• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зміст роботи.

Для прибирання гною на тваринницьких фермах і комплексах застосовують скребкові транспортери колового та зворотно-поступального руху, скребково-тросові і скреперні установки, начіпні пристрої (на трактори, самохідні шасі), гідравлічні чи пневматичні засоби і фекальні та шнекові насоси для перекачування рідкого гною.

За призначенням ці машини можна розділити на чотири групи: для прибирання гною у тваринницьких приміщеннях, завантаження в транспортні засоби, транспортування гною і комбіновані.

Підстилковий гній у різних тваринницьких приміщеннях прибирають скребковими транспортерами колового та зворотно-поступального руху. Вони найпоширеніші. Для цієї ж мети використовують також скреперні установки.

Оскільки всі транспортери типу ТСН мають аналогічні функціональні схеми, розглянемо будову і принцип роботи їх на прикладі транспортера ТСН-160А і вкажемо на основні відмінності та конструктивні особливості інших транспортерів.

Скребковий транспортер ТСН-160Апризначений для видалення гною з тваринницьких приміщень та одночасного завантаження його в транспортні засоби. Він має горизонтальний 1 (рис. 9.1) і похилий 2 транспортери з індивідуальними приводами, а також шафу керування.

Горизонтальний транспортер складається з привода 4, горизонтального замкненого ланцюга, натяжного 5 і поворотного 6 пристроїв. Привод транспортера забезпечує поступальний рух замкненого ланцюга і включає в себе електродвигун, закритий редуктор з ведучою зірочкою та клинопасову передачу. Останнім часом все частіше використовують привод без клинопасової передачі.

Рис. 9.1. Схема скребкового гноєзбирального транспортера ТСН-160А:

1 — горизонтальний транспортер; 2 — похилий транспортер; 3 — привод похилого транспортера; 4 — приводна станція горизонтального транспортера; 5 — натяжний при* стрій; 6 — поворотні зірочки

Ланцюг горизонтального транспортера (рис. 75) -круглоланковий, нерозбірний, термічно оброблений і виготовлений із сталі 23 Г2 діаметром 14 мм та кроком ланок 80 мм. Ланцюг складається із вертикальних та горизонтальних ланок і кронштейнів для кріплення скребків. Кронштейни приварені до вертикальних ланок через кожні 1120 мм. До кронштейнів за допомогою болтів, контршайб і гайок прикріплені скребки.

У процесі експлуатації ланки спрацьовуються і виникає необхідність вкорочення горизонтального транспортера шляхом вирізання ланок. Це виконують на ділянці між приводом та натяжним пристроєм. Кінці вкороченого ланцюга з'єднуються за допомогою ланки і вставки. Остання встановлюється у прорізь з'єднувальної ланки і приварюється.

Натяжний пристрій (рис. 9.2) призначений для підтримання постійного натягу ланцюга. Він складається з поворотного пристрою, ролика, важеля з напрямною, сто яка, контейнера для вантажу і каната. Натягування здійснюється автоматично провертанням важеля з рухомим роликом в інтервалі 60°. Це відповідає подовженню ланцюга на 0,5 м. Зусилля натягу ланцюга регулюється масою вантажу, який поміщають у контейнер. Нормальний натяг ланцюга при його довжині 160 м і триразовому прибиранні гною (на добу) забезпечується загальною масою вантажу 100—120 кг. При цьому ланцюг вільно сходить з приводної зірочки, не намотуючись на неї. Натяг автоматично підтримується, щоб зазор між кінцями скребків холостої вітки і стінкою канала не перевищував 20 мм. При зазорі 20 мм ланцюг вкорочують.

