Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 1. Предмет педагогіки. Її виникнення та становлення

Ключові поняття та терміни теми: педагогіка, народна педагогіка, духовна педагогіка, світська педагогіка, виховання, освіта, навчання, розвиток, самоосвіта, самовиховання.

Завдання. Перевірте себе. Запишіть визначення понять.

Педагогіка – це _________________________________________

Об’єктом педагогікиє та частина об’єктивного світу, ті його явища, які обумовлюють розвиток людського індивіда в процесі цілеспрямованої діяльності суспільства(процес виховання; система педагогічних явищ, пов’язаних з розвитком індивіда).

Предмет педагогіки – процес спрямованого особистісного розвитку людини в умовах її навчання, виховання, освіти.

Виховання – це ___________________________________________________

Освіта – це _______________________________________________________

Навчання – це ____________________________________________________

Самовиховання – це ______________________________________________

Самоосвіта – це ___________________________________________________

Завдання. Прочитайте інформацію з питання «Функції педагогіки»та знайдіть відповідні приклади, що її доповнюють.

Теоретична функція педагогіки здійснюється на трьох рівнях: описовому – вивчення передового і новаторського педагогічного досвіду; діагностичному – виявлення стану педагогічних явищ (наприклад, успішності, вихованості учнів), встановлення умов і причин, які їх обумовлюють; прогностичному – створення теорії навчання і виховання, педагогічних систем та ін., що випереджають освітню практику.

Технологічна функція педагогіки як науки також реалізується на трьох рівнях: проективному, що пов’язаний з розробкою відповідних методичних матеріалів (навчальних планів, програм, підручників, навчальних посібників, педагогічних рекомендацій); перетворювальному, що спрямований на впровадження досягнень педагогічної науки в навчально-виховну практику з метою її удосконалення; оцінному і коректувальному, що передбачає оцінку впливу результатів наукових досліджень на педагогічну практику і наступну корекцію взаємодії наукової теорії та практики навчання і виховання.

Завдання. Прочитайте та доповніть (допишіть, знайдіть) інформацію з питання: «Педагогіка, її виникнення та становлення педагогіки».

Термін педагогіка походить від грецьких слів paides – діти і ago – вести. У стародавній Греції педагогом називали раба, який брав за руку дитину господаря і супроводжував її до школи. Поступово слово педагогіка стало вживатися більш загально: для визначення мистецтва вести дитину протягом життя, тобто виховувати, навчати, давати освіту.

З середини XX століття у деяких країнах замість терміна «педагогіка» вживають терміни «андрогогіка» (від гр. andros – мужчина і ago – вести) й «антропогогіка» (від гр. antropos – людина і ago – вести).

Педагогіка має теоретичні і практичні джерела розвитку: а) народну педагогіку; б) твори вчених-філософів; в) твори класиків педагогіки; г) результати сучасних педагогічних досліджень; д) передовий педагогічний досвід; е) державні документи галузі освіти; є) дані суміжних наук та ін.

Термін «народна педагогіка» ввів в обіг закарпатський педагог Олександр Васильович Духнович, який написав перший систематизований підручник з педагогіки для народних вчителів Західної України «Народна педагогія на користь училищ та вчителів сільських» (1857).

Народна педагогіка – це ___________________________________________

Її складовими є:

а) ____________________________________– сукупність знань і досвіду щодо створення і збереження сім’ї, трудових, моральних, мистецьких, сімейних та інших традицій. Вона сприяє формуванню в дітей любові до матері і батька, бабусі й дідуся, поваги до пам’яті померлих та ін.;

б) педагогічна деонтологія (грец. deon- потрібне, необхідне) – народне вчення про виховні обов’язки батьків перед дітьми, вчителів – перед учнями, вихователів – перед вихованцями, вироблені народом етичні норми, необхідні для виконання педагогічних функцій;

в) педагогіка народного календаря – _________________________________

г) козацька педагогіка – ____________________________________________

Джерелами народної педагогіки є: ___________________________________

Народні трудові традиції – це морально-трудовий досвід народу, ідеали, засоби підготовки підростаючого покоління до праці, які склались історично, передавалися з покоління в покоління усталеним способом та підтримувалися силою громадської думки.

Звичаї – стереотипи поведінки, яких дотримуються за певних обставин, які зберігаються в незмінному вигляді протягом тривалого історичного періоду, передаються від покоління до покоління.

