• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародні економічні організації та їх роль у вирішенні проблем національних економік.

Одним із вагомих чинників розвитку національної економіки є її співробітництво з міжнародними фінансовими інституціями, яке мусить відповідати вимогам її національної безпеки та сприяти нарощуванню її могутності у світовій економічній спільноті. До таких інституцій належать, перш за все Світовий банк та Міжнародний Валютний фонд.

Що ж є головною метою України у такому співробітництві?

Перш за все це:

> забезпечення кредитної підтримки інноваційного розвитку
національної економіки;

> забезпечення залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів у розвиток пріоритетних секторів національної економіки;

> забезпечення фінансування пріоритетних з точки зору економічних, екологічних та соціальних інтересів держави проектів
та адекватних до цього структурних реформ в національній
економіці.

У цьому контексті слід відзначити, що головними стратегічними орієнтирами у напрямі співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями(МФІ) є:

> всесебічна підтримка вітчизняного високотехнологічного та

наукомісткого виробництва і нарощування обсягу конкурентноспроможної продукції (судно-, авіа-, машино-, автомобіле-, ракетобуду вання);

> всебічна підтримка макроекономічної стабільності та екологічної збалансованості національної економіки;

> всебічна підтримка соціальних програм національної економіки

та подолання бідності в державі.

Водночас потрібно припинити такі негативні явища у системі

співобітництва України з МФІ, як:

> недостатній моніторинг зі сторони державних органів влади щодо ефективності реалізацій проектів, що фінансуються МФІ, що потребує методичного забезпечення відповідної звітності;

> недостатній захист національних інтересів України у процесі реалізації проектів МФІ, що потребує додаткового нормативно-правового забезпечення регулювання цього співробітництва;

> формування нових економічних, політичних, соціальних та екологічних ризиків у зв'язку з практикою використання коштів МФІ для фінансування поточних витрат, які не є обґрунтованими з точки зору довготермінової національної безпеки держави, що потребує їх припинення.

У відповідності до Стратегії економічного і соціального роз­витку України (2004-2015 pp.) "Шляхом європейської інтеграції", накреслено такі основні стратегічні пріоритети у співробітництві з МФІ:

1. Стратегічні напрями співробітництва з Міжнародним
валютним Фондом:

> забезпечення макроекономічної та фінансової стабільності;

> розбудова ефективної банківської та фінансової систем;

> реформування податково-бюджетної системи; зміцнення системи соціального захисту та підвищення рівня життя населення;

> єприєднання до COT.

2. Стратегічні напрями співробітництва з Групою Світового
Банку:

> забезпечення сталого економічного зростання;

> розбудова фінансового сектора та забезпечення його стійкості

> впровадження інноваційної моделі розвитку та розбудова економіки знань;

> подолання бідності, соціальний захист незахищенних верств населення, зміцнення середнього класу;

> всебічний та гармонійний розвиток людини;

> захист навколишнього середовища та техногенна безпека;

> поступова інтеграція у світові економічну та фінансові системи;

> дінамічний розвиток регіонів та зменшення регіональних диспропорцій;

> ефективне державне управління.

3. Стратегічні напрями співробітництва з Європейським Банком Реконструкції і Розвитку:

> зміцнення банківського і фінансового сектьора та забезпечення фінансових потреб малого та середнього бізнесу;

> розвиток енергетичного сектора та міжнародних транспортних кордонів;

> допомога комерціалізації та структурних реформах у сфері муніціпальних послуг та інфраструктури (зокрема, транспорту, телекомунікацій тощо) та секторів енергозбереження;

> забезпечення ядерної безпеки;

> підтримка та реструктурізація промислового сектора.

4. Стратегічні напрями співробітництва з Чорноморським банком торгівлі та розвитку:

> розвиток енергетичного сектора;

> стимулювання українського експорту, насамперед до країн-членів ЧБТР;

> фінансова підтримка сільського господарства та промисловості;

> розвиток середнього і малого бізнесу в Україні.

Зовнішня торгівля є вагомим чинником розвитку національної економіки. Сьогодні процес входження України у світове господарство супроводжується формуванням національної структури експорту. Це створює підґрунтя для нееквівалентної до сучасних умов моделі міжнародної спеціалізації в національній економіці.

Які основні елементи експортних потоків з України? Це передусім метали, руди, харчові продукти, транспортні послуги, які є не динамічними та малоприбутковими.

Тому система зовнішньої торгівлі в національній економіці потребує суттєвого структурного реформування, перш за все в напрямі інноваційного розвитку.

У цьому контексті особливості набуває створення системи конкурентоспроможних виробництв, здатних нарощувати експортний потенціал не лише готової продукції, але і науково-технічних, інжинірингових, освітніх та інформаційно-програмних послуг.

