку вітру і в напрямку течій спільно з різкою зміною кількості опадів. Саме це пояснює великі річні зміни солоності поверхневого шару Світового океану. Так, у Бенгальській затоці річні коливання солоності морської води можуть доходити до 1,0–3,0‰.

Солоність морської води визначають за вмістом хлору чи за електропровідністю. Морська вода — це електроліт, тому, чим більше солей у воді, тим більша її електропровідність, тобто менший опір. Якщо визначено вміст хлору, то за таблицями можна обрахувати солоність. Солоність можна також визначити за вимірюванням кута заломлення світла у воді і, нарешті, за вимірюванням густини води. Безумовно, найбільш точним є повний хімічний аналіз, але цей спосіб дуже трудомісткий.

Найчастіше на практиці використовується визначення солоності за концентрацією хлору, точніше — за хлорністю.

Хлорність — (у грамах на 1 кг морської води) є сумою галогенів (хлору, брому, фтору, йоду) і чисельно тотожна числу грамів срібла, необхідного для осадження галогенів в 0,3285234 кг морської води. Емпірична залежність між солоністю морської води (S) і хлорністю (Cl) має такий вигляд:

S = 0,030 + 1,8050 Cl (‰).

Запропонована ця формула М. Кнудсеном ще в 1902 р. За допомогою цього способу солоність можна визначити з точністю до 0,01‰.

У 1967 р. міжнародною угодою була прийнята проста, але достатньо точна формула:

S = 1,80655 Cl (‰).

Існують спеціальні емпіричні формули і для визначення солоності води окремих морів. Так, для вод Чорного моря використовують формулу:

S = 1,1856 + 1,795 Cl,

для Азовського

S = 0,21 + 1,794 Cl.

Загальне рівняння водного балансу Світового океану має вигляд:

x₀ + y₀ = Z₀ ± D W,

де - середня багаторічна сума опадів, що випали на поверхню океану; y₀– середній багаторічний стік із суші; Z₀ – середнє багаторічне випаровування з поверхні океану; ± D W –зміна рівня, чи об’єму океану.

Особливості розподілу опадів, випаровування та різниці між ними такі:

– збільшення опадів і випаровування – від полярних до низьких широт;

– існування трьох зон перевищення опадів над випаровуванням: у висо-

ких широтах північної півкулі (арктичний і частково помірний кліматичний пояси), у високих широтах південної півкулі (арктичний і частково помірний кліматичний пояси) та в екваторіальних і субекваторіальних кліматичних поясах північної півкулі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стратифікація поля солоності	\|	Густина морської води

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.