Становлення педагогіки:

а) педагогіка виникла з нагальних потреб життя суспільства як необхідність передачі молодшим поколінням досвіду, традицій. Покоління за поколінням робили свій внесок у духовну культуру народу, нагромаджували знання про способи передачі цієї культури. Так виникла народна педагогіка;

б) тривалий час педагогіка як наука розвивалась у складі філософії. Філософський період, містив ідеї і положення, пов’язані з питаннями виховання людини, формування її особистості, визначення її становища у суспільстві. У період середньовіччя значним був вплив церкви на виховання. Багато педагогічних ідей розвивались в рамках богослов’я – теології. Філософія стала методологічною основою педагогіки;

в) виділення педагогіки як окремої самостійної науки із складу філософії відбулось у XVII столітті. Англійський філософ Френсіс Бекон у перелік існуючих на той час наук включив і педагогіку. Але справжнє закріплення статусу педагогіки як науки сталося завдяки працям чеського педагога Яна Амоса Коменського «Велика дидактика», «Материнська школа», «Світ в малюнках» та ін. У своїй основній праці «Велика дидактика» він виклав свої погляди на роль освіти, підхід до визначення змісту, принципів, методів, форм навчання тощо. У педагогічний період виразниками педагогічної думки стали педагоги-класики: Джон Локк, Жан-Жак Руссо, ____________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________

Серед українських педагогів, просвітителів розвитку педагогіки як науки сприяли: М. Смотрицький, Ф. Прокопович, Г. Сковорода, ____________________

г) Сучасна педагогіка розвивається в результаті діяльності значного числа вчених-педагогів, працівників науково-дослідних установ, інститутів, вищих та інших навчальних закладів. Найбільш відомими педагогами сучасного етапу розвитку педагогіки як науки є новатори А. Макаренко, В. Сухомлинський, педагогічні діячі, вчені: Л. Виготський Г. Костюк, Н. Менчинська, Н. Кузьміна, _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

д) Важливим джерелом педагогіки є передовий педагогічний досвід. Сучасні вчителі-новатори: Ш. Амонашвілі, ________________________________

Окрема характеристика етапів становлення педагогіки.

«Філософський період становлення педагогіки»

Колискою європейських систем виховання стала давньогрецька філософія. В Афінах зародилися перші педагогічні теорії. Найвидатніші філософи того часу були одночасно і виразниками педагогічних ідей античного світу.

Сократ (469-399 до н.е.) – син ремісника, став ідеологом великої земельної аристократії. Заперечував пізнання світу і природи через їх недоступність людському розуму, намагався довести, що люди повинні пізнавати лише самих себе і вдосконалювати свою мораль. На його думку, це і було метою виховання. Сократ вів бесіди з питань моралі на площах, заставляв своїх слухачів шляхом запитань і відповідей знаходити «істину», сам при цьому не пропонував готових положень і висновків. Такий стиль ведення бесід зі слухачами став називатись сократівським, а з часом – евристичним.

Платон (427-347 до н.е.) – видатний давньогрецький філософ, об’єктивний ідеаліст, ідеолог рабовласницької аристократії, учень Сократа. У творах «Держава», «Закон» Платон накреслив проект нової системи виховання дітей і молоді в рабовласницькій державі. За його теорією, діти до 7 років повинні виховуватись на «майданчиках» біля храмів, де жінки-виховательки, призначені державою, розвивають їх за допомогою ігор, казок, пісень, бесід тощо. З 7 до 12 років діти відвідують державну школу, де вчаться читати, писати, рахувати, музиці і співу. Для дітей 12-16 років пропонується школа фізичного виховання – палестра (з гімнастичними вправами). При цьому нездібні діти відсіваються в ряди землеробів і ремісників. З 18 до 20 років – ефебія – посилена військово-гімнастична підготовка. З 20-ти років юнаки, які не виявили здібностей до наук, ставали воїнами, а ті, що залишилися, до 30 років вивчають такі науки, як арифметика, геометрія, астрономія і музика. Вони готуються до виконання важливих державних доручень. Особи віком від 30 до 35 р., найздібніші і найдоброчесніші, можуть продовжувати вдосконалювати свою освіту, щоб потім стати керівниками держави. Після 50-ти років вони звільняються від керівництва державою і можуть далі самовдосконалюватись.

Виховання жінок, на думку Платона, повинно бути таке ж саме, як і в Спарті. Щодо виховання рабів, то Платон рекомендує ставитись до них суворо, не ніжити, карати за будь-які проступки, об’єднувати в групи за ознакою різномов’я, щоб вони не спілкувалися між собою.

Він з презирством ставився до фізичної праці, вважаючи, що для дітей рабовласників трудове виховання не потрібне.

Аристотель (384-322 до н.е.) – учень Платона, ______________________

Аристотель запропонував власну вікову періодизацію: від народження до 7 років; від 7 до 14 років (початок статевої зрілості); від початку статевої зрілості до 21 року. Така періодизація, на думку Аристотеля, відповідає природі людини. До 7 років дитина виховується в сім’ї, де батьки повинні її загартовувати, виховувати засобами гри, казки, музики, моральних бесід. Від 7 до 14 років діти мали відвідувати державні школи, в яких займатимуться фізичними вправами, музикою, вчаться читати, лічити. Від 14 до 21 року підлітки та юнаки здобувають в школах середню освіту, яка включає знання з літератури, історії, філософії, математики, астрономії, музики. Такий зміст виховання і освіти Аристотель пропонував для хлопчиків. Проте для дівчат ця програма навчання була обмеженою.

