Елементи оподаткування та класифікація податків

Дослідження суті податків нерозривно пов'язане з характеристикою понять, які прийнято називати елементами податку До таких понять належать: джерело, об'єкт податку, або податкова база, платник податку, масштаб вимірювання, ставка податку, податкова квота, норма оподаткування.

Елементи податку є основою не лише пізнання суті податків, як фінансової категорії, а й основою проведення державою податкової політики, завдяки побудові механізмів справляння податків. Тому оволодіння основами податкової теорії вимагає чіткого, всеохоплюючого й точного розуміння податкової термінології.

Об'єктом податку називають ті явища чи предмети,внаслідок наявності яких податок сплачується (земля, виробництво, особа тощо). Об'єкт повинен піддаватися чіткому вираженню, мати безпосереднє відношення до платника і вказувати на те, що саме оподатковується. Назва податку майже завжди походить від об'єкта оподаткування: так податок, об'єктом оподаткування якого є додана вартість, називається податком на додану вартість. У фіскальній термінології об'єкт оподаткування часто ще називають податковою базою.

Суб'єктом податку є будь-яка сторона, що бере участь у процесі організації справляння податків. До суб'єктів податків належить держава та її органи, а також платники податків. Платником податку називається юридична чи фізична особа, яка безпосередньо його сплачує. Платника податку треба вирізняти від дійсного носія податку — особи, на яку податок падає наприкінці усіх процесів перекладання.

Джерелом податку називають той фонд, із якого податок дійсно сплачується. Податок може сплачуватися із:

1) доходу, звідки б він не отримувався;

2) капіталу, або ж майна, коли для покриття податку доводиться витрачати його частку.

Джерело сплати податку може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування і може не мати відношення до об'єкта оподаткування. У першому випадку — оподатковується доход або майно, що приносить доход, у другому — стягується податок на майно чи предмети, які перебувають в особистому користуванні і не приносять доходу.

Масштабом вимірювання (або одиницею об'єкта) називається одиниця, яка покладається в основу виміру і на основі обчислення якої податок визначається в межах даного об'єкта. Таке обчислення може здійснюватися у фізичному або грошовому вимірах. Фізичний вимір точніший. Грошовий певною мірою відносний, тому що є опосередкованим і може бути більш-менш точним лише протягом незначного проміжку часу.

Ставка податку — це законодавче встановлена величина податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи щодо запровадження податкових ставок — універсальний та диференційований. Універсальний підхід передбачає запровадження єдиної для усіх платників ставки, диференційований — декількох. За способом побудови ставки податку поділяються на тверді та процентні. Тверді ставки встановлюються у грошовому вимірі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні. Процентні ставки встановлюються щодо об'єкта оподаткування, який має грошовий вимір і показує, яку відсоткову .частку певного об'єкта треба сплатити як податок

Податкова квота — частка податку у доході платника. Вона Може бути як в абсолютному, так і відносному вимірах. У податковій справі податкові квоти законодавче не встановлюються.

Податкові пільги — повне або часткове звільнення від сплати податків і пониження загальної норми оподаткування. Усі податкові пільги можна згрупувати у такі чотири підгрупи:

— звільнення (повне або часткове) від сплати податку окремих осіб або категорій платників;

— повне або часткове звільнення об'єкта або податкової бази від оподаткування і використання неоподатковуваного мінімуму;

— зменшення належної до сплати за розрахунковий період суми податку і використання податкового кредиту;

— зменшення ставки податку.

Усі податки поєднуються у відповідні груп що класифікуються за певними ознаками:

1. за економічним змістом об'єкта оподаткування;

2. за формою взаємовідносин платника і держави;

3. за рівнем запровадження;

4. за способом справляння;

5 за місцем зарахування.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки бувають:

— податки на доходи;

— податки на споживання;

— податки на майно.

Податки на доходи (прибутки) — це обов'язкові платежі, об'єктом оподаткування яких є доход або прибуток певного платника, який отримано протягом певного проміжку часу. Причому, податки на доходи передбачають оподаткування безпосередніх доходів у процесі їх отримання.

Податки на споживання — це обов'язкові платежі, що сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі споживання конкретних видів товарів чи інших вартостей. Специфічною рисою податків на споживання є те, що вони справляються не в момент отримання доходу, а в процесі його використання. Такі податки запроваджуються для оподаткування податків фізичних та юридичних осіб з метою поповнення доходів бюджетів та регулювання співвідношення між споживанням і нагромадженням.

Податки на майно — обов'язкові платежі, які справляються із конкретних власників рухомого чи нерухомого майна, або в процесі передачі на них власності. Оцінка податкової бази може провадитися як у грошовому, так і в абсолютному вимірах (метрах квадратних, метрах кубічних, кіловатах потужності тощо).

За формою взаємовідносин між платником і державою податки поділяють напрямі і непрямі. Цей поділ умовний і виправданий лише з теоретичних міркувань. Адже універсальні форми непрямих податків при перенесенні їх справляння із сфери реалізації у сферу виробництва мають багато ознак прямого оподаткування.

Прямі податки — це податки, що встановлюються безпосередньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету держави, і обсяги таких податків залежать від податкової бази.

Непрямі податки— це податки, які справляються до бюджету за допомогою цінових механізмів, причому конкретні платники податків не завжди є їхніми носіями. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів, робіт та послуг і їхній обсяг для окремого платника — носія податку визначається обсягом споживання та не залежить від його доходів.

Залежно від органу влади, який встановлює податки, тобто за рівнем запровадження, податки бувають загальнодержавними та місцевими.

Загальнодержавні податки — це обов'язкові платежі, що встановлюються найвищими органами влади, а іноді й управління, в державі і є обов'язковими для справляння на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються.

Місцеві податки — це обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади й управління базового рівня і їхнє справляння є обов'язковим лише на певній території. Встановлення місцевих податків можливе за трьома варіантами:

1. Встановлення місцевих податків згідно з обов'язковим переліком, який затверджується найвищим у державі органом влади.

2. Встановлення місцевих податків як надбавок до загальнодержавних.

3. Автономне запровадження місцевих податків місцевими органами влади чи управління без будь-яких обмежень з боку центральних загальнодержавних органів влади.

За способом справляння податки бувають розкладні та квотарні, або окладні.

Розкладні податки — це історична форма справляння податків. Вона відповідала низькій податковій техніці. Механізм оподаткування був наступним: спочатку уряд визначав загальну суму податкових надходжень, яка необхідна була для фінансового забезпечення функціонування держави, потім ця сума розподілялась між адміністративними одиницями залежно від обраного масштабу. Пізніше уряд адміністративної одиниці доводив до кожного платника відповідну суму нарахованого податку.

За квотарних, або окладних податків для кожного платника нарахована до сплати сума податку визначається залежно від обсягу податкової бази, або об'єкта оподаткування, і ставок

(квот) податку.

Залежно від порядку зарахування податки поділяються на регульовані та закріплені (директивні).

Регульовані податки — це податки, які можуть зараховуватися до різних бюджетів, тобто держава розподіляє їх між рівнями бюджетної системи. В основному в якості регульованих виступають загальнодержавні податки.

Закріплені або директивні податки — це податки, які повною мірою надходять до певного, причому тільки одного, бюджету. В якості директивних можуть бути як загальнодержавні, так і місцеві податки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціально-економічна сутність податків	\|	Податкова політика та податкова система в державі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.