• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 6. Безпека праці

6.1. Основні поняття та принципи забезпечення праці.

6.2. Безпека праці організації

6.3. Психологія безпеки праці

6.4. Технічний прогрес та безпека праці

6.5. Основи інформаційної технології забезпечення безпеки праці (ІТЗБП).

Література: [6.1.-6.14].

6.1. Основні поняття та принципи забезпечення безпеки праці

Небезпека - це явища, процеси, об’єкти, які здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю чи життю людини як відразу, так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки.

Джерела небезпеки - це сам предмет праці (на що спрямована праця); виробниче середовище (умови праці, організація виробництва з різними елементами управління); знаряддя праці (речі, за допомогою яких людина діє на предмет праці. Наприклад: машина, спеціальні пристрої, інструмент, тощо).

Небезпечний фактор - фактор, вплив якого на працівника у відповідних умовах призводить до травми або іншого раптового гострого погіршення здоров’я працюючого.

Небезпечна зона - простір, в якому можлива дія на працівника небезпечних і (або) шкідливих факторів.

Нещасний випадок - це випадок, що трактується як сукупність двох неодмінних складових: факту виконання працівником трудових обов’язків і наявності небезпечного виробничого фактора, від дії якого він власне й постраждав.

Безпека - це відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю ушкодження.

Безпека праці - стан умов праці, за якого відсутні фактори, що можуть викликати нещасний випадок.

Безпека умов праці - стан умов праці, за яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих факторів виключено або дія шкідливих чинників не перевищує гранично допустимих рівнів.

Безпека виробничого процесу – здатність виробничого процесу відповідати вимогам безпеки праці під час його протікання в умовах, встановлених нормативною документацією.

Безпека виробничого устаткування – здатність устаткування зберігати безпечний стан під час виконання заданих функцій у певних умовах протягом встановленого часу.

Стандарт безпеки праці - загальні вимоги і норми безпеки по видам небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Принципи забезпечення безпеки праці різноманітні. По функціональному використанню їх можна класифікувати на принципи: орієнтуючі (класифікації, системності, формації та ін.), організаційні (підбір кадрів, резервування інформації, захист часом чи відстанню та ін.), керівні (контролю, плануванню, стимулюванню та ін.) та технічні (блокування, герметизація, стійкості ланки, екранування та ін).

Ці ж принципи можна класифікувати й за галузями знань на суспільно-методологічні (гуманітарні), медико-профілактичні, інженерно-технічні. Суспільно-методологічні принципи застосовуються у всіх сферах діяльності, тому вони є загальними. До них належать: орієнтуючі, організаційні та керівні принципи. Медико-профілактичні принципи включають принципи медичного освідчення, компенсації, ергономічності та ін.

Різні принципи визначають і різні засоби досягнення мети: технічні, гігієнічні, суспільні (організаційні), законодавчі, психологічні, етичні та ін.

Одна з наукових завдань безпеки праці та працеохоронного менеджменту, є виявлення за допомогою засобів пізнання загальних та окремих об’єктивних нових природно-наукових та суспільних законів, які впливають на розвиток охорони праці, отже, і на працеохоронний менеджмент. До них відносяться закони:

- закон відповідності умов середовища перебування фізіологічним та психологічним можливостям людини;

- закон переходу від простої роботи до більш складної, від вузької спеціалізації до більш широкої;

- закон переростання фізичної праці у переважно розумову;

- закон виникнення нових шкідливих та небезпечних факторів з подальшим розвитком НТП; закон старіння знання з часом та ін. (6.3;4).

6.2. Безпека праці організації

У сучасних умовах розвитку нашої країни, які характеризуються появою різних форм власності, все більшу значучість набуває поняття „Безпека”. Новий зміст набувають процеси охорони результатів творчої, наукової, інженерної і художньо-конструктивної діяльності.

Сучасний підхід до розкриття поняття „Управління безпекою” – це основане на визнаних у всьому світі принципах законодавчого врегулювання відносин усіх видів власності.

