• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розділ 4. Основи електробезпеки. 128

струму, виконання робіт з речовинами — діелектриками та шліфувальною шкуркою.

Дія статичної електрики для людини безпечна, бо сила струму дуже мала, але: О розряд енергії відбувається у вигляді помірного і сильного

уколу або поштовху;

О вплив зарядів може призвести до тяжких нещасних випадків внаслідок рефлексного руху поблизу незахищених та рухомих частин, перебування на висоті;

О іскрові розряди можуть спричинити спалах або вибух горючих речовин;

О вибухи при перевезенні рідин у незаземлених цистернах тощо.

Заходи щодо захисту від статичної електрики:

О заземлення технологічного устаткування, трубопроводів, апаратів;

О застосування загального і місцевого зволоження повітря в небезпечних приміщеннях робочої зони, якщо це допустимо за умовами виробництва;

О використання струмопровідної підлоги, а також спецвзуття зі струмопровідною підошвою, анти­статичних рукавичок;

О іонізація повітря, застосування індукційних або тканинних нейтралізаторів, паст.

4.12. Захистспоруд ібудівель відблискавки.

Відсутність блискавкозахисту будинків і споруд сприяє виникненню пожеж. Згідно з протипожежними нормами і правилами будинки, споруди обладнуються системами блискавкозахисту.

Коли розробляються плани будівництва промислових підприємств, сільськогосподарських майданчиків за протипопежними нормами і правилами їх поділяють на зони: виробничу, складську, підсобну, приоб'єктну. Це здійснюється з урахуванням пожежонебезпечності, Технологічних зв'язків, санітарно-гігієнічних вимог, евакуації на випадок пожежі.

Влискавкозахист — це комплекс захисних заходів від розрядів атмосферної статичної електрики, який забезпечує захист людей, зберігає споруди, будинки, матеріали від згорання, вибухів.

Одним з основних заходів захисту від блискавки є побудова громовідводів. Влаштовані над спорудами вони сприймають розряди блискавки на себе. Громовідвід утворює еону захисту — простір, всередині якого не виникають блискавки.

4.13. Правила поведінки під час грози.

Гроза може застати людину на виробництві, вдома, в лісі, в полі, тому необхідно знати правила поведінки під час грози.

На виробництві всі будинки, споруди, лінії електропередач, радіо, зв'язку оснащені пристроями блискавкозахисту. Тому працюючим не потрібно застосовувати які-небудь спеціальні засоби блискавкозахисту, а необхідно вжити застережливих заходів: вимкнути непотрібне освітлення та радіомовлення тощо.

Території вулиць, тротуарів, скверів, як правило, захищені громовідводами. Вони розташовуються на трубах котелень, стовпах електропередач, вишках тощо. При І перебуванні на вулиці під час грози не можна шукати укриття біля металевих опор, електропередач чи біля тих стовпів, на яких є громовідводи, під високими деревами тощо.

Розділ 5. Основи гігієни та виробничої санітарії. 125

В селищах, містах на всіх високих спорудах ставляться відводи. Тому, якщо ви під час грози знаходитесь вдома, слід вжити тільки застережливих заходів: вимкнути освітлення, радіоприлади, прикрити кватирки і двері.

єлеї Якщо гроза застигла людину в лісі, то слід пам'ятати

пра про те, що не можна шукати укриття під високими деревами,

пла на пагорбах, поблизу ліній радіо- та електропередач.

Під час грози в полі людина повинна шукати сховище в
низовинній місцевості, не можна наближатись до дерев,
. . стовпів, техніки, що стоять окремо.

Питання до розділу "Основи електробезпеки"

1. Охарактеризуйте різні види електрики (промислової,
статичної та атмосферної).
О
q 2. Назвіть особливості ураження електричним струмом.

О 3. Який вплив електроструму на організм людини?

С

С

С 5. Назвіть безпечні методи звільнення потерпілого від дії

електроструму.

6. Розкажіть про класифікацію виробничих приміщень відносно
, небезпеки ураження електрострумом.

7. Які умови допуску до роботи з електрикою?

і 8. Назвіть колективні засоби захисту в електроустановках.

, 9. Назвіть індивідуальні засоби захисту в електроустановках.

10. Який захист від статичної електрики?

11. Розкажіть про правила поведінки під час грози.

Розділ 5»

Основи гігієни та виробничої санітарії.

6.1 о Поняття про виробничу санітарію та

гігієну праці.

Під час роботи на працюючих впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища. Шкідливі фактори за характером свого впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних факторів належать параметри повітря в приміщенні (температура, вологість, швидкість руху повітря), нібрація, шум, нетоксичний пил, пара, різні види випромінювань, освітленість тощо.

До хімічних факторів відносяться токсичні пил, пари і газ.

До біологічних факторів відносяться вплив мікроорганізмів та бактерій рослин та тварин (під час переробки натуральних волокон, шкіри, хутра).

До психофізіологічних факторів відносяться фізичні та нервово-психічні перевантаження, які пов'язані з тяжкою, монотонною працею.

Кожен з цих факторів впливає на організм людини, викликає у ньому функціональні зміни, професійні захворювання або отруєння.

Розділ 5. Основи гігієни та виробничої санітарії. 127

116

Види шкідливих факторів

Гігієна праці — це наука, що вивчає вплив виробничого процесу та навколишнього середовища на організм працюючих з метою розробки санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, які направлені на створення найбільш сприятливих умов праці, забезпечення здоров'я та високого рівня працездатності людини.

Виробнича санітарія — це система організаційних та технічних заходів, які направлені на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійних захворювань та отруєнь.

До організаційних заходів належать: О дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком

до 18 років; О проведення попередніх та періодичних медичних оглядів

осіб, які працюють у шкідливих умовах;

О забезпечення працюючих у шкідливих умовах лікувально-профілактичним обслуговуванням тощо.

Технічні заходи передбачають:

О систематичне підтримання чистоти в приміщеннях і на робочих місцях;

О розробку та конструювання обладнання, що виключає виділення пилу, газів та пари, шкідливих речовин у виробничих приміщеннях;

О забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря вироб­ничого середовища;

О улаштування систем вентиляції та кондиціювання робочих місць із шкідливими умовами праці;

О забезпечення захисту працюючих від шуму, ультра -та інфразвуку, вібрації, різних видів випромінювання.

