Тема 5. Введення в технологічні процеси життєвого циклу транспортних засобів у поєднанні з основами інженерної діяльності

Автомобільний парк України станом на початок 2010 року налічує: легкових автомобілів – біля 7,5 млн. шт.; автобусів – біля 150 тис. шт.; вантажних автомобілів – біля 100 тис. шт.; спеціальної і спеціалізованої техніки – близько 200 тис. шт.

Крім того, автопарк України постійно поповнюється транспортними засобами нової конструкції, використовуються альтернативні палива, вдосконалюється структура рухомого складу, зростає кількість транспортних засобів великої вантажопідйомності і пасажиромісткості.

Ускладнення конструкції автомобілів призводить до збільшення обсягу робіт по технічному обслуговуванні і ремонту (ТО і Р), до зростання затрат на забезпечення робото здатності.

Збільшення кількості автомобілів веде до забруднення навколишнього середовища відпрацьованими газами, що значною мірою залежить від справності систем живлення та запалювання, рівня технології ТО і Р, засобів та методів діагностування.

Із зростанням швидкості та інтенсивності руху підвищуються вимоги до надійності транспортних засобів, оскільки несправні автомобілі є джерелом дорожньо-транспортних пригод.

Виходячи із завдання життєвого циклу транспортних засобів, важлива роль відводиться підготовці спеціалістів транспорту. Особливо спеціалістам і їх ролі в зниженні матеріальних і трудових затрат на експлуатацію, охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспортних засобів.

Автомобільний парк України викидає в атмосферу надзвичайно велику кількість відпрацьованих газів. Виходячи з того, що ДВЗ є фабрикою, яка синтезує отруйні гази, такі як СО₂ та інші, необхідно своєчасно проводити регламенти по регулюванню паливної апаратури і інші роботи.

Значних зусиль вимагається від спеціалістів транспорту, виходячи від зміни технічного стану транспортних засобів в умовах їх експлуатації, таких як якість, технічний стан і робото здатність автомобіля. На роботоздатність автомобіля впливає ряд факторів, в першу чергу, стан і умови експлуатації, дороги, якість матеріалів з яких виготовляються автомобілі, види руйнування, вплив інших факторів на зміну технічного стану.

Крім того, на зміну технічного стану автомобільної техніки впливає якісне діагностування її і якість технічного обслуговування і ремонту, своєчасне виконання профілактичних робіт. Якщо запізнитись з проведенням технічного обслуговування, це може призвести до збільшення поточного ремонту. Так експлуатація автомобіля з неправильно відрегульованими кутами встановлення керованих коліс, або невідповідним тиском в шинах призводить до зростання спрацювання шин і підвищення витрат пального. Для попередження негативних впливів в період експлуатації автомобільної техніки існує система технічного обслуговування і діє «Положення про ТО і ремонт АТ». В «Положенні про ТО і Р» визначені основні види технічних дій по підтриманню автомобілів в належному технічному стані. То підрозділяється на щодення (ЩО), перше технічне обслуговування (ТО-1), друге технічне обслуговування (ТО-2) і сезонне (СО).

При щоденному обслуговуванні проводиться загальний контроль, направлений на забезпечення безпеки руху, заправку паливом, мастилом і охолоджуючою рідиною, а також підтримання належного зовнішнього вигляду.

Технічне обслуговування (ТО) включає контрольно-діагностичні, кріпильні, мастильні, електротехнічні, регулювальні і інші роботи. ТО забезпечує зниження спрацювання деталей, виявлення і попередження відказів і несправностей ТЗ.

Сезонне обслуговування (СО) проводять два рази на рік для підготовки рухомого складу до експлуатації в холодну і теплу пори року.

Значне місце відводиться забезпеченню роботоздатності транспортних засобів (ТЗ) в умовах експлуатації, особливо системі сервісу ТЗ та її місце в транспортній системі.

Для якісної і безперервної роботи транспортних засобів, впершу чергу покладається на інженерний склад фахівців.

Таким чином, інженерна діяльність – це складна творча робота, направлена на створення матеріальних цінностей, на технічний прогрес.

Слово “інженер” – французького походження. Воно має на увазі людину, здатну до винахідництва, до створення нового. Тобто, інженер – творець техніки. Якщо звернутись до англійської мови, то слово “двигун” звучить “інджин”. Отже, це значення також підходить до поняття “інженер”, тобто інженер і є двигун технічного прогресу.

Інженер – це практична професія, він створює те, що не існує, розширює пізнання людей.

Майбутнє виростає із сучасного, але зароджується і починає розвиватись у минулому. Перед тим, як прийняти нинішнє значення і розмах, інженерна справа пройшла непростий, історично довгий шлях розвитку і становлення.

Становлення інженерної професії почалося в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ сторіччя. Однак, перші інженери у своїх проектах ґрунтувалися головним чином на емпіричних знаннях, здоровому глузді і дуже мало на даних науки.

ХХ століття можна з повним правом назвати “століттям інженерії”. Із професії для обраних інженерна діяльність стала масовим видом висококваліфікованої розумової праці. Сформувався інженер нового соціального типу, здатний на високому науковому і технічному рівні вирішувати завдання, що ставляться людством.

Таким чином, суть інженерної праці характеризується такими ознаками, як технічний напрям, практичний характер цілей і завдань, високий ступінь творчості, регулярне застосування наукових знань.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 4. Основи державної політики на автомобільному транспорті	\|	Загальна структура інженерної професії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.062 сек.