• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Використання карти великого масштабу проекції Гаусса-Крюгера

У разі виконання спеціальних завдань використовують докладні й точні карти великих масштабів. На них нанесена система прямокутних координат, яку застосовують для прив’язки до місцевості об’єктів і НРТС (карти М 1:200 000 і більше).

Вертикальні лінії прямокутної сітки проводять паралельно середньому (осьовому) меридіану зони, в яку входить цей аркуш. Середній меридіан зони приймають за вісь Y, екватор Землі – за вісь Х. Відлік за віссю Х ведеться в кілометрах від екватора зі знаком плюс, на південь – зі знаком мінус. Відлік Y ведеться також в кілометрах від середнього меридіана кожної зони на схід і захід. Для того щоб уникнути від’ємних значень Y, умовились середній меридіан зони приймати не за 0, а за 500 км, тому координати Y, у кожній зоні додатні – на схід більше 500, на захід – менше.

Таким чином, кожна зона має свої власні осі та початок координат, тобто свою окрему систему координат. Одні й ті самі координати можуть повторюватися в усіх 60 зонах земної кулі.

Для визначення зони перед значенням Y пишуть номер зони. Наприклад, на карті точка А має координати Х=5967 та Y=2308. Це означає, що точка знаходиться на S = 5967 км на північ від екватора у другій зоні на захід від середнього меридіана на 192 км (500-308=192). Оцифровку координатних ліній наносять упродовж рамки аркуша карти. Рамкою аркушів карти великого масштабу є меридіани і паралелі, довготи і широти яких указують на кутах рамки. Напрямки на картах великого масштабу вимірюють відносно виміряного напрямку вертикальної лінії координатної сітки. Кут, виміряний за годинниковою стрілкою від північного напрямку вертикальної лінії координатної сітки до заданого напрямку, називається дирекційним кутом α. Кутом зближення меридіанів γ (рис. 8.4) є кут між істинним меридіаном даної точки карти та вертикальною лінією координатної сітки (східним з плюсом та західним з мінусом):

γ =(λ - λ_сер)sinφ,

де λ та φ – географічні координати точки; λ_сер – довгота середнього меридіана зони.

Рис. 8.4. Напрямки на картах великого масштабу

Поправка напрямку ΔΗ – кут між магнітним меридіаном та

напрямком вертикальної лінії координатної сітки:

ΔΗ =γ – ( ± ΔМ) .

Перехід від дирекційного кута до азимутів виконується за формулами:

А =α +(±γ) ; Ам= α +(±ΔΗ) ;

Ам=А -( ±ΔМ) ; ΔН = (± γ) - ( ±ΔМ) .

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
3. Аксонометричні проекції
4. Альтернативна вартість та її використання у проектному аналізі
5. Аналіз використання капіталу.
6. Аналіз використання матеріальних ресурсів
7. Аналіз використання матеріальних ресурсів.
8. Аналіз використання обладнання.
9. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання
10. Аналіз використання робочого часу на підприємстві
11. Аналіз використання фонду робочого часу.
12. Аналіз ефективності використання каналів розподілу

Переглядів: 968