Напрямки забезпечення безпеки – це нормативно-правові категорії, що визначають комплексні міри захисту інтересів господарської діяльності.

Основними напрямками забезпечення господарської діяльності виступають правовий, організаційний та інженерно-технічний захист.

Правовий захист включає: міжнародне право (патенти, авторське право, ліцензії) і державне право (Конституція, кодекси, закони, підзаконні акти, інструкції, положення, укази, накази).

Організаційний захист – це регламентація виробничої діяльності і взаємовідносин виконавців на нормативно-правовій основі, що виключає нанесення збитку комерційній діяльності (підбір, розстановка кадрів, режим і охорона організації, забезпечення збереження конфіденційності інформації).

Інженерно-технічний захист – це використання різних технічних засобів, які перешкоджають нанесенню збитків комерційній діяльності (фізичні, апаратні і програмні засоби, математичні методи).

Таблиця 6.2.1.

Основні напрямки діяльності та задачі суб’єкту господарчої діяльності

по забезпеченню своєї безпеки

У системі ринкових відносин однією з головних сфер людської діяльності є інтелектуальна, яка є головним ресурсом держави, її науково-технічним потенціалом, який визначає долю і результати економічних перетворень.

Сьогодні економічна безпека це прерогатива тих, що займаються бізнесом, забезпечують безпеку своєї діяльності.

Під час розробки концепції захисту треба, в першу чергу, ураховувати те, що кінцевою метою реалізації будь-яких заходів є захист персоналу, матеріальних і фінансових засобів і інформаційних ресурсів від нанесення їм матеріального та морального збитку, спричиненого випадковими або спеціальними діями.

Аналіз стану справ у сфері економічної безпеки підприємництва показує, що:

- забезпечення безпеки не може бути одноразовою дією. Це безперервний процес, що заключається в обґрунтуванні і реалізації найбільш раціональних форм, методів, заходів і шляхів створення, удосконалення і розвитку системи безпеки, безперервним управлінням нею, контролю, виявленню її вузьких і слабких місць і потенційних загроз бізнесу;

- безпеку можна забезпечити лише при комплексному використанні всього арсеналу засобів захисту у всіх структурних елементах виробничої системи і на всіх етапах технологічного циклу;

- необхідний рівень безпеки не може бути забезпечений без підготовки персоналу підприємства і користувачів і дотримання ними правил, направлених на забезпечення безпеки.

З позиції системного підходу безпека має бути:

Безперервною. Зловмисники завжди шукають можливість обійти захист для досягнення своїх цілей.

Плановою. Планування здійснюється шляхом розробки планів дій по забезпеченню захищеності організації всіма компонентами структури.

Централізованою. В рамках окремої підприємницької структури повинно гарантуватися організаційно-функціональна самостійність процесу забезпечення безпеки.

Конкретною. Захист спрямований на конкретні об’єкти.

Активною. Захисні міри втілюються в життя в достатній мірі наполегливо.

Надійною. Надійність методів, засобів і форм захисту з одночасним дублюванням заходів і мір безпеки.

Універсальною. Міри безпеки незалежні від місця їх можливої дії.

Комплексною. Для забезпечення безпеки усіх структурних елементів, можливостей і каналів несанкціонованого доступу повинні використовуватися всі види і форми захисту в повному обсязі.

Але головним в безпеці підприємства є економічні важелі по відшкодуванню збитку і попередженню негативних наслідків для організації бізнесу.

Особливе місце в психології безпеки займає характер попередження небезпеки. Попередити небезпеку можна різними способами: технічними, медико – біологічними і суспільними. До суспільних способів попередження небезпеки, а отже, і нещасних випадків, насамперед можна віднести навчання безпечним прийомам роботи. Правила безпеки при цьому виступають як суспільний засіб захисту діяльності від небезпеки.

Обмеження в діяльності виконавця робіт, обумовлені правилами безпеки, не можуть розцінюватися як фактори, що зменшують особисту волю працівника. Навпаки, коли робітник усвідомлює користь і необхідність правил, він стає відносно вільним від нещасних випадків і аварій.

