Визначення 4.1.2.Формула логіки булевих функцій визначається індуктивно в такий спосіб:
1. Будь-яка змінна, а також константи 0 й 1 є формула.
2. Якщо A й B – формули, то ØA, AVB, A&B, A É B, A ~ B є формули.
3. Ніщо, крім зазначеного в пунктах 1-2, не є формула.
Приклад 4.1.
Вираз (ØxVy)&((y É z) ~ x) є формулою. Вираз Øx&y É z Ø ~x не є формулою. Частина формули, що сама є формулою, називається підформулою.
Приклад 4.2.
x&(y Éz) – формула; y Éz – її підформула.
Визначення 4.1.3. Функція f є суперпозиція функцій f1, f2, ... , fn якщо f виходить за допомогою підстановок цих формул одна в одну і перейменуванням змінних.
Приклад 4.3.
f1 = x1&x2 (кон’юнкція); f2 = Øx (заперечення).
Можливі дві суперпозиції:
1) f = f1(f2) = (Øx1)&(Øx2)– кон’юнкція заперечень;
2) f = f2(f1) = Ø(x1&x2) – заперечення кон’юнкцї.
Порядок підстановки задається формулою.
Усяка формула задає спосіб обчислення функції, якщо відомі значення змінних.
Таблиця 4.4 представляє послідовне обчислення цієї функції.
Таблиця 4.4
x1 x2 x3
Øx3
x2 Øx3
Ø(x2 Øx3)
Øx1
Øx1Vx2
f(x1, x2, x3)
0 0 0
0 0 1
0 1 0
0 1 1
1 0 0
1 0 1
1 1 0
1 1 1
Таким чином, формула кожному набору аргументів ставить у відповідність значення функції. Отже, формула так само, як і таблиця, може служити способом Задача функції. Надалі формулу будемо ототожнювати з функцією, що вона реалізує. Послідовність обчислень функції задається дужками. Прийнято угоду про опускання дужок у відповідності з наступною пріоритетністю операцій: Ø, &, V, É і ~.