Таким чином запобігання професійних захворювань і отруєнь здійснюється через виконання комплексу організаційних і технічних заходів, які направлені на оздоровлення повітряного середовища, виконання вимог гігієни та особистої безпеки працюючих.

5.2. Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них.

5.2.1. Шум.

Шум — це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів. Шум несприятливо впливає на людину і може спричинити хворобливий стан, у тому числі глухуватість і глухоту. Під впливом шуму у людини прискорюється пульс і дихання. Тривалий шум впливає на центральну нервову та серцево-судинну систему: з'являються симптоми перевтоми, послаблюється увага, підвищується нервова

озділ 5. Основи гігієни та виробничої санітарії.

збудливість, знижується працездатність, порушується робота шлунково-кишечного тракту.

За частотою звукові коливання поділяються на три¹ діапазони: інфразвукові з частотою менше 20 Гц, звукові від 20 до 20000 Гц та ультразвукові - більше 20 000 Гц.

Органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частоти від 20 до 20 000 Гц та відчувають зміни гучності в 1 дБ. Вухо людини сприймає шум до 130 дБ. При 150 дБ шум для людини нестерпний. При 180 дБ настає втома металу, внаслідок чого із конструкції можуть вискочити заклепки.

Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 85 дБ. Якщо рівень перешкод становить 20 дБ, то такий шум не заважає розбірливості мови. З підвищенням рівня перешкод до 70 дБ та вище мова стає нерозбірливою.

Шум створюють машини, механізми, інструменти незадовільної конструкції, зі спрацьованими деталями.

Найбільш ефективний засіб боротьби з шумом — зниження його в джерелі створення: зміна і заміна шумних технологічних процесів або обладнання малошумними: звуковбирання та звукоізоляція; екранування, використання глушителів шуму; індивідуальні засоби захисту від шуму.

5.2.2. Вібрація.

Вібрація — це механічні коливання твердих тіл. З фізичної точки зору між шумом і вібрацією, принципової відмінності немає, але сприймання їх людиною відрізняється: вібрація сприймається вестибулярним апаратом та дотиком,' а шум — органом слуху. Джерелом вібрації є механічні, пневматичні та електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, яке встановлено без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні та сільськогосподарські машини. За характером впливу на

організм вібрація передається на все тіло людини, а місцева на руки працюючого. Місцева вібрація викликає погіршення кровопостачання окремих органів, при загальній вібрації порушується діяльність серця та центральної нервової системи. Під час довготривалої та інтенсивної дії вібрації може виникнути тяжке захворювання — вібраційна хвороба.

Дія вібрації залежить від її частоти. Вібрації з частотою 0 Гц є резонансними для всього організму. Людина при цьому ■ідчуває качку, що діє на вестибулярний апарат і центральну нервову систему. Під час дії такої частоти вібрації може виникнути захворювання під назвою "морська хвороба".

Резонансна частота для органів черевної полості (шлунок, печінка та ін.) дорівнює 7 Гц, для голови — 17 -87 Гц. У зв'язку з цим коливання з частотою 5 - 8 Гц викликає почуття вібрації нутрощів; 17 - 25 Гц — відчуття пібрації в зубах; 40 Гц — відчуття вібрації в стопах.

Заходи щодо боротьби з вібрацією поділяють на колективні та індивідуальні. Колективні методи — це методи зниження вібрації через вплив на джерело збудження і методи зниження вібрації на шляху її розповсюдження.

Засоби, що використовуються під, час реалізації вищезгаданих методів віброзахисту поділяються на: О огороджувальні (захисні); О віброізоляційні; О віброгасильні і вібропоглинаючі;

О засоби автоматичного контролю, сигналізації та дистан­ційного керування;

О позначення вібруючих поверхонь знаком або фарбою.

Захисні засоби запобігають доступу людини до зони, де діє вібрація.Конструктивно вони можуть бути зроблені у вигляді гратчатйх, сітчатих та непрозорих перешкод із металу, деревини тощо.Віброізоляція зменшує рівні вібрації, що передаються від джерела на тіло працюючого. Вона іідійснюється введенням між джерелом вібрації та працюючим

іділ 5. Основи гігієни та виробничої санітарії, 131

проміжного пружнього зв'язку, наприклад, фундамент машин, збудований на пружних прокладках.

Вібропоглимання — це перетворення енергії механічних коливань (вібрації) в інші види енергії (теплову). Вібропоглинання може бути здійснене; використанням конструктивних матеріалів з великим внутрішнім тертям; нанесенням на поверхню виробу шару пружньов'язких матеріалів, що мають велике внутрішнє тертя.

Вібропоглинання здійснюється покриттям машин в'язкими матеріалами (мастикат), використанням масляних ванн для зубчастих зчеплень. Дистанційне керування дозволяє виключати постійне знаходження людини в зоні шкідливих вібрацій.

Засоби індивідуального захисту від вібрації:

О спеціальне віброзахисне взуття;

О рукавиці та перчатки з м'якими надолонниками;

О пружньодемпфіруючі прокладки та пластини для обхватуі вібруючих рукояток та деталей.

5.2.3. Іонізуюче випромінювання.

Іонизуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до виникнення електричних зарядів різних знаків. До іонизуючих випромінювань належать а-, В- та у-випромінювакня, потоки нейтронів та, інших ядерних часток. Іонизуюче випромінювання, проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, викликають в ній появу заряджених і часток вільних електронів. Вільні електрони, які діють із| сусідніми атомами, іонізують їх, що супроводжується змінами! структури молекул: порушеннями міжмолекулярних зв'язків] і веде до загибелі клітин. Зміни у біохімічному складі клітини та обміні речовин порушують функції центральної нервової системи, що, в свою чергу, викликає порушення функції залозі

внутрішньої секреції, зміни судинної проникності. Періодичне попадання радіоактивних речовин до організму призводить до їх накопичення та до збільшення іонізації атомів та Молекул живої тканини. Внаслідок змін, що сталися, порушується нормальна течія біохімічних процесів та обмін ричовин, що призводить до променевої хвороби. Діючи на ШКІру, іонізуюче випромінювання викликає опіки або сухість, випадіння волосся, під час дії на очі — катаракту. Виникають також і генетичні наслідки, які ведуть до спадкових захворювань.

».2,4. Нормування радіоактивних

випромінювань.

У відповідності до норм радіаційної безпеки (НРБ) становлено такі категорії осіб, що опромінюються:

1) категорія А — персонал;

2) категорія Б — обмежена частина населення;

3) категорія В — населення області, держави.