Рис. 9.2. Тягові ланцюги транспортерів типу ТСН:

а — ТСН-3,0Б: 1, 5 — болти; 2 — пластина; 3, 4 — гайки; 6 — скоба; 7 — скребок; 8, 9 — планки;

10 — вісь; б — ТСН-160: 1 — кронштейн; 2 — вставка; 3 — з'єднувальна ланка; 4 — ланцюг;

5 — скребок; в — КСН-Ф-100: 1 — зовнішня ланка; 2 — пластина; 3 — з'єднувальна ланка

Поворотний пристрій призначений для зміни напрямку руху ланцюга в місцях повороту гнойового каналу. Він універсальний для всіх транспортерів і складається із скоби до якої двома болтами приєднується пластина. В отвори скоби та пластини встановлена вісь, на якій на двох підшипниках обертається зірочка.

Рис. 9.3. Похилий транспортер:

1 — стояк; 2 — корпус; 3 — поворотна зірочка; 4 — ланцюг із скребками; 5 — натяжний гвинт;

6 — рама; 7 — привод

Похилий транспортер (рис. 9.3) призначений для завантаження гною, що подається з горизонтального транспортера, у транспортні засоби. Він складається з корита, поворотного пристрою, ланцюга із скребками, привода та опорного стояка. Ланцюг похилого транспортера уніфікований з ланцюгом горизонтального. Відстань між скребками у похилого транспортера менша і становить 640 мм, а швидкість транспортера більша — 0,72 м/хв. Це передбачено для узгодження подачі транспортерів і кращого видалення рідких фракцій гною. Натяг ланцюга похилого транспортера здійснюється натяжним гвинтом.

Транспортер може працювати в каналах із додатковим жолобом для ланцюга, коли скребки розміщені над ланцюгом і без додаткового жолоба з розміщенням скребків під ланцюгом. У першому випадку забезпечується якісніше прибирання гною при використанні будь-якої кількості підстилки (солома, тирса, торф тощо).

У попередньо побудованих каналах без додаткового жолоба для ланцюга (з розміщенням скребків під ланцюгом) рекомендується використовувати транспортери ТСН-160А тільки для прибирання безпідстилкового гною або гною з невеликою кількістю подрібненої підстилки. При значній кількості підстилки транспортер у цьому варіанті працює незадовільно. Для покращення його роботи в гноєвий канал подають воду.

Прибирати гній транспортером ТСН-160А необхідно не менше трьох разів на добу. Крім того, при застосуванні для підстилки соломи її бажано подрібнити на частинки не більше 100 мм, щоб скребки горизонтального транспортера під час скидання гною на похилий транспортер не прийшлося очищати вручну за допомогою спеціального скребка. Безпосередньо перед пуском транспортерів впевнюються у відсутності сторонніх предметів у гноєвому каналі, знімають перехідні містки для забезпечення вільного проходу гною під ними. У зимовий період пересвідчуються, що ланцюг і скребки похилого транспортера не примерзли до жолобів, при потребі легкими ударами звільняють їх.

Гній із стійл вручну за допомогою скребка скидають у гноєві канали на транспортер, який видаляє його з приміщення і завантажує у транспортні засоби. При цьому очищати, стійла потрібно за напрямком руху ланцюга, починаючи від натяжного пристрою.

Перевагою транспортера ТСН-160А порівняно з іншими транспортерами є покращення умов праці завдяки використанню автоматичного натяжного пристрою ланцюгового контура, зменшення на 25 % часу на технічне обслуговування, скорочення затрат праці при монтажі, зниження металомісткості (табл. 9.1).

Таблиця 9.1.
Технічка характеристика транспортерів

Тягові ланцюги транспортерів ТСН-2Б, ТСН-ЗБ, КСН-Ф-100 конструктивно відрізняються від розглянутого вище і мають різні технічні характеристики (табл. 9.2).

Таблиця 9.2.
Технічна характеристика тягових робочих органів транспортерів

Транспортер ТСН-ЗБ має розбірний ланцюг із шарнірним кріпленням скребків, яке сприяє очищенню скребків від гною. Ланцюги транспортерів ТСН-2Б, КСН-Ф-100 за| допомогою з'єднувальних ланок складаються з окремих секцій довжиною 5,75м. Скребки транспортера ТСН-2Б приварені до середньої ланки, а КСН-Ф-100 — кріпляться за допомогою втулки, болта і двох гайок до кронштейна, який також болтами жорстко з'єднаний з середньою ланкою ланцюга.

