• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 7. Аналіз фінансової стійкості підприємства.

За 2009рік.

* рядки позначені * приймаються до розрахунку, якщо строк сплати зобов’язань наступив (для П1), очікується у найближчий час (для П2), перевищує 12 місяців або операційний цикл (для П3).

Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо дотримується система таких рівняння:

А1 > П1, А2 > П2, А3 > П3, А4 < П4

Дані стовпчиків 9 та 10 таблиці 8 свідчать, що баланс не виконується, бо порушується перше правило П1 > А1,а не навпаки. Підприємству бракує абсолютно ліквідних активів (грошових коштів на рахунках у банку та їх еквівалентів) для покриття кредиторської заборгованості, строк якої наступив, бо інше не оговорено у балансі. Якщо на початок 2009року підприємству не вистачало 1457,3 тис. грн., щоб мати абсолютно ліквідний баланс, то на кінець 2009року цей розрив збільшився до 4028,3 тис. грн.

1. Поняття фінансової стійкості та значення її аналізу.

2. Типи фінансової стійкості та техніка їх визначення.

3. Аналіз ділової активності підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства повинен бути націлений на оцінку його стабільності у майбутньому.

Фінансова стійкість - одна з найважливіших характеристик його фінансового стану, яка визначає стабільність діяльності суб'єкта господарювання у довгостроковій перспективі.

Вона пов'язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Фінансова стійкість підприємства - це надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадковостей ринкової кон'юнктури і поведінки партнерів.

При виникненні договірних відносин між підприємствами в них з'являється обопільний інтерес до фінансової сталості один одного як критерія надійності партнера. Їх цікавить фінансова незалежність підприємства, спроможність маневрувати власними засобами, достатня фінансова забезпеченість безперебійного процесу діяльності.

Умовою життєдіяльності і основою стабільності стану підприємства впливає дуже багато факторів. Від того, які саме фактори виливають на неї, розрізняють декілька видів стійкості.

Відповідно до підприємства як господарюючого суб'єкта існує:

- внутрішня стійкість;

- фінансова стійкість;

- загальна стійкість.

Внутрішня стійкість — це такий фінансовий стан підприємст­ва, за якого забезпечується достатньо високий результат його функціонування.

Фінансова стійкість відображає постійне стабільне переви­щення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх викори­стання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення.

Загальна стійкість відображає рух грошових потоків, який за­безпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (затратами). Умовою загальної стійкості під­приємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутріш­нього і зовнішнього середовищ. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів.

Головною складовою загальної стійкості підприємства є фі­нансова стійкість, яка формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності.

Отже, фінансова стійкість — це такий стан фінансових ресур­сів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими ко­штами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення.

До числа найважливіших економічних проблем в сучасних умовах є визначення меж фінансової стійкості підприємства. Недостатня фінансова стійкість може призвести до не­платоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і взагалі діяльності господарюючого суб'єкта.

Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на і виробничо-торговельну діяльність, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи затрати підприємства надлишковими запа­сами і резервами.

Отже, фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимо­гам ринку і водночас задовольняв потреби розвитку підприємства.

Значення і сутність фінансової стійкості яскраво відображається в її показниках. Розрізняють абсолютні і відносні показники фінансової стійкості. Так, до абсолютних показників фінансової стійкості:

- для характеристики джерел формування запасів і затрат, що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел:

1. Чистий оборотний капітал (ЧОК). Розраховує­ться як різниця між джерелами власних і прирівняних до них ко­штів (І розділ пасиву балансу) і позаоборотними активами (роз­діл І активу балансу).