В останні десятиріччя оснащеність сучасних виробництв технікою різко зросла, природно збільшилися кількість і рівень виробничих небезпек. Тому психологія безпеки рекомендує виділяти з правил найбільш важливі їхні пункти, щоб звертати на них більше уваги і тим самим забезпечувати порівняно легке їхнє запам’ятовування.

Виходячи з механізму, який спонукає людину до здійснення помилок, запропоновані наступні методи організації безпечної діяльності:

- створення психологічного настрою на безпеку;

- стимулювання безпечної діяльності;

- навчання безпечної діяльності;

- виховання безпечної поведінки.

З метою стимулювання розроблена програма організації безпечної діяльності (ПОБД). Вона включає 3групи: організаційні, матеріально і морально стримуючі; матеріально і морально штрафні.

6.3. Психологія безпеки

Психологія безпеки - галузь науки, яка вивчає психологічні причини нещасних випадків, професійних захворювань, виникаючих в процесі праці, розробляє методи та прийоми підвищення безпеки діяльності.

Об’єктом психології безпеки є різні види предметної діяльності людей, пов’язані з небезпекою.

Предметом дослідження психології безпеки є психологічні процеси, які спричиненні діяльністю і впливають на її безпеку; психологічний стан, який позначається на безпеці діяльності; психологічні властивості людини, які відображаються на її безпечній поведінці.

В теперішній час рівень виробничої небезпеки визначається досягнутим у суспільстві рівнем техніки та технології. Чим більш складні знаряддя і предмети праці, тим вище рівень небезпеки і важчі наслідки, при цьому недоліки людського чинника стають все більш помітними.

Серед чинників виробництва виділяють небезпечні чинники, виникнення яких на працюючих призводить до небезпечної поведінки, нещасного випадку; і шкідливі чинники, які призводять до погіршення здоров’я, зниження працездатності, професійним захворюванням.

Небезпечні виробничі чинники бувають видимі, коли їх небезпека очевидна, і потенційні, які можуть бути джерелом небезпеки через хибну, небезпечну поведінку людини.

Ситуація, в якій створюється можливість виникнення нещасного випадку, називається небезпечною (аварійною).

Причини небезпечної поведінки людей:

- еволюція (психо – фізичні якості людей погіршилися – гострота зору, слуху, швидкість психомоторних реакцій), що стало причиною суттєвого відставання фізичних і психологічних можливостей людини від вимог зовнішньої небезпеки;

- об’єктивне зростання ціни помилок;

- адаптація людини до небезпеки;

- ілюзія безкарності при порушенні вимог безпеки;

- зниження інтенсивності самонавчання;

- навмисне завищення вимог безпеки державними органами, яке рідко може бути виконано у конкретних умовах даного виробництва;

- конфлікт безпеки і продуктивності праці, коли виконання всіх вимог техніки безпеки не дозволяє працівнику виконувати норми.

Ці причини, пов’язані з людським чинником, розглядаються на 3-х рівнях:

1-й рівень – рівень людини (фізіологія та психологія);

2-й рівень – рівень оточення;

3-й рівень – соціума.

Чинниками помилок бувають:

- природні та здобуті (інтелект):

здатність сприймати, зберігати, трансформувати і використовувати інформацію;

здатність орієнтуватися у потоці інформації;

знання.

- тимчасові чинники:

фізична стомлюваність;

зниження уваги;

зниження координації;

зниження працездатності;

психофізіологічна стомлюваність.

Психологічні питання безпеки довгий час вивчалися головним чином у сфері промисловості і сільського господарства. Але виявилося, що психологічні проблеми безпеки властиві не тільки тим видам діяльності, де застосовується техніка. Усвідомлення ступеня ризику, його необхідності, ціни помилки, використання засобів захисту і багато ін. факторів, пов’язаних з небезпекою, нерідко присутні й у праці гірнорятувальників, членів пожежних дружин й ін. працівників, зайнятих цілеспрямованою діяльністю як у геології, так і в ін. галузях народного господарства.