Технічне обслуговування скребкових транспортерів передбачає щоденні (ЩТО) і періодичні (ТО-1 та ТО-2 відповідно через кожні 360 і 1080 год роботи) заходи.

При ЩТО оглядають гноєві канали, приямки і корито похилого транспортера і очищають їх від сторонніх предметів; перевіряють стан скребків обох транспортерів, деформовані — рихтують або замінюють; контролюють і при необхідності регулюють натяг ланцюга горизонтального і похилого транспортерів; включають транспортер і стежать за рухом його ланцюгів із скребками, при виявленні стуків і ривків зупиняють транспортер і усувають несправності.

При ТО-1 додатково перевіряють і при необхідності регулюють натяг пасів на приводі горизонтального транспортера; стан кріплення рами привода і поворотних роликів, а також редукторів обох транспортерів; опір контура заземлення і рівень масла в редукторах.

Обслуговування ТО-2 включає виконання всіх попередніх операцій, крім того, змащують машину відповідно до таблиці мащення.

Скреперні установки УС-15, УС-Ф-170, УС-250призначені для прибирання гною великої рогатої худоби із тваринницьких приміщень при боксовому і комбібоксовому утриманні тварин. Ширина зони прибирання від 1,8 до 3,0 м. Установки уніфіковані.

Скреперна установка УС-Ф-170 складається з привода 1 (рис. 9.4), тягових ланцюгів 4 і 8, проміжних штанг З і 7, скребків, поворотних роликів 5. Привод установки включає два спарених редуктори, електродвигуни, механізм реверсування та ведучу зірочку.

Рис. 9.4. Скреперна установкаУС-Ф-170:

1 — привод; 2, 6 — скрепери; 3, 7 — проміжні штанги; 4, 8 — тягові ланцюги; 5 — поворотні ролики

Тяговий орган установки має два відрізки круглокіль цевого ланцюга: перший з'єднує два передніх скрепери приводиться в рух ведучою зірочкою привода, другий з'єднує два задніх скрепери і переміщується по роликах поворотних пристроїв. Кожна пара скреперів з'єднана між собою за допомогою проміжних штанг.

Скрепер — це робочий орган, що збирає і переміщує гній по каналах. Він складається з повзуна 6 (рис. 9.5), шарніра 2, натяжного пристрою 3 та двох скребків 1 і 4. Залежно від ширини каналу розсувні скребки виставляють на ширину очищення від 1,8 до 3 м. На кінцях скребків болтами прикріплені гумові чистики, які очищають стінки каналу від гною.

Поворотні пристрої для зміни напрямку руху ланцюга встановлені на анкерних болтах, забетонованих у гнізда.

Рис. 9.5. Скрепер УС-Ф-170:

1, 4 — скребки; 2 — шарнір; 3 — натяжний пристрій; 5 — гумовий чистик; 6 — повзун

Скреперна установка має зворотно-поступальний рух. При робочому ході скребки в одному гнойовому проході за рахунок тертя з підлогою розкриваються на ширину кана лу, захоплюють гній і переміщують його до поперечного гнойового каналу. Скребки іншого проходу в цей час скла даються і здійснюють холостий хід у протилежний бік. За один робочий цикл кожен з чотирьох скреперів (по два у каналі) проходить шлях 57,3 м з швидкістю 0,056 м/с. Перекриття ходу скреперів становить 9,5 м. Коли перший скрепер з гноєм підходить до поперечного каналу і скидає в нього гній, задній скрепер переміщує гній до середини гнойового проходу. Спрацьовує пристрій реверсування. При повторному робочому ході перший скрепер забирає гній із середини і переміщує його до поперечного каналу.