Персонал — особи, які постійно або тимчасово пра-;юють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань.

Обмежена частина населення — особи, які не працюють безпосередньо з джерелами випромінювання, але за умовами проживання або розміщення робочих місць можуть підпадати під вплив радіоактивних речовин або інших джерел випромінювання, що використовуються в установках і видаляються в зовнішнє середовище з відходами.

Безпека працюючих з радіоактивними речовинами :іабезпечується шляхом встановлення гранично допустимих доз (ГДД) опромінювання різними видами радіоактивних рочовин, використання захисту в часі або відстані, проведення нагальних заходів захисту, використання засобів Індивідуального захисту.

і'іидіи б. Основи гігієни та виробничої санітарії.

Чинними нормами встановлені ГДД опромінення, а такоя річний рівень опромінення персоналу, що не викликає при рівномірному накопиченні дози протягом 50 рокії несприятливих змін у стані його здоров'я та здоров'я його нащадків, які можуть бути виявлені сучасними методами.

Радіаційні речовини нерівномірно розподіляються в різних органах і тканинах людини.Тому ступінь їх ураження залежить не тільки від величини дози, що створюється випромінюванням, але і від критичного органу, в яком! відбувається найбільше накопичення радіоактивних речовин] що призводить до ураження всього організму людини.

Норми радіоаційної безпеки встановлюють ГДД зовнішнього і внутрішнього опромінення залежно від груг] критичних органів і категорії осіб, що опромінюються.

ГДД зовнішнього та внутрішнього опромінення встановлюються (у порядку зменшення радіочутливості) для] трьох груп критичних органів або тканин людини:

1 — все тіло, кістковий мозок;

2 — м'язи, щитовидна залоза, жирові тканини, печінка]

нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, очі;!

З — шкіряний покрив, кісткові тканини, передпліччя, лодижка і стопи.

ГДД зовнішнього та внутрішнього опромінення) критичних органів персоналу (категорія А) наведені в табли ці 1, а ГДД, залежно від категорії опромінення та групи] критичних органів, — у таблиці 2.

Взагалі, доза, що накопичена у віці до ЗО років, не повинна перевищувати 12 ГДД.

Таблиця 1

Таблиця 2

Захист від іонизуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами: ізоляцією або огороджуванням джерел випромінювань за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів, обмежень часу перебування персоналу в радіаційно-небезпечній зоні, віддаленням робочого місця від джерел випромінювання, використанням дистанційного керування; засобів сигналізації і контролю, використанням анообів індивідуального захисту.

'індііі В Основи гігієни та виробничої санітари.

5.2.5. Ультрафіолетове випромінювання.

Джерелами ультрафіолетових випромінювань 1 виробничих умовах є: електродугове зварювання, плазмове обладнання, газорозрядні лампи тощо.

Біологічна дія ультрафіолетового випромінювана обумовлена хімічними змінами молекул живих клітин, як його поглинають, і виявляється в порушенні поділу т{ загибелі клітин, Тривалість впливу великих доз випромі нювання може призвести до уражень шкіри та органів зору]

Ефективним методом захисту від ультрафіолетовог] випромінювання є екранування джерел випромінювання. Робочі місця огороджують ширмами, щитами, обладную™ кабіни. Як засоби індивідуального захисту використовуюті спецодяг, спецвзуття, рукавиці, захисні окуляри та щитки із світлофільтрами.

5.2.6. Електромагнітне випромінювання.

Джерелами електромагнітних випромінювань є потужні телевізійні та радіомовні станції, промислові установки високочастотного нагріву, вимірювальні прилади, а також будь-які елементи, що включені до високочастотної мережіі Дія електромагніних полів на організм людини виявляється у функційному розладі центральної нервової системи! Суб'єктивні почуття при цьому — підвищена втома, головний біль, зниження точності робочих рухів, млявість.

Основні види захисту: О зменшення випромінювань безпосередньо біля джерела}

О дистанційний контроль і керування в екранованому

приміщенні;

і організаційні заходи (проведення дозиметричного контролю, медичні огляди, додаткова відпустка, морочені робочі дні);

'•і застосування засобів індивідуального захисту (спецодяг, тхисні окуляри).

5 2 7.. Лазерне випромінювання.

Лазери використовують у техніці, медицині. Найбільш нутливим органом до лазерного випромінювання є очі, — ушкодження сітківки очей може статись навіть при порівняно мемоликих інтенсивностях. Засоби захисту від лазерного ІИпромінювання можуть бути колективні та індивідуальні.

До колективних належать:

О застосування телевізійних систем спостереження за технологічним процесом, захисні екрани;

О системи блокування та сигналізації;

О огородження лазерно-небезпечної зони.

Індивідуальні: О спеціальні протилазерні окуляри; О щитки, маски; О технологічні халати та перчатки.

6.2.8. Дія шкідливих речовин.

За фізіологічним впливом шкідливі речовини розподіляють на 5 груп:

О подразнюючі, що уражують шляхи дихання, шкіру, слизові оболонки ( кислоти, луги, сірчисті сполуки, аміак тощо);

О задушливі (інертні гази, вуглекисліф газ, метан, азот тощо);

Розділ 5. Основи гігієни та виробничої санітарії.

О отрути, що призводять до ушкоджень внутрішніх органів, кровоносних судин і нервової системи (спирты ефіри, бензол, фенол, пил таких токсичних металів, як олово, свинець, ртуть, марганець);

О летючі наркотики, що спричиняють наркотичний вплив (ацетилен, летючі вуглеводи);

О пил (інертний або той, що викликає алергічні реакції).

За ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпеки:

1-й — надзвичайно шкідливі;

2-й — високошкідливі;

3-й — помірно шкідливі;

4-й — малошкідливі.

Класи небезпеки шкідливих речовин

Робота в умовах запиленого повітря призводить до ріпних захворювань шкіри, запалення очей (кон'юктивіту), носової та бронхіальної астми, бронхіту, катару шляхів дихання тощо, а також до тяжких професійних захворювань (оілікозу) та хронічних отруєнь працюючих.

Шкідливі пара та гази, що утворюються у виробничих приміщеннях, можуть спричинити порушення нормальної життєдіяльності організму і стати причиною гострих і хронічних отруєнь.

