• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна структура інженерної професії.

Технічний базис суспільства визначає галузеву структуру інженерних спеціальностей. У наш час існує близько 100 таких галузевих спеціальностей, так як один інженер не може бути однаково компетентним у конструюванні машин і мостів, реактивних двигунів і ткацьких верстатів.

Не зважаючи на різні спеціальності, основна задача для всіх інженерів одна – на основі наукових досягнень створити і експлуатувати системи, енергію, інформацію у найбільш корисних формах.

Інженери-механіки створюють і експлуатують системи, що перетворюють енергію для здійснення корисної механічної роботи. Вони мають справу з двигунами, різними машинами і механізмами.

Усі інженери однієї спеціальності поділяються на 6 груп.

1-а група – інженери-дослідники, або інженери-розробники, які розробляють принцип дії машини, займаються технічним прогнозуванням.

2-га група – інженери - системотехніки, які розробляють структуру технічного об`єкта, встановлюють зв`язок між окремими його вузлами та елементами.

3-я група – інженери-конструктори, які розробляють конструкцію технічного об`єкта, його форму.

4-а група – інженери-технологи, які розробляють спосіб виготовлення технічного об`єкта, вибирають технологічне устаткування, планують раціональну організацію взаємодії людей і техніки в процесі виробництва.

5-а група – інженери-виробничники, які реалізують інженерний проект в металі, організовують і керують виробництвом.

6-а група – інженери-експлуатаційники, які займаються правильною експлуатацією технічних об`єктів, щоб отримати максимальний ефект від функціонування.

У зв`язку з цим пригадується випадок, що стався ще в дореволюційній Росії. У ті роки Росія в плані технічного розвитку була слабко розвиненою країною, технологія на підприємствах була відсталою. На російських заводах працювали не тільки машини, але й інженери з Європи, Америки.

Одного разу господар заводу на Уралі купив дорогу машину у американців. Після установки і пуску машини він відмовився від подальших послуг американців. Через деякий час машина зупинилась. Як не намагались доморощені умільці розгадати секрет заморської техніки, машина стояла. Робити нічого. Господар викликав американського інженера. Мовчки обійшовши машину з усіх сторін, уважно розглядаючи вузли та елементи, він попросив ковадло. Розмахнувся і кудись вдарив. На великий подив присутніх машина запрацювала і вийшла на нормальний режим роботи. Господар похитав головою і запросив американського спеціаліста до себе в кабінет.

- Скільки хочете отримати за роботу?

- 1001 долар, - відповів інженер.

- Чому так багато? Ви ж тільки й зробили, що вдарили один раз!

- За те, що я вдарив, я беру один долар, а за те, що я знаю куди і як ударити, я беру 1000 доларів.

От для того, щоб знати куди і як вдарити, приходиться довго і наполегливо вчитись.

В останні роки технічні ВУЗи робили основний упор на спеціальну, а не професійну підготовку. У результаті випускались спеціалісти, що знали галузь техніки, а не професіонали, що могли б працювати конструктором, технологом, виробничником, експлуатаційником. При такому підході інженер був позбавлений уміння, схильний до дилетантства, тобто поверхневих, верхоглядних суджень із технічних питань.

Реформа вищої школи повинна усунути вказані невідповідності і недоліки.

Кваліфікаційна характеристика спеціальності інженера-механіка.

Підготовка інженерних кадрів по тій чи іншій спеціальності ведеться у повній відповідності з так званими кваліфікаційними характеристиками, які являють собою нормативну модель інженерної професії.

Розглянемо таку характеристику відповідно до нашої спеціальності. Вона включає 4 розділи, присвячені професіональному призначенню інженера-механіка, загальним вимогам, його знанням і умінню. Зупинимось детальніше на умінні інженера-механіка. Інженер-механік повинен уміти:

- розробляти і здійснювати плани використання машин, обладнання і ремонтної бази;

- розраховувати і встановлювати технологічні параметри і режими роботи машин;

- організувати ефективне використання нафтопродуктів і правильне зберігання техніки;

- оцінювати якість виконання транспортних робіт;

- виконувати розрахунки і конструювати окремі вузли машин;

- організовувати ремонт і технічне обслуговування машин;

- складати заявки на машини і мастильні матеріали;

- використовувати сучасну обчислювальну техніку;

- самостійно приймати рішення, здійснювати загальне керівництво і управління виробництвом;

- здійснювати підготовку поточних і перспективних планів по всіх видах діяльності підприємств;

- володіти прийомами пошуку і використання науково-технічної інформації.

Зміни професійного шляху інженера.

Нині склалась така ситуація, що значна частина спеціалістів з вищою технічною освітою не має можливості займатися дійсно інженерною діяльністю: розробляти, проектувати, виготовляти і експлуатувати техніку. Цей факт пояснюється недостатньо розвинутою матеріально-технічною базою суспільства, обмеженістю матеріальних і фінансових ресурсів. Швидкий розвиток інформаційної техніки на базі ЄОМ, автоматизація проектування також вимагає обмеження кількості інженерів. Нарешті, скорочення приросту трудових ресурсів робить неможливим екстенсивний розвиток інженерної діяльності.

Вказані факти диктують необхідність значного скорочення випуску інженерів у найближчі роки. Відбудеться перерозподіл інженерних кадрів у середині нашого суспільства. Про це свідчить нинішнє скорочення на 30-40% інженерно-технічних працівників у системі різних міністерств і відомств.

При цьому ставиться така задача: повернути інженерам їх професіональну функцію – вирішувати інженерні задачі і нести соціальну відповідальність за власні рішення. Якщо проаналізувати діяльність інженерів у 60-80-х роках минулого століття, то треба відзначити, що їх відповідальність за прогрес техніки була значно знижена. Багато прямих функцій інженера було необґрунтовано передано науковцям і різним робітникам сфери виробництва. У зв`язку із цим в найближчий час інженерна діяльність перетвориться в малочисельну професію, здатну задовольнити технічні потреби суспільства. Формування такої професії передбачає підбір кращих, найбільш здібних випускників технічних ВУЗів. Решта випускників, менш успішних, буде випускатись не інженерами, а лише бакалаврами.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
3. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
4. VІ. План та організаційна структура заняття
5. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
6. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
7. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
8. Аспекти незалежності аудиторської професії.
9. Атомно-кристалічна структура металів
10. Афіксальні морфеми. Загальна характеристика
11. Базова алгоритмічна структура
12. Банківська система та її структура. Функції Центрального банку.

Переглядів: 1056