До факторів, що обумовлюють здатність людини протистояти небезпеці, відносять:

- психобіологічний фактор, що випливає з природних властивостей психіки кожної людини і виявляється в несвідомій регуляції;

- фактори психофізіологічної якості особистості, що визначають особливості психічного відображення (пам’ять, мислення і т.п.) і ін. психічних явищ (потреби, уваги, психомоторики і т.п.);

- фактори соціальної якості особистості (відношення до роботи, мотиви трудової діяльності і т.п.);

- фактори соціально-психологічної якості особистості;

- фактори соціально-демографічної якості (стать, стаж роботи, вік і ін.)

Психофізіологічна якість особистості найбільш ємка. Її вплив на безпеку праці вивчалося багатьма вітчизняними і закордонними дослідниками. Встановлено, що травмованим працівникам властиві гірші показники по швидкості і точності дії, по сенсомоторній координації, по здатності розподілу і концентрації уваги, по спостережливості і т.д.

Психофізіологічна якість особистості визначається і психічним станом, що залежить від здоров’я людини, ступеня стомлення, також впливу стресу. Стосовно до проблеми безпеки праці стали говорити і про трудовий стрес. Трудовий стрес призводить до різних, а часом навіть протилежних результатів. Наприклад, стрес виявляється в загальному адаптаційному синдромі як необхідна і корисна вегетативна і соматична реакція організму на різке збільшення зовнішнього навантаження. Він складається з росту біоелектричної активності мозку, у підвищенні частоти пульсу, у рості артеріального тиску, розширенні кровоносних судин, збільшенні вмісту лейкоцитів у крові, тобто в цілому ряді фізіологічних зрушень в організмі, що сприяють підвищенню його енергетичних можливостей і успішності виконання складних і небезпечних задач (дій). Тому сам по собі стрес є не тільки ефективною захисною реакцією людського організму, але і механізмом, що сприяє успіху трудової діяльності в умовах перешкод, труднощів і небезпек. Однак стрес позитивно впливає на результати праці і сприяє подоланню виниклих у процесі праці перешкод доти, поки він не перевищив критичний рівень, після якого в організмі розвивається процес гіпермобілізації – порушення механізму саморегуляції, погіршення результатів діяльності окремих органів, у тому числі нервової системи, аж до зриву. Стрес, що перевищує критичний рівень, іноді називають дистресом. У ситуації дистресу знижується точність рухів, невірно оцінюються сигнали, випадково включаються не ті агрегати. У підсумку це призводить до нещасних випадків.

Людина – складна саморегулююча система, здатна в залежності від сформованої ситуації, що склалася, ефективно використовувати свої можливості для досягнення необхідного результату і запобігати при цьому небезпеки.

Діяльність людини при виникненні небезпечної ситуації умовно можна розділити на ряд етапів.

На першому етапі за допомогою аналізаторів людиною сприймається інформація про відхиленні елементів виробничого середовища або режимів роботи устаткування. Сприйняття інформації можливо при її значущості і наявності часу на сприйняття. На другому етапі відбувається первинний аналіз інформації, прогнозуються можливі результати наслідків і усвідомлення небезпеки. Суттєве значення при первинному аналізі має досвід і професійна орієнтація працюючого. На третьому етапі на базі апріорної інформації (закладеній у пам’яті людини) виробляється загальне (часто безадресне) рішення або комплекс рішень по усуненню небезпеки. На четвертому етапі вирішується питання про можливість усуненні небезпеки власними силами (швидкість і кількість відповідних управляючих впливів людини) або машинної складової (можливість швидкої стабілізації процесу або зупинки машин з урахуванням дії інерційних мас вузлів та елементів). При від’ємному результаті будь-якого з етапів діяльності виникнення нещасного випадку буде визначатися тільки із загальною імовірністю появи незалежних подій. Наприклад, збіг у часі виникнення небезпечної ситуації в електричних проводах і відключення електроенергії у всьому районі під дією інших причин та ін. При позитивному послідовному вирішенні етапів виникнення нещасного випадку буде визначено імовірністю помилки введення управляючих впливів на систему управління. В небезпечній ситуації через розвиток стресу (стан людини під дією сильних впливів) імовірність помилки введення інформації значно зростає. Слід відмітити, що внаслідок стресу імовірність позитивних (правильних) рішень у людини зменшується.

