Концепція кадастрової системи.

Світова практика утворення систем обліку сягає давніх давен. До нас дійшли згадки про утворення у Стародавньому Єгипті (4 тис. років тому) спеціальних фараонових служб, до яких входили службовці-таксатори, що двічі на рік займалися обліком удобрених розливами Нілу земель. В Туреччині у 2200 році до нашої ери була створена перша кадастрова карта, а у Китаї вже у ІІІ тисячолітті до нашої ери була всановлена класифікація грунтів. Римський імператор Август (27 р. до н.е. - 14 р. н.е.) славетний запровадженням першого кадастру, який становив опис земель, класифікованих за їх якістю.

В сучасному світі на зміну моноцільовим кадастрам приходять поліфункціональні багатоцільові кадастри, які являють собою за суттю цілісні інформаційні системи. Серед сучасних світових стандартів побудови кадастрово-реєстраційних систем особливого визнання набули Кадастр 2014, ISO 19100, EULIS, Open GIS, INSPIRED.

У Земельному Кодексі України (ст. 193) визнається, що державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів . І саме державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Земельно-кадастрова діяльність полягає у цілеспрямованій діяльності вповноважених інституцій, підприємств з ведення земельного кадастру та організації здійснення земельно-кадастрових робіт ( рис. 1).

Мова йде про державний земельний кадастр, але відслідковуючи останні світові досягнення у досліджуваній проблематиці, можемо стверджувати, що сьогодення вимагає більш потужного інформаційного базису, інфраструктури даних про природні ресурси. Це в свою чергу призведе до утворення цілісної інфраструктури, пов’язаної з забезпеченням ведення кадастрів, як єдиної системи, з відповідним розподілом інформації, юридичним забезпеченням тощо.

Сьогодня в Україні ведеться низка галузевих кадастрів.

Державний лісовий кадастр – система обліку, що включає відомості про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, поділ усіх лісів за категоріями залежно від виконуваних ними основних функцій, грошову оцінку та інші дані, що характеризують кількісний і якісний стан лісів. Ведеться на основі державного земельного кадастру .

Державний водний кадастр – складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів .

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин – система відомостей про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин .

Державний кадастр природних територій курортів України –це система відомостей про правовий статус, належність, режим, географічне положення, площу, запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики цих територій, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, природо-охоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність.

Державний кадастр природних лікувальних ресурсів України – є системою відомостей про кількість, якість та інші важливі з точки зору лікування та профілактики захворювань людини характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, що виявлені та підраховані на території України, а також можливі обсяги, способи та режими їх використання .

Кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду - система обліку та оцінки кількісного та якісного стану територій та окремих об'єктів природно-заповідного фонду та їх територіальних сукупностей, призначена для забезпечення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб достовірними даними про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількісні та якісні характеристики цих територій та об'єктів, їх природоохоронну, наукову, виховну, рекреаційну та іншу цінність з метою охорони, збереження та ефективного управління функціонуванням і розвитком природно-заповідного фонду .

Державний кадастр рослинного світу — це система відомостей і документів про розподіл об'єктів рослинного світу між власниками і користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської і наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослинних угруповань на категорії, економічну оцінку технічних, кормових, лікарських, харчових та інших властивостей природних рослинних ресурсів, інші дані про рослинні природні ресурси, необхідні для забезпечення їх невиснажливого використання, відтворення й ефективної охорони.

Державний кадастр тваринного світу — систематизована сукупність відомостей про географічне поширення видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики середовища їх перебування і сучасного господарського використання, а також інших даних, необхідних для забезпечення охорони і раціонального використання тваринного світу .

Містобудівний кадастр населених пунктів – система даних про населені пункти, їхні функціональні зони, окремі території та земельні ділянки, будинки і споруди, соціальну, інженерну і транспорту структуру, екологічні та інженерно-геологічні умови .

Регіональні кадастри природних ресурсів – є систематизованим зведенням відомостей про кількісні, якісні та інші характеристики усіх природних ресурсів, виявлених на території Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також про обсяг, характер і режим їх використання (рис. 2). Вони ведуться з метою створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів за окремими видами природних ресурсів .

Управління та відповідальність за ведення цих кадастрів покладається на різні центральні органи виконавчої влади, як то Державний комітет земельних ресурсів України, Державний комітет з питань лісового господарства, Державний комітет водного господарства, Науково-виробниче підприємство “Державний інформаційний геологічний фонд України”, Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державна служба заповідної справи тощо. Всі ці кадастри мають за мету створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів за окремими видами природних ресурсів і призначені для оперативного забезпечення державних органів, підприємств, установ, організацій, громадян необхідними даними про природні ресурси.

Всі кадастри є визнаними на законодавчому рівні, їх запровадження регулюється рядом нормативно-правових актів. Документація кадастрів базується на просторовій інформації щодо ресурсів, яку отримують за результатами проведення кадастрових зйомок.

Таким чином, кадастрову систему України, можна розглядати з декількох аспектів:

1. За структурою моделі реєстрації, як інформаційну інфраструктуру представлену сукупністю юридичної, науково-технічної, фінансової та організаційної організаційні складових.

2. За інформаційним наповненням: як єдину систему обліку інформації галузевих кадастрів на основі земельного кадастру.

3. За архітектурою побудови: як кадастрову систему регіону, національну кадастрову систему.

4. За організаціійною будовою управлінської та виконавської складових.

Об’єднання галузевих кадастрів у цілісну кадастрову систему уможливиться за допомогою інтеграції даних кадастрів, на єдиній геопросторовій основі в єдиній державній системі координат. Розглянувши кадастрову систему як як єдину систему обліку інформації галузевих кадастрів на основі земельного кадастру, можемо сформулювати наступне. Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок по даному напрямку.

Світовий досвід показує, що кадастрова система є необхідним інструментом для ефективного функціонування ринкової економіки, реалізації земельної політики, підтримки земельно-іпотечного кредитування, підтримки економічного розвитку держави та вирішення питань управління земельними ресурсами. Інформація про земельні ділянки, що міститься у цій системі є базисом для прийняття рішень, пов’язаних з розвитком, управлінням та інвестиціями, як у приватному так і публічному секторах. На думку ряду вчених, на даний момент не існує однозначно визначеної концептуальної моделі земельної реєстрації. Проте, така модель потрібна як з теоретичних так і практичних міркувань. Для того, щоб процес реєстрації виконувався якісно знання з таких галузей як кадастр, геодезія, інформаційний менеджмент, право та організаційна теорія повинні широко використовуватися в сучасній практиці землевпорядника. Іншими словами, модель реєстрації повинна складатися з технічних, юридичних, фінансових та організаційних компонентів. Усі ці компоненти певною мірою впливають на структуру кадастрової системи. Модель реєстрації можна представити у вигляді формальної системи:

MR=J, T, F, O,

де J – юридичні аспекти, T- науково-технічні рішення, F – фінансові аспекти, О – організаційні аспекти.

У «Концепції єдиної системи нормативно-правових актів у сфері державного земельного кадастру» (ЄСНПА) подано терміни та визначення понять:

Нормування у сфері державного земельного кадастру - установлення норм розроблення земельно-кадастрової документації, правил створення та оновлення кадастрової інформації складу, змісту та порядку ведення державного земельного кадастру, а також надання інформації.