Демокрит (460-370 до н.е.) – давньогрецький філософ-матеріаліст. Він створив атомістичну теорію, визнавав пізнання світу. У своїх працях багато уваги приділяв проблемам виховання. Демокрит відстоював принципи природовідповідності, гармонійного розвитку людини; великого значення надав трудовому вихованню дітей і молоді, використанню вправ у вихованні моральної поведінки. Мета виховання, на думку Демокрита, – підготувати молодь до реального життя на землі. Основним у вихованні має бути оволодіння знаннями про природу.

Розвиток педагогічної думки отримав своє продовження в працях філософів і ораторів наступних поколінь. Перший «штатний» педагог Марк Квінтіліан (бл. 35-бл. 96) був автором 12-томної книги «Дванадцять книг риторичних настанов» – практично, першої педагогічної книги.

У середні віки педагогічна теорія втратила прогресивну спрямованість античних часів. Вона мала релігійне забарвлення і була просякнута церковною догматикою.

Гуманізм епохи Відродження відбився як у поглядах на виховання, так і на організації практичної роботи школи. Гуманістична педагогіка характеризувалась повагою до дітей, протестом проти фізичних покарань, прагненням до вдосконалення здібностей дітей. У школах значну увагу приділяли естетичному вихованню, вивченню латинської і грецької мов, а також математики, астрономії, механіки, природознавства, географії, літератури, мистецтва.

Одним з найяскравіших представників епохи Відродження є Вітторіно да Фельтре (1378-1446). В 1424 р. відкрив при дворі герцога Мантуанського школу, в якій навчались діти герцога і його наближених, а також діти бідних батьків, які утримувались за рахунок Вітторіно да Фельтре. Ця школа знаходилась на березі мальовничого озера, кімнати в ній були світлими, просторими. Школа називалась «Будинком радості». Велика увага надавалась фізичному вихованню (верхова їзда, плавання, гімнастика, фехтування), вивчались давні мови, римська і грецька літератури, вивчали математику, у викладанні якої мали місце наочні посібники і практичні роботи. Тілесні покарання допускались лише за антиморальні дії вихованців. Школа В. да Фельтре користувалась популярністю, була зразком для створення нових гуманістичних шкіл в різних країнах Західної Європи, а самого Вітторіно да Фельтре називали «першим шкільним учителем нового типу».

Думка про виховання молодого покоління в процесі трудової діяльності була вперше висловлена англійським гуманістом, письменником утопічного соціалізму Томасам Мором (1478-1535). У творі «Золота книга про найкращий люд і про новий острів «Утопія» намалював картину ідеального суспільного ладу: відсутня приватна власність, панування суспільної організації виробництва і розподілу, держава піклується про освіту і виховання своїх громадян, навчання рідною мовою, загальне для дітей обох статей. Поряд з елементарною освітою учні-утопійці набували знання з музики, діалектики, науки числа і виміру, астрономії. Молодь виховувалася в дусі гуманістичної моралі, фізичного розвитку, підготовки до трудової діяльності. Землеробство вивчається теоретично в школі і практично на полях. Люди, які займалися наукою, звільнені від фізичної праці, а ті, які не виправдовували покладених на них надій, повертались до землеробства і ремесел. Все доросле населення Утопії могло на дозвіллі займатися наукою і мистецтвом в спеціально відведених для цього місцях.

Т. Мор проголосив принципи загального навчання, рівноправної освіти для обох статей, висловив думку про організацію самоосвіти, підкреслив велику роль праці у вихованні дітей, вперше висловлює думку про знищення різниці між фізичною та розумовою працею.

Ще одним представником утопічного соціалізму був італійський мислитель Томмазо Кампанелла (1568-1639). У творі «Республіка Сонця» чи «Місто Сонця» (виховний керівник держави – вчений Сонце (метафізик), його помічники – Мон (могутність), Сін (мудрість). Мор (любов).). Всі члени суспільства були зобов’язані займатись сільськогосподарською і ремісничою працею не більше чотирьох годин на день; найздібніші – наукою і мистецтвом. Готуючись до трудової діяльності, діти спочатку відвідували різні майстерні, потім долучались до громадської праці. Навчання розпочиналось з двох років із застосуванням наочності. Стіни «Міста Сонця» були розписані картинами (зображення різних галузей знань і ремесел). Гуляючи зі своїм наставниками вздовж стін, маленькі діти засвоювали алфавіт і вчились говорити, потім, граючись, оволодівали навчальними предметами. Активне і свідоме навчання дітей – з восьми років.

