• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Масштаб

Рух

20.01.2011

13.01.2011

письмові роботи пишуться на ТСР і доопрацьовуються в кінці триму

паспорти треба доробити до ТСР

письмові роботи – в програмці на вибір.

блоки: експозиційна, освітня робота, музейне будівництво.

наукова концепція і розширена тематична структура виставки – своєї. ТЕП ще. 3-5 с. наукова концепція зазвичай займає, + тематична структура. Можна після завершення лекцій по експозиційній роботі починати цим займатись, але не обовязково здавати до ТСР. Або друга робота – програма екскурсії. Подивитись зразки в неті, але скласти по-своєму. Це має бути програма 1-2 денної поїздки, поїздки вихідного дня. Дизайн треба зробити, ілюстрації – все, як в турбюро. На багато сторінок не треба робити, треба коротенько і привабливо. Можна зробити, як в книжечці «Океанологія»: конвертики з додатковою інформацією, з прихованими фактами чи зображеннями, як там підводна лодка була – зовнішній і внутрішній вигляд в два шари.

реферат рукописний – за бажанням. За темами цього триместру, цих трьох модулів.

тобто одна письмова робота обовязкова, на вибір одна, і реферат за бажанням. На лекціях щось буде питати, це експрес-контроль, і треба буде відповідати, на це 5 балів.

_______________

Лекція 1

художники в музеях працюють, в тому сенсі художники, що розміщують експонати, люди, які шарять в стилі і пр., художнє уявлення, але займаються монтуванням. Але часом художник може не шарити в науці, і може зробити тільки так, як гарно, і науковий співробітник має стежити, щоб зробив все науково правильно, а в межах цього вже красоту наводив. Постійний діалог має бути між науковим співробітником і художником. Художник каже: скіфи – це степ, тож мають бути кольори степу в їх залі, а потім речі галімо на цьому тлі виглядають – треба брати до уваги, що експонати добре мають з тлом гармоніювати. А може бути так, що художника немає. Якщо невеличка виставка чи невеличкий музей, то науковець має і в художньому розбиратися. Щоб вірно скласти послідовність експонатів, треба уявляти собі розміщення це, і, значить, треба мати дизайнерське уявлення. Треба оцінювати, чи мені на конкретну експозиційну площу вистачить матеріалу, чи не вистачить.

Традиційний підхід сьогодні розглядаєм.

Вітрина. Поля (чорне) однакові мають бути з усіх боків. Матеріали діляться, наприклад, що одне з одного кургана, інше – з іншого. Відстань між плашками може бути різна, а загальне поле – однакове. Якщо завчасно не уявляти собі всіх вітрин, то потім може ббути так, що зайве місце на вітрині, і чимось його треба заповнювати. Та господи, теж мені проблема. текст туди впихати, або просто далі один від одного експонати розмістити.

Групування експонатів:

1. Лінійне. В худ. музеях, часто рівняють по нижньому краю. Радянські експозиції від американських відрізняються тим, що в нас по нижньому краю, а в Америці – по верххньому краю рівнялось. Але може рівнятися і посередині, зараз ці канони не так вже дотримуються – в Арсеналі американці робили виставку, і там виходило, що не по верхньому краю, а посередині.
2. Центральне. Буває, що є центр, а інші картини його оточують. Як вітрина. Або історичний музей – коли не комплекси на вітрині, а річ великого розміру і речі меншого розміру, і тоді центральне розміщення.
3. Комплексне – як на вітрині, яку малювали – комплексами.

Буває, під вітриною піддон, на якому викладають. Буває, на плашці наближували зорово, а поряд – комплекс без плашки. В 90ті група художників, що була при музеї історії, але за сумісництвом і в ін. музеях, придумали нове – ділити вітрину на три частини. Не робили багато плашок, а так, що бокові частини ближчі до нас, а в середині – ввігнута частина, і виходило, що бокові ближче до нас, а середня – далі, або навпаки. І ще, бувало, знизу робили сходинку.

Це методи зорового монтажу.