Технічне обслуговування скреперних установок включає ТО-1 (один раз у місяць) та сезонне ТО (два рази на рік). У першому випадку промивають водою і очищають поворотні та натяжні пристрої, скрепери і ланцюг, перевіряють правильність прилягання скреперів до дна жолоба при робочому і холостому ходах; заміряють кут між скребком і повзуном, який повинен бути при робочому ході 75°, а при холостому—11°; змащують механізми.

Сезонне ТО передбачає ще й крім того перевірку стану електродвигуна, зливання масла з редукторів, промивання їх внутрішніх поверхонь дизельним паливом і заливання свіжого масла.

Рис. 9.6. Насос НЖН-200:

1 — дверці; 2 — обойма; 3 — опорна рама; 4 — лебідка керування; 5 — рукав; 6 — напрямні; 7 — болт фіксації; 8 — привод; 9 — візок; 10 — відцентровий насос; 11 — корпус; 12 — шнек; 13 — лопатева вішалка

Насос НЖН-200 призначений для перекачування рідкого та напіврідкого гною із гноєзбірників і гноєсховищ у транспортні засоби або по трубопроводу, його випускають у двох виконаннях: пересувний і стаціонарний.

Він складається з насосної частини (рис. 9.6), поворотної рами з полозками, системи блоків з лебідкою, опорної рами з двома пневматичними колесами, зливного рукава та пульта керування.

Насосна частина включає робоче колесо та шнек, що приводяться в дію електродвигуном через муфту. У верхній частині корпуса знаходяться два вікна, що перекриваються поворотною обоймою. Нижче обойми розміщені дверці, які відкриваються поворотом важеля. На кінці шнека на обгінній муфті встановлена мішалка.

У корпусі робочого колеса відцентрового насоса є подрібнювальний апарат. Він складається з жорстко закріплених на нижній частині корпуса штифтів (нерухомі ножі) та прорізів на нижньому торці робочого колеса (рухомих ножів). Зазор між ножами (1 —1,5 мм) регулюють прокладками при складанні насоса.

Опорна рама оснащена пневматичними колесами і на ній за допомогою цапф встановлена поворотна рама, яка є напрямним пристроєм при переміщенні полозків з насосом, електродвигуном і напірним трубопроводом системою блоків. Поворотна рама (зварної конструкції) може займати горизонтальне (транспортне) або вертикальне (робо че) положення. Лебідка призначена для піднімання та опускання насосної частини.

Вікно для опускання насоса в гноєзбірник чи в гноєсховище повинно мати розміри 1300X2500 мм. При глибині гноєсховища менше 3 м дно в місці встановлення насоса заглиблюють на 0,5 м. Це дасть змогу повніше забирати гній.

До місця використання насос доставляють трактором встановлюють його над вікном. При цьому опускають дві опори в робоче положення і фіксують їх пальцями; знімають болти кріплення рами і вручну переводять її у вертикальне положення, приєднують рукав і звільняють насос від фіксації у полозках.

Пересвідчившись, що насос опущено на достатню глибину в гній, спрямовують вихідний кінець його рукава і горловину місткості транспортних засобів або приєднують його до магістрального трубопроводу. Після цього включають насос на режим «відкачування». За допомогою важеля відкривають дверці, добиваючись максимальної подачі залежно від фізико-механічних властивостей гною, і фіксують їх в такому положенні.

Рідкий гній крізь приймальне вікно у нижній частині насоса засмоктується в корпус шнека і витками транспортується вверх до відцентрового насоса. Домішки, що потрапили в гній, подрібнюються різальною парою, розміщеною в корпусі насоса, і разом з гноєм подаються в нагнітальний трубопровід.

При зменшенні подачі більш як на 50% насос переключають на режим «перемішування». Мішалку в цьому разі заглиблюють не більше як на 0,5 м. У зимовий час для запобігання замерзанню після закінчення роботи очищають напірний рукав. Для цього піднімають місця прогину рукава і включають насос на режим «перемішування», потім піднімають рукав на максимальну висоту і пересвідчуються, що весь гній витік з напірного рукава.

