• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

РИЗИК ЩОДО ПРИЙНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ

10.4.1. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО УРАХУВАННЯ РИЗИКУ

Ризик інвестиційних проектів можна розглядати з трьох точок зору, тобто застосовуючи три методичні підходи.

По-перше, ризик певного проекту може бути проаналізований окремо, без урахування його зв'язків з рештою активів (майна), об'єктів, що їх посідає певна компанія (фірма), для якої він власне розробляється.

По-друге, ризик проекту може бути проаналізований у кон­тексті ризику тих засобів, які вже посідає ця фірма, та впливу аналізованого проекту на ризик фірми в цілому (ефект портфеля, що розглядається в межах активів, майна фірми).

По-третє, ризик проекту може бути проаналізований у контексті ризику ринку та можливостей формування окремих пакетів (порт­фелів) вкладень (активів) окремих інвесторів (акціонерів фірми).

Слід зауважити, що окремі інвестиційні проекти можуть характеризуватися відносно високим ступенем ризику, якщо їх розглядати окремо. Водночас вони можуть бути проектами з прийнятним ступенем ризику з точки зору ризику фірми в цілому, чи ризику ринку, якщо підійти до цього з точки зору диверсифікації.

Згідно з розглянутою у попередньому матеріалі моделлю рів­новаги ринку капіталів, для акціонера суттєвим є лише систе­матичний (ринковий) ризик, бо ступінь специфічного ризику він може знизити, формуючи свій портфель активів. У зв'язку з цим можна поставити запитання. Чи доцільно аналізувати ризик фір­ми, якщо для акціонера важливим є лише ризик ринку?

Відповідь на це запитання є позитивною — оцінювання ри­зику інвестиційних проектів (починань) та їх вплив на ризик фірми є одним із найважливіших елементів в оцінці окупності цих проектів. Підкреслимо ще раз, що необхідність урахування ризику витікає з декількох міркувань.

Найважливіше з них розглянемо більш детально.

1. Перш ніж фірма виступить на ринку капіталів з попитом на капітал, необхідний для фінансування своєї інвестиційної прог­рами, аналіз та оцінка ступеня ризику є необхідною умовою вір­ного розрахунку грошового потоку доходів і затрат, що пов'язані з реалізацією відповідних інвестиційних проектів і, відповідно, визначення чистої (нетто) теперішньої вартості цих починань. Якщо ж продаж і доходи фірми, які будуть мати місце у май­бутньому, розглядати як випадкові змінні величини, то це слід враховувати при обчисленні ефективності. Помилки під час оці­нювання можливих величин цих доходів можуть призвести або до відхилення ефективних проектів, або ж до прийняття таких, що мають значно нижчу (чи від'ємну) теперішню нетто вартість.

2. Акціонер фірми має можливість формувати портфель своїх вкладень (який складається з акцій різних фірм, товариств), у зв'язку з чим ризик окремих акцій оцінюється не безпосе­редньо, а через їх вплив на загальний ризик портфеля. Акції кількох фірм, кожна з яких може характеризуватися відносно високим ступенем ризику, можуть бути інвестиціями з середнім або навіть низьким ступенем ризику, якщо вони входять до складу відповідно сформованого портфеля. Для акціонера част­ково ступінь їх ризику можна знизити завдяки диверсифікації (формуючи портфель вкладень відповідної структури).

У дещо іншій ситуації знаходиться керівництво фірми та її працівники, доходи котрих залежать від поточних чинників, по­в'язаних з її функціонуванням. Чим більшим ступенем ризику обтяжені інвестиційні ініціативи, що реалізуються, тим більша небезпека, що доход буде меншим від сподіваного. В багатьох випадках керівництво фірми може бути більш зацікавленим в обмеженні ризику, ніж її акціонери.

3. Детальний аналіз інвестиційних проектів з точки зору ри­зику дає можливість побачити слабкі сторони цих проектів, такі, що можуть спричинитися до значних збитків під час їх реалізації і подальшого використання. Визначення цих чинників є обо­в'язковою умовою щодо вірного визначення доходів та ефектів, що відповідно може впливати на результати теперішньої рин­кової нетто вартості проекту (фірми). Якщо внаслідок такого ана­лізу виявиться, що теперішня нетто вартість аналізованого проек­ту є від'ємною величиною, то такий проект потрібно відкинути. Окрім того, такий аналіз може вказати на необхідність додат­кових заходів для ліквідації певних недоліків (наприклад, необ­хідність кращої реклами, зміна споживчих якостей виробів, котрі можуть бути реалізованими в результаті виконання проекту, ви­бір більш стабільних джерел щодо постачання матеріалами, напів­фабрикатами, підвищення кваліфікації працівників тощо).

