• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Облікова політика банку

Бухгалтерська інформація банку, а відповідно, і загальноеконо­мічні показники держави повною мірою залежать від методики, яку обере бухгалтер. Методики обліку мають бути описані облі­ковою політикою банку. Зміст облікової політики банку форму­ється на підставі бухгалтерських стандартів, рекомендацій, тлу­мачень, правил і положень, що використовуються при складанні фінансової звітності.

Облікова політика призначена для:

- упорядкування облікового процесу в установі;

- забезпечення методологічного та методичного відображення
майна банку, фінансово-господарських операцій та результатів його діяльності;

- надання бухгалтерському обліку планомірності та цілеспря­мованості;

- забезпечення ефективності обліку.

Кожен банк розробляє облікову політику самостійно. Поло­ження про облікову політику банку затверджується наказом до початку нового календарного року. Облікова політика банку до­водиться до відома всіх філій та підрозділів банку.

Положенням про облікову політику встановлюється порядок ведення бухгалтерського обліку операцій, які здійснює банк згід­но з чинним законодавством. У ньому мають бути в повному об­сязі відображені особливості організації та ведення бухгалтерсь­кого обліку банку. Внесення змін до Положення про облікову по­літику банку протягом року, як правило, не дозволяється, крім випадків істотних змін у діяльності або правовій базі.

Важливим аспектом формування облікової політики є створен­ня методики ведення обліку окремих фактів господарської діяль­ності, стосовно правил обліку яких чинні стандарти та інші нор­мативні акти не містять конкретних рекомендацій. Тому банк

зобов'язаний самостійно встановити відповідний спосіб ведення обліку з конкретних питань на підставі чинних положень та про­фесійного судження провідного управлінського персоналу. Фак­тично облікова політика має відображати всі особливості обліку конкретного банку.

На формування облікової політики впливає стратегія фінан­сово-економічного розвитку, принципи вибору методик обрахун­ку процентів за кредитами та депозитами, порядок обрахунку норм амортизаційних відрахувань, рівень інформаційного забез­печення, кваліфікація працівників тощо.

Національний банк України зобов'язав банки:

- визначити свою облікову політику шляхом опису обліку всіх
операцій банку з визначенням методів оцінки своїх активів;

- розробити та затвердити форми регістрів обліку;

- визначити процедури перевірки тотожності даних аналітич­ного та синтетичного обліку;

- визначити порядок формування та зберігання первинних до­кументів, облікових регістрів.

При визначенні облікової політики банк має вирішити, за якою вартістю обліковуватимуться фінансові активи. Перевага надається методу обліку активів та зобов'язань за справедливою вартістю. Це дає змогу у кращий спосіб розкривати фінансовий та майновий стан банку.

Основою визначення справедливої вартості є припущення, що суб'єкт господарювання діє безперервно і не має ні наміру, ні по­треби ліквідувати чи суттєво скоротити обсяг своєї діяльності або здійснювати операцію за несприятливих умов.

Справедлива вартістьвизначається як ціна, узгоджена між зацікавленим покупцем та зацікавленим продавцем в операції незалежних сторін.

Первісне придбання, ініціювання фінансового активу або ви­никнення фінансового зобов'язання - це, як правило, ринкова операція, яка є основою для попередньої оцінки справедливої вар­тості фінансового інструменту.

Отже, справедлива вартість фінансового інструменту під час первісного визнання звичайно дорівнює фактичній ціні операції.

Якщо ринок для фінансового інструменту не є активним, су­б'єкт господарювання встановлює справедливу вартість, застосо­вуючи метод оцінювання, який наведено в МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка». Цей метод ґрунтується на за­стосуванні останніх ринкових операцій між обізнаними зацікав­леними та незалежними сторонами (якщо вони доступні), посиланні на поточну справедливу вартість іншого подібного інстру­мента (подібного за валютою, строком погашення, процентною ставкою тощо), аналізі дисконтованих грошових потоків та мо­делі опціонного ціноутворення.

Методики обліку основних банківських операцій побудовано за правилами, що випливають із застосування в обліковому про­цесі базових принципів міжнародних стандартів бухгалтерсько­го обліку, а саме: переважання економічної сутності над юридич­ною формою, нарахування доходів та витрат та їх відповідності звітним періодам, критеріїв визнання та методів оцінки активів, зобов'язань, доходів і витрат згідно з концептуальною основою МСФЗ.

Оцінка (переоцінка) активів та зобов'язань банку може бути відображена в обліку різними способами, згідно з нормативними актами НБУ з питань ведення бухгалтерського обліку, а саме:

- коригуванням відповідної статті балансового звіту;

- переоцінкою статей балансу в іноземній валюті, за винятком
немонетарних, за офіційним валютним курсом;

- формуванням спеціальних резервів.

За сучасних умов ведення бізнесу доцільно щорічно перегля­дати облікову політику з метою попередження ситуацій, за яких обраний раніше метод оцінки об'єктів обліку не відповідає фак­тичному стану речей, розглядати необхідність та можливість змі­ни облікової політики за тими позиціями, які можуть призвести до викривлення реальної вартості активів, зобов'язань, капіталу, доходів та витрат установи.

Основні принципи облікової політики, методи оцінки, профе­сійні судження, що були використані в процесі складання фінан­сової звітності банк має стисло викласти в примітці до фінансової звітності.

Будь-які зміни в обліковій політиці, що справляють знач­ний вплив на показники звітного або майбутніх періодів, пови­нні бути описані із зазначенням їх причин і змін у відповідних статтях.

Зміни положень облікової політики на наступний рік та при­чини цих змін мають бути відображені в пояснювальній записці до річного звіту банку.

Не вважається зміною в обліковій політиці:

- нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими;

- нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються за
змістом від попередніх і не здійснювалися раніше.

Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх виникнення.

(Як приклад див. зміст облікових політик банків у додатку А).

Читайте також:

1. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
2. V розділ. Товарна політика підприємства
3. VI розділ. Маркетингова цінова політика
4. VIII розділ. Маркетингова політика комунікацій
5. VIII. Маркетингова політика комунікацій.
6. Авалювання та акцептування векселів банку.
7. Аграрна політика
8. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
9. Активи та пасиви банку
10. Активна і пасивна державна політика.
11. Активна політика зайнятості
12. Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку

Переглядів: 2959