Методи монтажу:

1. Вільне розпланування. В експозиції має бути поменше експонатів, це зараз кажуть.
2. Різноманітне членування залів.
3. Створення приміщень з різними площинами. Залучення додаткових площин для розмежування простору. У 80х рр. музей історії медицини відкрито, що підпорядкований мін. охорони здоровя – там це застосовано. На сер. 80х Європа вся захоплювалась технічними установками, що там зробили, але зараз застаріло і понівечилось. Перевертаються складові вітрин. Оновлюється вітрина. Додаткові площини – часто в художніх музеях. Все лежить в фондах – це їхня проблема. Але коли дуже багато виставлено, то не завжди добре, бо втрачається змістовність, і неестетично. За перші секунди після того, як зайшов до залу, створюється враження від залу. В історичному музеї був зал словянський, там де одні горшки, і їх дуже багато було, і туди люди боялись заходить, тож перевантажувать не требатреба урізноманітнювать, навіть горшки можна цікаво розмістити і оформити.
4. Щити, напр., між двома вікнами ставлять.

Кожна стіна музейн. кімнати поділяється на три пояси.

• Нижній пояс – 90 см від підлоги.
• Середній пояс – від 90 см до 210 см
• Верхній – до стелі

Середній пояс – важливий. Воно на рівні очей. Фотографії, пласкі матеріали – в середдньому поясі. Те, що до 90 см – нахилятись треба. там не рекомендується розміщувати дрібні речі. Туди треба ставити великі речі. Макети, скульптури, обємні матеріали там. Можуть бути на підлозі чи на підставках.

Декоративні панно, колажі, великогабаритні експонати – в верхньому поясі. Але верхній пояс не усюди є, а тільки у великих музеях.

Класифікація вітрин

• вертикальні – різного розміру. Може бути висотою до 210 см, це ставиться на підлогу, а може бути навісна. Навішуються над горизонтальною пристінною вітриною.
• горизонтальні (рівні чи похилі): центральні (значить, бокова поверхня має бути з усіх боків скляна) і пристінні (та частина вітрини, що біля стіінки, робиться глухою).

державні і навчальні (чи якісь такі) музеї відрізняються тим, що у других немає фондового приміщення. І тоді замовляють вітрини з тумбами – в тумбі фондове приміщення, а на ній горизонтальна вітрина.

Турнікети, подіуми, підставки – те устаткування, яке є ще в музеї, крім вітрин.

Щодо монтажу – є в літ. по музейництву є засоби експозиційні. Використання кольору і світла – класична тема щодо монтажу.

Освітлення

• штучне
• природне. За новими концепціями, в природному освітленні річ найкраще виглядає.

Дві висоти вікна – це глибина освітлення. Якщо кімната через дві висоти вікна не закінчується, то недостатньо буде природного освітлення.

Треба мати на увазі, що скло дає відблиски, засклена поверхня має бути не більше 25% всієї поверхні. Інакше буде стільки відблисків, що нічого не побачите. Освітленість має бути там, де картини – 150 плюкс, в історичному, етнографічному, технічному – 60 плюкс. В різні періоди були лампи різного ґатунку. Потолок раніше намагались робити скляний. система природного освітлення – її так вдосконалювали. Спочатку ця стеля по центру залу, потім вирішили, що краще, щоб світло під кутом падало, і треба збоку робити скляну стелю. У 80ті стали мріяти про лампи, що будуть світити тільки на експонати. Музею універа Шевченка зробили такі лампи. ЦЕ покладено в основу суч. освітлення.

______________________

Світло і колір

Світло і колір треба одночасно розглядати, бо один колір при різному світлі по-різному виглядає. Блиски, відтінки кольорів можуть не сприйматися. 316ту авдиторію колись пофарбували в фісташковий, а кабінет завкафедри – в блакитний колір треба було зробити. При освітленні, враховуючи, що перша кімната більша, ми звикали до фісташкового кольору, а в наступній кімнаті ми не бачили блакитного, це було просто теж щось світле. Тільки вдивившись, можна було зрозуміти, що це саме блакитний. При поганому освітленні світлі кольори однаковими стають. дуже глибока кімната і одне вікно – може, колір має бути яскравішим, щоб відчувався взагалі як певний, а не як непевний.

