Всі дисперсні системи володіють певними механічними властивостями, обумовленими їх внутрішньою будовою (структурою) і одержали загальну назву структурно – механічні властивості. До даних властивостей відносяться в’язкість, пластичність, міцність тощо. Для дисперсних систем з рідким дисперсійним середовищем найбільш характерною особливістю єв’язкість –це опір переміщенню одного шару рідини відносно іншого. Всяке тіло при русі зазнає опору середовища, в якому воно рухається. При русі рідини одні її шари рухаються відносно інших і при цьому між ними виникає внутрішнє тертя.
В’язкість вільнодисперсних систем мало відрізняється від в’язкості дисперсійного середовища. Із збільшенням вмісту дисперсійної фази в’язкість їх змінюється дуже незначно. Для золів залежність в’язкості від вмісту дисперсної фази може бути представлена рівнянням:
η = η 0 (1 + kφ),
де η - в’язкість золя, кг/м•с, або Н•с/м2 , або Па•с;
η0 - в’язкість дисперсійного середовища;
φ - об’ємна доля дисперсної фази , тобто об’єм дисперсної фази, що приходиться на одиницю об’єму золя;
k - константа, що визначається формою частинок.
Вміст дисперсної фази в золях дуже не значний, і тому величина φ також дуже мала. Значення k для кулястих частинок дорівнює 2,5; для частинок у формі паличок k >2,5.
В’язкість зв’язанодисперсних систем з досить великим вмістом дисперсної фазизначно більша, ніж в’язкість вільнодисперсних систем. Це пояснюється тим, що із збільшенням вмісту дисперсної фази – частинок, що мають форму паличок або пластинок, - спочатку утворюються не зв’язані один з одним фрагменти структури, потім вони з’єднуються в суцільну сітку, що перешкоджає текучості рідини.
При нагріванні рідини їх в’язкість зменшується. В’язкість рідин залежить від їх природи і змінюється в широких межах. В’язкість рідкого середовища суттєво впливає на перебіг важливих процесів життєдіяльності, а також різноманітних технологічних процесів. Зокрема, швидкість транспортування рідин трубопроводами визначається їх в’язкістю.