6.4. Технічний прогрес та безпека праці

Науково – технічний прогрес вносить принципові нововведення в усі сфери матеріального виробництва, впливає на умови та безпеку праці. Так, атомна енергія, автоматизація та електроніка, хімізація, кібернетика, комп’ютеризація докорінно змінюють засоби і предмети праці, технологію, методи управління, а також умови праці.

Процес поступової заміни природних функцій людини засобами техніки досяг особливої важливості в період сучасної науково – технічної революції. Впровадження дистанційного управління внесло новий елемент у взаємовідносини людини і техніки, який полягає в можливості винесення управління виробництвом за межі технологічного процесу та заміні безпосереднього нагляду за виробничим процесом контролем за станом сигнальних систем на пульті управління. Разом с тим у небезпечних зонах діють або періодично виникають фактори, небезпечні для життя й здоров’я людини. При цьому стан умов праці, які безпосередньо діють на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів, називається безпекою праці.

Система організаційних заходів та технічних засобів, що запобігають впливу на працівників небезпечних виробничих факторів, визначає поняття „техніка безпеки”.

Об’єктами вивчення техніки безпеки є:

– технологічний і трудовий процеси;

– особливості обладнання, інструментів та пристроїв з точки зору безпеки праці;

– виробниче середовище в цілому, а також його складові (технічні, організаційні, соціальні), які можуть бути причиною виробничих травм чи сприяти їх виникненню й посиленню їх дії.

Виділяють такі завдання техніки безпеки:

– виявлення причин травматизму, профзахворювань і потенційних небезпек;

– визначення заходів та технічних засобів, що забезпечують безпеку обладнання, а також технологічного і трудового процесу;

– підготовку та обґрунтування матеріалів для законодавства з техніки безпеки, правил і норм, технічних умов, інструкцій по забезпеченню безпеки будівель, споруд, обладнання, технологічних процесів;

– проведення повного обліку виробничих травм і аналіз причин їх виникнення;

– вивчення й дослідження наявних технологічних процесів та впровадження нових, більш досконалих, які забезпечують безпеку праці, а також механізацію важких і шкідливих робіт;

– розробку матеріалів і організацію роботи з інструктажу та навчанню працівників безпечним прийомам праці.

Застосування досягнень науки і техніки в промисловості за рахунок механізації, електрифікації та автоматизації виробничих процесів, використання програмних пристроїв, електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), автоматизованих систем управління (АСУ) змінюють умови і характер праці людини. Все це зумовлює комплекс проблем у взаємовідносинах людина-машин-середовище (ЛМС).

Раціональна і безпечна взаємодія компонентів цією системи реалізується спеціальними заходами:

– вибором таких технологічних процесів, прийомів, режимів роботи й обслуговування устаткування, які застосовуються. Передбачається усунення безпосереднього контакту, шкідливого впливу на людину, що досягається комплексною механізацією, операціями, герметизацією устаткування, застосуванням засобів індивідуального і колективного захисту працюючих;

– вибором виробничих приміщень і площадок для процесів, які виконуються поза приміщеннями. Виробничі приміщення і площадки по своїх розмірах і розташуванню повинні відповідати будівельним нормам і правилам. Рівень небезпечних шкідливих виробничих факторів у виробничих приміщеннях і на робочих місцях не повинен перевищувати встановлених стандартами й нормами допустимих величин;

– вибором вхідних матеріалів, заготівель і напівфабрикатів, які не повинні робити шкідливого впливу на працюючих. При використанні предметів праці, які можуть негативно впливати на працюючих, необхідно застосовувати відповідні засоби захисту;

