Права та обмеження, що підлягають державній реєстрації.

Принагідно слід звернути увагу, що законодавство не розрізняє (і не розкриває) термінів „обмеження” і „обтяження” і в більшості випадків вони вживаються як тотожні. Але, як зазначає В.В. Носік, хоча обмеження права власності на землю за змістом є близькою до обтяження, однак ці юридичні категорії не можна розглядати як тотожні. На думку науковця, з позиції теорії земельного права обмеження права власності на земельні ділянки доцільно розглядати як самостійний вид земельних правовідносин, що виникають на підставі юридичних фактів, визначених у законі чи у договорі у випадках, передбачених законом. Обтяження ж мають іншу юридичну природу і можуть зобов’язати власника утримуватися від виконання тих чи інших дій щодо земельної ділянки і обмежують права власника правами третіх осіб (договором іпотеки, ренти, умовами заповіту тощо), чи сервітутами на земельну ділянку.

Що стосується обмежень (обтяжень) таких прав, то вони можуть встановлюватися лише законом. Нагадаємо, що п. 1 ст. 110 Земельного кодексу України зазначає, що на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлене обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Стаття 111 ЗК перераховує види обмежень, серед яких є заборони на продаж, на передачу в оренду (суборенду), на провадження окремих видів діяльності, на зміну цільового призначення, умови прийняття спадщини тільки зазначеним спадкоємцем, умови виконувати певні роботи а також інші зобов’язання, обмеження (обтяження) або умови (проаналізувати норми ст. 11)..

Разом з тим, ст.. 4 ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” встановлює, що обов’язковій державній реєстрації підлягають обмеження таких речових прав на землю як право власності, право земельного сервітуту, право постійного користування земельною ділянкою, емфітезмс, суперфіцій тощо.

Проаналізувавши як цивільне так і земельне законодавство, наукові дослідження стосовно прав та обмежень на земельні ділянки, необхідно врахувати, що законодавство передбачає норми щодо захисту прав землевласників та землекористувачів при обмеженні (обтяженні) їхніх прав. Тому можна виокремити фактичні та юридичні підстави звернення за захистом прав суб’єктів при обмеженні (обтяженні) їх правна земельні ділянки, які були запропоновані в юридичній літературі. Зокрема, до категорії фактичних підстав можна віднести позбавлення власника права користування земельною ділянкою (наприклад, здійснення на земельній ділянці робіт, що унеможливлюють користування нею). Натомість до юридичних підстав слід віднести позбавлення власника або користувача володіння – наприклад, шляхом знищення або підробки правоустановчих документів (державних актів, договорів про встановлення сервітутів, договорів оренди, відсутність державної реєстрації обмежень, що порушує вимоги ч. 2 ст. 111 ЗК України).

Отже, в залежності від виду обмеження та з урахуванням меж допустимості визначення його особливостей, строк дії обмеження може бути обумовлений у нормі закону чи в договірному порядку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття та юридичне значення державної реєстрації прав на земельні ділянки та правочинів з ними.	\|	Відмова у державній реєстрації прав на землю та їх обмежень.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.