• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання контрольних робіт 1,2 за курсом

«Інженерні мережі та обладнання будівель і споруд»

Макіївка - 2010

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

КАФЕДРА «ТЕПЛОТЕХНІКА, ТЕПЛОГАЗОПОСТАЧАННЯ І ВЕНТИЛЯЦІЯ»

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ 1,2 ЗА КУРСОМ

«Інженерні мережі та обладнання будівель і споруд»

(для студентів спеціальності 7.092101»Промислове та цивільне будівництво»

заочної форми навчання)

Затверджено

на засіданні кафедри ТТГВ

. Протокол № 6 від 09.12.2010г.

Макіївка - 2010

УДК697

Методичні вказівки до виконання до виконання контрольних робіт 1,2 за курсом «Інженерні мережі та обладнання будівель і споруд» (для студентів спеціальності 7.092101 «Промислове та цивільне будівництво» заочної форми навчання)/ Уклад.: О.В.Шайхед, Н.А.Максимова, А.О.Олексюк. – Макіївка: ДонНАБА, 2010. – 30 с.

Наведені вказівки до виконання контрольних робіт, вибору основного обладнання систем опалення та вентиляції, що дозволяє узагальнити знання з курсу, здобути навички самостійного вирішення питань проектування систем опалення і вентиляції.

Укладачі: ас.О.В.Шайхед

к.т.н., доц. Н.А.Максимова

д.т.н., профес. А.О.Олексюк

Рецензенти: д.т.н., профес. А.М.Югов

к.т.н., доц. С.І.Монах

Відповід. за випуск: доц., к.т.н. З.В.Удовиченко

1.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Мета контрольних робіт - закріплення теоретичних знань та надбання

практичних навичок розрахунку і конструювання систем водяного опалення та вентиляції.

Суть контрольної роботи 1 полягає у виконанні розрахунків, пов’язаних з проектуванням систем центрального опалення, а роботи 2 - розрахунків природної вентиляції житлового будинку. В обох випадках розглядається одна і таж житлова будівля.

У процесі виконання контрольних робіт студенту необхідно самостійно розв’язати низку технічних завдань, дотримуючись відповідних будівельних норм і правил.

Контрольні роботи виконуються за особистим завданням і оформлюються у вигляді однієї загальної пояснювальної записки . У відповідний строк роботи подаються до захисту.

2. ЗМІСТ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ 1

Контрольна робота повинна містити:

індивідуальне завдання (пункт будівництва, конструкція і матеріал зовнішніх стін і покриття, параметри теплоносія на вводі) ;

вихідні дані для проектування;

теплотехнічний розрахунок огороджуючих конструкцій будинку;

розрахунок тепловтрат опалювальних приміщень;

розрахунок теплової потужності системи опалення;

розрахунок кількості секцій опалювальних приладів.

Графічна частина контрольної роботи 1:

план типового поверху з розміщенням опалювального обладнання;

план підвалу з розміщенням трубопроводів та вузла вводу;

план горища з розміщенням трубопроводів.

3. ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ 1

3.1. Вихідні дані для проектування

У цьому розділі повинні наводитися: найменування об’єкта та його призначення, пункт будівництва, вид і параметри теплоносія, орієнтація фасаду по сторонах світу, розрахункові параметри зовнішнього та внутрішнього повітря.

Пункт будівництва, конструкція і матеріал зовнішніх стін і покриття, параметри теплоносія на вводі приймаються за додатками А і Б .

Матеріали конструкційних шарів огороджень, що не вказані в завданні, слід обирати самостійно за додатком В. Кількість поверхів та секцій будинку, вид нагрівальних приладів, номери квартир для проектування вентиляції приймають за вказівками керівника.