– вибором, розміщенням виробничого устаткування та організацією робочих місць. Конструкція виробничого устаткування повинна забезпечувати раціональний розподіл між людиною та устаткуванням, обмеження ваги і напруженості праці, сприяти високій ефективності функціонування процесу. При використанні устаткування конвеєрного типу (із заданим темпом переміщення предмета праці з одного робочого місця на інше) передбачається можливість зміни темпу виконання операцій відповідно до динаміки зміни працездатності (стомлюваності) людини протягом зміни. Розміщення устаткування (відстань між устаткуванням і стінами приміщення) повинно забезпечувати раціональну і безпечну діяльність і відповідати діючим нормам. Організація робочого місця повинна переважно передбачати роботу в положенні сидячи або забезпечувати можливість чергування положення сидячи і стоячи. Трудові операції або рухи повинні виконуватися в зонах моторного поля залежно від точності та частоти дій;

– раціональною організацією праці й відпочинку протягом зміни з метою зниження монотонності праці;

– своєчасним одержанням і сприйняттям інформації про виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

– наявністю системи контролю і керування процесом, що забезпечує захист працюючого і аварійне відключення виробничого устаткування; професійним відбором і навчанням працюючих, застосуванням ними засобів захисту. Фізичні, психологічні, психофізіологічні та антропометричні характеристики робітника повинні відповідати характеру конкретних робіт і параметрів робочого місця. Працюючі повинні мати професійну і спеціальну підготовку, що відповідає характеру робіт. Засоби захисту повинні усувати або знижувати до стандартних норм дотримання небезпечних і шкідливих речовин в. робочій зоні і захищати працюючих від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що виникають при порушенні технологічного процесу.

Перелік заходів щодо охорони праці передбачає своєчасне планування, цільове фінансування та обов’язкове впровадження заходів щодо попередження нещасних випадків, захворювань на виробництві і по загальному поліпшенню умов праці.

Загальні вимоги і норми безпеки за видами небезпечних та шкідливих виробничих факторів регламентують стандарти безпеки праці.

Система стандартів безпеки праці (ССБП) – це комплекс взаємопов’язаних стандартів, спрямованих на забезпечення безпеки праці, збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці. Стандарти безпеки праці поділяються на міждержавні, державні , міжгалузеві, галузеві, стандарти підприємств.

Створюються такі стандарти підприємств з безпеки праці:

– організаційно-методичні, які визначають на підприємстві організацію роботи з охорони праці, організацію навчання і інструктаж працівників з безпеки праці, порядок нагляду за об’єктами підвищеної небезпеки, тощо;

– вимоги безпеки до виробничого устаткування;

– вимоги безпеки до технологічних процесів;

– вимоги до забезпечення працівників засобами індивідуального і колективного захисту.

В сучасних умовах актуальність безпеки праці набуває дедалі більшої державної ваги. У сучасній свідомості формується стійке переконання, що лише за допомогою осмислених, послідовних і, водночас, рішучих перетворень у цій сфері можна забезпечити прогресивний розвиток держави, успішно вирішувати соціально-економічні проблеми, створити належне підґрунтя для безпечної життєдіяльності населення та поліпшення демографічної ситуації. На цій підставі можна стверджувати, що безпека праці, займаючи ключову роль в системі безпечної життєдіяльності населення, одночасно є пріоритетним напрямком в цілій низці складових національної безпеки, перш за все в економічній, соціальній та екологічній сферах.

Для підприємств, які усвідомили значення зусиль щодо дотримання правил техніки безпеки, ці зусилля обертаються доволі відчутною економічною вигодою. Багато підприємств підрахували, що витрати на утримання штатних спеціалістів з безпеки працівників, на придбання засобів захисту праці є справою самоокупною та навіть фінансово вигідною, адже це сприяє помітному зменшенню аварій, нещасних випадків і пов’язаних з ними витрат, а також рівно відрахувань у Фонд соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань.

Соціально-економічний ефект, що очікують внаслідок підвищення рівня безпеки машин, механізмів, устаткування, ін. технічних засобів праці, полягає в суттєвому зниженні людських та матеріальних витрат, зростанню конкурентоспроможності промислової продукції вітчизняного виробництва і як наслідок, у збільшенні обсягів її експорту і поступовому зміцненню економічного потенціалу держави, піднесенню рівня соціального захисту громадян.