ЧОК = І р. ПБ - І р. АБ,

де: І р. ПБ — підсумок розділу І пасиву балансу;

І р. АБ — підсумок розділу І активу балансу;

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (ВДПД). Отримується шляхом дода­вання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (II розділ пасиву балансу):

ВДПД = НВОК + II р. ПБ,

де: II р. ПБ — підсумок розділу II пасиву балансу;

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і затрат (ЗВОД). Розраховується додаванням до власних і довго­строкових позикових джерел формування запасів і затрат суми короткострокових кредитів і позикових коштів (за виключенням позик, не погашених у термін);

ЗВОД = ВДПД + КК,

де: КК - короткострокові кредити і позикові кошти (за виклю­ченням позик, не погашених у термін);

- показники забезпеченості запасів і затрат джерелами їх формування:

1. Лишки (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (∆НВОК):

∆НВОК = НВОК - ЗЗ,

де: 33 — запаси і затрати (розділ II активу балансу);

2. Лишки (+) або нестача (-) власних і довгострокових пози­кових джерел формування запасів і затрат (ВДПД):

ВДПД = ВДПД – ЗЗ,

3. Лишки (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (∆ЗВОД):

∆ЗВОД = ЗВОД - 33.

У наукових роботах останнього часу вчені-економісти виді­ляють один абсолютний показник фінансової стійкості - наяв­ність власних оборотних коштів, який можна розрахувати в два способи:

Перший спосіб. Даний показник розраховується як різниця між поточними активами і поточною (короткостроковою) креди­торською заборгованістю:

НВОК = (II р. АБ + ІІІ р. АБ) — IV р. ПБ,

де: II р. АБ + III р. АБ — поточні активи, тобто сума підсумків розділів II та III активу балансу;

III р. ПБ — поточна (короткострокова) кредиторська заборго­ваність, підсумок розділу IV плану пасиву балансу.

Він показує, яка сума поточних активів сформована за раху­нок власного капіталу або що залишається в обороті підприєм­ства після повного погашення кредиторської заборгованості. Як показує практика, джерелами формування довгострокових акти­вів є перманентний капітал (власний і прирівняний до нього капітал і довгострокові позикові кошти — довгострокові пасиви). Але бувають випадки формування довгострокових активів за рахунок короткострокових кредитів. Поточні ж активи формуються за рахунок власного капіталу та короткострокових позикових коштів. Тому поточні активи — оборотний капітал (підсумки розділів II і III активу балансу) можна поділити на дві частини:

- змінна частина, сформована за рахунок короткострокових зобов'язань підприємства;

- постійна частина, сформована за рахунок постійного капі­талу.

Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної і зменшення постійної частини поточних активів, а це свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і не­стійкий його стан.

Тому для визначення величини власного капіталу, що викори­стовується в обороті підприємства, існує другий спосіб розрахун­ку наявності власних оборотних коштів.

Другий спосіб. Даний показник розраховується як різниця між перманентним (постійним) капіталом і величиною позаоборотних активів:

НВОК = (І р. ПБ + II р. ПБ + ІІІ р. ПБ) - І р. АБ,

де: І р. ПБ + II р. ПБ + ІІІ р. ПБ - постійний (перманентний) капітал, тобто сума підсумків розділів І і II пасиву балансу;

І р. АБ - величина позаоборотних активів підприємства, тобто підсумок розділу І активу балансу.

Крім розрахунку та аналізу в динаміці наявності власних обо­ротних коштів при оцінці фінансової стійкості досліджується та­кож ряд її відносних показників.

Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до матеріальних запасів:

К_МЗ = ∑ВОК/ЗЗ

де: Кмз - коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власни­ми коштами;

∑ВОК - сума власних оборотних коштів;

33 - матеріальні запаси (розділ II активу балансу).

К_МЗ показує, якою мірою матеріальні запаси покриті власними коштами і не потребують залучення позикових.

Даний коефіцієнт необхідно розглядати у взаємозв'язку із станом виробничих запасів. Якщо на підприємстві значні надлиш­кові запаси, то власні оборотні кошти не покриютьїх повністю,тому коефіцієнт буде набагато менше одиниці.

За умови нестачі запасів для проведення нормальної виробничо торговельної діяльності підприємства коефіцієнт буде більше одиниці, але це не свідчить про стійкість фінансового стану. Нормальним явищем є рівень коефіцієнта 60—80%. Деякі автори називають нижню критичну величину — 50%.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних кош­тів) розраховується як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу:

К_МВК = ∑ВОК/ВК

де: К_МВК - коефіцієнт маневреності власного капіталу;

ВК - власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу).