Технічне обслуговування насоса включає щоденні та сезонні заходи. Останні проводяться після розвантажування гноєсховища, але не рідше одного разу на рік. При виконанні ЩТО перевіряють правильність розміщення насоса над вікном гноєсховища, а також справність каната лебідки.

При сезонному технічному обслуговуванні додатково здійснюють такі операції:

Ø зливають масло з редуктора лебідки, промивають редуктор і заливають свіже масло;

Ø промивають канат лебідки в дизельному паливі, а потім змащують солідолом;

Ø розбирають підшипникові вузли, промивають підшипники та манжети в дизельному паливі, замінюють при потребі манжети, збирають вузли і заповнюють порожнини маслом;

Ø перевіряють і при необхідності заточують або знімають ножі для подрібнення довгостеблових включень. Після заміни ножів регулюють зазор між рухомими та нерухомими ножами;

Ø покриті іржею місця зачищають і фарбують.

Насос шнековий НШ-50 складається з відцентрового насоса, шнека, труби, мішалки, подрібнювача стеблових частинок, електродвигуна та редуктора.

У процесі роботи насоса гній подається шнеком до відцентрового насоса і далі трубопроводом у транспортні засоби чи гноєсховище. При цьому мішалка створює протилежний потік рідини для підіймання мулу, що осідає на дні приймальника. Довгі частинки підстилки і корму, що потрапляють у гній, подрібнюються ножами подрібнювача, що запобігає забиванню насоса. Насос НШ-50 випускається з приводом від електродвигуна і ВВП трактора класу 1,4.

Установка УТН-10призначена для транспортування гною будь-якої консистенції (рідкого, напіврідкого, підстилкового) у різних, кліматичних умовах (при температурі навколишнього середовища від —40 до 50 °С). Установка подає гній до гноєсховища трубопроводом, прокладеним під землею нижче рівня промерзання. Гноєсховище заповнюється знизу, що запобігає замерзанню вихідного кінця гноєпроводу і самого гною. Особливо ефективна установка в багаторядних корівниках з поперечним транспортером; У цьому разі вона може працювати в автоматичному режимі.

Установка УТН-10 складається з поршневого насоса, завантажувальної лійки, гідроприводної станції, апаратури керування та гноєпроводу. Поршневий насос — це гідравлічна машина, що забезпечує переміщення гною трубопроводом за допомогою поршня. Останній приводиться в дію гідроприводною станцією.

Поршневий насос складається із корпуса, рами з вушками для приєднання двох гідроциліндрів привода насоса, а також перехідника. У корпусі насоса є всмоктувально-напірний клапан, який приводиться в дію гідроциліндром і залежно від такту поршня, забезпечує перекриття завантажувальної горловини лійки чи напірного каналу гноєпроводу. Зверху на корпусі насоса кріпиться завантажувальна лійка, а спереду — конус, до якого приєднаний гноєпровід. Гостра кромка забірної камери і термічно оброблений хромований поршень дозволяють легко розрізати соломисті матеріали. Це забезпечує надійне транспортування трубопроводом підстилкового гною.

Автоматичне керування роботою насоса забезпечується двома реверсивними золотниками. Система керування складається із штанг, пружин, шайб, упорів, тяги та важеля. Останній переключає реверсивні золотники.

Всмоктувально-напірний клапан регулюють у такій послідовності:

Ø перевіряють ходи штоків гідроциліндрів і поршня (повинні бути в межах відповідно 305—320 та 615—630 мм), при необхідності упори пересувають від важеля;

Ø стежать за допомогою манометра за тиском у гідросистемі. При робочому ході поршня він повинен бути в межах 2—10 МПа, а при холостому — 2—5 МПа. Якщо ці умови не виконуються і в момент переключення золотника тиск різко збільшується, то упор пересувають до важеля.