3.2.ТЕПЛОТЕХНІЧНИЙ РОЗРАХУНОК ОГОРОДЖУЮЧИХ КОНСТРУКЦІЙ БУДИНКУ

Теплотехнічний розрахунок огороджуючих конструкцій згідно з санітарно-гігієнічними та техніко-економічними вимогами полягає у підборі таких зовнішніх огороджуючих конструкцій: зовнішні стіни, перекриття над підвалом, горищне перекриття, безгорищне перекриття, вікна тощо.

При підборі огороджуючих конструкцій повинно виконуватися співвідношення

, (1)

де - нормативний опір теплопередачі огороджуючих конструкцій, (м²⁰С)/Вт, що приймається за дод.Д в залежності від зони будівництва, що визначається за кількістю градусо-діб опалювального періоду;

- потрібний опір теплопередачі, (м²⁰С)/Вт.

Для зовнішньої стіни, підвального перекриття та горищного або без горищного перекриття необхідно визначити товщину основного конструкційного шару огородження d_осн, що задовольняє умові (5.1).

З цією метою співвідношення, котре описує нормативний опір теплопередачі огороджуючої конструкцій, перетворюється таким чином, щоб виразити в явній формі величину d_осн.

, (2)

де - товщина основного конструкційного шару огородження, м (для покрівлі, горищного перекриття, підвального перекриття розраховується товщина утеплюю чого шару із найбільш дешевого теплоізоляційного матеріалу);

- розрахунковий коефіцієнт теплопровідності матеріалу основного конструкційного шару, , котрий приймається за дод. В з урахуванням умов експлуатації (дод. Г);

- сума термічних опорів інших шарів огороджуючої конструкції, . При цьому для відповідних шарів приймається за дод. В;

- коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні огороджуючих конструкцій, , що визначається за дод.Є або дод.Е [2];

- коефіцієнт тепловіддачі (для зимових умов) зовнішньої поверхні огороджуючих конструкцій, , який приймається за дод.Є або дод.Е [2].

На базі величини приймається стандартна товщина основного конструкційного шару.

Потрібний опір теплопередачі вікон та балконних дверей визначається за дод.Д, конструкція приймається за табл. М1 дод.М [2].

Потрібний опір теплопередачі зовнішніх дверей повинен бути не менше зовнішніх стін будинків. Визначені в результаті теплотехнічного розрахунку значення опорів теплопередачі зовнішніх огороджень заносяться до табл.1.

Таблиця 1 – Опір теплопередачі огороджуючих конструкцій

Найменування огороджуючої конструкції	, (м2К)/Вт	, м2К/Вт	к=1/R, Вт/(м2К)
Зовнішня стіна
Горищне перекриття
Підвальне перекриття
Вікна та балконні двері
Вхідні двері

3.3. РОЗРАХУНОК ТЕПЛОВОЇ ПОТУЖНОСТІ ТА ТЕПЛОВИХ ВТРАТ СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ

Розрахункові теплові витрати Q, кВт, повинні розраховуватися за фор-мулою:

Q = (Q_а + Q_в), (3)

де Q_а – тепловий потік, кВт, крізь огороджуючі конструкції;

Q_в – витрати теплоти, кВт, на нагрівання вентиляційного повітря.

Величини Q_а і Q_в розраховуються для кожного опалювального приміщення.

Тепловий потік Q_а, кВт, розраховується для кожного елементу огороджуючої конструкції за формулою:

, (4)

де F- розрахункова площина огороджуючої конструкції, м² (стіни, стелі чи підлоги, вікна, дверей);

R – опір теплопередачі огороджуючої конструкції, (м⁰С)/Вт;

t_в – розрахункова температура внутрішнього повітря, ⁰С, що приймається згідно вимогам норм проектування будівель різного призначення з урахуванням підвищення її в залежності від висоти приміщення;

t_н – розрахункова температура зовнішнього повітря, ⁰С, приймається за дод.Б

n – коефіцієнт, що приймається в залежності від положення зовнішньої поверхні огороджуючої конструкції по відношенню до зовнішнього повітря, приймається для зовнішніх стін та покриттів 1; для перекриття над холодними підвалами та горищних перекриттів 0,9; для перекриттів над неопалювальними підвалами зі світловими прорізами в стінах 0,75; для перекриттів над неопалювальними підвалами без світлових прорізів в стінах, що розташовані вище рівня землі 0,6; для перекриттів над неопалювальними технічними підпіллями, що розташовані нижче рівня землі – 0,4.