Захист працюючих від дії промислових газів, пари та пилу здійснюється за допомогою таких основних заходів: О автоматизації та механізації процесів, що

супроводжуються шкідливими виділеннями;

О удосконаленням технологічних процесів;

О удосконаленням конструкції обладнання (герметизація тощо);

О влаштуванням місцевої вентиляції для відсмоктування отруйних речовин безпосередньо від місця їх утворення (мал. 22);

ml ИВ

»* » Мал. 22, Панель, що всмоктує.

Розділ 5. Основи гігієни та виробничої санітарії. 139

О використанням індивідуальних засобів ( у доповнення до загальних захисних засобів використовується спецодяг, антисептичні пасти, окуляри, шоломи, маски, протигази та респіратори).

Органи дихання захищаються фільтруючими та ізолюючими (кисневими, шланговими) приладами.

5.3. Лікувально-профілактичне харчування.

Працівники, які зайняті на роботах із тяжкими та шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами у відповідності до статті 9 Закону України "Про охорону праці". Підприємства самостійно вирішують всі питання, пов'язані з безкоштовною видачею робочим та службовцям лікувально-профілактичного харчування, молока або інших рівноцінних харчових: продуктів. Молоко видається по 0,5 л за зміну незалежно] від її довготривалості у дні фактичної зайнятості працівника,] Не дозволяється сплата молока грошима, заміна його іншими товарами або продуктами. Працівникам, які, одержують безкоштовно лікувально-профілактичнеї харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці,! молоко не видається.

Лікувально-профілактичне харчування видається працівникам, які зайняті на роботах з особливо шкідливими] умовами праці, з метою покращення їх здоров'я та запобігання професійних захворювань.

У відповідності до правил безкоштовна видача лікувально-профілактичного харчування проводиться працівникам у дні фактичного виконання ними робіт на виробництвах, за професіями та на посадах, що передбачені) переліком виробництв, професій і посад з особливо шкідливими умовами праці, а також у дні хвороби з

тимчасовою втратою працездатності, якщо захворювання є професійним і хворий не госпіталізований,

Лікувально-профілактичне харчування працівникам нпдяеться у вигляді гарячих сніданків до початку роботи. В окремих випадках дозволяється за узгодженням з медико-оанітарним пунктом підприємства видача таких сніданків в обідню перерву. У правилах також передбачено видачу лікувально-профілактичного харчування додому у вигляді готової їжі та продуктів.

5.-1, Фізіологія праці.

Фізіологія праці — це розділ фізіології людини та гігієни праці, який вивчає вплив трудової діяльності та умов праці на фізіологічні функції людини. Досліди з фізіології праці проводяться під час роботи та поза нею і включають: хронометраж трудових процесів і відпочинку, реєстрацію роботи серця та м'язів, мозку, ритму дихання, оцінку зміни працездатності під час короткочасних дозованих та доиготривалих у часі фізичних і психічних навантажень. Сучасними проблемами фізіології праці є діагностика і прогноз працездатності, напруженості та втоми, вивчення фініологічних механізмів навчання і адаптації до праці з метою роиробки фізіологічних принципів і критеріїв раціональних іюжимів праці і відпочинку, професійної орієнтації та відбору. IX вирішення направлене на збереження здоров'я та ийопііпечення ефективності праці.

Надмірні фізичні та психологічні навантаження у ни и »дках порушень режимів праці та відпочинку призводять до нтоми організму. Відсутність відпочинку спонукає до нестійких» а згодом і стійких патологічних порушень, які ВІДУ'ГЬ ДО захворювань.

Робочим і службовцям надається перерва для відпочинку пі чпрчування протягом не більше 2-х годин, яка не входить дії робочого часу. Спеціальними нормативними актами для

Розділ 5. Основи гігієни та виробничої санітарії. 141

деяких категорій працівників встановлені додаткові перерви
для відпочинку, які включаються до робочого часу і
відповідним чином сплачуються (на відміну від основно^
'} обідньої перерви). До таких додаткових перерв належать:

О перерви для обігріву;
_Пр_£ О перерви для робочих, які зайняті на роботах зіі

_ПЛ£ шкідливими умовами праці;

О перерви для відпочинку на вантажо-розвантажувальнихі роботах.

Спеціальні перерви для обігріву і відпочинку надаються робочим і службовцям, які працюють у холодний час на] відкритому повітрі або у закритих приміщеннях, що пщ обігріваються, вантажникам, які зайняті на вантажо-розвантажувальних роботах.

01 Перерви 1 зв'язку зі шкідливими умовами праці]

ті впродовж робочої зміни встановлюються окремими

Q галузевими правилами з охорони праці, наприклад, такі}

г перерви надаються на роботах, пов'язаних з вібрацією, на

роботах у каналізаційній мережі тощо.

Для осіб, які зайняті монотонною працею (на конвейєрі)! з метою профілактики одноманітних положень тіла| обов'язкове проведення виробничої гімнастики.

5.5, Граничні норми підіймання та переміщення вантажів.

Граничні норми підіймання та переміщення вантажів! вручну для жінок становлять 10 кг — при підійманні та переміщенні вантажів з чергуванням з іншою роботою; 7 кг — при підійманні та переміщенні вантажів постійно протягом робочої зміни.

Для підлітків віком 16-17 років встановлені такі граничні норми переміщення та підіймання важких речей: ДЛЯ юнаків — 12,6 кг, для дівчат — 6,3 кг.

5 6. Вимоги до'опалення, вентиляції та кондиціонування повітря виробничих,

навчальних та побутових приміщень.

Опалення призначене для забезпечення температурних умов у приміщенні відповідно до вимог санітарних норм у холодну та перехідну пори року. Опалюватись може все приміщення, а також окремі робочі місця.

Системи вентиляції, опалення і кондиціювання повітря у комплексі з технологічними заходами щодо зменшення шкідливих виробничих речовин разом з архітектурно-планувальними та конструктивними рішеннями будівель і приміщень забезпечують метеорологічні умови і вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень у відповідності до нормативних вимог.

Опалювальні системи вміщують такі основні елементи: генератор тепла — установку, в якій тепло, що отримане за рахунок горіння або перетворення електричної енергії, передається воді, парі , повітрю; нагрівальні прилади, які передають тепло повітрю; трубопроводи, по яких теплоносії передаються від генератора до нагрівальних приладів.

При водяному опаленні теплоносієм є нагріта вода з температурою до 100 °С, а також вище 100 °С. У парових еистемах теплоносій — пара переміщується до опалювальних приладів під своїм тиском.

