• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 7. Аналіз кредитоспроможності підприємств.

Таблиця 9 - Показники ділової активності підприємства

Lt; 234,0

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів - результат розділу розміру позикових коштів на розмір власних. Він показує, яких коштів у підприємства більше - позикових чи власних. Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю, тим більше залежність підприємства від позикових коштів. Допустимий рівень залежності визначається умовами роботи кожного підприємства і в першу чергу швидкістю обороту оборотних коштів.

К_СПВК = ПК/ВК,

де: ПК – позикові кошти,

ВК – власні кошти підприємства

Стан показників фінансової сталості можна виразити за допомогою критеріїв оцінки, які реалізуються в типах фінансової стійкості. Шеремет А.Д., Ковальов В.В. виділяють чотири типи фінансової сталості:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану, якщо запаси і затрати (ЗЗ) менші від суми власного оборотного капіталу (∑ВОК) і кредитів під товарно-матеріальні цінності (КР_ТМЦ)

З < ∑ВОК+КР_ТМЦ

а коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат джерелами коштів (К_ЗЗ) більший за одиницю

К_ЗЗ = ∑ВОК+КР_ТМЦ/ЗЗ >1

Це співвідношення показує , що всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами і кредитами під товарно матеріальні цінності.

За даними 2009 року в цифровому вираженні дане рівняння для ТОВ “Шляхбудкомплекс” становитиме:

Хоча, як стверджують фінансові аналітики, так співвідношення зустрічається доволі рідко, воно характерно для підприємства, що підлягає аналізу. Отже, ТОВ “Шляхбудкомплекс” характеризується абсолютною фінансовою стійкістю, оскільки слідкує за тим, щоб не залишати нереалізовані товарні запаси на кінець періоду.

2. Нормальна стійкість, при якій гарантується платоспроможність підприємства, якщо

ЗЗ = ∑ВОК + КР_ТМЦ

Та відповідно дорівнюється одиниці коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат джерелами коштів (К_ЗЗ).

К_ЗЗ = ∑ВОК+КР_ТМЦ/ЗЗ = 1

3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але збережується можливість відновлення рівноваги платіжних коштів і платіжних зобов'язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел коштів (Д_ТВ) в оборот підприємства (резервного фонду, фонду накопичення), кредитів банку на тимчасове поповнення оборотних коштів, перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською й інші.

ЗЗ = ∑ВОК + КР_ТМЦ + Д_ТВ

І відповідно:

К_ЗЗ = ∑ВОК+КР_ТМЦ + Д_ТВ/ЗЗ = 1

При цьому фінансова нестійкість вважається допустимою, якщо дотримуються такі умови: виробничі запаси і готова продукція рівні або перевищують суму короткострокових кредитів і позикових коштів, які беруть участь у формуванні запасів; незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів рівні або менші за суму власного оборотного капіталу.

Якщо ці умови не виконуються, то має місце тенденція погіршення фінансового стану.

4. Кризовий фінансовий стан (підприємство перебуває на грані банкрутства), при котрому

ЗЗ > ∑ВОК + КР_ТМЦ + Д_ТВ

І відповідно:

К_ЗЗ = ∑ВОК+КР_ТМЦ/ЗЗ < 1

Стійкість фінансового стану може бути відновлена шляхом прискорення оборотності капіталу в поточних активах, внаслідок чого відбудеться відносне його скорочення на гривню товарообігу; обґрунтованого зменшення запасів і затрат (до нормативу); поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

Виникнення і розвиток поняття ділової активності діалектично зумовлене та практично виправдане, оскільки в цілому відображує суть змін в економіці, коли гостро постає потреба зіставлення розмірів вкладених ресурсів з проміжними та кінцевими результатами їх використання, що безпосередньо впливає на фінансовий стан суб’єкта господарювання і тісно пов’язане з ним.

Аналіз ділової активності передбачає визначення результативності діяльності підприємства шляхом застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, що формують оптимальне співвідно­шення темпів зростання основних показників, а також зумовлюють проміжні та кінцеві результати діяльності.

Основними критеріями ділової активності підприємства є:

- широта ринків збуту продукції, включаючи наявність постачань на експорт;

- репутація підприємства;

- відповідність плану основним показникам господарської діяльності підприємства;

- забезпечення заданих темпів росту;

- рівень ефективності використання капіталу;

- стійкість економічного росту тощо.

Для оцінки ділової активності підприємства доцільно використовувати два напрями аналізу:

1) ступень виконання плану ключових показників діяльності підприємства: реалізації продукції, чистого прибутку, нарощування матеріальної бази; забезпечення заданих темпів їхнього росту;

2) рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

Для здійснення першого напрямку аналізу необхідно зіставити темпи зміни основних показників на основі оцінки їхньої динаміки. Оптимальним є таке співвідношення, що одержало назву «золотого правила економіки підприємства»:

Т_чп > Т_ор > Т_ак > 100 % .

де Т_чп, Т_ор, Т_ак – темпи зміни чистого прибутку, обсягу реалізації і суми активів відповідно.