Втрати теплоти Q_в, кВт, розраховуються для кожного опалювального приміщення, що має одне або більше кількість вікон чи балконних дверей у зовнішніх стінах, виходячи з необхідності забезпечення підігріву опалювальними приладами зовнішнього повітря в обсязі одноразового повітрообміну за годину:

Q_в = 0,337 × F_n × h (t_в - t_н ) , (5)

де F_n - площина підлоги приміщення, кв. м;

h - висота приміщення від підлоги до стелі, м, але не більш 3,5.

Втрати теплоти Q_в, кВт, на нагрівання зовнішнього повітря, яке проникає у вхідні вестибюлі та східцеві клітини крізь зовнішні двері, що відкриваються в холодну пору року, при відсутності повітряно-теплових завіс слід розраховувати за формулою:

Q_в = 0,7В (Н + 0,8p)(t_в - t_н ) , (6)

де Н - висота будинку, м;

р - кількість людей, що знаходяться в приміщенні;

В - коефіцієнт, що враховує кількість вхідних тамбурів. При одному тамбурі (дві двері) В = 1,0; при двох тамбурах (три двері) В =0,6.

При виконанні контрольної роботи можна прийняти, що розрахункова теплова потужність системи опалення дорівнює розрахунковим тепловим витратам будинку.

Результати розрахунку заносяться до таблиці теплового балансу.

Таблиця 2 –Тепловий баланс

3.4. РОЗРАХУНОК КІЛЬКОСТІ СЕКЦІЙ ОПАЛЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ

Опалювальні прилади систем водяного опалення являють собою поверхневі теплообмінники, в яких переміщується теплоносій.

У вітчизняній практиці найбільше поширення серед опалювальних приладів мають радіатори М-140, М-90.

Опалювальні прилади розміщуються під світовими прорізами в місцях доступних для огляду, ремонту, очистки від пилу. В кутових приміщеннях окрім приладу, що розташовується під вікном, розміщується ще один прилад у глухої стіни.

Розрахунок виконується в такій послідовності:

1. Вибирається опалювальний прилад за табл. 8.1 [7].

2. Визначається тепловіддача приладу , Вт, за формулою:

, (7)

де - теплопотреба приміщення, котра дорівнює його тепловтратам, Вт;

3. Визначається тепловий потік приладу , Вт, за формулою:

, (8)

де - номінальний тепловий потік, Вт, який приймається за табл.8.1 [7];

- поправочний коефіцієнт, що враховує вплив зміни середнього перепаду

, (9)

де n – показник ступеню, котрий приймається за табл.8.1 [7];

- поправочний коефіцієнт, що враховує вплив зміни витрати теплоносія , кг/с:

, (10)

де р– показник ступеню, який приймається за табл.8.1 [7];

- витрата теплоносія, кг/с, що обчислюється за формулою:

, (11)

де с – питома теплоємність води, с= 4187 Дж/(кг⁰С);

с - коефіцієнт, що враховує схему приєднання опалювального приладу,який приймається табл.8.1 [7];

4. Визначається розрахункова площа опалювальних приладів за формулою:

, (12)

де - коефіцієнт, що враховує напрям руху теплоносія в приладі (для схеми руху зверху вниз =1, для схеми руху знизу догори =1,2; для схеми руху знизу вниз =1,1);

- коефіцієнт врахування додаткової тепловитрати опалювальними приладами у зовнішніх загороджень , =1,02.

