Додаток 6.

Орієнтовна схема звіту про вивчення учнівської групи

1. Загальні відомості про учнівську групу (школа, клас, кількість учнів, статевий та віковий склад, спеціалізація, якщо така існує, тривалість існування групи).

2. Структура класу:

а) офіційна – перелік посад, розподіл обов'язків між ними, система підпорядкування, рівень авторитетності учнів, що займають посади; чим його можна пояснити;

б) неофіційна – її співвідношення з офіційною, популярні, не популярні, ізольовані учні в класі; якості особистості, які найвище оцінюються в групі. Поділ класу на мікрогрупи причини їх існування;

в) взаємовідносини між учнями: емоційний клімат в групі, прояви взаємодопомоги, співвідношення міри вимогливості до себе і до інших, стиль та мотиви спілкування між учнями, особливості відносин хлопчиків і дівчат. Негативні прояви у стосунках: частота та зміст конфліктів, проблема непопулярних та ізольованих членів групи, байдужість один до одного, труднощі в спілкуванні, способи коригування та оптимізації взаємовідносин.

3. Відносини учнівської групи із:

а) вчителем: стиль керівництва класом, його зв'язок із характером учнівських стосунків: характеристика контактів з учнями, рівень авторитетності;

б) іншими учнівськими групами: — одновіковими (суперництво, співробітництво, доброзичливість, взаємодопомога, стосунки лідерів); — різновіковими (старшими, молодшими);

в) позашкільними групами (спортивні секції, неформальні угрупування).

4. Спрямованість учнівської групи:

а) учбово-пізнавальна – рівень успішності, дисципліни, знань, ставлення до відмінників, до невстигаючих;

б) професійна – наявність різноманітних форм професійної підготовки, ставлення до них учнів, рівень професійних знань, умінь, навичок та зацікавленості майбутньою професією;

в) егоїстична – перевага особистих інтересів над інтересами групи, низький рівень контактность, обмеженість у спілкуванні в позаурочний час, байдуже ставлення до товаришів;

г) гуманістична – проява взаємодопомоги, зацікавленість справами один одного, змістовні та інтенсивні контакти. Визначити переважаючу спрямованість групи.

5. Висновки: рівень організованості учнівської групи (забезпечує, чи ні самоуправління та самовиховання): – педагогічні засоби підвищення організованості класу та активізації його виховних можливостей.

Методи вивчення учнівської групи

1. Спостереження за певною схемою.

2. Соціометрія.

3. Референтометрія.

4 Опитування (анкета, бесіда, інтерв'ю).

5. Вивчення шкільних та класних документів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Схема аналізу (самоаналізу) позакласного виховного заходу	\|	Додаток 7.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.046 сек.