Оцінку ступенів ризиків за інвестиційним проектом загалом (на базі оцінки рівнів ризиків за окремими їх видами) здійс­нюють таким чином:

• мінімальний рівень ризику (значно нижчий від середньогалузевого чи середньорегіонального);

• середній рівень ризику (наближений за значенням до середньогалузевого чи середньорегіонального рівнів);

• високий рівень ризику (перевершує середньогалузевий чи середньорегіональний рівні).

Можливі способи зниження ризиків, якими обтяжений інвес­тиційний проект:

• розробка ефективних профілактичних заходів щодо уперед­ження сподіваних ризиків;

• розподіл негативних наслідків ризиків між усіма учасни­ками і виконавцями інвестиційного проекту;

• створення резервних (страхових) фондів;

• зовнішнє страхування окремих видів ризиків;

• одержання законодавчих гарантій щодо захисту від окремих видів ризиків;

• інші форми страхування ризиків.

10.4.2. КІЛЬКІСНИЙ АНАЛІЗ РИЗИКУ

Ризик може бути врахований при оцінюванні інвестиційних проектів кількома методами.

За одним з методів ризик враховують відкориговуючи сподівані доходи, які перемножують на ймовірність того, що вони будуть досягнуті. Якщо підраховано розмір доходу, який становить, наприклад, 100 одиниць, а ймовірність такого доходу становить 0,7, то розглядати слід 70 одиниць, що еквівалентно доходові в 100 одиниць, обтяженому ризиком.

Інший спосіб урахування ризику полягає у коригуванні рівня норми дисконту, котра приймається для обчислення чистої (нетто) теперішньої вартості аналізованих інвестиційних про­ектів.

Для проектів, що характеризуються високим ступенем ризику, норма дисконту повинна бути відповідно підвищена, що приз­водить у свою чергу до зниження чистої (нетто) теперішньої вартості інвестиційного проекту, обтяженого високим ступенем ризику.

Так, якщо маємо два альтернативних інвестиційних проекти, котрі відрізняються лише різним ступенем ризику, то ясно, що до реалізації слід обрати проект з нижчим ступенем ризику, при цьому буде нижчою норма дисконту і відповідно — вищою теперішня нетто вартість.

На практиці для оцінювання ризику аналізованих інвес­тиційних проектів використовують різні методи. Найбільш відо­мими є такі:

• аналіз та оцінка вразливості інвестиційних проектів;

• аналіз та оцінка за допомогою методів імітаційного мо­делювання (корпоративна імітаційна модель).

1. Аналіз чутливості (вразливості). Характеризуючи метод аналізу та оцінки вразливості, слід звернути увагу на те, що значення багатьох змінних величин (чинників), які викорис­товують у формулах для обчислення теперішньої нетто вартості проектів, є величинами найбільш імовірними (або сподіваними). Про це детально йшлися у попередньому матеріалі, зокрема, в розділі 7 та ін. Якщо за якимось із способів обчислити ймо­вірності різних можливих значень цих чинників, то можна стверджувати, що чинник ризику теж може бути врахований. Проводячи аналіз вразливості проекту, можна отримати досить багато цінної інформації. Аналіз вразливості дозволяє дати від­повідь на питання, який вплив на теперішню нетто вартість проекту матиме зміна (коливання) у певних межах окремих параметрів (чинників). Можна також розрахувати еластичність чистої теперішньої вартості від зміни певного чинника.

Так, наприклад, можна поставити питання, якою буде ця вартість, якщо обсяг продажу продукції (який, власне кажучи, є випадковою величиною) зросте чи знизиться на 12 % по­рівняно з найбільш імовірним (чи сподіваним), прийнятим до розрахунків обсягом. Аналогічно можна аналізувати вплив зміни цін на товари, що їх виробляє дана фірма (підприємство), на матеріали, комплектуючі вироби тощо. Можна стверджувати, що ризик, яким обтяжений проект, є тим більший, чим більшою

є вразливість цього проекту до зміни кожного з чинників (тобто еластичність), та чим більшим є інтервал можливих коливань цих чинників у майбутньому.

Якщо аналізуються декілька проектів (варіанти певного проекту), то до реалізації повинен бути обраним той варіант, який є менш вразливим щодо зміни (випадкової) цих чин­ників.

Тут можуть бути використані різні методи, зокрема ті, що подані в розділах 5 ... 8.

Наведений метод вразливості для аналізу інвестиційних про­ектів відзначається простотою, приклади щодо його застосу­вання подані в [21].

Слід зауважити, що цей метод не є точним. Його обмеженість зумовлена тим, що:

по-перше, він сам спирається на аналіз впливу на теперішню нетто вартість проекту лише окремих чинників (їх роздільного впливу). Тим часом істотне значення для визначення впливу ризику має їх інтегрований вплив;

по-друге, метод вразливості не враховує взаємозв'язку між цими параметрами (про що йшлося в попередньому матеріалі). Так, зокрема, зміни у попиті можуть потягти за собою зміни в цінах тощо. Ці недоліки в значній мірі можна усунути, використовуючи економіко-математичні методи і моделі, зок­рема, розглянуті в розділах 7 та 8. Можна застосувати також методи імітаційного моделювання та відповідні підходи до оцінки альтернативних проектів, що наведені в розділах 5 та 6.