6.5 Основи інформаційної технології забезпечення безпеки праці (ІТЗБП)

Сучасне виробництво, забезпечуючим елементом якого є безпечні умови праці, не завжди соціально, економічно і психологічно готове до сприйняття інформації. Таке положення ускладнює накопичення корисної достовірної інформації з охорони праці, а матеріальні ресурси, які виділяються, не дають необхідного ефекту. Власне кажучи, залишається недосяжним і головна ціль– забезпечення безпечних умов праці.

Одна з причин невдоволеності користувачів результатами функціонування існуючих АСУ охороною праці полягає у фрагментарності автоматизованих задач, що ускладнює цілісне сприйняття процесів прийняття рішень, а часом призводить до неможливості інтерпретації отриманих інформаційних повідомлень. Необхідна нова інформативна технологія забезпечення безпеки праці, що дозволила б фахівцю з охорони праці (менеджеру або інженеру по охороні праці) вчасно одержати повну, достовірну, системну інформацію для прийняття ефективних рішень у рамках своїх професійних обов’язків із застосуванням досвіду і знань кваліфікованих працівників.

Основу інформаційної технології повинна складати автоматизоване робоче місце фахівця з охорони праці, що являє собою програмно-технічний комплекс на базі персональної ЕОМ (ПЕОМ) на робочому місці користувача-непрограміста. Інформаційне забезпечення АРМ підтримується комплексом інформаційних носіїв, склад і зміст яких визначаються в кожному конкретному випадку технологічною доцільністю і можливістю організувати автоматизований збір і оперативну передачу повних і надійних відомостей.

Персональні інформаційні системи при своєму створенні вимагають вирішення двох проблем – формалізації знань по охороні праці та організації взаємодії фахівця з ПЕОМ. Ці системи повинні розвиватися в напрямку посилення їхніх діалогових можливостей, створення інтелектуального механізму прийняття рішень, змістовної обробки інформації та її оцінки з адресацією конкретному користувачеві.

Створення інформаційної технології забезпечення безпеки праці (ІТЗБП) включає етапи проектування; реалізації впровадження; здійснення яких пов’язано з можливістю виконання проекту; розробкою загальної концепції; тестуванням її прототипів; виробничими іспитами версій технологій з оцінкою організаційно-технічних передумов; можливості розробки ІТЗБП.

Задачі керування безпекою праці, як правило, пов’язані не стільки з інженерними розрахунками по формулах, скільки з логічними міркуваннями, аналізом і переробом варіантів. Вони відрізняються великою трудомісткістю, відсутністю алгоритмічного вирішення і чітко окреслених границь, вимагають наявності достатнього кола експертів з необхідним досвідом прийняття якісних рішень, необхідних інтелектуальних навичок.

Вимоги до інформативної технології формуються в міру реалізації проекту та обумовлюються характером і рамками середовища, у якій буде діяти система, побажаннями користувачів (фахівців з охорони праці), особливостями засобів розробки та експертизи.

Для визначення процедури виробу оптимальних рішень по безпеці праці, фахівцем з охорони праці повинні бути встановлені цілі, що змусюють до прийняття рішень, систематизовані різні шляхи досягнення цих цілей у залежності від рівня витрат, а також виділені групи (економічні, технічні, соціальні) обмежуючих факторів при прийнятті того чи іншого рішення в залежності від ризику втрати здоров’я, імовірності травмування і т.п.

Універсальні професійні системи підготовки та атестації по безпеці праці (УПСА БП) мають свої функціональні задачі і створюються як багатоцільові універсальні інструментальні середовища, що забезпечують:

- найбільш повну і точну формалізацію знань і досвіду висококваліфікованих фахівців;

- можливість розвитку системи не програмуючим професіоналом;

- адаптацію системи до зміни зовнішніх знань користувачем;

- дружній інтелектуальний інтерес (взаємодія із системою повинна бути подібним до взаємодії між людьми);

- придбання стійких навичок тими, кого навчають, та тими, кого атестують.

