• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Способи уникнення помилок під час оцінювання

Основними способами, які дозволяють уникнути помилок під час оцінювання діяльності людини, на думку В. С- Лазарева, є наступні [23]:

1. Розробка мети і завдань діяльності.

2. Розробка критеріїв оцінювання результатів.

3. Залучення безпосередніх виконавців до розробки та обговорення критеріїв.

4. Проміжний контроль та корекційні заходи.

5. Участь декількох аспектів у оцінці діяльності.

6. Самооцінка діяльності працівника.

Сприйняття оцінки як справедливої буде мати місце, коли:

— всі оцінюються за однаковою процедурою;

— всі оцінюються за однаковими критеріями;

— коли стандарти і нормативи, з позицій яких оцінюється робота, об'єктивні і зрозумілі виконавцю;

— коли оцінювання завершується реальними пропозиціями і ре­комендаціями;

— коли є почуття впевненості у доброзичливому ставленні до себе;

— коли працівник бачить можливість покращення, удосконалення своєї діяльності;

— коли оцінювали роботу люди, яких працівник поважає, їм дові­ряє;

— коли не перекреслюються успіхи, позитивне у роботі, особистий внесок у загальну справу;

— коли перевіряючи, поводяться тактовно, дотримуються етики стосунків;

— коли оцінювання не супроводжується крайніми негативними емоціями: образа, роздратування;

— коли пропонувалась допомога, проводились консультації;

— коли оцінка сприймається як тимчасова і передбачає відкритість до її покрашення.

Табу для керівника під час контролюючої діяльності

Н. Власова радить дотримуватись 12 всесвітньовизнаних табу під час оцінки результатів роботи та працівників:

1. Не можна «давити» співробітника принизливою критикою його особистості.

2. Краще оцінювати обставини, а не людей.

3. Не треба шукати винних, краще шукати причини та шляхи усунення проблеми.

4. Не зачіпати особистість працівника, краще аналізувати його дії та операції.

5. Не використовувати метод управління за негативними відхилення­ми, краще — метод позитивних зрушень.

6. Не накопичувати претензії для «публічного розносу», краще викла­сти їх наодинці з працівником, в невеликих дозах.

7. Перш ніж: звинувачувати співробітника, проаналізувати свою вину,

8. Не применшувати значущість внеску працівника. Не боятися пе­рехвалити працівника (успіх частіше окрилює, ніж розслаблює).

9. Якщо співробітник називає причини зриву завдання, не відмахува­тися від них (він дійсно краще бачить причини зриву, ніж будь-хто інший).

10. Виключити суб'єктивізм в оцінці підлеглих.

11. Не прагнути карати працівників за будь-які помилки (страх перед покаранням зробить працівників обережнішими, стараннішими, але понизить ініціативу.)

12. Якщо необхідно виказати негативну оцінку, то:

• говорити твердим, впевненим голосом, без роздратування;

• зачіпати тільки діяльність, а не особистість;

• поділяти своє ставлення до підлеглого, як до працівника і як до людини;

• не намагатися переконати підлеглого, що він безнадійний, а нав­паки, вселяти в нього віру, що він може виправитися;

• після негативної оцінки треба перейти на нейтральне, обговорити більш приємні речі.

Огляд науково-методичної літератури з питань організації контро­люючої діяльності дозволив виокремити суттєві правила ефективного контролю:

1. Контроль не повинен обмежуватись інцидентом, приурочуватись до якихось особливих випадків.

2. Тотальний контроль породжує недбалість, знижує ініціативу вико­навців.

3. Прихований контроль викликає в колективі лише роздратування, підозрілість, чутки, доноси.

4. Слід контролювати не лише окрему (улюблену) ділянку роботи. Небезпека полягає у тому, що люди швидко з'ясовують, що пере­віряється в школі, а що — ні.

5. Формальне здійснення контролю свідчить про поверховість в роботі керівника, нерозуміння ним завдань управління та ступеня своєї відповідальності за те, що відбувається в школі.

6. Не можна контролювати через недовіру. Такий підхід зумовлює не­гативне ставлення до підлеглого, пошук не результату, а помилки.

7. Не слід тримати своїх висновків при собі. Вони втрачають цінність і для керівника, і для вчителя, контроль перетворюється на формаль­ну процедуру. Необхідно встановити двостороннє обговорення.

8. Стандарти (норми, критерії, програми, правила) контролю слід обговорювати в колективі. Вони повинні бути сприйняті та усві­домлені.

9. Необхідно ширше використовувати методи морального і матеріаль­ного стимулювання за наслідками контролю за досягнення високих результатів.

10. Повинен спрацьовувати принцип: хвалити — в присутності людей, а критикувати — наодинці. Критика повинна обмежуватись роботою (процесом, методами, результатами), а не зачіпати особистість.

11.Слід усвідомлювати, що компетентність перевіряючого, його нау­ково-методичний рівень — передумова успіху.

12. Контроль повинен бути методично спрямований, передбачати ре­альну допомогу під час корекції наслідків.

13. Контроль повинен бути раціональним (раціональність використання часу та ресурсів, кількість контрольних робіт, відвіданих уроків, наказів тощо).

14. Контроль повинен виявляти резерви ефективності (підвищення рівня викладання, виховання і т. ін.).

15. Необхідно поєднувати адміністративний контроль із самоконтролем та взаємоконтролем.

Функція контролю найчастіше викликає опір персоналу, породжує конфлікти в колективі. Відтак під час реалізації цієї функції необхідно дотримуватися загальновизнаних рекомендацій:

— Завжди пам'ятайте, що контроль треба розглядати як позитивну діяльність, яка необхідна для ефективної роботи людей, вико­ристання ресурсів та досягнення результатів.

— Підтримуйте розвиток самоконтролю, залучення персона­лу до контролюючої діяльності.

— Зосереджуйте увагу на результатах, а не процесі роботи персо­налу.

— Регулярно аналізуйте контроль на відповідність ситуації.

— Залучайте персонал до планування контролю, розробки методів перевірок.

— Пам'ятайте, що незначне відхилення від стандартів — це нор­ма.

— Спостерігайте за відхиленнями, будьте впевнені в оцінці не­доліків.

— Зверніть увагу на підлеглих, які не бажають, щоб їх контролюва­ли: швидше вони невпевнені у собі або бояться відповідальності за результати роботи.

Читайте також:

1. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
2. IV. ВИСТАВКА ТА ОЦІНЮВАННЯ РОБІТ
3. IV. Загальна схема поточного і підсумкового контролю та оцінювання знань студентів
4. V. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
5. X. Оцінювання виробів та відбір їх на виставку.
6. Аналіз грошових коштів позичальника, їх оцінювання і прогнозування.
7. Аналіз опрацювання помилок
8. Аналіз опрацювання помилок
9. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.
10. Багатофакторна матриця «Мак-Кінсі», її зміст, способи використання , достоїнства і недоліки.
11. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.
12. Біологічні способи лікування ран.

Переглядів: 510