Теплоносій у повітряних системах — це гаряче повітря, яке нагрівається в калориферах.

За будовою розрізняють центральне або місцеве повітряне омилення. У центральних системах нагріте повітря подається

•діл 5. Основи гігієни та виробничої санітарії.

до приміщень по трубопроводах. З усіх систем центрального

опалення найбільш поширена система водяного опалення

низького тиску. Вона має такі санітарно-гігієнічні таї

експлуатаційні позитивні якості:

О можливість регулювання тепловіддачі опалювальним приладів залежно від температури зовнішнього повітрщ зміною температури або витрати гарячої води;

О підтримування температури в межах 60 - 70 °С;

О пожежна безпека;

О довговічність системи (30-50 p.);

О можливість розміщення опалювальних приладів уздовж! зовнішніх стін та під вікнами;

О простота експлуатації.

Ці системи використовують в основному для опалення побутових та громадських будівель.

Системи водяного опалення високого тиску використовують для опалення виробничих приміщень. У таких системах температура води складає 130 - 145 °С. У санітарно-гігієнічному відношенні вони гірші за системи] низького тиску.

Для опалення промислових, громадських та житлових] будівель застосовують також комбіновані пароводяні системи.:

Для запобігання проникнення холодного повітря да приміщень ворота, двері або технологічні прорізи обладнують] повітряними або повітряно-тепловими завісами (мал. 23). ]

Мал. 23. Повітряно- тепловазавіса з боковою подачею повітря]

1- калорифер;

2 - вентилятор;

3 - повітрерозяоділювач.

Призначення вентиляції — забезпечити чистоту повітря І повні метеорологічні умови у приміщеннях. За допомогою мічітиляцйуі видаляється забруднене або нагріте повітря із приміщення та подається свіже. Залежно від способу переміщення повітря вентиляція може бути природною, механічною або змішаною.

У природній вентиляції переміщення повітря здійснюється ни рахунок природних сил, за рахунок різниці питомої ваги вовнішнього та внутрішнього повітря (тепловий напір), а також внаслідок дії сили вітру (вітряний напір).

При механічній вентиляції переміщення повітря у приміщенні здійснюється вентиляторами. За способом організації повітрообміну у приміщенні вентиляція може бути аагальнообмінною (витяжною та приточного) та місцевою (витяжною та приточного) (мал. 24). При загальнообмінній приточно-витяжній вентиляції зміна повітря здійснюється у ■оьому об'ємі приміщення. Місцева витяжна вентиляція ііді йснює виведення шкідливих виділень (надмірного тепла, вологи, пару, газів та пилу) з місць їх утворення. Місцева вентиляція частіше всього обладнується у вигляді місцевих відсмоктувачів різної конструкції (мал. 25). До основних і лементів механічної вентиляції відносяться вентилятори (відцентрові або осьові), повітропроводи, а також апаратура для обробки повітря: калорифери для нагріву, фільтри для очистки тощо.

Мал. 24.Схема дії аерації.

1 - приточні прорізи;

2- втяжні прорізи.

■діл 5. Основи гігієни та виробничої санітарії.

Мал.25. Однобортовий відсмоктую¹ повітря із здувом.

Кондиціонування повітря — це створення і автоматичні підтримка у приміщеннях незалежно від зовнішніх умої постійних або змінних за відповідною програмою температури вологісті, найбільш придатних для людини та нормальной проходження технологічного процесу.

5.7. Правила експлуатації систем вентиляції.

Ефективність роботи вентиляційних систем повинна регулярно перевірятися так, як і повітряне середовища приміщень на вміст у них пилу, газів тощо.

Увімкнення загальнообмінних приточних та витяжний установок проводиться за 10 -15 хв. до початку роботи, при] цьому спочатку вмикають витяжні, а потім приточн| вентиляційні установки.

Вимкнення цих установок проводиться через 10 - 15 хв.] після роботи. У цехах з можливим виділенням шкідливих! газів вентиляційні установки вимикають через ЗО - 60 хв.І після закінчення роботи. Місцеві витяжні установки (місцеві витяжні пристрої), що не зблоковані з технологічним обладнанням, вмикають за 3 - 5 хв. до початку роботи обладнання і вимикають через 3 - 5 хв. після закінчення роботи. Вентиляційні системи після закінчення їх монтажу

in ній пні бути відрегульовані до проектних параметрів. Мкі'плуатувати дозволяється вентиляційні системи, які Ііоішістю пройшли передпускові випробування. Всі ииитиляційні системи повинні мати інструкції з експлуатації, у яких висвітлюються питання вибухо- та пожежної безпеки. Планові огляди і перевіркивентсистем повинні проводитись .ні графіком, затвердженим керівником. Приміщення для вннтиляційного обладнання повинні замикатися, а на їх дверях — вивішуватись таблички з написами, що забороняють вхід стороннім особам. Зберігання в цих приміщеннях матеріалів, інструментів тощо, а також використання їх не їм призначенням забороняється.

Експлуатація електрообладнання ветиляційних систем, итрумоведучих частин і заземлень повинна проводитись у ііідновідності з вимогами "Правил технічної експлуатації іиюктроустановок користувачів і правил техніки безпеки При експлуатації користувачів". Вентиляційні системи, що N6 використовуються внаслідок змін у технологічних схемах пі обладнанні, повинні демонтуватись.

Чистка ветиляційних систем повинна проводитись у Терміни, встановлені інструкціями з їх експлуатації.

.8. Види освітлення. Природне освітлення. Штучне освітлення: робоче та аварійне.

Зір дає людині майже 90 % інформації про довкілля іппколишнє середовище). Недостатність освітлення рилводить до втоми не тільки органів зору, але і організму юдини в цілому, підвищується травмонебезпека. Надміру іікрнве світло викликає сліпучу дію. В залежності від джерела іітла виробниче освітлення може бути трьох видів: природне, |0 створюється безпосередньо сонцем, штучне, що ЧІЙснюється електричними лампами, та змішане, що гиі ірюеться одночасно природним та штучним освітленням.

мділ 5. Основи гігієни та виробничої санітарії.

За функціональним призначенням штучне освітленн поділяють на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне і чергове. Робоче освітлення обов'язкове у всіх приміщення для забезпечення нормальної роботи, проходу людей та рух] транспорту. Аварійне освітлення роблять для продовжене роботи під час раптового вимикання робочого освітленні При цьому освітленність, що нормується, повинна складаті 5 % від робочого освітлення, але не менше 2 лк всередиЕ будови і не менше 1 лк — на території підприємства.