5.Розраховується кількість секцій опалювальних приборів за формулою:

N = , шт., (13)

де f - площа поверхні нагріву однієї секції опалювального приладу, м , за табл.8.1 [7];

- коефіцієнт, що враховує кількість секцій в одному приладі ( при кількості секцій до 5 шт. =0,93; від 5 до 10 шт. =1; більше 10 шт. =1,03).

- коефіцієнт, що враховує спосіб установки приладу - для відкритої установки =1; для установки у ніші або в два ряди по висоті =1,05.

Кількість секцій округляється таким чином, щоб тепловіддача опалювального приладу не була меншою на 5 % або 60 Вт від необхідної за розрахунком.

Результати розрахунку опалювальних приладів зводяться в табл.3.

Таблиця 3. – Розрахунок опалювальних приладів

Номер приміщ.

t

Qп, Вт

G , кг/с

Δ t

j1

j2

q Вт/м

b1

b2

F

b3

N

N

4. ЗМІСТ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ 2

Контрольна робота повинна містити розрахунок системи природної вентиляції. Розрахунок виконується для тієї ж будівлі, що і в контрольній роботі 1. Температура зовнішнього повітря для розрахунку природної витяжної вентиляції приймається +5⁰С.

На аркуші зображується:

- аксонометрична схема системи вентиляції;

- план типового поверху з розміщенням вентиляційних каналів.

4.1.ВИБІР КОНСТРУКЦІЇ ТА РОЗРАХУНОК СИСТЕМИ ПРИРОДНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ

У житлових будинках згідно з БН II.08.01-89 рекомендується влаштовувати природну канальну витяжну вентиляцію з витяжкою повітря від кожної квартири з кухонь, ванних кімнат, туалетів або суміщених санвузлів. В кожне приміщення здійснюється неорганізований притік повітря крізь кватирки, балконні двері, щілини у віконних рамах. Виняток складають житлові кімнати, не суміжні з санітарними вузлами та кухнями, у квартирах без протягу або кутового провітрювання, що мають чотири або більше кімнат. У таких випадках природну витяжку необхідно влаштовувати безпосередньо з цих кімнат .

При розміщенні вентиляційних каналів у цегляних стінах розмір каналів повинен бути кратним 0,5 цегли та складати не менш 0,5х0,5 цегли (140х140 мм). Товщину стінок каналу потрібно приймати не менш 0,5 цеглини, простінки між однойменними каналами – 0,5 цегли, між різнойменними каналами – 1 цегла.

Канали в стінах, складених з силікатної цегли, шлакобетону та інших пористих або вологоємних матеріалів, необхідно влаштовувати шляхом закладки азбестоцементних труб з внутрішнім діаметром не менш 100мм або виконувати зі звичайної цегли.

Канали у внутрішніх цегляних стінах рекомендується влаштовувати біля отворів та стиків стін на відстані не менш 1¸0,5 цегли. Співвідношення сторін каналу повинно бути не більш 1:3.

На повітряприймальних отворах вентиляційних каналів у приміщеннях на відстані 200-250 мм від стелі необхідно встановлювати вентиляційні решітки, які виготовляються з металу, пластмаси або гіпсу. Стандартна решітка має живий перетин 60% [9]. Розміри решіток визначаються, виходячи з швидкості руху повітря 0,5¸1,0 м/с. На більшу швидкість розраховуються решітки нижніх, а на меншу – верхніх поверхів. Висоту витяжної шахти над покрівлею рекомендується визначати, керуючись такими умовами: якщо шахта розташована біля гребня, II повітрявипускний отвір повинен бути вище гребня не менш ніж на 0,5 м; якщо шахта розташована від гребня на відстані 0,5…3,0 м, II повітрявипускний отвір повинен встановлюватися на рівні гребня; якщо шахта розташована від гребня на відстані більше ніж 3 м, II повітрявипускний отвір влаштовується на прямій, що проведена від гребня під кутом 10° до горизонту. У всіх випадках відстань від покрівлі до повітровипускного отвору каналу повинна бути не менш 0,5 м і не більш 1,5 м [9].