З фінансової точки зору, чим вище цей коефіцієнт, тим краще. Він характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Чим вище показник, тим краще фінансовий стан підприємства, забезпечується більш достатня гнучкість у використанні власних кош­тів господарюючого суб'єкта. Оптимальне значення дорівнює 05, на думку деяких авторів, більше 0,3.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів розраховується як відношення суми довгострокових залучених коштів до величини довгострокового капіталу:

К_ДЗК = ∑ВОК/ДК

де: Кдзк - коефіцієнт довгострокового залучення коштів;

∑ДКЗ - сума довгострокових залучених коштів;

ДК - довгостроковий капітал.

Характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника, є негативною тенденцією, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

Стабільність структури оборотних коштів розраховується як відношення суми власних оборотних коштів до всієї сукупно­сті оборотних коштів:

ССОК = ∑ВОК/ОК

де: ССОК — стабільність структури оборотнихкоштів;

ОК — оборотний капітал (ІІ р. АБ + ІІІ р. АБ).

Індекс постійного активу розраховується як відношення ос­новного капіталу до власного капіталу:

І_ПА = ОСК/ВК = І р. АБ/І р. ПБ

де: І_ПА - індекс постійного активу;

ОСК - основний капітал.

Використовується для характеристики стану основного капіталу, показує питому вагу основних засобів і позаоборотних активів у джерелах власних засобів.

Коефіцієнт накопичення амортизації розраховується як відношення суми амортизації (зносу) основних засобів і нематеріальних активів до первісної вартості основних засобів і нематеріальних активів, що амортизується:

К_НАМ = ∑АМ(З)/ПВОЗНА

де: К_НАМ - коефіцієнт накопичення амортизації;

∑АМ(3) — сума амортизації (зносу) основних засобів і нема­теріальних активів;

ПВОЗНА - первісна їх вартість.

Цей коефіцієнт показує інтенсивність накопичення коштів для оновлення основного капіталу. Його величина залежить від тер­міну експлуатації основних засобів: чим він більший, тим вищий коефіцієнт. При оцінюванні накопичення амортизації слід визна­чати технічний стан (фондів, який погіршується по мірі продов­ження терміну експлуатації. Необхідно також встановити, чи не є швидке зростання К_НАМ результатом прискореної амортизації. Необхідно оцінювати і достатність накопичення амортизації для відновлювання і заміни основних фондів. При цьому зіставляється сума накопиченої амортизації з необхідною, розрахованою за даними про сучасну вартість ОФ, що підлягають відновленню і заміні.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів розраховує­ться як відношення залишкової вартості основних фондів до су­купності усіх активів підприємства:

К_РВОЗ = ЗВОФ/∑АП,

де: К_РВОЗ - коефіцієнт реальної вартості основних засобів;

ЗВОФ - залишкова вартість основних фондів;

∑АП - сума активів підприємства.

Відображає питому вагу основних засобів у загальному капіталі підприємства.

Коефіцієнт автономії- це відношення власних коштів до всієї суми пасивів. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим стійкіше дане підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів.

К_А = ВК/ ∑ПП,

де: ВК - власні кошти;

∑ПП – сума пасивів пдприємства, валюта балансу.

Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученного (позикового) капіталу - їх сума дорівнює 1 (або 100%). Найбільш поширена думка, що частка власного капіталу повинна бути досить великою. Вказують і нижню межу даного показника - 0,6 (або 60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою можливістю може погасити борги за рахунок власних коштів

Читайте також:

1. ABC-XYZ аналіз
2. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
3. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
4. SWOT-аналіз у туризмі
5. SWOT-аналіз.
6. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
7. V. Нюховий аналізатор
8. Абсолютні показники фінансової стійкості
9. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
10. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
11. АВС (XYZ)-аналіз
12. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.

Переглядів: 2252