Аварійне освітлення використовується у випадках, кол раптове вимикання робочого освітлення може викликат вибух, пожежу, довготривале порушення роботи таки об'єктів, як електростанція, установка водопостачанні Для аварійного освітлення необхідно застосовувати тільк лампи розжарювання та люмінесцентні.

Евакуаційне освітлення призначене для евакуації люде з приміщеннь при /аваріях у місцях, що небезпечні дл проходу людей, на сходах.

Світильники аварійного освітлення для продовженні роботи приєднують до незалежного джерела енергії, світильники для евакуації людей — до мережі, незалежні від робочого освітлення. Штучне освітлення може буя загальним і комбінованим (до загального додається місцеве! Використовувати лише місцеве освітлення забороняється

5.9. Правила експлуатації освітлення.

Штучне та природне освітлення може бути ефективниі тільки при старанному обслуговуванні всього обладнанш Внаслідок тривалої експлуатації світловий потік лам розжарювання зменшується на 10 -15 %, а люмінесцентни ламп — на 20 - 25 %. Очищення скла світлових прорізі повинно проводитись не рідше 2 разів на рік у приміщення з незначним виділенням пилу і не рідше 4 разів на рік прі

шпшному виділенні пилу; для світильників — 4-12 разів на |іік (залежно від характеру запиленості виробничого приміщення).

Світильники загального та місцевого освітлення, що иисять нижче 2,5 м від рівня підлоги, повинні напругою не и и ще 42 В. При слюсарно-монтажних роботах, технічному обслуговуванні та ремонті машин, автомобілів та іншого обладнання необхідно користуватись переносними джерелами ічіітла (ручними світильниками) з напругою не вище 42 В, а При роботах в особливо небезпечних умовах (резервуари, канави, криниці тощо) — не вище 12 В.

Під час експлуатації освітлювальної установки необхідно періодично перевіряти;

О стан ізоляції проводів;

Q рівень освітленості в контрольних точках виробничого приміщення (не менше 1 разу на рік після чергової чистки світильників і заміни згорілих ламп).

Основний прилад вимірювання освітленості — люксметр.

в. 10. Санітарно-побутове забезпечення працюючих.

Санітарно-побутові приміщення входять до комплексу допоміжних приміщень підприємств. Санітарно-гігієнічні вимоги до них диктуються санітарними нормами та правилами (СШПами). До загальних і спеціальних побутових улнштувань належать гардеробні, душові, умивальники, Кімнати особистої гігієни жінки, пункти харчування, місця пин паління, приміщення для прання, хімічної чистки і Оушки, ремонту робочого одягу і взуття, приміщення для Обігріву працюючих.

Гардеробні, як правило, знаходяться поруч з душовими. Кількість місць при збереженні одягу в гардеробних повинна

Розділ 5. Основи гігієни та виробничої санітарії. 149

16

відповідати: при збереженні одягу на вішалках — кількост

працюючих у двох суміжних, найбільш численних змінах

при збереженні одягу в шафах — списочній кількосі

18; працюючих. Гардеробні повинні бути обладнані лавами

абс 0,3 м завширшки. Умивальники розміщують у гардеробній

ел< _або суміжних з ними приміщеннях. Крани в умивальника!

пр встановлюють із рахунку один кран на 7 - 20 чол. ДлІ

ял чоловіків та жінок умивальники влаштовують у різни!

приміщеннях. Кожен індивідуальний умивальник новіше]

бути обладнаний змішувачем з підключенням гарячої |

холодної води. Душові обладнують у приміщеннях, суміжній

4 з гардеробними. Між душовою, яка має шість і більше сітон

і гардеробною розміщують тамбур. Площа приміщення дл

відпочинку повинна бути із розрахунку 0,2 кв.м для одної

працюючого у найбільш численній зміні, яка використовЯ

приміщення для відпочинку (але не менше 18 кв.м). . ',

Забороняється використання побутових приміщень ні за призначенням. Усі побутові приміщення на видному місц повинні мати укомплектовані аптечки. Дезинфекці побутових приміщень необхідно робити не рідше 1 раза н місяць.

Приміщення для паління повинно мати площу не менш 9 кв.м. Приміщення для особистої гігієни жінок перед бачається на підприємстві, якщо кількість жінок, іа працюють у найбільш багаточисельній зміні — не менше 15 Для забезпечення працюючих питною водою обладнуюті фонтанчики або закриті бачки з фонтануючими насадками Один фонтанчик обладнують на 100 чол. Питна вода повинні мати температуру 8 - 20 °С. Відстань від робочих місць д питної води не повинна перевищувати 75 м. На підприємства! з кількістю працюючих більше 300 чол. повини функціонувати здоровпункти. Вони розміщуються на перша поверхах допоміжних або виробничих будов. Відстань щ робочих місць до здоровпункту не повинна перевищувая 1000 м.

ft.ll. БДорічні медичні огляди

неповнолітніх, осіб до 21 року.

Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому до досягнення 21 року, щороку підлягають Обов'язковому медичному оглядові. Мета цих оглядів — установлення фізичної і психофізіологічної придатності осіб до роботи за конкретно визначеною професією, спеціальністю ТО нагляд за станом їх здоров'я, виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов і шкідливостей на організм. Придатність неповнолітніх до роботи взагалі і за конкретною професією зокрема встановлюється медичною установою у іідповідності до спеціальних переліків медичних проти­показань до роботи тавиробничого навчання підлітків. Якщо внаслідок медичного огляду виявиться, що робота, на яку Впжпє стати підліток, протипоказана йому за станом здоров'я, Мповнолітньому може бути запропонована інша відповідна ІОГО здоров'я стану робота. Якщо внаслідок обов'язкового щорічного медичного огляду виявиться, що неповнолітній Ібо особа віком до 21 року за станом здоров'я не може зовсім •Ао тимчасово виконувати свою роботу, то медична установа направляє його на лікування або робить висновок щодо Мрогіхідності переводу його на іншу роботу.

У відповідності до статті 19 Закону України "Про охорону Пряці" власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення періодичних медичних оглядів осіб віком до 21

. За час проходження медичного огляду за працівником linnpi гається місце роботи і середній заробіток.