Гідроприводна станція створює тиск масла в гідросистемі і приводить в дію поршневий насос. Вона складається з електродвигуна, змонтованого на кришці гідробака, шестеренного гідронасоса, запобіжного клапана і фільтра тонкої очистки. Тиск у гідросистемі контролюється манометром, під'єднаним до напірного маслопроводу (він не повинен перевищувати 10 МПа). Гідроприводна станція з'єднана з поршневим насосом за допомогою гідравлічних рукавів і трубопроводів.

Гноєпровід складається з металевих труб, товщина стінок яких 5 мм, внутрішній діаметр 315 мм і довжина 10— 12 м. Допускається комплектування установки трубами з внутрішнім діаметром 315—426 мм при тій же товщині стінки.

Гній із тваринницьких приміщень скребковими, скреперними чи іншими пристроями подається до завантажувальної лійки установки УТН-10. Під дією власної ваги та розрідження, що створюється при холостому ході поршня, гній із завантажувальної лійки надходить у робочу камеру корпуса. При цьому канал гноєпроводу перекритий клапаном, а вікно завантажувальної лійки відкрите. Після заповнення робочої камери клапан перекриває вікно завантажувальної лійки і відкриває напірний канал гноєпроводу, а поршень насоса, здійснюючи робочий хід, виштовхує гній з робочого циліндра в гноєпровід і далі у гноєсховище. Потім цикл повторюється.

Для надійної роботи установки вологість гною повинна бути не менше 76 %, а довжина часток підстилкового матеріалу — не більше 100 мм.

При ЩТО, який проводять перед пуском установки, перевіряють надійність заземлення корпуса електродвигуна і пульта керування та рівні масла в рамі поршневого насоса і в баці гідроприводної станції.

ТО-1 (через кожні 150 год роботи) починають із проведення операцій ЩТО. Додатково очищають установку від бруду, змащують вузли тертя відповідно до таблиці мащення, перевіряють герметичність маслопроводів і надійність затяжки різьбових з'єднань, промивають фільтр тонкої очистки масла, доливають масло в раму поршневого насоса і бак гідроприводної станції.

ТО-2 (через кожні 750 год роботи) включає виконання всіх операцій попередніх заходів, крім того, зливання масла з гідробака, промивання його дизельним паливом і заповнення свіжим маслом.

4. Звіт

а) Призначення машин.

б)Конструктивно-функціональні схеми машин.

в) Технологічні регулювання та заходи технічного обслуговування машин.

г) Особливості техніки безпеки.

д) Основна технічна характеристика машин.

Контрольні запитання

1. На яких фермах і операціях використовують обладнання ТСН-160А (УС-Ф-170, НШ-50, НЖН-200, УТН-10)?

2. Основні елементи обладнання і їх призначення.

3. Робочий процес обладнання.

4. У якому напрямку доцільно переміщуватися скотарю при очищенні стійл у процесі роботи транспортера ТСН-160А?

5. Які відмінності і переваги транспортера ТСН-160А порівняно з іншими транспортерами?

6. У чому переваги скреперних установок перед скребковими транспортерами колового руху?

7. З яких умов визначається величина ходу скрепера?

8. З якою метою і як регулюють зазор між ножами в подрібнювачі (НЖН-200)?

9. Які переваги має установка УТН-10 порівняно з насосами НЖН-200 чи НШ-50?

10. З якою метою і як регулюють всмоктувально-напірний клапан (УТН-10)?

11. На яку відстань транспортується гній за допомогою УТН-10 (НШ-50, НЖН-200)?

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. I. Аналіз контрольної роботи.
3. IV. Зміст навчання
4. IV. Зміст навчання
5. IV. Зміст навчання
6. IV. Зміст навчання
7. IV. Зміст навчання
8. IV. Зміст навчання
9. IV. Зміст навчання
10. IV. Зміст навчання
11. IV. Зміст навчання
12. IV. Зміст навчання

Переглядів: 2629