Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Основні показники інноваційної діяльності

Основні риси соціально-ринкової економіки України в стратегічній перспективі.

 

Початок XXI сторіччя знаменує собою завершення епохи індустріалі­зації і початок ери постіндустріального, інформаційного суспільства, в якому провідна роль належить НТП і формам його реалізації — інноваці­ям, а головним ресурсом розвитку є знання та інформаційно-інтелектуальні технології, що вирішують проблему обмеженості ресурсів, відкривають принципово нові горизонти зростання продуктивності праці й прискорення відтворювальних процесів і, найголовніше, змінюють в сис­темі економічних координат місце та роль людини — унікального генера­тора інноваційних ідей Ці виклики знаходять адекватне відображення в концепції національ­них інноваційних систем (НІС) яке сприймається Урядом України.

НІС — це сукупність взаємозалежних організацій (структур) приватного й державного секторів, які індивідуально й у взаємодії один з одним обумов­люють генерацію і поширення нових знань та технологій у межах конкретної держави.

Для макроаналізу функціонування НІС використовується низка взає­мопов'язаних показників, основні з яких представлені в табл. 1.

 

 

Таблиця 1

 

Групи Показники
Абсолютні показники (за рік) • кількість академічних інститутів, науково-дослідних організацій, вищих навчальних закладів, науково-дослідних підрозділів великих під­приємств, лабораторій тощо, які замаються інноваційною діяльністю; • загальний обсяг витрат на інноваційну діяльність; • кількість найменувань нових видів продукції; • обсяг виробництва інноваційної продукції, що за своїми спожив­чими та ціновими характеристиками відповідає рівню імпортних анало­гів або перевищує його; • внутрішній та зовнішній трансфер інновацій
Струк­турні зрі­зи • інституціональний; за джерелами фінансування; за об'єктом вкла­дання коштів; галузевий; регіональний
Відносні показники (%) • частка підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, у загальній кількості підприємств; • частка нових видів продукції у загальному її обсязі; • частка наукоємної продукції в загальному обсязі продукції про­мисловості або ВВП; • частка експорту наукоємної продукції в загальному експорті або ВВП
Показники ефекти­вності • приріст ВВП за рахунок інноваційного фактора; • виручка від реалізації на зовнішньому та внутрішньому ринках інноваційного продукту, ліцензій, ноу-хау, програмного забезпечення; • середній термін окупності інноваційних видатків; • комерційна ефективність (економічна рентабельність інновацій­них видатків); • середня тривалість інвестиційного процесу (від початку наукових досліджень до комерціалізації інноваційних розробок)

 

Найбільш проста модель, яка описує взаємодію елементів НІС, є дво­рівневою. На мікрорівні роль приватного сектора полягає в розробці технологій на основі власних досліджень і в ринковому освоєнні інновацій. На макрорівні у сферу компетенції держави входить розробка та реалізація інноваційної політики.

Державна інноваційна політика має за кінцеву мету створити модель інноваційного розвитку, яка за своїми рушійними силами, векторами інтеграції, масштабами й результатами корелює із загальною стратегією соціа­льно-економічного розвитку. Табл. 2 демонструє наявність для України досить широкого спектра можливих альтернатив.

 

 

Таблиця 2. Моделі інноваційного розвитку та їх класифікація

 

Критерії класифікації Назва моделі Зміст
За каталізатором розвитку Дифузія інновацій Формування ланцюга «наука — техніка — виробництво» з ініціативи суб'єктів мікро- (фір­ми, навчально-наукові заклади) та мезо- (спілки підприємців, банкірів тощо) рівня економіки
    Державна підтримка інноваційних форм Державна протекція національних інновацій­них інститутів й патронаж виходу національної наукоємної продукції на світові ринки
За масштабами охоплення Локальне інноваційне середовище Концентрація на певній території наукового, освітнього, виробничого та фінансового потенці­алу (технополіси, інкубатори, техноларки)
    Поліцентризм міжгалузеві науково-технічні комплекси, кластери) Взаємодія відносно локальних інноваційних зон в національних масштабах
За походженням інноваційних ідей Товарне клонування Опанування виробництва наукоємної проду­кції, що випускається в країнах постіндустріалізму й перебуває у фазі зрілості життєвого циклу товару
    Ліцензійне копію­вання Використання зарубіжного науково-техніч­ного потенціалу через ліцензійний механізм
    Саморозвиток Розбудова й використання національного на­уково-технічного потенціалу на основі власних зусиль
За стратегію інноваційних Гонитва за лідером Домінують інновації, спрямовані на вдоско­налення наявних та запозичених зовні технологій (пасивна стратегія)
процесів Технологічне лідерство, розвиток на випередження Орієнтація на власні радикально нові техно­логії (активна стратегія)

Змістовні характеристики вищезазначених та інших видів інновацій­них процесів не можуть бути однаковими в різних соціально-економічних умовах, але у конкретно-історичному поєднанні з комплексом підтри­муючих механізмів утворюють специфічну національну модель інноваційного розвитку. Контури української моделі вже намічені, але ще не чітко окреслені. її стрижнева ідея: розвиток на випередження, технологічне лідерство па основі внутрішніх чинників економічної динаміки та раціонального вдосконалення ліцензійних запозичень.

 

Висновок.

Україна не може ефективно будувати національну економіку відособлено від світового співтовариства. Уряд України використовує доступні шляхи співпраці з країнами з різним рівнем економічного розвитку. Це дає національній економіці швидше досягти рівня високорозвинутих країн.

 


Читайте також:

  1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
  3. IV група- показники надійності підприємства
  4. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
  5. V. Питання туристично-спортивної діяльності
  6. Абсолютні показники фінансової стійкості
  7. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
  8. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  9. Автоматизація банківської діяльності в Україні
  10. Автоматизація метрологічної діяльності
  11. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  12. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції




Переглядів: 589

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Міжнародні економічні організації та їх роль у вирішенні проблем національних економік. | ПЕРЕДМОВА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.011 сек.