Ііласник має право притягнути до дисциплінарної іілновідальності і зобов'язаний відсторонити працівника від цпОііти без збереження його заробітньої плати, якщо він Ції питься від проходження обов'язкового медичного огляду.

t

кіділ 6. Надання першої допомоги при нещасних випадках

Працівник має право: О одержувати інформацію про стан свого здоров'я на осно^

висновків медичної комісії; О відмовитись від роботи, яка протипоказана йому згідну

з медичними висновками.

Працівник зобов'язаний проходити в установленні порядку і терміни медичні огляди та виконувати медич] рекомендації.

Питання до розділу "Основи гігієни тавиробничої санітарії"

1. Дайте роз'яснення термінам "виробнича санітарія", "гігіен]

праці".

2. Назвіть організаційні гігієнічні та санітарно-виробни^
заходи.

Назвіть шкідливі виробничі фактори

Який вплив шуму та вібрації на людину та які існують засоб захисту проти їхньої дії?

Назвіть засоби захисту від іонізуючих випромінювань?

Які основні групи шкідливих речовин та який їх вплив ні організм людини?

Розкажіть про лікувально-профілактичне харчування.

Які проблеми вивчає фізіологія праці?

Як реалізується право працюючих на відпочинок?

10. Які граничні норми підняття та переміщення важких рече жінками та підлітками?

11. Назвіть види вентиляції та основні правила її експлуатаці

12. Назвіть види освітлення та основні правила його експлуатац

13. Що таке санітарно-побутове забезпечення працюючих?

14. Розкажіть про медичні огляди неповнолітніх.

Розділ 6.

Надання першої допомоги принещасних випадках.

6.1. Стислі основи анатомії людини.

Для швидкої і кваліфікованої допомоги потерпілому під Наскровотечі треба знати розташування найбільш ифоктивних точок притискання артерій (мал. 26)

Кровотеча зупиняється при пораненні: О лобу або скроні — при­тисканням скроневої артерії спереду козелку вуха (точка 1);

потилиці — притискан­ням потиличної артерії (точка 2);

) голови або шиї — притис­канням сонних артерій до шийних хребців (точки З та 4);

) плеча (поблизу плечового суглобу) та підпахової впадини притисканням підключичної артерії до кістки в підключичній ммці (точка 5);

} передпліччя — притискан­ням підпахової (точка 6) або плечової артерії (точ­ка 7) посередині плеча з внутрішньої сторони;

їзділ 6. Надання першої допомоги при нещасних випадках

Тому кожен учень і працівник повинні знати, як надавати долікарську допомогу: зупинити кровотечу, зробити штучне дихання та зовнішній масаж серця, накласти шину при Переломі, перев'язати рану, промити очі, вжити необхідних походів при гострих отруєннях парою, газом тощо.

Є певна схема послідовності надання першої долікарської допомоги, з різними варіаціями вона придатна у більшості оитуацій. Значно складніше надавати допомогу, якщо біля Потерпілого тільки одна людина. В такому випадку не завжди потрібно відразу бігти за лікарем, інколи це просто неможливо зробити (в полі, лісі, на річці). У таких ситуаціях, ЯК ураження електрикою, утопления, багаточисельні травми, надання термінових заходів може стати вирішальним для врятування життя потерпілого. Наприклад, у вище-пшшачених випадках у потерпілого може бути відсутнім дихання, порушено серцево-судинну діяльність до зупинки іврця. При цьому завдання того, хто надає допомогу -

наскільки швидко і кваліфіковано надано потерпілому перш] медичну (долікарську) допомогу. Затримка долікарсько допомоги або неправильне (невміле) її надання можі призвести до серйозних ускладнень у лікуванні, інвалідності та навіть до смерті потерпілого.

Не можна відмовлятися від надання допомог; і потерпілому та вважати його мертвим тільки за відсутністі таких ознак життя, як дихання та пульс.

Майже завжди травма трапляється раптово і виклика в людини почуття безпорадності, розгубленості. Не в( знають, що треба робити, як швидко визначити характер тяжкість травми. В таких випадках необхідні спокіі рішучість, уміння швидко і правильно організувати наданн першої допомоги до прибуття медичних працівники Швидкість і якість надання долікарської допомог

визначаються підготовленістю осіб, які знаходяться пору* _-------- „,

їх умінням використовувати підручні та спеціальні засобі і зафіксувати місце переломи-

W!

Ноадіп 6. Надання першої допомоги при нещасних випадках

О надати реанімаційних заходів (оживлення): штучн

дихання, зовнішній масаж серця; О обробити ушкоджені частини тіла.

6. Одночасно з наданням долікарської допомог
необхідно викликати швидку допомогу, послати з
працівником навчального закладу або підприємства!
підготувати транспорт для відправки потерпілого ді
найближчої медичної установи.

7. Повідомити керівників установи про те, що трапило<|
Важливо знати обставини, при яких сталася травмі

умови, які спонукали до її виникнення та час — година навіть хвилини, особливо коли потерпілий втраті свідомість. Знання цього може допомогти не тільк розпізнати характер ушкоджень, правильно вибрати засов надання допомоги, але і в майбутньому, в умова лікувального закладу вірно встановити діагноз.

Перше, що необхідно зробити для надання допомоги | винести (вивести) потерпілого з місця події (видалити з-пімашини або будівельних матеріалів, зупинити діїелектричного струму, винести з приміщення, в якому чадні газ тощо). Робити це потрібно обережно, намагаючиі якнайменше турбувати потерпілого, особливо, коли! переломи хребта. В таких випадках не можна переверта* потерпілого, тому що це підсилює біль, призводить до тяжкі ускладнень, таких, як шок, сильна кровотеча з ушкоджене судин.

При деяких ушкодженнях і раптових захворювання необхідно зняти з потерпілого одяг, наприклад, т термічних опіках, пораненнях. Краще це зробити] приміщенні. Спочатку знімають одяг (пальто, піджак, брюкі кофту) із здорової сторони тіла. Якщо важко зняти одет його розпорюють по швах або розрізають. Так діють! випадках тяжкої травми з ушкодженням кісток, кол необхідно швидко зупинити кровотечу та іммобілізуваї кінцівку. Під час кровотечі одяг достатньо розрізати вий

Розділ 6. Надання першої допомоги при нещасних випадках

борна кислота, марганцево-кислий калій матеріал.