Приведене співвідношення показників означає, що:

- прибуток підприємства збільшується темпами, випереджальними порівняно з обсягом реалізації, що свідчить про відносну економію витрат;

- випереджальні темпи росту обсягу продаж порівняно з активами підприємства свідчать про підвищення ефективності їх використання;

- економічний потенціал підприємства зростає порівняно з попереднім роком.

Деякі відхилення, що порушують дане співвідношення показників, не варто розглядати як негативні, якщо підприємство розширює сферу своєї діяльності, вкладає кошти у освоєння нових технологій, переробку, модернізацію і реконструкцію виробництва тощо.

Для реалізації другого напрямку розраховують показники, що характеризують використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

У експертно-аналітичній практиці можливості підприємства по розширенню основної діяльності визначають за допомогою коефіцієнта стійкості росту ( К с. р.) :

Кс.р. = ( Пч - Д ) / СК х 100% = ( Прп / СК) х 100 %,

де Пч - чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства; Д - дивіденди, виплачені акціонерами; Прп - прибуток, спрямований на розвиток підприємства; СК - власний капітал.

Коефіцієнт стійкості економічного росту показує, якими темпами в середньому збільшується економічний потенціал підприємства.

1. Поняття кредитоспроможності та значення її аналізу.

2.Методика оцінки кредитоспроможності позичальників-юридичних осіб.

3.Методика оцінки кредитоспроможності позичальників – фізичних осіб.

Кредит – надання грошей і товарів у борг зі сплатою відсотків; вартісна економічна категорія, невід’ємний елемент товарно-грошових відносин.

У залежності від цільового спрямування кредит може бути виробничим та споживчим. Населення одержує кредитну підтримку на споживчі цілі, пов'язані з покращанням житлових умов, створенням домашнього господарства, придбанням товарів у кредит, іншими потребами. У свою чергу виробничі та споживчі кредити поділяються накредити в поточну та в інвестиційну діяльність.

Кредити в поточну діяльність–кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової споживи в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення витрат. Кредити у поточну діяльність складаються з ycіх кредитів, наданих на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати та інші цілі.

Під кредитоспроможністю розуміють наявність передумов для одержання кредиту, спроможність повернути його. Розширення самостійності підприємств, нові форми власності - усе це збільшує ризик повернення позики і потребує оцінки кредитоспроможності при висновку кредитних договорів, рішенні питань про можливість і умови кредитування. Кредитоспроможність характеризується показниками, що свідчать про його акуратність у розрахунках по раніше отриманих кредитах. Таким чином, кредитоспроможність - більш вузьке поняття в порівнянні з платоспроможністю.

Аналіз кредитоспроможності починають із якісної оцінки підприємства, що проводиться кредитними установами ще до вирішення питання про можливість і умови видачи кредиту, тобто дозволяє передбачати спроможність і готовність клієнта повернути узяті їм у борг коштивідповідно до умов кредитного договору.

Ступінь кредитоспроможності виявляють за допомогою визначеного набору стандартних коефіцієнтів і індексів, при цьому методики оцінки кредитоспроможності клієнтів комерційних банків регулюються як на рівні держави, так і на рівні окремої банківської установи.

Взагалі, оцінка кредитоспроможності передбачає аналіз його можливостей на основі об’єктивних та суб’єктивних критеріїв.

Об’єктивні критерії характеризують фінансовий стан позичальника та включають такі групи:

1-а група – показники ліквідності і мобільності;

2-а група – показники ділової активності;

3-я група – показники платоспроможності;

4-а група – коефіцієнт забезпеченості кредита.

В залежності від фіктичного значення показників кожному з них присвоюється відповідна кількість балів (згідно прийнятої шкали), потім знаходиться загальна сума балів ().

Також враховуються показники суб’єктивного порядку:

- ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

- наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

- ефективність управління позичальника;

- професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

- інша інформація.

За результатами оцінки факторів суб’єктивного порядку визначається значення коригуючого показника (ПК), за допомогою якого коригується сума балів () та визначається загальний показник S. Його значення – це основа відповідної групи фінансового стану позичальника, а якість забезпечення кредиту дозволяє остаточно визначити клас надійності (А, Б, В, Г, Д) та групу кредитного ризику. Ця техніка має назву рейтингової оцінки.

Розглянемо більш детально алгоритми розрахунку та порядок оцінки об’єктивних та суб’єктивних критеріїв позичальника-юридичної особи (додаток В).

В залежності від фактичного значення показника йому присвоюється відповідна кількість балів (табл.10).

Таблиця 10.

Читайте також:

1. ABC-XYZ аналіз
2. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
3. SWOT-аналіз у туризмі
4. SWOT-аналіз.
5. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
6. V. Нюховий аналізатор
7. АВС (XYZ)-аналіз
8. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.
9. Алгоритм однофакторного дисперсійного аналізу за Фішером. Приклад
10. Альтернативна вартість та її використання у проектному аналізі
11. Аналіз активів банку
12. Аналіз альтернативних рішень

Переглядів: 1087