Можна виділити такі пріоритети покращення її структури:

> орієнтація на експорт високоякісного прокату, метало місткої

продукції, включаючи морський транспорт, екскаватори, металорізальне устаткування;

> розвиток системи виробництва ракетної та авіаційної техніки,

зорієнтованої на зовнішні ринки;

> розвиток мікроелектроніки, виробництва комп'ютерів, побу­тової електроніки;

> створення системи наукомістких виробництв, зокрема в галузі порошкової металургії, зварювальної апаратури через посередництво мережі інноваційної інфраструктури: технополісів, технопарків венчурних фірм тощо;

> розширення та модернізація транспортної системи та її інфраструктури для реалізації транзитів за напрямами Схід-Захід, Північ-Південь;

> розвиток експортної спеціалізації за окремими видами сільськогосподарської продукції та її переробки (зерно, олія, м'ясо­продукти, цукор, молокопродукти);

> формування потужної курортно-оздоровчої та туристично-рекреаційної індустрії та мережі відповідної інфраструктури.Якаструктурна динаміка зовнішньої торгівлі в національній економіці? Частка зовнішньої торгівлі України ВВП досить висока (більш ніж 70 % ВВП). Разом з тим, дані Державного комітету статистики України свідчать, що, починаючи з 1996 р. скорочувався як обсяг імпорту, так і обсяг експорту. Так зовнішньоторговельний оборот України за підсумками 2000 р. знизився з $32563,7 млн. до $28055,7 млн., або на 13,8 % в порівнянні з 1998 р. При цьому експорт знизився з $16457,2 млн. до $15195,5 млн., або на $7,7 %, тоді як скорочення імпорту було суттєвим - з $16106,5 млн. до $12860,2 млн., або на 20,2 %. Основну експортну позицію України склали постачання чорних металів. Водночас знизилася частка продажів високотехнологічних товарів - машин, устаткування і транспортних засобів. Імпорт України - це в більшості ввезення енергоносіїв - природного газу, нафти, нафтопродуктів.

Зовнішня торгівля України зорієнтована переважно на країни СНД (на країни СНД та країни Східної Європи припадає основна частка експорту України тільки на Російську Федерацію -4%), і це за умов відсутності платоспроможності попиту з їхньої сторони. Така орієнтація зовнішньої торгівлі значно зменшує конкурентні переваги національної економіки і погіршує її загальну інтеграційну позицію.

Платіжний баланс (ПБ) України є відображенням її економічних взаємовідносин із зовнішнім світом. Платіжний баланс представляє собою всю сукупність економічних зобов'язань між резидентами даної країни та резидентами інших країн, що відбуваються протягом певного періоду часу (року).

Таким чином, платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі в національній економіці, де відображено її зовнішньоекономічні операції.

Стан платіжного балансу держави визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в міжнародній операції, зв'язками із світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс як дзеркало відображає економічне становище країни і використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання національної економіки.

На шостому засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС (2003 р.) опрацьовано заходи щодо поглиблення секторального співробітництва нашої національної економіки, зокрема визначено 7 пріоритетів спільної діяльності:

> енергетика;

> торгівля та інвестиції;

> юстиція та внутрішні справи;

> наближення законодавства України до правового поля ЄС;

> охорона довкілля та екологічна безпека;

> транспортна сфера та міжнародні транспортні коридори;

> транскордонне співробітництво.

Для реалізації цих завдань необхідним є:

> досягнення сприятливого торгово-політичного режиму у відносинах з пріоритетними зарубіжними країнами та їх торгово-економічними угрупованнями, організаціями і сою-вами, зняття наявних і потенційних дискримінаційних обме­жень. Особливу роль тут відіграє усунення різних торгово-економічних бар'єрів у відносинах з країнами СНД;

> довгострокове врегулювання валютно-фінансових проблем у взаємовідносинах з країнами-кредиторами, міжнародними організаціями та боржниками;

> формування ефективної системи захисту зовнішньоеконо­мічних інтересів України.

Найбільш дієвою і ефективною стратегією інтеграції України у світову економіку є поєднання структурної перебудови економіки з її орієнтацією на активне зростання експорту і нарощування його інноваційного потенціалу. Цього можна досягти шляхом загального поліпшення інвестиційного клімату й залучення інвестицій у відповідні галузі, створення механізму стимулювання експорту та формування життєздатних конкурентоспроможних експортних виробництв.

Освоєння експортного потенціалу в зазначених сферах і напрямах за рахунок пошуку і виходу на основні світові ринки збуту надасть змогу повніше використати можливості українського промислового потенціалу, недовантаженого внаслідок непомірного скорочення внутрішнього попиту. У свою чергу це вимагає у найближчі 1-2 роки переорієнтувати нагромаджений науково промисловий потенціал на виробництво експортної продукції освоїти порівняльні переваги, що полягають не тільки у достатніх природних ресурсах, а й у наявних в Україні науково-технічних знаннях, високій кваліфікації й порівняно дешевій робочій силі пріоритетних напрацюваннях за окремими ключовими позиціями науково-технічного прогресу.

Читайте також:

1. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
2. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
3. PR-відділ організації: переваги і недоліки
4. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
5. V. Економічні цикли.
6. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
7. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
8. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
9. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
10. Аграрні проблеми в працях письменників аграрників.
11. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
12. Адміністративні, економічні й інституційні методи.

Переглядів: 734