Розграфлення та номенклатура карт

Зміст та інформаційні властивості карти

Змістом карти називають інформацію про зображену на ній місцевість та місцеві предмети, яку дозволяє отримати карта. Для наочності відображення характеру місцевості та предметів на ній їх зображують умовними знаками, які мають вигляд, що символізує предмет, який зображують.

Умовні знаки поділяють на такі основні групи: контурні, позамасштабні, лінійні та пояснювальні.

Масштабні (контурні) умовні знаки використовують для зображення у масштабі карти місцевих предметів (елементів місцевості), що займають значну площу (лісів, озер, болот, населених пунктів і т. ін.). Контур площі, яку займають вказані елементи місцевості, на карту наносять крапками, а внутрішню частину площі заповнюють прийнятними умовними знаками.

Позамасштабними умовними знаками зображують об’єкти місцевості (заводи, окремі будівлі, мости і т. ін.), які внаслідок своїх розмірів не можуть бути показані в масштабі карти і наносяться у збільшеному вигляді. До них належать також знаки для зображення залізниць, шосейних та ґрунтових доріг, рік, каналів, ліній високовольтних передач та інших лінійних орієнтирів (за шириною вони позамасштабні), осьова лінія знака відповідає точному положенню об’єкта, який він зображує.

Умовні знаки використовують для додаткової характеристики місцевих предметів. Вони являють собою написи й цифри, які доповнюють значення умовних знаків. Наприклад, назви населених пунктів, річок, озер, висот, характерних точок рельєфу; написи, що пояснюють рід виробництва.

Розфарбування карт виконують для більшої наочності й зручності у використанні. Умовні знаки друкують різними кольорами, які певною мірою відповідають кольору об’єктів, які вони зображують: водні масиви – блакитним і синім кольорами; шосейні дороги – червоним; покращені дороги – червоним або жовтим; ґрунтові та залізничні дороги, населені пункти, контури і написи – чорним; лісові масиви – зеленим; рельєф місцевості – коричневим різного тону.

Рельєф місцевості на карті зображують за допомогою горизонталей, гіпсометричним способом або відмивкою.

Спосіб горизонталей дозволяє найповніше й найточніше зображувати рельєф місцевості та забезпечувати можливість вимірювання на карті елементів рельєфу (крутість схилів, висоту окремих точок або ділянок місцевості і т. ін.).

Горизонталями називаються лінії, які з’єднують на карті точки місцевості з однаковою абсолютною висотою. За рівень відліку абсолютної висоти прийнято рівень Балтійського моря (нуль Кронштадтського футштока). Горизонталі проводять через визначену відстань по висоті (рис. 8.5), яка називається висотою перетину. Вона вказується під рамкою карти. Висоту горизонталі над рівнем моря (в метрах) позначують цифрами, що розташовані основою в бік пониження рельєфу.

У разі необхідності детальнішого зображення рельєфу пунктиром проводять додаткові горизонталі. Із рис.8.5 видно, що чим крутіші схили, тим частіші горизонталі, і навпаки. Вершини пагорбів позначають точками, біля яких пишуть їхню абсолютну висоту. Відстань між сусідніми горизонталями у плані називається закладенням (відстані S). Знаючи висоту перетину h, й можна визначити крутість схилу α використовуючи вираз tgα = h/S.

Рис. 8.5. Зображення рельєфу місцевості горизонталями

Спосіб відмивки полягає у нанесенні спочатку горизонталей, а потім відтінення різними тонами тієї самої фарби нерівностей місцевості.

Гіпсометричний спосіб більш наочний. Його суть полягає в тому, що зображуваний рельєф (окремі висотні пояси) фарбують пошарово фарбами різного тону від світло-жовтого до темно-коричневого, це дає наочне зображення абсолютних висот та їхнє співвідношення. Загальну висоту рельєфу визначають за тоном фарби за шкалою висот, а по горизонталях та відмітках висот детально уточнюють перевищення.

Система поділу карт на окремі аркуші називається розграфленням. Система позначення аркушів – номенклатурою карти.

Для карт масштабу 1:1000000 i більше прийнята міжнародна система розграфлення та номенклатури карт. За її основу беруть аркуш карти М 1:1000000, розміри якого 4^о за φ та 6^о за λ. Відповідно до цих розмірів уся територія земної кулі ділиться на 60 стовпців за довготою – по 6^о у кожній та на 22 рядки за шириною – по 4^о у кожному рядку. Кожний рядок починається від екватора на північ та південь, позначається буквами латинського алфавіту A, B, C, D, E і т.д. до V, а нумерацію стовпців виконують цифрами від 1 до 60 із заходу на схід, починаючи від меридіана зкутом λ = 180^о.

Номенклатура аркуша карти М 1:1000000 N-35 (рис.8.6) складається з букви, що позначає рядок, і номер стовпця 144 аркуша карти М 1:100000 (N-35-56).

Рис. 8.6. Розграфлення і номенклатура карт М 1:1000000.

Порядок розграфлення та номенклатури карт більшого масштабу показано на рис. 8.7. Аркуш карти М 1:1000 000 поділяється на:

карти М 1:500000 (N-35-Б) 4 аркуші;

карти М 1:200000 (N-35-ХХІІ) 36 аркушів;

карти М 1:50000 (N-35-56-Г) 576 аркушів;

карти М 1:25000 (N-35-56-Г-в) 2304 аркуша.

Рис.8.7.Розграфлення та номенклатура карт великого масштабу

Номенклатура та розграфлення карт дрiбного масштабу також базується на карті М 1:1000000.

Аркуш карти М 1:2000000 міжнародної проекції містить дев’ять аркушів карти М1:1000000.

Для швидкого та правильного визначення номенклатури необхідних аркушів карти видають збірні таблиці, що являють собою дрібномасштабну карту, на яку нанесені розграфлення та номенклатура цього масштабу карти.

Якщо відомі координати пункту, номенклатура аркуша карти може бути визначена розрахунковим способом.

Для карт М 1:1000.000 широту ділять на чотири, частку, округляють до найближчого більшого цілого числа, яке вкаже на пояс – порядкову букву латинського алфавіту. Для визначення номера стовпця довготу ділять на шість, частку округляють до найближчого більшого цілого числа і до нього додають 30, якщо довгота східна, або віднімають частку, якщо довгота західна.

Для карт М 1:2000 000 номер поясу визначають за формулою

, (φ_пн= + φ та φ_пд = – φ).

Частку округляють до найближчого більшого цілого числа.

За довготою рахунок стовпців виконують від 12^о λ_з за Гринвічем. Для визначення номера стовпця (їх 20) до східної довготи додають 12^о , суму ділять на 18 і результат округляють до найближчого цілого числа.

Номер поясу для карт М 1:4000 000 визначають за формулою

, (φ_пн= + φ та φ_пд = – φ).

Частку округляють до найближчого більшого цілого числа. Для визначення номера стовпця (їх 10) до східної довготи додають 12^о, суму ділять на 36, частку округляють до найближчого більшого числа.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Використання карти великого масштабу проекції Гаусса-Крюгера	\|	Робота з картою і на карті

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.