Універсальні професійні системи підготовки та атестації персоналу по безпеці праці реалізуються як у складі автоматизованих робочих місць фахівця з охорони праці, так і у вигляді незалежних програмних продуктів і забезпечують у режимі інтелектуального діалогу автоматизовані цикли навчання і контролю працівників по різних гігієнічних, технічних, психологічних і соціальних блоках.

Універсальні професійні системи підготовки та атестації по безпеці праці закладають основи автоматизованої інтелектуальної технології навчання і контролю знань по охороні праці, що представляє найбільш складну і багатопланову область організації трудової діяльності в цілому, що охоплює практично всіх працівників.(див. рис. 6.5.2.).

Рисунок 6.5.2.Функціональні задачі (УПСА БП)

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняттям „небезпека”, „небезпечний фактор”, „нещасний випадок”, „безпека праці”, „безпека умов праці”, „стандарт безпеки праці„.

2. Які принципи забезпечення безпеки праці?

3. Які засоби досягнення мети безпеки праці?

4. Які основні напрямки забезпечення безпеки підприємства?

5. Розкажіть про основні напрямки діяльності та задачі підприємства по забезпеченню своєї безпеки праці.

6. Психологія безпеки праці це...

7. Які причини небезпечної поведінки людей?

8. Які фактори обумовлюють здатність людини протистояти небезпеці?

9. Які психологічні методи розроблені для організації безпечної діяльності людини?

10. Яким є вплив науково-технічного прогресу на безпеку праці?

11. Що регламентують стандарти з безпеки праці?

12. Назвіть структуру інформаційної технології забезпечення безпеки праці.

13. Назвіть функціональні задачі універсальної професійної системи підготовки та атестації по безпеці праці (УПСАБП).

Література

6.1. Безуглий Н. Промышленная безопасность - проблема международная. - //Охрана труда. - 2004.- №10. - №11.

6.2. Варення Г.А. Теоретико - методологічні основи працеохоронної діяльності. - К.: Раритет, 2003.

6.3. Волгин В.В. Управление персоналом малого предприятия (предупреждение проблем): практическое пособие. М.: Маркетинг, 2002.

6.4. ДСТУ 2293 - 99. Охорона праці. Терміни та визначення.

6.5. Методика визначення ризиків та їх прийнятих рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки. - К.: Основа 2003.

6.6. Положення про моніторинг потенційно - небезпечних об’єктів. - К.: Форт, 2004.

6.7. Рекомендації щодо підвищення ефективності управління ризиками на рівні підприємства, галузі, держави. - К.: Основа, 2000.

6.8. Романчук А. Менеджмент охраны труда. - К.: Основа, 2003.

6.9. Сердюк В., Коваль А., Олейник М. О внедрении системы менеджмента професиональной безопасности и здоровья. - // Охрана труда. - 2004. - №2.

6.10. Ткачук К.Н. та інші. Основи охорни праці. - К.: Основа, 2004.

6.11. Шкричун В. Що таке небезпека. - // Охорона праці, 2003. - №3.

6.12. Шишков А.И. Менеджмент охраны труда: Учебник. - Р на/Д.: Фенікс, 2000. - с. 367 - 374.

6.13. Шишков В.З., Тарадай В.И. Психология безопасности: учебное пособие. - К.: НИНЦОП, 1996. - 62 с.

6.14. Управление персоналом организаии: Учебник, ред. А.Я. Кибанова. - М.: ИНФРА, 1998. гл. 7, с. 432 - 449.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
2. VII. Правила техніки безпеки і гігієни праці.
3. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
4. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
5. Автоматизовані робочі місця облікового працівника
6. Автоматизовані системи управлінні охороною праці, обліку, аналізу та дослідження травматизму
7. Адаптація працівників.
8. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
9. Адміністративна і дисциплінарна відповідальність медичних працівників
10. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
11. Акордно-преміальна система оплати праці
12. Акти з охорони праці в організації.

Переглядів: 6761