2. Набуті - запалення, некроз, пухлини, тромбоз, інтоксикації та ін.
Механізми патогенезу ендокринопатій:
1. Центральні- порушення нервової регуляції ендокринних залоз (психічні травми, ураження нервової системи, порушення механізмів зворотного зв'язку),
2. Залозисті- порушення синтезу і секреції гормонів при ураженні ендокринних залоз (туберкульоз, сифіліс, тромбоз, крововилив, голодування та ін.)
3. Периферичні - порушення транспорту, метаболізму, дії гормонів.
Порушення функції гіпоталамо-аденогіпофізарної системи.
Е т і о л о г і ч н і ф а к т о р и:
1) Патогенна дія факторів зовнішнього і внутрішнього середовища (негативні емоції, біль, психічні порушення і т. ін.).
2) Ушкодження відділів центральної нервової системи, які регулюють діяльність гіпоталамуса (вегетативних центрів кори великих півкуль головного мозку, структур лімбічної системи, ретикулярної формації).
3) Ушкодження гіпоталамусу.
4) Ушкодження аденогіпофізу.
Механізми виникнення дисфункції гіпоталамо-аденогіпофізарної системи:
1) Порушення центральної регуляції нейроендокринних зон гіпоталамуса. При збільшенні активуючих і зменшенні гальмівних впливів розвивається гіперфункція гіпоталамо-аденогіпофізарної системи і навпаки, зменшення активуючих і збільшення гальмівних впливів викликають гіпофункцію цієї системи.
2) Порушення утворення і виділення релізінг-гормонів клітинами гіпоталамусу. При збільшенні секреції ліберинів виникає гіперфункція гіпоталамо-аденогіпофізарної системи, а при зменшенні виділення ліберинів і збільшенні секреції статинів - гіпофункція.
3) Порушення синтезу і секреції гормонів аденогіпофізу. У залежності від спрямованості цих порушень можуть розвиватися ендокринна гіпер- або гіпофункція.