• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна характеристика епохи Відродження.

Ренесанс був перехідною епохою від середньовічної культури до культури Нового часу.

Нова епоха усвідомлювала себе як відродження античного стилю мислення і чуттєвості. Звідси бере початок і власна назва «Ренесанс», або «Відродження».

Філософський і культурний зміст поняття «ренесанс» визначається як своєрідне, відмінне від середньовічного ставлення до античності, зокрема, відродження вироблених античністю уявлень про людину.

До Ренесансу відносять близько чотирьох століть, хронологічно ХІІІ-ХVI ст.

Становлення ренесансної культури, батьківщиною якої була Італія, пов’язане з розкладом феодальних і зародженням ранньокапіталістичних суспільних відносин.

На відміну від середньовічної культури Ренесанс є світською культурою і таким світоглядом, який базувався на земних інтересах людини.

Принципово новим для ренесансної епохи є піднесення значення краси і насамперед чуттєвої краси.

Глибоке пізнання природи людини, космосу характерне майже для усіх представників Відродження.

Практичного значення набуває різнобічна освіченість митця, його обізнаність у різних галузях наукових знань, особливо математиці, якій приділялось багато уваги і в античності, і в середньовіччі.

Леонардо да Вінчі був не тільки великим художником, але й здійснював дослідження у різних галузях науки – математиці, механіці, фізиці, анатомії, медицині.

Альбер Дюрер відомий як живописець, гравер, скульптор, архітектор, теоретик мистецтва і, крім того, винахідник фортифікації.

Для ренесансної культури характерне стихійне самоутвердження людської особистості.

Гуманізм Ренесансу – це така типова свідомість, для якої характерні вільнодумство та світський індивідуалізм.

Носіями нового світогляду були люди різного соціального становища, насамперед, громадяни, які вивчали філософію, а також поети, художники.

Об’єктом їх вивчення була людина, усе людське. Звідси і назва цих діячів – гуманісти.

Саме вони певною мірою і визначили духовний клімат цієї епохи.

Характерні риси гуманістичного світогляду відобразились в педагогічній та просвітницькій діяльності гуманістів.

У середині XV ст. німецький винахідник Й.Гутенберг (1406-1468 рр.) поклав початок книгодрукуванню в Європі, що відіграло велику роль у поширенні гуманістичних ідей.

Ренесансний гуманізм відзначає тісний зв’язок з мистецтвом.

Основним об’єктом зображення в мистецтві стає людина, в якій гуманісти вбачали найвищу цінність і мету буття.

Гуманізм виступає центральною культурною течією Ренесансу.

Це зовсім особливий тип гуманізму з характерним для нього філософсько-міфологічним, поетичним і навіть особистим вільнодумством.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. IV. Загальна оцінка діяльності вчителя
5. IV. Загальна схема поточного і підсумкового контролю та оцінювання знань студентів
6. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
7. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
8. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
9. Автокореляційна характеристика системи
10. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
11. Аналіз розриву», його характеристика
12. Анатомо-біомеханічна характеристика положень і рухів тіла

Переглядів: 17270