• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ЩОДО КІЛЬКІСНОЇ ОЦІНКИ РИЗИКУ В СПЕКТРІ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ

Розділ 2. СИСТЕМА КІЛЬКІСНИХ ОЦІНОК ЕКОНОМІЧНОГО РИЗИКУ

Основні терміни: ризик в абсолютному виразі, ризик у віднос­ному виразі, допустимий ризик, критичний ризик, катастро­фічний ризик, коефіцієнт ризику.

ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ЩОДО КІЛЬКІСНОЇ ОЦІНКИ РИЗИКУ В СПЕКТРІ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ

Виправданий ризик—необхідний атрибут стратегії та так­тики ефективного менеджменту. Прогностичний та індикативний сенс економічних рішень, що містять ідею ризику, може бути виявлений лише шляхом задання методів його врахування та оці­нювання.

У кожній ситуації, що пов'язана з ризиком, виникають питання: що означає виправданий (допустимий) ризик, де про­ходить межа, що відділяє допустимий ризик від нерозумного?

Відповісти на ці запитання — значить знайти рівень «прий­нятного ризику», кількісну та якісну оцінки конкретних ризи­кованих рішень.

Знати про існування економічного ризику, проаналізувати його на якісному рівні необхідно, але недостатньо. Важливо виявити його ступінь, причому слід оцінити ймовірність того, що певна подія дійсно відбудеться, а тоді — як це вплине на ситуацію.

При досить високому ступені ризику в альтернативних стра­тегіях менеджери інколи приймають варіант рішення (стратегію) з дещо меншою ефективністю, але з шансами на своєчасну та успішну реалізацію прийнятого варіанту (стратегії).

Ступінь допустимого ризику визначається з урахуванням таких параметрів як обсяги основних фондів, власного ка­піталу та виробництва, а також рівень рентабельності, фінан­совий стан підприємства, ліквідність тощо. Чим більшим капі­талом, зокрема власним, володіє підприємство, чим ширша номенклатура його продукції, тим менш воно чутливе до ри­зику і тим сміливіше менеджер може приймати рішення в ризикованій ситуації.

При кількісній оцінці ризику слід розрізняти розміри реаль­ної вартості, що пов'язана з ризиком, та обсяг сподіваних прибутків чи збитків. Якщо перший показник на момент прий­няття рішення, як правило, відомий, то другим оцінюють з тим чи іншим ступенем невизначеності.

Чим досконалішими є методи дослідження та оцінювання ри­зику, тим меншим стає чинник невизначеності. При цьому використовуються дві групи методів — апріорні та емпіричнi. Перші грунтуються на теоретичних положеннях і формулюють вимоги щодо результатів певних рішень, другі — на вивченні минулих подій та узагальненні, зокрема, статистичної інформації.

Кількісну оцінку ризику проводять на підставі ймовiрнісних розрахунків, котрі здійснюються ще на їх попередній стадiі. Під час прийняття рішень слід враховувати ймовірність суперпозиції кількох обставин (сприятливих чи несприятливих) і визначати абсолютну величину обсягу прибутку чи збитків, що виникають при цьому додатково.

Кількісні значення ризику обчислюють як у відповiдних, так і в абсолютних величинах, що виражають міру невизначеності під час реалізації прийнятого рішення.

Ступінь ризику під час прийняття економічних рішень може оцінюватися сподіваними збитками, що спричинені цим рішенням, та ймовірністю, з кою ці збитки можливі. Якщо малоймовірно, що будуть несприятливі наслiдки, то ризик малий. Малий він і в тому випадку, коли ймовірність збитків велика, а самі по собі збитки малі. Якщо вартість помилки велика, наприклад, у випадках, пов'язаних з ава­ріями та людським життям, то їхню ймовірність слід зро­бити дуже малою.

У ряді випадків приймається, деризик дорівнює добуткові сподіваних збитків на ймовірнісь того, що ці збитки від­будуться.

Імовірність настання певної подii можебути визначена об'єк­тивним або суб'єктивним методом.

Об'єктивний метод визначення ймовірності грунтується на обчисленні частоти, з якою в минулому відбулася певна подія. Наприклад, якщо відомо, що при вкладенні капіталу в якийсь захід прибуток обсягом 18 млн. крб. був одержаний у 180 випадка з 300, то ймовірність (р) одержати такий прибуток р = 180 :300 = 0,6.

Суб'єктивний метод спирається на використання суб'єктив­них оцінок та критеріїв, що грунтуються на різних припущеннях. До таких припущень можуть бути віднесені судження менеджера, його власний досвід, оцінка експерта, думка консультанта, порада консалтингової фірми тощо.

Кожного разу, приймаючи ришення за умов невизначеності, враховують (оцінюють) ризик, нaмаються привести його до розумного, що робить рішення на більш обгрунтованим, до­лаючи невизначенiсть, знижуючи i руйнівні дії.

Зазначимо, що надалі теоретичні значення та оцінки чис­лових параметрів випадкових величинрозрізнятимемо, обумов­люючи це.

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. I. Загальні збори АТ
3. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
4. I. Загальні положення
5. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
6. II. Найважливіші проблеми, що визначають розвиток місцевого самоврядування і є спільними для будь-яких урядових систем.
7. III. Проблеми репатріації експатріантів
8. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
9. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
10. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
11. XXXIII. ЗАГАЛЬНІ ПРОФЕСІЇ (У ВСІХ ГАЛУЗЯХ ГОСПОДАРСТВА)
12. А) загальні критерії

Переглядів: 811