• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття та особливості адміністративних правовідносин.

До вимог, яких слід дотримуватись при застосуванні адміністративно-правових норм належать законність, обґрунтованість, доцільність.

Законністьзастосування норм полягає в тому, що ком­петентні органи і посадові особи в процесі вирішення уп­равлінської справи зобов'язані застосовувати норму тільки в межах своїх повноважень і відповідно до її змісту. По­рушення цих правил може призвести до шкідливих на­слідків. Законність – це не тільки право, а й обов'язок органів управління та їх посадових осіб застосовувати адмініст­ративно-правові норми. Незастосування норми, у випад­ках, коли це приписується законом, означає порушення законності.

Обґрунтованість– ця вимога звернена до фактичних основ застосування адміністративно-правової норми. Предметом зацікавлення суб'єкта застосування норми повинні бути не тільки факти (події, дії, обставини), для регулювання яких застосовується норма, а й уся інформа­ція про них, про саме явище, зовнішні умови, в яких воно перебуває. Вимога обґрунтованості зобов'язує суб'єкта правозастосування вирішувати справу після всебічної перевірки фактів. Сумнівні і неперевірені обставини не можуть бути покладені в основу рішення у справі, не повинні братися до уваги.

Вимога обґрунтованості тісно пов'язана із законністю. Цей зв'язок полягає в тому, що повне і всебічне дослідження обставин справи є неодмінною умовою законності.

Доцільність.Суб'єкт застосування адміністративно-пра­вової норми, з'ясувавши її зміст і розібравшись у фактич­них обставинах справи, зобов'язаний прийняти найбільш доцільне рішення. Доцільність застосування норми — це оптимальний шлях досягнення мети, передбаченої нор­мою. Таким чином, йдеться про доцільність у рамках за­конності.

Доцільність органічно пов'язана із законністю і обґрунтованістю, однак, співпадає з ними не завжди. Тобто до­цільність може виступати як самостійна категорія, мати самостійне значення, відігравати у правозастосуванні са­мостійну роль.

Про це свідчить та обставина, що в управлінській прак­тиці нерідко трапляються випадки відміни законних актів управління внаслідок їх недоцільності.

Аналіз законності, обґрунтованості і доцільності як найважливіших вимог, які мають дотримуватися в процесі застосування адміністративно-правових норм, свідчить, що вони, з одного боку, знаходяться у нерозривній єднос­ті, а з другого — кожна з них має самостійне значення.

Адмі­ністративно-правові відносини – це результат впливу адміністративно-правових норм на поведінку суб'єктів сфери державного управління, внаслідок якого між ними виникають сталі правові зв'язки державно-владного ха­рактеру.

Таким чином, адміністративно-правова норма містить абстрактну конструкцію адміністративно-правового відно­шення. Сутність такої конструкції полягає в тому, що нор­ма від імені держави визначає належну поведінку кожного із своїх адресатів. Одних вона наділяє правом володарюва­ти, інших — обов'язком виконувати волю владного суб'єкта. Вона встановлює обов'язкові правила, за якими відбувається "спілкування". Ці правила формулюються у вигляді взаємних прав і обов'язків.

З моменту вступу такої норми в силу відносини між сторонами будуються у рамках її приписів. Якщо до мо­менту прийняття норми (набрання нормою сили) управ­лінських зв'язків між ними не існувало, то вони форму­ються. Якщо ж такі зв'язки існували, то вони, по-перше, упорядковуються, як того вимагає норма, по-друге, набу­вають характеру юридичних зв'язків або правових відно­син. Оскільки йдеться про адміністративно-правові нор­ми, то ці юридичні зв'язки будуть адміністративно-право­вими відносинами.

Адміністративно-правові відносини завжди мають дер­жавно-владний характер, тобто один із суб'єктів завжди наділений державою владними повноваженнями щодо інших учасників адміністративно-правових відносин. Уда­ному розумінні не є винятком і так звані "горизонтальні" адміністративно-правові відносини.

Виникнення адміністративно-правових відносин – це об'єктивізація загальної управлінської волі держа­ви в реальній поведінці конкретних суб'єктів.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. II. Поняття соціального процесу.
3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
4. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
5. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
6. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
7. А/. Поняття про судовий процес.
8. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
9. Аграрне виробництво і його особливості
10. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
11. Адміністративна відповідальність. Види адміністративних стягнень.
12. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.

Переглядів: 615