Спочатку традиційне щодо світла. Щоб збільшити кімнату, треба її фарбувати в світлі відтінки. Це дає можливість розширити простірне факт, що треба весь час широким робити простір, якщо відчувається уютность – це не так погано. Пару років тому перефарбували зал Нац. худ. музею, там, де ікони, і тепер сприймаються добре ікони, а загальна атмосфера кімнати сприймається типу поганоні хуя. В Софії минулого тижня було відкриття музею прибалтійського, і взагалі прибалтійські музеї чорні двері і багато взагалі чорного кольору. Стара експозиція музею історич. коштовностей раніше був присвяч. суч. ювелір. виробам, що копіюють старі техніки. Золото на насичених поверхнях добре виглядає. Там були чорні вітрини. Але оскільки дуже багато вітрин чорних, мало б бути погано, але стіни світлі, через те було більш-менш. А тепер останній зал зробили насичено червоним. Червоного кольора інша енергетика. Вражає. Чому там червоний колір? бо в ін. залах сині стіни. може, не вистачило тканини. Але вони пояснили, що хотіли завершення, щоб не чорним, бо на чорний всі жалілися.

Найкраще, коли в приміщенні вживаються 2-3 кольори. Традиційно.

В Маріїнському палаці є Кольорова кімната. Там багато кольорів. Після реставрації стало не таке яскраве. Але важливо при описі речей і тон, і відтінок, і насиченість.

Традиційно вважається, що етикетаж має бути на світлому, але не на білому паперіа чому??бо біле відвертає увагу.

В 325й зелені етикетки, бо зелені стіни і взагалі багато зеленого.

Треба в цілому враховувати гармонію кольорів. Сюди не тільки стінки і вітрини входять, а й самі експонати – їхній колір.

червоний, синій, зелений, жовтий – основні кольори, всі інші – допоміжні

хроматичні кольори – всі, ахроматичні – чорний і білий

хроматичні кольори мають тон, насиченість, світлість.

є неатрактивні речі, і їх треба якось виділити, часто – світлом чи кольором. Якщо хороша система освітлення, то світлом, якщо не дуже, то кольором.

Теплі і холодні кольори ще є.

Будь-якіі ахроматичні кольори добре виглядають з хроматичними кольорами.

Теплі і холодні – суміш теплих і холодних – вони підсилюють тоді одне одного. Червоне і синє поряд.

Степанова «Цвет в интерьере» - книжечка

Ще треба задумуватись, як колір впливає на людину. Колір як вітамін душі. Психологія кольору – теж важливо.

Червоний – колір агресії.

Жовтий викликає апетит.

Синій втамовує апетит.

Для військових подій традиційне поєднання чорного і червоного кольорів.

В 90х не було грошей і тканини, і використовували мішковину, але коли всі стали її використовувати і фарбувати, то стало нецікаво. Якщо всі використовують – не треба використовувати.

Колір і світло – традиційні способи, які в експозиції враховувались завжди.

з рухом експериментують останнім часом. «Скарби України» - там по центру вітрини, подіуми, а коли заходить група, то циліндри, на яких нібито нічого не стоїть, і з цих циліндрів висовуються експонати. Тобто, циліндри зникають і зявляються експонати на подіумі. Рух – елемент, що приваблює відвідувача. Бо всі дивляться не на вітрини, а на цей подіум. В деяких випадках треба, щоб експонат повертався, крутився. Іноді цікаве зображення може бути з одного і іншого боку. Коли можемо повертати – добре. Але рух не завжди враховується. Та блін, уже давно в усіх європ. музеях цим користуються.

теж як засіб підкреслення. Діорама – до неї в першу чергу підходять, бо це масштабно. Де все дрібне, а одна скульптура велика – до неї точно підійдуть.

Екскурсоводи мають враховувати, що спочатку люди будуть дивитись найатрактивніше, а потім вже люди повертатимуться до екскурсовода. Треба давати людям спочатку те оглянути, а потім уже дивитись експозицію.

Читайте також:

1. Визначення масштабів наслідків аварій
2. Використання карти великого масштабу проекції Гаусса-Крюгера
3. Джерела, масштаби і наслідки забруднення атмосфери. Охорона атмосфери від забруднення.
4. Ефекти масштабування
5. За масштабами вироб-ва під-вом.
6. За масштабністю
7. Забруднення атмосфери: джерела, масштаби і наслідки
8. Зміна масштабу виробництва
9. Зміна масштабу виробництва
10. Зростання масштабів виробництва та його вплив на навколишнє середовище.
11. Карты масштаба 1:1 000 000
12. Класифікація HC природного і техногенного характеру, залежно від масштабів та розмірів нанесеного збитку.

Переглядів: 685