Циклоалкани. Класифікація, номенклатура та ізомерія
АЛІЦИКЛІЧНІ СПОЛУКИ
Органічні сполуки, залежно від того, як сполучені між собою атоми в молекулах, поділяються на нециклічні (ациклічні) і циклічні. Останні, в свою чергу, поділяють на карбоциклічні і гетероциклічні. В карбоциклічих сполуках цикли складаються тільки з атомів карбону. В цикли гетероциклічних сполук крім атомів карбону входять також інші атоми, найчастіше азоту, кисню, сірки. Карбоциклічні сполуки поділяють на аліциклічні і ароматичні. До ароматичного ряду відносяться сполуки, які мають одне, два або більшу кількість бензольних ядер. Аліциклічні сполуки за своїми властивостями подібні до відповідних сполук аліфатичного ряду, але мають низку відмінностей, в залежності від кількості атомів карбону у циклі. За розміром і будовою цикли класифікують на чотири групи: малі цикли (що містять 3-4 атомів карбону в циклі), нормальні цикли (містять 5-7 атомів карбону в циклі), середні цикли (8-11 атомів карбону в циклі) та макроцикли (більше 11 атомів карбону у циклі). Розглянемо насичені циклічні вуглеводні (циклоалкани), склад яких можна подати загальною формулою CnH2n. Природним джерелом циклоалканів є нафта (циклопарафінова), з якої циклоалкани добувають методом розгонки.
1. Структурна ізомерія циклоалканів зумовлена різним розміром циклу (а) або замісників у циклі (б), положенням і будовою замісників у циклі (в):