Використання цих методів вимагає застосування відповідних інформаційних систем і технологій на базі сучасних персо­нальних ЕОМ.

2. Корпоративна імітаційна модель.Досить ефективними методами, що дають можливість розраховувати ефективність інвестиційних проектів з урахуванням ризику, зумовленого таки­ми чинниками як високий рівень інфляції, структурні зміни в ціноутворенні, проблеми взаємних неплатежів тощо є динамічні методи імітаційного моделювання.

У літературі імітаційні моделі, що описують діяльність ком­панії (підприємства) за умов ринку називають корпоративними моделями.

Ці моделі відображають реальну діяльність компанії (під­приємства) через обчислення грошових потоків (надходжень і затрат) як подій, що відбуваються в різні періоди часу.

Беручи до уваги те, що під час обчислень використовуються такі важкопрогнозовані чинники, як темпи (показники) інф­ляції, плановані показники збуту тощо, для розробки альтерна­тивних стратегій і аналізу ефективності з урахуванням ризику застосовується так званий сценарний підхід [55].

Сценарний підхід передбачає проведення альтернативних об­числень на даних, що відповідають різним імовірним варіантам розвитку проекту та зовнішнього економічного середовища.

Використання імітаційних моделей в процесі розробки та аналізу ефективності проекту є одним з досить потужних і дійових засобів переконання інвесторів, дозволяє здійснити наочне по­дання управлінського рішення (наприклад, зниження ціни про­дукції на 4%), практично відразу ж одержати економічні ре­зультати.

Проведення аналізу ефективності та ризику на базі економіко-математичних моделей і, зокрема, імітаційного моде­лювання складається з кількох етапів.

Перший етап полягає в формуванні моделі розглядуваного інвестиційного проекту і складається з визначення обсягів по­току доходів в грошовому виразі, доходів з продажу, затрат тощо. Тут можуть бути використані підходи, що розглядалися попередньо.

Другий етап полягає в тому, щоб визначити можливі від­хилення (інтервали) прогнозованих величин параметрів. Тобто визначити чинники ризику та невизначеності.

Наприклад, аналізуючи обсяг продажу, приймемо, як най­більш імовірний, обсяг попиту на рівні 100 одиниць. Однак, маркетингові дослідження показують, що продаж може відхи­лятися від цього значення на 12 одиниць. У зв'язку з цим необхідно визначити імовірності появи відповідних обсягів по­питу на інтервалі від 88 до 112 одиниць. Таким же чином аналізують інші змінні (чинники ризику), що залучені в модель (ціни, змінні та постійні затрати, затрати на купівлю облад­нання, затрати на будівельно-монтажні роботи тощо). Визна­чають також коефіцієнти кореляції між цими параметрами. В результаті для суперпозиції значень величин чинників ризику можна отримати для кожного набору величини теперішньої нетто вартості інвестиційного проекту і найбільш імовірний (чи сподіваний) результат.

Третій етап, власне, і полягає в проведенні серії обчислень на ПЕОМ, під час яких обчислюється теперішня чиста (нетто) вартість проекту, на випадково взятих за методом Монте-Карло різних наборів величин змінних (чинників ризику) з ураху­ванням імовірності значень цих величин і відповідних значень коефіцієнтів кореляції.

Після серії обчислень визначається як сподівана величина теперішньої нетто вартості проекту, так і її середньоквадратичне відхилення від сподіваної величини, тобто ступінь ризику. Далі приймається остаточне рішення (див. розділ 5).

Підсумовуючи, можна стверджувати, що імітаційне моде­лювання дозволяє:

• враховувати одночасно (комплексно) вплив всіх параметрів ризику (чинників);

• враховувати вплив кореляції (взаємозалежності) параметрів між собою.

Відомі й інші моделі, що дозволяють, розраховуючи ефек­тивність та ризик, обрати з декількох ефективних стратегій ту, що має оптимальний ступінь ризику. Коли відсутня кількісна інформація, запропоновані моделі, котрі використовують «м'я­ку» (вербальну) інформацію [9, 13, 15].

Читайте також:

1. III Етап: Складання карти ризиків авіакомпанії й ранжирування виявлених ризиків
2. III. РИЗИК ТА ПРИБУТКОВІ СТАВКИ
3. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
4. IV Етап: Вибір стратегії керування виявленими ризиками й виділення пріоритетних напрямків роботи
5. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
6. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
7. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
8. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
9. А) Ризик непотрібності виробленої продукції
10. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
11. Адміністративна та судова процедура оскарження рішень податкових органів
12. Акти прийняття продукції за якістю і кількістю

Переглядів: 661