Східцеві клітини без природного освітлення провітрюються крізь витяжні канали та шахти, а закриті східцеві клітини з природним освітленням – крізь вентиляційні шахти, вікна, фрамуги або кватирки.

Прийнята конструкція однієї з систем вентиляції зображується у вигляді аксонометричної схеми, що містить всі основні елементи.

Розрахунок природної вентиляції рекомендується проводити в такій послідовності:

1. Визначається розрахунковий гравітаційний тиск DР_гр, Па, за формулою:

, (14)

де h – висота від осі решітки до плоскості випускного отвору шахти над покрівлею або до осі дефлектора на шахті, м;

r_з – густина зовнішнього повітря при температурі 5⁰С, кг/м³ , котра приймається за дод.8 [7].

r_в – густина повітря при розрахунковій температурі для витяжних систем, кг/м³

r_{в =}

Визначається витрата повітря L, м³/год, що відводиться крізь вентиляційні канали кухні або ванної кімнати та санвузла. Для цього порівнюється значення сумарної нормативної витрати повітря з житлових кімнат L_ж, м³/год

(15)

з сумарною нормативною витратою витяжного повітря, що відводиться з службових приміщень L_сл, м³/год

, (16)

де к – нормативний повітрообмін для житлових приміщень, м³/год, на 1 м² житлової площі, що визначається за дод. 1 [7];

- сумарна житлова площина квартири, м²;

- нормативні значення витрати витяжного повітря відповідно для кухні, ванної кімнати та санвузла, котрі приймаються за дод. 1 [7];

Якщо L_сл>L_ж, витрата повітря, що відводиться крізь канали кухні, ванної кімнати та санвузла, приймається рівним нормативним значенням для цих приміщень.

Якщо L_сл<L_ж, то різницю L_ж- L_сл необхідно розподілити між каналами кухні, ванної кімнати та санвузла, пропорційно значенням нормативної витрати витяжного повітря для цих приміщень.

2. На базі відомої витрати повітря L, м³/год, та рекомендованої швидкості руху повітря v_рек, м/с, підбирається орієнтована площина перетину каналу F_ор, м², за формулою:

, (17)

де L – витрата витяжного повітря крізь розрахунковий канал або ділянку гілки, м³/год;

v_рек – рекомендована швидкість руху повітря, що приймається 0,5 ÷ 0,6 м/с для каналів верхніх поверхів; 0,6 ÷ 1,0 м/с для каналів нижніх поверхів; 1 ÷1,5 м/с для витяжної шахти.

3.Орієнтуючись на розраховане значення необхідної площини перетину каналу F_ор приймаються його стандартні розміри та визначається фактична площина перетину F_ф, м², та еквівалентний діаметр d_екв, мм, за табл.14.2 [7];

4.Уточнюється швидкість руху повітря v, м/с, в каналі або на кожній ділянці вітки за формулою:

, (18)

де F_ф – фактична площина перетину каналу, м².

5.За значеннями швидкості v та еквівалентного діаметру повітроводу d_екв для розрахункового каналу або кожної ділянки розрахункової гілки визначається питома витрата тиску на подолання опору тертя R, Па/м, та динамічний тиск P_д, Па, користуючись табл. VII.II [9] або номограмою, що зображена на мал. 14.9 [7].

6.Для розрахункового каналу або кожної ділянки вітки з використанням аксонометричної схеми та дод.9 [7] або табл. VII.I3 [9] визначається сума коефіцієнтів місцевих опорів Sx.

7.Для розрахункового каналу або для кожної ділянки вітки визначається повна втрата тиску , Па, за формулою:

, (19)

де - коефіцієнт шорсткості, що приймається за табл. 14.3 [7];

l - довжина каналу або ділянки вітки, м;

z – витрата тиску в місцевих опорах, Па, що визначається за формулою:

. (20)

8.Значення повної втрати тиску в каналі або розрахунковій вітці порівнюється з гравітаційним тиском та визначається величина запасу тиску А_з, %:

. (21)

Запас тиску повинен складати 10-15%. Якщо запас тиску менше 10% або більше 15%, необхідно відповідно збільшити або зменшити перетин каналу для деяких ділянок гілки.