Правила користування індивідуальним перев'язочним пакетом:

1. Розгортаючи пакет, необхідно .слідкувати, щоб не торкатись тієї сторони, яка буде накладена на рану.

2. Якщо рана одна, то слід накласти дві подушечки, якщо ран дві — по одній на рану, потім перебинтувати.

8. Щоб пов'язка не зсунулася, потрібно закріпити зовнішній кінець бинта шпилькою.

4. Після відкриття пакет необхідно відразу використати, тому що він швидко втрачає стерілвність.

((.4. Перша допомога при запорошуванні

очей, пораненнях, вивихах, переломах.

В умовах виробництва
Ьчі можуть бути запорошені
Металевою або деревною
стружкою, шматочками
каміння тощо. Настає сильне
' подразнення, біль, різь,
якого належать і аптечки першої допомоги. Аптечки новин , дьозотеча і почервоніння
знаходитись у місцях найбільшого скупчення людей і „,_eg. Неприпустимо намага-
травмонебезпечних ділянках. І гися самостійно видалити

У кабінеті фізики, хімії, спортзалі, майстерні, гарая 'ороннє тіло з ока. Необхід-учбовому господарстві, на фермі, польовому стані аптечі '«> ^накласти м яку пов'язку кладуть до спеціальної шафи, під час роботи у полі аптечі *ал. 27) і негайно відправи-тримають у сумці або місці, зручному для переноски. Ста*'" потершлого до лікарні або укомплектованість аптечки необхідно обов'язко; '«кликати медичного пра-перевіряти, звертаючи увагу на термін зберігання ліків. ">шика. аптечці завжди повинні бути засоби для надання пери допомоги при ушибах, дрібних пораненнях: розчин йоД

Розділ 6. Надання першої допомоги при нещасних випадках

15&

Поранення — це ушкодження з порушенням цілісності шкіри або слизової оболонки. Неприпустимо доторкатися до рани руками, промивати її водою, засипати порошкове накладати деревну кору тощо. Забруднену шкіру навколЯ рани протирають стерильною ватою, марлею, бинтом абя тампоном з перев'язочного пакету. Навкруг рани змащуюты настоянкою йоду або "зеленкою" (попадаючи до рани, вони викликають опік і затримують заживления).

У разі відсутності медикаментів можна використовуваті спирт, горілку, одеколон. Після обробки рану вкриваюЯ стерильною салфеткою або марлею, поверх кладуть вату т| бинтують. Якщо під рукою немає стерильного матеріалу] використовують чисту м'яку тканину, носовички, чисти! одяг тощо. В такому випадку на ділянку тканини, що буя безпосередньо прилягати до рани, необхідно накапати кілья краплин йоду, але сильно змащувати не можна — йод мозя спричинити опік.

При підозрі на вивих обмежитися створенням спокоюг нижню кінцівку накласти шину, а верхню підвіситв хусткою на шию (мал. 28) і якомога швидше доставити потерпілого до медичної установи. Вправлення вивиху noTnefivp. гупетпялыгиу янят.. фпіилг не слід намагатися зробитв

Мал. 29. Підвішування руки на полі піджака.

Переломи можуть бути відкритими і закритими. При ікритому переломі шкіра без ушкоджень, рана відсутня, інака перелому — різкий біль під час спроби руху шсодженою кінцівкою. Перша допомога — забезпечити іокій та нерухомість місця перелому (мал. 29). При наданні ішюмоги не треба намагитись встановити, є, чи немає

І'озділ 6. Надання першої допомоги при нещасних випадках

перелому: мацати місце ушкодження, примушувати потерпілого рухати, піднімати або згинати кінцівку. Такі дії можуть різко підсилити біль, спричинити до зміщення 1 ушкодження м'яких тканин. Для забезпечення нерухомості зламаної кінцівки застосовують спеціальні дротяні аба фанерні (дерев'яні) шини (мал. ЗО - 34). Шина повинна бути накладена так, щоб були надійно іммобілізовані два сусідні з місцем ушкодження суглоби (вище і нижче), а якщі перелом плеча або стегна, то три суглоби. Накладають uiirajj поверх одягу або кладуть під неї що-небудь м'яке — вату! шарф, рушник. Накладену шину необхідно прикріпити д| кінцівки бинтом, рушником, ременем. Як шину можні використати дошку, палицю, лижу тощо. Таку імпровізовані шину необхідно прикласти з двох протилежних сторін уздовж ушкодженої кінцівки і обгорнути бинтом. Шинв повинна бути накладена так, щоб центр її знаходився не рівні перелому, а кінці накладалися на сусідні суглоби пі обидві сторони переломах Фіксація відкритого перелом» вимагає дотримання додаткових умов: не можна накладаті шину на місце відкритого перелому, а слід прибинтовувати її поверх одягу (взуття) і, крім того, підкласти під неї їда небудь м'яке, попередньо зупинивши кровотечу.

Мая. ЗО. Накладання шини І при переломі плечі

Мал. 31. Накладання шини при переломі передпліччя.

Мал. 32. Накладання пов'язки при переломі або вивіху ключиці.

Розділ 6. Надання першої допомоги при нещасних випадках

Мал. 33. Накладання шини при переломі гомілки.

У разі травми голови необхідно покласти потерпілого, ■робити йому на голову охолоджуючий компрес. Для ■апобігання задушення потерпілого у несвідомому стані від нападання язика або блювотних мас його кладуть на бік або нп спину, при цьому голова має бути повернутою вбік. Треба швидко і обережно очистити рот, висунувши вперед нижню щелепу, витягти язика. При першій можливості потерпілого треба негайно транспортувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення. Транспортують потерпілого на спині з трохи піднятою на Подушці головою.

При переломі нижньої щелепи накладають пов'язку, що иабезпечує її нерухомість. Для цього беруть дві хустки, з иких одну проводять під підборіддя та зв'язують на тім'ї, а

Читайте також:

1. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
2. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
3. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
4. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
5. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
6. Аналіз бойових дій пожежних підрозділів
7. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
8. Б – розділення гелю на дві фази
9. БАГАТОСТАНЦІЙНИЙ ДОСТУП І МЕТОДИ РОЗДІЛЕННЯ СИГНАЛІВ ЗЕМНИХ СТАНЦІЙ
10. Банк даних про випадки порушень статутних правил взаємовідносин у військовому підрозділі
11. Біологічні основи мислительної діяльності.
12. Біомеханічні основи шинування при пародонтозі.

Переглядів: 782