Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Співвідношення державного управління і державної виконавчої влади.

Організація державної влади в Україні, згідно зі ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Ідея поділу влади сформувалась як самостійне вчення всередині XVIII століття французьким просвітителем Ш. Монтеск'є, ґрунтується на визнанні наявності у кож­ного виду влади системи стримувань і противаг, що пере­шкоджає концентрації влади та можливому внаслідок цього свавіллю під час її використання. Різні види влади повинні співробітничати між собою і доповнювати одна одну, залишаючись при цьому до певної міри незалежни­ми, а також мати можливість впливати одна на одну. Результатом такої взаємодії є встановлення заснованих на законі відносин держави з громадянським суспільством, кожною людиною, створення умов для забезпечення прав і законних інтересів особи, розвитку громадянського су­спільства, становлення правової держави.

Таким чином, децентралізована і поділена за функці­ональною ознакою єдина державна влада представлена у державно-правовому механізмі України трьома видами або, як нині прийнято говорити, гілками.

Разом з тим, державна влада є саме видом соціальної влади і похідна від неї. З волі і за рахунок суспільства утво­рюється держава, формується й оплачується її апарат. Вод­ночас, суспільство ніби приймає на себе зобов'язання під­корятися волі та виконувати вимоги держави. Натомість від державної машини вимагається ефективно виконувати її функції щодо забезпечення безпеки громадян, суспіль­ства, держави; розвитку економіки і створення умов, які сприяють піднесенню добробуту громадян, суспільства, держави; надання можливостей для реалізації громадяна­ми та організаціями своїх прав і свобод, для вільного по­літичного, економічного, соціального, духовного життя людей. Отже, державна влада здійснює волю держави, а соціальна — волю соціуму, тобто суспільства.

Основними ознаками соціальної влади є те, що вона:

Ø дістає вияв через соціальне управління;

Ø являє собою особливий вид відносин між членами суспільства (наділеними волею і свідомістю людьми), їх об'єднаннями (колективами);

Ø забезпечує прояв і домінування єдиної волі, здатної організовувати (об'єднувати і спрямовувати) вольові зусилля різних осіб з метою задоволення колективних потреб;

Ø здійснюється за допомогою механізму, що складаєть­ся з таких прийомів і засобів впливу, як переконання, при­мус, стимулювання, насильство, норми поведінки, органі­зації, зброя тощо.

Таким чином, поняття "влада" органічно пов'язане з поняттям "воля". Під терміном "влада" у найзагальнішому його смислі розуміють здатність і можливість здійснювати свою волю, підкоряти їй, спонукати людей та їх колективи до певних дій і певної поведінки. Основними засобами, за допомогою яких встановлюється воля, є авторитет, право, насильство. Реалізація влади відбувається шляхом панування або управління.

Під управлінням, як відомо, розуміють цілеспрямова­ний, вольовий та упорядковуючий вплив суб'єкта на об'­єкт. У соціальній сфері це вплив на зв'язки і відносини між компонентами, з яких складається суспільство, тобто на суспільні відносини.

Таким чином, суб'єкти управління через волю вплива­ють на поведінку, а через поведінку — на суспільні відно­сини та соціальні процеси. Звідси випливає, що управлін­ня є способом (формою) реалізації (прояву) влади.

Виконавчій владі, яка є органічною складовою соціаль­ної, притаманні характеристики останньої. Водночас вона відображає виконавчий аспект державної волі, оскільки функціонує виключно у державно-організованому суспіль­стві та в інтересах законодавчої влади.

Це зумовлює специ­фіку ознак виконавчої влади, до яких належать такі:

Ø відносна самостійність у системі єдиної державної влади;

Ø організаційний характер впливу на суспільні від­носини;

Ø організаційна оформленість її носіїв (суб'єктів), тобто вона має конкретне суб'єктивне визначення і уособлюєть­ся в діяльності спеціальних структур, наділених державою відповідною компенсацією;

Ø системність суб'єктів (їх сукупність) характеризується функціональною взаємозалежністю, організаційно-ієрар­хічною і юридичною підвладністю;

Ø професіоналізм, тобто ця влада здійснюється спеці­ально утвореними і підготовленими, а також офіційно ви­знаними державою суб'єктами;

Ø універсальність існування в часі та просторі, тобто ви­конавча влада здійснюється безперервно й на всій підпо­рядкованій державі території;

Ø вторинність і підвладність законодавчій владі.

Вивчення механізму функціонування виконавчої влади свідчить, що її основними функціями є:

Ø регулювання зв'язків між структурними утвореннями;

Ø перетворення політичних проблем на організаційно-правові завдання, плани, програми;

Ø практична реалізація законів у загальнодержавному

масштабі.

Масштаби функціонування виконавчої влади є найбільшими у державі. До сфери її безпосереднього відання належать величезні правові, інформаційні, економічні, технічні, ідеологічні, організаційні та інші ресурси. Вико­навча влада спирається на значні території та контингенти людей, збройні сили, спеціалізовані примусові установи тощо. У ній сконцентрована фактична державна міць.


Читайте також:

  1. ERP і управління можливостями бізнесу
  2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
  4. Oracle Управління преміальними
  5. А. Видання прав актів управління
  6. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
  7. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
  8. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
  9. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
  10. Адаптивні організаційні структури управління.
  11. Адміністративне право і державне управління.
  12. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.




Переглядів: 543

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Принципи державного управління. | Виконавчою владою охоплюється найширша сфера відносин у державі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.012 сек.