При невеликих відхиленнях від значень нормованого запасу тиску доцільно використовувати зміну живого перетину вентиляційних решіток.

Результати розрахунку зводяться в табл.4

Таблиця 4 - Розрахунок каналів системи природної вентиляції

№ каналу або ділянки

l, м

L, м3/год

DРгр, Па

vрек, м/с

Fор, м2

ахв, мм

dек, мм

v, м/с

R, Па/м

Sx

Рд, Па

z, Па

, Па

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляція и кондиционирование воздуха. - Киев. : КиевЗНИИЭП, 1996 - с. 89.

2. ДБН В.2.6-31:2006 Теплова ізоляція будівель. – Київ. 2006 – с.70.

3. СНиП 2.01.01 -82 Строительная кліматологія и геофізика. – М.: Стройиздат, 1983.

4. Справочник по теплогазоснабжению и вентиляции/ Под ред. Р.В.Щекина. Ч1, П. – Киев: Будівельник, 1976.

5. Отопление и вентиляция жилых и гражданских зданий: Проектирование. справочник/ Г.В. Русланов, М.Я. Розкин, Э.Л.Ямпольский. – Киев: Будівельник, 1983. – 272 с.

6. Богословский В.М., Щеглов В.П., Разумов М.Н. Отопление и вентиляция: Учеб. для вузов. – М.:Стройиздат, 1980.-285 с.

7. Тихомиров К.В., Сергеенко Э.С. Теплотехника, теплогазоснабжение и вентиляция: Учеб. для вузов. – 4-е изд., прераб. и доп. – М.:Стройиздат, 1991 – 480 с.

8. Ткачук А.Я. Проектирование систем водяного отопления: Учеб. пособие. – К.: Выща шк. Головное изд-во,1989.-192 с.

9. Справочник по теплогазоснабжению и вентиляции/ Под ред. Р.В.Щекина. Ч2, П. – Киев: Будівельник, 1976.

10. СниП 2.08.01-89^* Жилые здания. – М.: Стройиздат, 1989.

Додаток А

Продовження додатка А

Продовження додатка А

Продовження додатка А

Продовження додатка А

Додаток Б

Розрахункова температура зовнішнього повітря

Додаток В

Теплотехнічні показники будівельних матеріалів і конструкцій

Додаток Г

Тепловологісний режим приміщень, будинків і споруд в

опалювальний період

Таблиця Г1 – Градація вологісного режиму приміщень

Таблиця Г2 – Розрахункові значення температури й вологості повітря приміщень

Таблиця Г3 – Вологісні умови експлуатації матеріалу в огороджувальних конструкціях

Додаток Д

Мінімально допустиме значення опору теплопередачі огороджувальної конструкції житлових та громадських будинків

Додаток Є

Розрахункові значення коефіцієнтів тепловіддачі внутрішньої та зовнішньої поверхонь огороджувальних конструкцій

Додаток Ж

Розрахунок сталевих трубопроводів водяного опалення

Додаток И

Коефіцієнти місцевих опорів x для деяких елементів

систем водяного опалення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

КАФЕДРА «ТЕПЛОТЕХНІКА, ТЕПЛОГАЗОПОСТАЧАННЯ І ВЕНТИЛЯЦІЯ»

Читайте також:

1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
2. Вказівки до виконання контрольної роботи
3. Вказівки по заповненню наряду-допуску
4. Вказівки по програмуванню
5. Вказівки по програмуванню
6. Вказівки по програмуванню.
7. ВКАЗІВКИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО
8. Головні етапи кількісного аналізу та оцінювання ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
9. Додаткові методичні прийоми вивчення вищої нервової діяльності.
10. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 1
11. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 2
12. Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Переглядів: 1069