«Виникнення перших шкіл»

Мексика. У VІІ тисячолітті до н.е. на території нинішньої Мексики виникли найдревніші у людській цивілізації піктографічні школи (від гр. pictos – писаний фарбою, мальований і gramma – пишу; мальоване письмо). У той час там проживали племена інків та майя.

За пізніших часів перші школи з’являються в країнах Сходу: Ассирії, Вавилоні, Єгипті, Китаю, Індії та ін. Саме у цих країнах зростала роль міст, розвивались ремесла, торгівля, складався апарат державної влади. Поступово виникли писемність, початки математики, астрономії та прикладних наук. Все це вимагало довготривалого й планомірного навчання.

Єгипет. Близько IV тисячолітті до н.е. відбулося об’єднання невеличких держав на берегах річки Ніл. Так виникає рабовласницька держава Єгипет на чолі з фараоном. Саме у цей період а з’являються два типи шкіл: школи жерців (їх називали школами каліграфічного письма) та школи писців (ієратичного письма).

Загалом в школах жерців навчалися хлопчики із жрецьких родин. Кількість учнів становила не більше 10. Вони вивчали ієрогліфи (читання), письмо, рахунок, арифметику, астрономію, астрологію, давньоєгипетський релігійний культ. Школи ці влаштовувалися при храмах і називалися рамессеум. Термін навчання сягав до десяти років (оволодіння магією, чаклунством, народною медициною, навичками зображення ієрогліфів). Всіма цими знаннями, уміннями володіли жерці, що становили пануючу касту у Єгипті. Оволодіння грамотою, науками набувало тут кастового й релігійного характеру. У ІІІ-му тисячолітті виникають школи писців. Саме у цих закладах готували майбутніх державних чиновників Єгипту.

Шумерія (рабовласницька держава на території між річками Тигр і Євфрат). Школи у Шумерів з’явилися у середині III тисячоліття до н. е. Вони готували писарів (система письма нараховувала до 600 знаків). Шумери писали на мокрих глиняних табличках, тому учнів називали «синами будинку глиняних табличок», а вчителя «батьком» цього будинку. У цих школах, окрім письма, вивчали математику, географію, ботаніку, зоологію, граматику, літературу. Навчання було тривалим і платним, тому навчалися лише діти багатих людей і знаті.

Китай (або інші країни) ___________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання. Порівняйте системи виховання у Давній Греції та Давньому Римі.

	Афінська система	Спартанська система
Мета виховання	різнобічний гармонійний розвиток особистості	підготовка загартованих, вольових, мужніх воїнів
Система виховання і освіти	0-7 р. – сімейне виховання; 7-13 р. – мусична школа: 1) школа граматиста (навчання грамоті і лічбі); 2) школа кефариста (літературно-музичне виховання); 13-18 р. – гімназійні школи: 1) палестра (школа п’ятиборства (біг, стрибки, боротьба, кидання диска й списа) і плавання); 2) гімнасія (філософія, політика, література, риторика, гімнастика, музика); 18-20 р. – військово-фізичне виховання в ефебіях	0-7 р. – сімейне виховання (прагнули виростити з хлопців суворих, безжалісних воїнів, а з дівчаток – воїтельниць-амазонок); 7-18 р. агелли (військові загони); 13-14 р. – участь у криптіях (нічних облавах на рабів); 18-20 р. – військова служба (група юнаків – ефебія)

В Афінах утвердились ідеї:

ü «калока-гатії» (гармонійного розвитку особистості, у якому весь зміст виховання спрямовувався на досягнення фізичної і духовної досконалості в їх єдності);

	Давньоримська система
Мета виховання	практична підготовка до життя (елементарне навчання) та формування «досконалого оратора»
Система виховання і освіти	0-7 р. – сімейне виховання; 7-11/12 р. – елементарна приватна та платна школа (для дітей бідного незнатного вільно населення же вчили писати, читати і рахувати, знайомили з законами держави); навчання грамоті в домашніх умовах для знатних людей; з 11 до 12-15 р – граматичні приватні і платні школи (граматика, латинська і грецька мова, риторика (мистецтво красномовства з деякими відомостями з літератури та історії); 15-20 р. – приватні школи риторики (риторика, філософія, правознавство, грецька мова, математика, музика); згодом приватні граматичні й риторські школи були перетворені в державні

Завдання. Використовуючи підручники та інші інформаційні джерела заповніть таблиці: «Педагогічні ідеї та праці педагогів-класиків» (або будь якого педагога-класика).

Педагогічні ідеї та праці педагога-класика Я.А. Коменського

Педагогічні ідеї, погляди педагога	Праці

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Ми вирішили скрізь іти за природою, і як та проявляє свої сили одна за одною, так і ми повинні йти за послідовним порядком розвитку розумових здібностей.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.