Класична кількісна теорія грошей, її основні постулати.

Класична кількісна теорія грошей виникає у XVI - XVII ст. Об'єктивною причиною її виникнення була необхідність з'ясування причин різкого зростання цін, під якою представники даної теорії вважали приплив золота та срібла з-за кордону. Перші спроби теоретичного дослідження сутності грошей та їхньої ролі в господарському житті суспільства були здійснені античними мислителями Ксенофонтом, Платоном, а особливо Аристотелем. У XVIII ст. англійський учений Д. Юм у трактаті "Про гроші"(1752р.) встановлює функціональну залежність і взаємозв'язок між двома економічними величинами - рівнем товарних цін і кількістю грошей в обігу. Він стверджував, що будь-яка зміна кількості грошей веде до пропорційної зміни абсолютного рівня цін товарів і послуг, а відтак – до зміни номінального вираження валового національного продукту. Гроші, за Д. Юмом, мають представницький характер і входять у структуру обігу без вартості, отримуючи останню лише в процесі обміну. Представницька вартість грошей, що обслуговує товарний обіг, залежить від їхньої кількості. Вона визначається співвідношенням суми цін товарів до числа обертів грошової одиниці. Отже, кількісна теорія грошей - це загально-методологічний підхід в економічній теорії, згідно з яким гроші впливають на економіку лише своєю кількістю, і тому функціонування економічних систем вивчається у взаємозв'язку зі зміною маси грошей в обороті. Класична кількісна теорія грошей пояснює зміну цін лише зміною кількості грошей в обігу, а самого механізму впливу кількості грошей на ціни та наслідків зміни цін у сфері виробництва ця теорія не вивчає. Активним прихильником класичної кількісної теорії грошей був американський економіст І.Фішер, який спробував математично довести справедливість постулатів даної теорії, запропонувавши рівняння обміну: М х V = Р х Q, де М - маса грошей в обігу, V - швидкість обігу грошей, Р - середній рівень цін на товари та послуги, Q – фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізуються в даному періоді. Згідно з наведеним рівнянням середня ціна визначається кількістю грошей в обігу, швидкістю обігу грошей та фізичним обсягом виробленої продукції. Проте, І.Фішер не зробив такого висновку. Він використав рівняння лише для того, щоб довести залежність зміни цін від зміни кількості грошей в обігу, тобто лише від одного фактора і зазначав, що обсяг виробництва і товарообороту змінюються так повільно, особливо протягом тривалих періодів і тому від їх впливу можна абстрагуватися.

Кількісна теорія грошей зародилася в XVI ст. внаслідок революції цін, причини якої бачили в приливі золота в Європу з відкритого континенту Америки. Це було чи не перше масове підтвердження того, що вартість грошей, а отже й ціни, залежать від їх кількості в обороті.

Свою назву ця теорія дістала тому, що її засновники пояснювали вплив грошей на економічні процеси зміною маси грошей в обороті. Визначальною її ознакою є положення про те, що чим більше грошей в обороті, тим ціни вищі, а цінність нижча, і навпаки.

Першим, хто висунув ідею про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був французький економіст Ж. Боден. Він дійшов висновку, що високі ціни хоч і зумовлюються багатьма чинниками, проте основним серед них є збільшення кількості золота й срібла.

Висхідні постулати класичної кількісної теорії:

постулат, причинності – зміна цін визначається зміною кількості грошей;

постулат пропорційності – ціни змінюються пропорційно до зміни кількості грошей;

постулат однорідності – у разі зміни кількості грошей у тій самій пропорції змінюються ціни на всі товари, а співвідношення цін залишається незмінним.

Важливий внесок у кількісну теорію зробив англійський економіст Дж. Локк. Він вважав, що вирішальним чинником, який регулює і визначає вартість грошей (у даному разі золота й срібла), є їх кількість. На його думку, справжнє багатство нації пов'язане не з мертвими запасами золота й срібла, як вважали меркантилісти, а зі створенням мануфактур, використанням у них живої праці. Відтак ідеї кількісної теорії сприяли розвінчанню меркантилізму та металістичної концепції грошей.

Англійський економіст Д. Юм висунув і обґрунтував принцип, який у сучасній літературі називається «постулатом однорідності»: подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня всіх цін, виражених у грошах, але не зачіпає відносних мінових співвідношень окремих товарів.

Він висунув і обґрунтував ідею про представницький характер цінності грошей, згідно з якою:

• гроші вступають в обіг без власної цінності, а набувають її в обігу внаслідок обміну певної маси грошей на певну масу товарів;

• сформована в обігу цінність грошей визначається цінністю товарів, що реалізовані, а величина її залежить від кількості грошей в обігу: чим вона більша, тим менша маса товарної цінності буде припадати на одну грошову одиницю.

Американський економістІ. Фішерповністю сприйняв класичні постулати кількісної теорії і спробував математично довести їх справедливість. У своїй роботі «Купівельна сила грошей» він запропонував формулу «рівняння обміну»: М* V=P*Q,

де М— кількість грошей в обороті; V — швидкість обігу грошей за певний період; Р — середній рівень цін; Q - фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані за цей період.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теорії грошей, їх загальна характеристика.	\|	Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.